Екстремальні ситуації криміногенного характеру - Безпека життєдіяльності <?if()?>- <?endif?> - Реферати - Рефераты по охране труда, БЖД, ГО

Неділя, 04.12.2016, 21:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Реферати з ЦО, БЖД, охорони праці

Реферати

Головна » Статті » Безпека життєдіяльності

Екстремальні ситуації криміногенного характеру

 

Самостійна робота №5

Тема: Екстремальні ситуації криміногенного характеру

 

         Боротьба із злочинністю органічно входить до загальної системи соціальної діяльності нашої держави, спрямованої на вдосконалення способу життя українського народу. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників спостерігається збільшення осіб, які схильні до скоєння злочинів. За цих умов виникає необхідність у поінформованості громадян про події криміногенної ситуації у державі, в певному регіоні, області, місті. Ця інформація передається електронними та друкованими засобами інформації. З неї можна довідатись про юридично-правові норми життя у нашій країні, а також про заходи, які застосовуються у боротьбі зі злочинністю, поради щодо самозахисту та ін.

         Що стосується причин зростання злочинності, то вони загалом випливають:

  • По-перше — з економічної кризи у країні і, як наслідок, різкого спаду рівня життя, що спонукає певну частину населення, особливо молодь, поліпшити рівень особистого життя будь-якою ціною.
  • По-друге — з недосконалості законодавчої і правової бази, що дає можливість окремим особам використовувати незаконні шляхи власного забезпечення (тіньова економіка та ін.)
  • По-третє — «зовнішнього фактора», котрий полягає в тому, що сучасне покоління в силу історичних обставин не має високого рівня національної культури і християнських цінностей, які виховували б людей на засадах заповідей Божих.
  • По-четверте — негативного впливу на свідомість окремих людей масової культури Заходу, перегляд кінофільмів, відеозаписів, що пропагують насильство, розбій, секс.

 

Серед осіб здатних до нападу можна виділити такі групи:

1.Психічно нормальні люди, що знаходяться у нормальному стані і не мають відхилень, але які є нестабільними і не зрілими особами, та які схильні до частої зміни настрою і можуть мати не передбачувану поведінку.

2.Психічно нормальні люди, що знаходяться у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння та такі, які перебувають під дією психотропних препаратів.

3.Люди з патологічними відхиленнями психіки.

4.Люди з протилежними політичними поглядами і життєвими переконаннями.

 

         В умовах криміногенної ситуації, що склалася в нашій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочину. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист.

         Самозахист — це законні дії громадян при умові, якщо при цьому було дотримано певних вимог, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримінальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільне небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її моральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто необхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільне небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, котра обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не несе за це відповідальності, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Право на самозахист може використовувати кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів можливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає. Для свого захисту необхідна як фізична, так і психологічна готовність до надзвичайної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові.

Слід зауважити, що у життєвих ситуаціях криміногенного характеру дуже багато умов щодо використання необхідної оборони, які треба знати і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист.

         У відповідній літературі зазначено, що такими умовами, зокрема, є:

— суспільна небезпека посягання (нападу) і його дійовість;

— можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних та інших осіб) інтересів;

— заподіяння шкоди тільки нападаючому;

— захист не повинен перевищувати меж необхідності.

 

Засоби самозахисту

 Найдоступнішими засобами самозахисту, для яких не потрібний спеціальний дозвіл, є:

‑ газові балончики (аерозольні);

‑ кишенькова сирена;

 Засобами самозахисту, на носіння яких потрібно мати дозвіл правоохоронних органів, є:

‑ холодна зброя;

‑ газовий пістолет;

‑ вогнепальна зброя.

 

         Найсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що злочини із зґвалтування мають тенденцію до зростання. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без належного розслідування та відповідного покарання. Тому злочинці й роблять нові й нові напади.

Кримінальні дані свідчать, що цей злочин має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського оголошення.

 

Стаття 152. Зґвалтування

1. Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, -карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

 

Для захисту від зґвалтування необхідно:

1. Не провокувати зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати щонайменших приводів до залицянь з боку незнайомця;

2. Якщо залицяються на вулиці, треба рухатись, не вступаючи у розмову, в гущу людей, до житла чи на дорогу, де проходить транспорт. Можна викрикнути якесь ім'я чи прізвище — буцімто якась знайома людина є поблизу. Якщо ситуація загострюється, потрібно голосно кричати все, що прийде в голову.

3. Якщо ґвалтівник схопив жінку, треба застосувати фізичний опір — удар ногою в пах нападаючого чи двома зігнутими пальцями (вказівним і середнім) затиснути кінчик носа хулігана. Потім підняти їх уверх і різко опустити руку (подібно струшуванню термометра). Створюється враження відірваного носа. Ще один з відволікаючих прийомів: жінці потрібно носити зі собою сигарети і сірники, незважаючи нате, курить вона чи ні. В тяжкий момент віч-на-віч з ґвалтівником варто запропонувати закурити. Розкурити самій сигарету і засунути її за комір своєму «залицяльникові», після чого притиснути її до тіла щонайсильніше і втікати з цього місця. Отож найкращий спосіб «охолодити» ґвалтівника — спричинити йому сильний біль у ділянці обличчя, шиї, живота. Можна вкусити його за ніс, губу, вухо, тикнути в очі пальцями. Захищатись треба завжди до кінця — на карту може бути поставлене життя жінки.

4. Рекомендується проявляти хитрість, обман з метою заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

5. Дівчатам-підліткам рекомендується завжди повідомляти батьків — куди, до кого і з ким вони йдуть з дому. На вулиці потрібно перебувати в компанії знайомих друзів. Ідучи в гості, потрібно залишити батькам номер телефону й адресу. Виходячи від гостей, повідомляти про це батьків телефоном. Бажано, щоб хтось з батьків вийшов назустріч.

6. Не рекомендується в сутінках ходити через двори, парки та сквери; уникати улюблених місць ґвалтівників — віддалених пляжів, місць для заміського відпочинку.

7.При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що у Вас захворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, ебола, сифіліс тощо).

 

Поради щодо захисту особистої власності (пограбування квартир, викрадення автомобілів, кишенькових крадіжок

Крадіжки — один із способів забезпечення паразитичного способу життя злочинних елементів у будь-якому суспільстві. Потерпілі громадяни при цьому зазнають великої матеріальної шкоди. Декілька років тому викрадали  дорогий одяг, гроші, дорогоцінні вироби з кришталю та фарфору, відео- та радіоапаратуру. Уданий час забирають усе, навіть продукти харчування. Але, в першу чергу, цікавість крадіїв викликають особи, які мають значну суму іноземної валюти, імпортні речі. Як правило, квартирні злодії діють невеликими групами, в основному у складі 2-3 чоловік. Час скоювання квартирних крадіжок — в основному перша половина дня, коли більшість громадян перебуває на роботі, учні та студенти — у навчальних закладах.

 

Квартирні крадіжки можуть бути скоєні такими способами:

- шляхом підбирання ключів;

- проникненням через вікно;

- виламуванням дверей,

- шляхом обдурення господарів.

Поради щодо уникнення пограбування квартир:

—  важливо, щоб у відсутність, а навіть у присутності мешканців квартири, всі вікна і двері були надійно зачиненими.; причому двері повинні бути добре обладнані надійними замками та засувами;

—  для посилення міцності дверей добре використовувати металеві листи, подвійні вхідні двері;

— варто вмонтувати кілька замків, наприклад — внизу, посередині, вгорі, але міцність дверей та надійність замків будуть тоді, коли добре будуть укріплені рами дверей;

—  не слід забувати і про вмонтування у двері спеціального оглядового отвору (зорового вічка); це допоможе захистити житло від непрошених гостей;

—  найбільш надійним охоронцем квартири є спеціально вмонтована сигналізація, яка виведена на пульт централізованої охорони найближчого відділення міліції;

         Однак слід пам'ятати, що для крадія замків не існує. Тому треба завжди дбати про те, щоб за квартирою був постійний нагляд зі сторони сусідів та знайомих. Це стосується тих випадків, коли господарі покидають житло на довгий час. Нерідко квартирні крадіжки здійснюються з вини самих мешканців. Йдеться про сам факт проникнення в житло. Так, щоб здійснити пограбування квартири, злочинці, обманюючи господарів, називають себе працівниками ЖЕКу, газової служби і т. д.

         Слід пам'ятати, що чужих осіб до помешкання пускати на варто. Для оборони житла непогано мати собаку. Пам'ятайте, для проникнення у квартиру і викрадення цінних речей досвідченим злодіям достатньо 20— 30 хв. Рідко буває, що крадії перебувають у квартирі довше. Хоч на практиці були курйозні випадки, коли злодій полюбляв приймати теплу ванну після того, як усі бажані речі були підготовлені до виносу.

Що ж робити під час квартирної крадіжки?

1. Якщо один вдома, то не потрібно відчиняти двері невідомим людям.

2. Якщо злочинці намагаються відкрити двері в квартиру, а вони міцні і добре закриті, спершу подзвонити у відділення міліції або дати знати про це сусідам. Якщо ж є сумніви, то спочатку треба двері закріпити будь-яким важким предметом.

3. Якщо двері до помешкання відкриті, коли ви прийшли, то в квартиру входити не можна. Треба звернутися до сусідів, викликати міліцію і спостерігати за квартирою до їх приїзду. Якщо в квартирі хтось є, потрібно закрити двері на ключ і залишити його в замку. Якщо в обкраденій квартирі нікого немає, все лишити на місці так до прибуття міліції.

4. Не залишайте ключ від квартири в «надійному місці», у кишені пальта. У разі загублення ключа — негайно міняйте замок.

5. У житті людей часто трапляються випадки крадіжок особистих речей на робочому місці, у місцях побутового і культурного обслу­говування, в гостях, у місцях відпочинку тощо. Радимо усі цінні реч' тримати завжди при собі. Перебуваючи на заняттях спортом, у місцях відпочинку, потрібно брати зі собою, як правило, малоцінні, навіть поношені речі, а документи, гроші і ключі здавати на зберігання відповідальній особі. Аналогічних порад потрібно дотримуватись тим, хто проживає у гуртожитках, готелях та ін.

         Певні проблеми завдають так звані кишенькові злодії, крадучи гроші та інші цінні речі. У більшості випадків цей злочин відбувається там, де збирається багато людей: переповнений громадський транспорт, ринки, черги тощо.

         Основна порада: не носіть зі собою великої суми грошей. Однак життєві ситуації різноманітні. Тож треба запам'ятати деякі правила:

— не тримати великі суми грошей в одному місці;

— пам'ятайте і тримайте під контролем ті місця, де зберігаєте гроші,

— якщо гроші у сумочці, то її слід притиснути до грудей і пильнувати, щоб ніхто її не витягнув з-під рук;

— гаманець треба класти у пакет чи господарську сумку на саме дно, зверху покласти різні речі, особливо такі, які створюють шум (шелестять);

— у разі викрадання ключів і документів треба негайно змінити замок у квартирі;

— у будь-якому разі кожна людина повинна бути пильною та обережною.

         Велика небезпека є у збереженні власного автомобіля, мотоцикла, велосипеда, їх викрадення дуже поширене навіть у цивілізованих розвинутих країнах. Наприклад, у Німеччині за один рік викрадають майже 60 тис. автомобілей.

         Запобігти викраденню автотранспортних засобів можна таким чином:

— кожен автомобіль має бути обладнаний надійним електронним сторожовим пристроєм — сигналізацією;

— по можливості слід мати надійне пристосування, яке зашкодить викрасти автомобіль, — замок на педалі і кермі;

— оскільки всі замки в машині стандартні, то доцільно їх переробити під індивідуальний ключ;

— залишати автомобіль на довгий час треба на видному місці — впритул до будівель, дерев, тобто в такому положенні, яке б ускладнювало процес виїзду.

 

Шахрайство — заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують в об'єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг.

Категорія: Безпека життєдіяльності | Додав: ohranatruda (08.08.2015)
Переглядів: 414 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

 


Безопасность в чрезвычайных ситуациях

Секты и их виды

Способы эвакуации и спасание людей на пожаре

Розслідування та облік професійних захворювань та аварій.

Види і правові джерела радіаційної та ядерної безпеки

Самодопомога та взаємодопомога при радіоактивному забрудненні, при ураженні отруйними речовинами і бактеріальними засобами.



Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цівільна оборона [128]
Пожежна безпека [69]
Безпека життєдіяльності [180]
Охорона праці [292]
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Теги
шум (3)
ЗІЗ (2)
313 (1)
дтп (1)
МНС (1)
СИЗ (1)
ЦО (1)
Надіслати СМС
 

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz