Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності.
Стихійні лиха можуть виникати як незалежно один від одного, так і зв'язано: одне з них може спричинити за собою інше. Деякі з них часто виникають в результаті діяльності людини (наприклад, лісові та торф'яні пожежі, виробничі вибухи в гірській місцевості, при будівництві гребель, закладці (розробці) кар'єрів, що часто призводить до зсувів, сніжним лавинам, обвалам льодовиків і т. д.). Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний ха­рактер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.
За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:
• тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;
• топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;
• метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмо­сфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.
 Тектонічні стихійні лиха
 Виверження вулканів. За руйнів­ною дією та кількістю енергії, яка виді­ляється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.
 Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричиняють значні збитки.
Надзвичайні ситуації — порушення нормальних умов життя та діяльності людини на об'єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною діяльністю, що призвела до загибелі людей або значних матеріальних збитків. 
2.    Наслідки тектонічних катастроф.
З 1949 року усі можливі природні катаклізми забрали життя більше 1,4 млн. чоловік. За півстоліття на Землі сталося більше 250 катаклізмів, які завжди супроводжувалися людськими жертвами. А за все тисячоліття сталося 100 тис. природних катастроф, у яких загинуло 15 млн. чоловік, із них 3,5 млн. — у XX столітті.
За статистикою, перші позиції за кількістю жертв займають повені. Доречно буде згадати трагедію у Венесуелі, коли під шаром води та грязі були поховані близько 50 тисяч чоловік.
Серед найбільш страшних катаклізм і n названі землетруси у Вірменії, Китаї, Мексиці та Туреччині.
Експерти однієї з найбільших у світі страхових компаній Munich Дає підрахували, що у 1999 році на планеті сталося більше 700 великих та середніх природних катастроф, внаслідок яких загинули ти­сячі людей.
За останні десять років економічні втрати від природних лих склали 535 млрд. доларів.
Є приклади, коли економічні втрати від природних катастроф в окремих країнах перевищують величину валового національного продукту, внаслідок чого економіка таких країн набуває критич­ного стану. Наприклад, прямий збиток від землетрусу в Манагуа (1972) склав 209 % вартості валового продукту Нікарагуа. У США збитки тільки від чотирьох найбільших природних катастроф у 1989—1994 pp. склали 88 млрд. доларів.
Природні лиха викликали те, що Генеральна Асамблея ООН прий­няла 22 грудня 1989 року Резолюцію, в якій період із 1990 до 2000 pp. був проголошений Міжнародним десятиліттям по зменшенню небезпеки стихійних лих.
Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричиняють значні збитки.
Ті місця в яких стикаються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені геофізики виділили два головних сеймо пояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що передує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів, материків.
Історія знає трагічні землетруси, які завдали великого лиха. Землетрус — один з найстрашніших видів стихійного лиха, який супроводжується людськими жертвами. В європейських країнах для визначення інтенсивності землетрусів використовується 12-бальна шкала MSK-64. Умовно землетруси за цією шкалою поділяються на:
• слабкі — 1-3 бали;
• помірні — 4 бали;
• достатньо сильні — 5 балів;
• дуже сильні — 7 балів;
• руйнуючі — 8 балів;
• спустошуючі — 9 балів;
• знищуючі — 10 балів;
• катастрофічні –  11 балів;
• дуже катастрофічні — 12 балів.

Інтенсивність землетрусу — це міра величини стану ґрунту. Визначається вона ступенем зруйнувань будинків, споруд, характером зміни земної поверхні. Підземні поштовхи, удари і коливання поверхні землі, звичайно, охоплюють великі території. При сильних землетрусах порушується цілісність ґрунту, руйнуються будинки і споруди (мости, шляхи), виходять з ладу комунально-енергетичні мережі (водопровідні каналізація, газ, електрика, опалення). На Земній кулі щороку виникає понад 100 землетрусів, які призводять до різних руйнувань і загибелі людей. Виникають землетруси несподівано, і хоча головний поштовх продовжується кілька секунд, його наслідки є трагічними. Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні та інші. Моретруси і землетруси можуть виникати також внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети з іншими космічними тілами.
Найчастіше бувають тектонічні землетруси. Особливістю цього стихійного лиха є те, що руйнуються будівлі і споруди, виникають гірські обвали, лавини, інколи запруджуються річки. Так, наприклад, 6 жовтня 1948 року о 1 год. 12 хв. землетрус в Ашгабаді (Туркменія) силою до 10 балів призвів до загибелі 100 тисяч людей (із 130 тис. жителів, які проживали в Ашгабаді). Уціліло лише декілька будинків.
1956 року у Ташкент/, 1984-го в містах Бухарі і Тамзі (Узбекистан) землетруси спричинили величезні руйнування. 7 грудня 1988 року у Вірменії стався землетруси силою до 10 балів: із 985 населених пунктів було повністю зруйновано 58, значні було пошкоджено 173; із 36 сільських районів було пошкоджено 17.
Наслідки землетрусу були такі:
— загинуло — 25 тис. чоловік;
— поранено — 550 тис. чоловік;— зруйновано житла — 8 млн. кв. метрів;
— залишились без житла — 514 тис. чоловік;
— вийшли з ладу 50 автоматичних телефонних станцій і система оповіщенні Цивільної оборони;
— порушено зв’язок з 121 відділенням зв’язку;
— перестали функціонувати 170 промислових підприємств;
— вийшло з ладу 102 км каналізаційних мереж;
— зруйновано 28% торговельних підприємств;
— повністю зруйновано 245 медичних закладів.
Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів. 99,5 % цих землетрусів легкі, їх сила не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера. Незначна кількість землетрусів досягає сили 8–9 балів. Землетруси більшої сили спостерігались двічі за сторіччя.
Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу інтенсивність. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд. Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості
Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 секунд або навіть до 3–4 хвилин. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.
Шкала вимірювання землетрусу.
На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак при зміні характерних властивостей ґрунту, незвичайній поведінці живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози. Провісниками землетрусів є: швидкий ріст частоти слабких поштовхів (форшоків); деформація земної кори, яка визначається спостереженнями з супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах; вміст радону у воді тощо.
Серед ознак близького землетрусу – запах газу, де раніше цього не відмічалось; тривога птахів та домашніх тварин.
Деякі найсильніші землетруси описані в історії за останні 100 років.
Японія, 1 вересня 1923 року. Опівдні землетрусом зруйновані Токіо та Іокогама. Знищені сотні тисяч будинків, зруйновані мости й тунелі, страшні пожежі. Загинуло близько 150 тисяч чоловік.
Вірменія, Спітак, Ленінакан, 7 грудня 1988 року. Сила землетрусу – 8 балів. Ушкоджені дороги, залізниця. Спітак зруйнований вщент, Ленінакан – на 80 %. Загинуло понад 25 тисяч чоловік.
 Вони були відмічені не тільки сейсмічними приладами і відчувалися мешканцями цих міст, але також реєструвались на великих територіях Східної та Центральної Європи. Більше 22 тисяч життів забрали землетруси в 1999 році. Це вдвічі більше середнього показника – щорічно від землетрусів гине близько 10 тисяч чоловік.  Сила землетрусу була 7,4 бала за шкалою Ріхтера – це найсильніший землетрус року в Європі. При більш сильнішому землетрусі на Тайвані (7,6 балів) загинуло 2 400 чоловік. Пояснюється це підвищеною сейсмічною стійкістю будівель на цьому острові.
Найбільша жертва на Землі за це сторіччя була принесена в 1976 році – від 255 до 600 тисяч життів забрав землетрус у Китаї.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу
• При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час – тільки декілька секунд, найдовше – хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій та самовладання. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам’ятаючи, що найбільш небезпечні предмети – які падають.
• Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це пройоми капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам’ятати, що частіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.
• Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.
• Знаходячись всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.
• Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів падаючих уламків.
• Знаходячись в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись у машині до припинення поштовхів.
• Коли здригання ґрунту закінчаться, особливо важливо зберігати спокій, негайно розпочати надання допомоги потерпілим та пораненим. Після землетрусу небезпечно запалювати вогонь.
• Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває ззовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.
Можливість землетрусу в Україні
В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. У минулому тут відбувалися землетруси силою 6-8 б. (Ялтинський землетрус 1927 р.). Центральні райони належать до сейсмічно спокійних, хоча й тут інколи реєструються підземні поштовхи, що докочуються з районів Карпат і гір Вранча (Румунія). Так, 1977 р. під час землетрусу у Сх. частині Карпат сейсмічні хвилі досягли Львова, Рівного, Києва і навіть Москви. У 2005 р. у Києві відбулись поштовхи силою 3-4 б. на правому і 4-6 б. - на лівому берегах. Землетрус був у Молдові.
Жахливим видом землетрусу є цунамі. Від чого походить цунамі? Це питання поки що мало вивчене. Вчені гадають, що такі хвилі народжуються від землетрусного поштовху, вогнище якого сховане під водою. Землетрус піднімає морське дно і діє, як велетенський поршень. Вода збурюється і рухається з шаленою швидкістю у вигляді гігантських хвиль.
Як боротися з цунамі? Приборкувати цю страшну силу люди ще не навчилися. А ось прогнозувати цунамі в якійсь мірі можна. Визначені райони океанів, де можливі хвилегони катастрофічного характеру. Знаючи швидкість руху цунамі, можна вирахувати, коли згубні хвилі докотяться до берега .
Цунамі (яп. 津波 — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії.
Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерхневий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Під час виходу на мілину біля берега її висота може сягнути десятків метрів. Крім того, хвиля, що йде під кутом до берега, уповільнюється нерівномірно і має тенденцію розвертатися до берега.
Кількість жертв цунамі в Японії, викликаному землетрусом 11 березня, перевищила тисячу. Такі дані в суботу, 12 березня, призводить японське агентство "Кіодо" з посиланням на поліцію. У той же час офіційно підтверджена загибель 433 людей. Зниклими без вісти вважаються 784 людини. Крім того, через землетруси сталися збої в роботі декількох ядерних реакторів. Всі аеропорти Японії у зв'язку з потужним землетрусом працюють зі значними перебоями. У суботу вранці скасовані 464 внутрішніх авіарейсів. Літаки, що прямували в аеропорти найбільш постраждалого від стихії північного сходу країни, напередодні були перенаправлені, зокрема в міжнародний аеропорт Кансай (місто Осака). У столичних аеропортах Наріта і Ханеда, а також на великих залізничних вокзалах в Токіо минулу ніч змушені були провести близько 30 тис. пасажирів. У найбільш скрутному становищі в цей час знаходяться авіапасажири аеропорту міста Сендай на північному сході країни. У п'ятницю висока хвиля цунамі досягла будівлі цього регіонального терміналу, і 1300 людей, як повідомили в поліції префектури Міягі, до цих пір знаходяться на його даху.
Землетрус на Гаїті, чоловік пролежав 14 днів під завалами.
Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.
 Виверження вулканів. На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви, можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами. За теорією А.Вагнера, земна кора складається з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платформами, вони постійно змінюють своє місце розташування. Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в’язкої магми. Магмою називається розплавлена маса, яка виділяється при виверженні вулканів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині земної кори та в верхній частині мантії на глибині від 30 до 90 км.
Гірська порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш щільною величезний тиск верхніх пластів. Цей тиск зазвичай однаковий по всій поверхні магми; лише там, де дві плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. В цих місцях порода переходить з твердого стану в рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичайною силою виривається на поверхню. Відбувається виверження вулкану. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400-500 км розповсюджується зона випадання кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, маюьб довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300 км.
Навколо Індонезії, яка знаходиться на одному з стиків тектонічних плит, більше сотні вулканів; на західному узбережжі Американського континенту, де стикаються Північноамериканська й Тихоокеанська плити, розташовано десяток вулканів. Ці райони, а також східне узбережжя Тихого океану - Камчатка, Курили, Японія - найбільш активні вулканічні зони нашої планети.
За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.
Найбільш відоме виверження вулкану - це виверження Везувія. 24 серпня 79 р. Хмара попелу 3 дні висіла над місцем катастрофи. Тільки 27 серпня вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих міста.
Ще важчі наслідки мало виверження вулкану Кракатау в Індонезії. На безлюдному острові площею усього 33 кв. км в ніч з 26 на 27 серпня 1883 р. Сталися вибухи великої потужності, хвиля знищила 295 міст і селищ.
Найбільш – це виверження Везувію 24 серпня 79 р., яке знищило стародавні міста Помпею, Геркуланум та Стабію. Помпея зникли під 7–8-метровим шаром попелу та щебеню, які безперервно падали на вулиці та будинки. Геркуланум затопила розпечена лава та кипляча грязюка. Також майже повністю була знищена Стабія. Через три доби після початку виверження вперше проглянуло сонце, яке освітило три
мертвих міста.
На земній кулі нараховується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких, які після більш–менш тривалої перерви можуть знову ожити.
Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надійного засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вулканів. За останні 500 років з цієї причини загинуло 200 тисяч чоловік. У XX сторіччі загинуло декілька десятків тисяч чоловік.
Розглянемо найбільші катастрофи.
У 1902 році за декілька миттєвостей було знищено місто Сен-П’єр під час виверження вулкану Монтань-Пеле на острові Мартиніка. Загинуло 28 тисяч чоловік.
Одне з найбільших за кількістю жертв та матеріальних збитків виверження вулкану відбулося у 1985 році в Колумбії. Активізувався вулкан Румс, який найбільше вплинув на місто Армеро, що знаходилось за 40 км від кратера. Місто постраждало не від викидів вулкана, а від грязекам’яних потоків та повені, які виникли внаслідок розплавлення снігу та льоду розпеченими газами та лавою на вершині вулкана. Селевий потік повністю зруйнував місто Армеро. Загалом загинуло 25 тисяч чоловік.
Шляхом спостережень вдалося з’ясувати розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази складають небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400–500 км розповсюджується зона випадання кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100–300 км.
Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативного впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від населених пунктів шляхом створення штучного русла, можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою.
П’ять найбільших вулканів світу:
Охос-дель-Саладо (ісп. Ojos del Salado — «очі пустелі») — великий стратовулкан в Андах на кордоні Аргентини і Чилі, найвищий вулкан у світі із висотою 6891 м. Також це друга за висотою гора Західної півкулі (після Аконкаґуа, 6962 м) і найвища гора в Чилі. Гора розташована приблизно за 600 км на північ від Аконкаґуа.
Через розташування в пустелі Атакама, схили гори дуже сухі, сніг залишається на вершині тільки протягом зимових місяців. Проте, незважаючи на сухість, у кратері на східному схилі гори знаходиться постійне озеро діаметром біля 100 м на висоті 6390 м. Ймовірно, це найвище озеро будь-якого типу у світі.
Сходження на Охос-дель-Саладо легке на більшій частині схилів, лише остання секція вимагає використання альпіністського спорядження. Перше сходження було виконано в 1937 році членами польської експедиції Яном Альфредом Щепанським і Юстином Войжнісом.
Охос-дель-Саладо має дві вершини однакової висоти. Західна вершина також називається чилійською, а східна аргентинською.
Юяйяко (також зустрічається написання Льюльяйльяко згідно зі старою вимовою ісп. Llullaillaco) діючий вулкан в Центральних Андах, на межі Чилі і Аргентини. Абсолютна висота 6739 м над рівнем моря.[1] Відносна висота 2,5 км. Вершина вкрита снігами і льодовиками. Знаходиться в сольфатарній стадії. Юяйяко — другий по висоті діючий вулкан у світі (після Охос-дель-Саладо), п'ятий по висоті вулкан у світі і сьома по висоті вершина Західної півкулі. Розташовується в одному з найсухіших місць у світі, снігова лінія на західному схилі перевищує 6,5 тисяч метрів (найвище положення снігової лінії на Землі).
Невадо-Сахама (ісп. Nevado Sajama) — погаслий стратовулкан та найвища вершина Болівії (6780 м). Вулкан розташований в хребті Кордильєра - Оксиденталь на території Національного парку Сахама на південному заході країни, у 16-24 км від кордону з Чилі.
Дата останнього виверження невідома, але дослідники зазвичай припускають, що воно відбулося протягом Голоцену. Вічне заледеніння починається з висоти 6000 м над рівнем моря, нижче присутня рідка напівпустинна рослинність.
Перше сходження на вершину було здійснене в серпні 1939 року через південно-східний гребінь.
Сан-Педро (ісп. San Pedro) — один з найвищих активних вулканів у світі, розташований на межі пустелі Атакама в Чилі. Поруч з цим вулканом знаходиться ще один, Сан-Пабло, сполучений з Сан-Педро високою 
сідловиною.
Котопахі (ісп. Cotopaxi) — діючий вулкан в Еквадорських Андах висотою 5 897 м над рівнем моря, розташований за 75 км на південь від Кіто. Це друга за висотою вершина країни, що має форму майже ідеально симетричного конусу, висотою біля 3 800 м від основи. На горі знаходиться один з небагатьох льодовиків в екваторіальній зоні, що починається з висоти біля 5 000 м. Гора добре видима з міста Кіто та є частиною ланцюжка вулканів, що тягнеться уздовж краю Тихоокеанської плити, відомого як Тихоокеанське вогняне коло.
Наслідки
Через вулкан в Ісландії тане льодовик і є загроза повеней. 
Виверження вулкану в Ісландії несе за собою загрозою повеней у наближених до вулкану районах.
Оскільки вулкан Ейяфьяллайекуль розташований на однойменному льодовиковому плато, сам льодовик через високі температури почав танути. Із сусідніх населених пунктів здійснюється евакуація населення.
Непереливки вже і Литві. Тверді часточки, що були викинуті ісландським вулканом, покрили майже дві третини території країни.
Виверженням вулкану без сумніву порушено екологічний баланс, вчені не знають, як вулканічний пил може впливати на стан здоров?я людини. Людям, чиї домівки посипав вулканічний пил краще знаходитися у приміщеннях. Часточки вулканічного попелу можуть вкрай негативно впливати на здоров'я у людей з легеневими захворюваннями. Вулканічний пил також несе страшну загрозу життю людей, адже потрапляння вулканічного пилу в авіаційний двигун може спричинити його ерозію: по-перше, існує вплив на системи подачі повітря в різні частини двигуна. По-друге, засмічується гідравліка системи охолодження. Через 10-15 хвилин нічого не буде, а через 50 - 100 годин експлуатації може відбутися повне руйнування двигуна. Вулканічний попіл небезпечний для систем життєзабезпечення літака, він може налипає на крила і фюзеляж, погіршуючи аеродинаміку та огляд з кабіни.
При вулканічній діяльності частинки золи і пилу можуть підніматись на висоту до 20 км і навіть вище, а тривалість існування пилу в стратосфері складає 1-3 роки. Атмосферні пили та аерозолі, що накопичуються над містами та промисловими зонам мають лише регіональне значення. Вони утворюють накопичення над первинними джерелами, але при інтенсивному рухові повітряних мас ці забруднення можуть розноситись в підвітряний бік.
 
1.    Тектонічні катастрофи, ще на початку ХХІ століття забрали життя багатьох людей. За півстоліття сталося більше 250 катаклізмів. А за все тисячоліття 100тис. природних катастроф у яких загинуло 15 млн. чоловік. Із 1990 до 2000рр. відбулося зменшення небезпеки стихійних лих.
2.    Землетрус вважають одним із найнебезпечніших стихійних лих, що супроводжується великою кількістю загиблих. На земній кулі щороку виникає понад 100 землетрусів, які призводять до різних руйнувань і загибелі людей. Найчастіше бувають тектонічні землетруси, під час такого землетрусу руйнуються споруди,виникають гірські обвали. 6 жовтня 1948 року землетрус в Ашгабаді (Туркменія) силою до 10 балів призвів до загибелі 100тис. людей, в цьому місці проживало лише 130тис. уціліло лише декілька будинків. Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів, більша частина яких не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера. На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. При незвичайній поведінці живих організмів, зміні характерних властивостях ґрунту учені складають прогнози. Ознаками близького землетрусу є запах газу, тривога птахів та домашніх тварин. В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим.
3.    Виверження вулкану призводить до того що під попелом та лавою гинули цілі міста. На землі налічується приблизно 600активних вулканів. П’ять найбільших вулканів світу: Охос - дель - Саладо (в Андах на кордоні Аргентини і Чилі), Юяйяко (в Центральних Андах), Невадо - Сахама (найвища вершина Болівії), Сан – Педро (Чилі), Котопахі (в Еквадорських Андах). У 1902 було знищено місто Сан – П’єр загинуло 28 тис. чоловік. Лавовий потік при великих виверженнях може розповсюджуватися до 30 км, деколи досягає 100км. Розпечені гази небезпечні в радіусі декількох кілометрів. До 400-500 км розповсюджується зона кислотних дождів.