Субота, 29.07.2017, 14:54
Вітаю Вас Гість | RSS

Реферати з ЦО, БЖД, охорони праці

Реферати

Головна » Статті » Безпека життєдіяльності

Санітарія та санітарний нагляд

Санітарія (від лат. Запііаз – здоров'я) – це практична реалізація розроблених гігієною профілактичних заходів із метою зміцнення й збереження здоров'я людей.
Турбота про здоров'я – найважливіше завдання медичної науки та практичної охорони здоров'я. Його вирішують двома шляхами: профілактичним (зміцнення здоров'я й запобігання захворюванням) та відновним (лікування хворої людини).
Обидва методи боротьби за здоров'я народу й окремої людини запроваджують одночасно, проте першочерговим й ефективнішим, а отже, і пріоритетним у діяльності медичного працівника будь-якого профілю повинен бути профілактичний.
Профілактичний напрям вміщує в собі заходи щодо оздоровлення навколишнього середовища, умов праці і побуту, протиепідемічні дії, організацію мережі лікувально-профілактичних закладів, проведення масових профілактичних оглядів) ранню діагностику, заходи щодо виявлення та усунення передпатологічних станів, запобігання ускладненням, психопрофілактику й диспансеризацію.
Громадська (суспільна) профілактика передбачає „ створення сприятливих умов для збереження здоров'я та працездатності, індивідуальна (особиста) – спрямована на запобігання перевантаженням організму.
Первинна профілактика передбачає запобігання виникненню захворювань, вторинна – розвитку та загостренню хвороби.


ОСНОВИ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

У своїй роботі органи і заклади санепідслужби керуються відповідними документами.
Серед них:
1. Законодавчі – Конституція України, Закон про охорону здоров'я, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
2. Постанова Кабінету Міністрів «Про державний санітарний нагляд в Україні». У ній ідеться про структуру санітарної організації, її права та обов'язки.
3. Нормативні гігієнічні документи: СанПіН – санітарні правила й норми (видаються Міністерством охорони здоров'я), ДСТУ – державний стандарт України, БНіП – будівельні норми і правила, ГСТ – галузевий стандарт, СТП – стандарт підприємства.
4. Відомчі документи — методичні рекомендації, вказівки, накази, інформаційні листи тощо.
5. Рішення місцевих органів влади із санітарних питань – контроль за їхнім виконанням покладають на санепідслужбу.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 04.02.96 р. вміщує 7 розділів [18]: загальні положення;
права й обов'язки громадян, підприємств, установ і організацій щодо забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя; вимоги щодо забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення; державна санітарноепідеміологічна служба; державний санітарно-епідеміологічний нагляд; відповідальність за порушення санітарного законодавства; міжнародні відносини України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

У систему державної санітарно-епідеміологічної служби України входять органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини й підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України.
Спеціально уповноваженим центральним, органом державної виконавчої влади є Міністерство охорони здоров'я України, яке здійснює контроль і нагляд за дотриманням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
На органи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Установи й заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи міністерства охорони здоров'я

До установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби відносять:

- Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України;
- Управління з медичних проблем аварії на ЧАЕС МОЗ України;
- Центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України;
- Кримська республіканська СЕС;
- обласні, міські, районні та районні у містах СЕС, дезстанції;
- Центральна СЕС на залізничному транспорті, СЕС на залізницях, лінійні СЕС на залізницях;
- Центральна СЕС на повітряному транспорті;
- Центральна СЕС на водному транспорті, СЕС басейнів і портів;
- санітарно-карантинні підрозділи;
- спеціалізовані установи та заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними інфекціями.


Головні напрямки діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби

Головні напрямки діяльності санітарно-епідеміологічної служби:

1) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
2) визначення пріоритетних заходів щодо профілактики захворювань, а також у сарані охорони здоров'я населення від шкідливих впливів чинників навколишнього середовища;
3) вивчення, оцінка й прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення чинників навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення;
4) підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;
5) контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;
6) державний облік інфекційних та професійних захворювань та отруєнь.


ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – це контрольна діяльність органів та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та застосування заходів правового характеру щодо порушників.

Головні завдання державного санітарного нагляду

Головні завдання державного санітарного нагляду:
1)нагляд за організацією та проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних та протиепідемічних заходів;
2)нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливого впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення;
3)нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
4)проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних чинників і видача дозволів на їхнє використання.

Форми здійснення державного санітарного нагляду

Різноманітний і широкомасштабний за своїм змістом державний санітарно-епідеміологічний нагляд проводиться у двох формах: запобіжного та поточного санітарного нагляду.
Запобіжний санітарний нагляд проводять від стадії проектування до здачі об'єкта санітарного нагляду в експлуатацію. Він здійснюється на таких етапах:
вибору та відведення земельної ділянки (траси) під будівництво об'єктів;
проектування об'єктів; будівництва або реконструкції об'єктів; приймання в експлуатацію побудованих об'єктів.
Поточний санітарний нагляд здійснюють за об'єктами санітарного нагляду в процесі їхньої експлуатації.
У ньому теж виділяють кілька етапів: здійснення планових поглиблених обстежень об'єктів із наступним санітарним описом і заповненням санітарного паспорта; проведення поточних обстежень із нагляду за облаштуванням, обладнанням і експлуатацією, а також з метою перевірки виконання вимог органів санітарного нагляду; обстеження об'єктів із використанням лабораторно-інструментальних методів досліджень для об'єктивної їхньої оцінки і виявлення впливу на навколишнє середовище й здоров'я людей;
динамічний нагляд за здоров'ям населення; розробка планів оздоровчих заходів і контроль за їхнім виконанням.
Кінцевою метою запобіжного й поточного санітарного нагляду є профілактика захворюваності, запобігання несприятливому впливу середовища на здоров'я населення, створення оптимальних санітарних умов праці, побуту та відпочинку людей.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють відповідно до «Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні» вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланове залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян. Результати перевірки оформляють актом, форма й порядок складання якого визначені Головним державним санітарним лікарем України.


Категорія: Безпека життєдіяльності | Додав: ohranatruda (19.08.2011)
Переглядів: 1499 | Коментарі: 1 | Теги: санітарія, санітарний нагляд | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

 


Хімічно небезпечні об’єкти. Сильнодіючі отруйні речовини, особливості їх впливу на організм людини.

БЖД - наука про комфортну й безпечну взаємодію людини й навколишнього середовища

Перша медична допомога при ураженнях отруйними та радіоактивними речовинами, біологічними заобами.

Техника безопасности при эксплуатации проектируемого объекта

Пожежна безпека

Евакуація населення



Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цівільна оборона [128]
Пожежна безпека [69]
Безпека життєдіяльності [180]
Охорона праці [292]
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Теги
шум (3)
ЗІЗ (2)
313 (1)
дтп (1)
МНС (1)
СИЗ (1)
ЦО (1)
Надіслати СМС
 

Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz