Головні положення законодавства України у сфері рятувальної справи - Цівільна оборона <?if()?>- <?endif?> - Реферати - Рефераты по охране труда, БЖД, ГО

Субота, 03.12.2016, 03:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Реферати з ЦО, БЖД, охорони праці

Реферати

Головна » Статті » Цівільна оборона

Головні положення законодавства України у сфері рятувальної справи
У Законі наведені терміни, що необхідні для практичного використання,  які вживаються в такому значенні:
надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті (далі – об’єкти і території), спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небез-печною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;
аварія - небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об’єкті або території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;
катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків;
зона надзвичайної ситуації - територія, де склалася надзвичайна ситуація;
водний об’єкт - сформований природою або створений штучно об’єкт ланд-шафту, де зосереджуються води (озеро, річка, море, водосховище, канал тощо);
аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад якої працює на постійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особового складу;
спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності;
спеціалізована аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, що має підготовлений і споряджений особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів надзвичайних ситуацій (гасіння газових фонтанів, подання медичної допомоги потерпілим, водолазні роботи тощо) та відповідні аварійно-рятувальні засоби;
аварійно-рятувальне формування – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт;
аварійно-рятувальні служби громадських організацій – аварійно-рятувальні служби, створені об’єднаннями та спілками об’єднань громадян;
допоміжний підрозділ аварійно-рятувальної служби – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для забезпечення діяль-ності з виконання покладе-них на неї завдань;
рятувальник – особа, яка має відповідну підготовку, атестована на здат-ність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за її підтримання;
аварійно-рятувальні засоби – технічні засоби спеціального призначення, науково-технічна продукція та інші об’єкти права інтелектуальної власності (засоби зв’язку, техніка, обладнання, спорядження, матеріали, відео-, кіно-, фотоматеріали з технології проведення аварійно-рятувальних робіт, про-грамні продукти і бази даних та інші засоби), які використовуються під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
аварійно-рятувальні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (у тому числі подання їм невідкладної допомоги), а також матеріальних і культурних цінностей та захист довкілля під час виникнення надзвичайних ситуацій, що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення.
У професійній аварійно-рятувальній службі, спеціальній (воєнізованій) аварійно-рятувальній службі, аварійно-рятувальних формуваннях запровад-жується спеціальна фізична та психологічна підготовка особового складу.
     Відносини у сфері рятувальної справи регулюються цим Законом, Законами України "Про Цивільну оборону”, "Про охорону праці”, Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 1996 року "Про зат-вердження Положення про резервний фонд Кабінету Міністрів України” та іншими нормативно-правовими актами.
Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є:
проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт;
ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих її наслідків;
виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій;
захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій і катастроф.
Відповідно до покладених на них завдань основними функціями аварійно-рятувальних служб є:
забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;
пошук і рятування людей на уражених об’єктах і територіях, подання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;
ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;
контроль за готовністю об’єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;
участь у розробленні та погодження планів реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо поліпшення захисту об’єктів і територій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;
участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об’єктів, які потре-бують аварійно-рятувального обслуговування;
участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення, визначення обсягів матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;
пропаганда у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Завдання і функції конкретних аварійно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання цивільної оборони та затверджується згідно з законодавством.
Державна політика щодо діяльності аварійно-ряту-вальних служб здійснюється на основі таких принципів:
постійна готовність аварійно-рятувальних служб до проведення аварійно-рятувальних робіт;
постійне підтримання високого рівня професіоналізму рятувальників, відповідності вимог до якості підготовки особового складу аварійно-рятувальних служб міжнародним стандартам у цій справі;
раціональна дислокація аварійно-рятувальних служб та їх формувань з урахуванням потенційної небезпечності об’єктів і територій;
координація діяльності та державної підтримки аварійно-рятувальних служб усіх форм власності;
єдиноначальність та централізованість керівництва державними аварійно-рятувальними службами;
виправданий ризик та відповідальність керівників аварійно-рятувальних служб за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
пріоритетне здійснення заходів щодо запобігання виникненню НС;
використання економічних методів в управлінні діяльністю аварійно-рятувальних служб;
добір особового складу аварійно-рятувальних служб за станом здоров’я, постійне інформування необхідного фізичного та психологічного рівня підготовки рятувальників;
соціальна захищеність особового складу аварійно-рятувальних служб;
використання позитивного світового досвіду організації аварійно-ряту-вальних робіт.
Аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Постійному та обов’язковому обслуговуванню аварійно-рятуваль-ними службами підлягають:
підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідують підземні виробки та споруди різного призначення;
споруди транспортних підприємств, організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітен тощо);
металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухо- і пожежонебезпечні та інші підприємства, організації із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають аварійно хімічно небезпечні  речовини;
рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, який не суперечить законодавству в тому числі місця туристичної активності;
райони відповідальності України, у тому числі в зоні відповідальності в Чорному та Азовських морях, на річках Дніпрі та Дунаї.
Перелік об’єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними служ-бами визначається згідно з законодавством.
Об’єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громад-ських організацій, визначаються центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання цивільної оборони, органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.
Державні та комунальні аварійно-рятувальні служби у разі здійснення заходів щодо запобігання виникненню і ліквідації надзви-чайних ситуацій та окремих їх наслідків мають право:
обстежувати з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій об’єкти і території, що ними обслуговуються;
подавати власникам підприємств, установ та організацій, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об’єктів і територій та усунення вияв-лених порушень вимог безпеки;
скасовувати власні погодження планів реагування на надзвичайні ситуації або їх окремі позиції у разі невідповідності фактичному стану безпеки об’єкта чи території;
використовувати на договірних засадах, засоби зв’язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання термінових робіт або доставки в зони надзви-чайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, організацій та установ, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодному доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією надзви-чайних ситуацій;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються.

 Аварійно-рятувальні служби, що створюються громадськими орга-нізаціями, мають права:
використовувати на договірних засадах, засоби зв’язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання термінових робіт або доставки в зони надзви-чайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, організацій та установ, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодному доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією НС;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
права, що визначаються їх статутами чи положеннями про них.
Аварійно-рятувальні служби, що створюються підприємствами, уста-новами та організаціями мають право:
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, організацій та установ, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодному доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзви-чайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
права, що визначаються їх статутами чи положеннями про них.
Державні та комунальні аварійно-рятувальні служби можуть нада-вати за договорами на платній основі додаткові послуги, що не суперечать та не заважають їх основній діяльності, такого характеру:
протиаварійного призначення;
що не потребують застосування умінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення;
з розроблення, виготовлення і впровадження обладнання для проведення аварійно-рятувальних робіт.
      Перелік додаткових послуг, умови їх надання державними та комуналь-ними аварійно-рятувальними службами, а також порядок використання одер-жаних за надання послуг коштів визначаються законодавством.
Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспе-ціалізованими, створеними на професійній або не професійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими (воєнізованими).
Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, комунальні, аварійно-рятувальні служби громадських організацій та аварійно-рятувальні служби підприємств, установ, організацій (далі – об’єктові аварійно-рятувальні служби).
Особливим видом державних аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф. Основним завданням Служби медицини ката-строф є подання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізіотії, радіа-ційне, бактеріологічне та хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги. Служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним орга-ном виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням з цент-ральними органами виконавчої влади з питань цивільної оборони, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту,  Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Служби медицини катастроф на випадок виникнення екстремальних ситуацій здійс-нюють центральна та територіальні комісії, що створюються згідно з законодав-ством. Організаційно-методичне керівництво Службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій є юридичними особами.
Державні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні цент-ральним органом виконавчої влади з цивільної оборони, іншими централь-ними органами виконавчої влади.
Комунальні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні для аварійно-рятувального обслуговування територій та об’єктів комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, у тому числі за пропозиціями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
На підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небез-печними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії можуть створюватися спеціалізовані об’єктові аварійно-рятувальні служби з праців-ників цих підприємств, установ та організацій за погодженням з державною чи комунальною аварійно-рятувальною службою, що обслуговує це під-приємство, установу та організацію.
Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої професійні аварійно-рятувальні служби.
Створення, реорганізація, ліквідація, а також перепрофілювання держав-них, комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських органі-зацій діють на основі своїх статутів, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громад-ськими організаціями, що створюють ці служби.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони. Порядок державної реєстрації державних та комунальних аварійно-рятувальних служб визначається згідно з законодавством.
Об’єктові аварійно-рятувальні служби діють на основі положень про них, що затверджуються органами управління відповідних підприємств, установ та організацій за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони.
До складу аварійно-рятувальних служб входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи), що забезпе-чують вирішення покладених на ці служби завдань.
Структура і штатний розпис державних аварійно-рятувальних служб затверджується центральними органами виконавчої влади, до сфери управ-ління яких вони належать.
Структура і штатний розпис комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.
Структура об’єктових аварійно-рятувальних служб затверджуються керів-никами підприємств, установ та організацій, на яких вони створюються.
Усі аварійно-рятувальні служби та рятівники підлягають обов’язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Атестовані аварійно-рятувальні служби вносяться в до спеціального реєстру ава-рійно-рятувальних служб. Неатестовані аварійно-рятувальні служби та рятівники до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.
     Порядок атестації аварійно-рятувальних служб та рятівників, а також ведення реєстру аварійно-рятувальних служб, тимчасового зупинення діяль-ності неатестованих аварійно-рятувальних служб і рятівників визначаються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони за погод-женям із заінтересованими іншими центральними органами виконавчої влади.

Література

МІГОВИЧ Г. Г., ПШЕНИЧНИЙ В. Н. КУРС ЛЕКЦІЙ З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО, РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ОБ’ЄКТАХ ЕКОНОМІКИ ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ К., НВФ "ПРИВАТІНФОРМ”  2003 321с.

Категорія: Цівільна оборона | Додав: ohranatruda (24.05.2010)
Переглядів: 946 | Теги: аварійно-рятувальні служби | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

 


Травматизм и заболеваемость на производстве

Курсова робота Розрахунок можливості використання сховищ для укриття робітників броварського цеху ВАТ "Коблево" с. Чаплинка при НС

Охорона праці неповнолітніх

Ультразвук, інфразвук

Профілактика травматизму

Розслідування та облік професійних захворювань та аварій.



Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цівільна оборона [128]
Пожежна безпека [69]
Безпека життєдіяльності [180]
Охорона праці [292]
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Теги
шум (3)
ЗІЗ (2)
313 (1)
дтп (1)
МНС (1)
СИЗ (1)
ЦО (1)
Надіслати СМС
 

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz