Розроблення та прийняття нових нормативно-правових актів, а також перегляд і скасування чинних проводяться спеціально уповноваженим органом виконавчої влади за участю профспілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодження з органами державного нагляду за охороною праці.
Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці й технологічні процеси мають включати вимоги щодо охорони праці та погоджуватись з органами державного нагляду за охороною праці. Дія нормативно-правового акту з охорони праці може бути припинена у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці.
Нормативно-правові акти з охорони праці поширюються на сферу трудового і професійного навчання. До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.
Галузеві документи розробляються і затверджуються у встановленому порядку установами цієї галузі разом або з погодженням із профспілками. Міжгалузеві нормативні документи регламентують умо¬ви праці робіт, виробництв або типів обладнання, які є в різних галузях («Правила монтажу та безпечної експлуатації ліфтів», «Правила без¬пеки при виконанні розвантажувальних робіт» тощо). На підприємствах для створення безпечних умов праці на кон¬кретних робочих місцях застосовують спеціальні інструкції, які поділяються на типові (для галузі) та для працюючих на даному підприємстві, їх розробляють як для робітників окремих професій (слюсар, електрик тощо), так і для окремих робіт (ремонтні, монтажні, налагоджувальні тощо).
Нормативно-технічною базою охорони праці є державні нормативні акти з охорони праці (НПАОП). Це акт загальнодержавного користування і є основою системи управління охороною праці в галузі (СУОПГ)- Дія НПАОП поширюється на підприємства, установи, орга¬нізації незалежно від їх форм власності, що відносяться до певної галузі. Вони можуть затверджуватись Кабінетом Міністрів України, Держпромгірнаглядом України, відповідними міністерствами та відомствами за погодженням з Держпромгірнаглядом.
Для упорядкування цієї роботи ведеться державний реєстр нормативних актів про охорону праці, де кожному нормативному акту присвоюється відповідний код - для можливості машинного обліку і зручності користування цими документами.
Кодове позначення складається з абревіатури НПАОП і трьох груп цифр:
НПАОП XX. Х-Х. ХХ-ХХ (далі йде повна назва нормативно- правового акту).
Перша група цифр (XX. X) вказує вид економічної діяльності, на ЯКИЙ поширюється цей документ, ір розділ (перші дві цифри) і група (третя цифра) відповідно до Державного класифікатора України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)». Якщо НПАОП поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, у коді зазначається 00. 0.
У другій групі цифр (X. XX) г- перша цифра означає вид норма¬тивного акта (1 - правила, 2 - переліки, 3 - норми, 4 - положення, 5 - інструкції, 6 щ порядки, 7 - інші документи), дві наступні - порядковий номер нормативного акта в межах даного виду в порядку реєстрації.
Останнє двозначне число (XX) - рік затвердження нормативного акта. І Серед НПАОП особливе місце посідають Державні стандарти Укра- ї їни з питань безпеки праці (ДСТУ), які почали розроблятися з 1992 року і до державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці включено 39 ДСТУ.
Чимало стандартів з безпеки праці належать до групи "Міжнародні стандарти безпеки праці", які були прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу. В Держреєстрі вони подаються в такому вигляді: ГОСТ 12. X. XXX - XX. ССБТ
У наведеному вище коді цифра 12 означає, що норматив належить до системи стандартів "безопасность труда- ССБТ". Подальші три цифри (XXX) визначають порядковий номер даного ГОСТу в групі за реєстрацією, а дві останні — рік видання.
Документи, що належать до державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці базується на останніх досяг¬неннях науки, техніки та практичного досвіду.
Повний перелік чинних в Україні нормативних документів з охо¬рони праці подано в «Державному реєстрі нормативно-правових актів про охорону праці», який діє з 1995 р. Він включає 2000 нормативних актів.
В Україні розробляються державні стандарти України ( ДСТУ ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 " Охорона праці . Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі інші, що поступово замінюють ще частково діючі міждержавні стандарти "Системы стандартов безопасности труда (ССБТ)" (рос), які розроблені ще за часів СРСР. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці . Діючі стандарти ССБТ мають шифр системи (12) і поділяються на 5 груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):
1. Організаційно-методичні стандарти - 0.
2. Стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників - 1.
3. Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання - 2.
4. Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів - 3.
5. Стандарти вимог до засобів захисту працюючих - 4.
Приклад позначення міждержавного стандарту: ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", де ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російська абревіатура); 12 - стандарти безпеки праці ; 1 - шифр підсистеми; 005 - порядковий номер стандарту у підсистемі; 88 - рік затвердження або перегляду і назва стандарту.
Стандарти ССБТ підсистем "0,2,3,4" можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми "0" також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила у відповідності до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі або в республіці. Стандарти підсистеми" 1", як правило, повинні бути державними.
Крім ДСТУ , ГОСТ і ДНАОП, в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці ; будівельні норми і правила Д БН (державні будівельні норми) або СНиП - (строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимога до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної небезпеки.
При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатися посилання на ОНТП - отраслевые нормы технологического проектирования (рос.) або ISO - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці. Промисловість України кодується згідно з встановленими кодами. Основними принципами управління охороною праці, які базуються на принципах теорії управління, є:
системність;
оптимальність;
динамічність;
наступність;
стандартизація.
Системність забезпечує поєднання розрізнених заходів з безпеки праці в єдину систему дій на всіх рівнях управління.
Принцип оптимальності лежить в основі створення стандартів і закладених в основу СУОП заходів безпеки праці. Динамізм в справі організації праці проявляється в постійній узгодженості заходів з
охорони праці з різними виробничими ситуаціями, які можуть нега¬тивно впливати на безпеку праці. Наступність в організації праці забезпечує накопичення досвіду і його ефективного використання. Стандартизація передбачає встановлення ЄДИНИХ норм і вимог для безпечної праці. До ОСНОВНИХ функцій управління охороною праці належать:
організація та координація роботи в галузі охорони праці;
планування та прогнозування;
контроль за станом охорони праці та функціонування СУОП;
облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;
стимулювання діяльності з охорони праці та розробка й формування переліку управлінських впливів.
Одним з головних завдань керівництва підприємства є створення стрункої системи управління охороною праці, яка складається з'об'єкта управління, інформаційно-контрольних зв'язків та керуючого органу. До керуючого органу належить:
служба охорони праці;
керівники структурних підрозділів всіх рівнів підприємства.
Організація та координація робіт у галузі охорони праці передбачає і формування системи управління охороною праці, встановлення обов'язків та порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також в прийнятті та реалізації управлінських рішень.
Управління охороною праці відбувається шляхом збору та оцінки! інформації, виявлення відхилень від встановлення вимог і здійснення керуючих впливів на об'єкт управління.
Планування робіт з охорони праці включає визначення завдань підрозділам і службам.
Контроль за станом охорони праці має бути спрямований на перевірку стану умов праці, виявлення відхилень від вимог стандартів, норм та правил з охорони праці, перевірку виконання службами та під¬розділами своїх обов'язків у галузі охорони праці та прийняття ефективних заходів щодо ліквідації виявлених недоліків.
Основою для розробки та прийняття управлінських рішень керів¬никами всіх рівнів є облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці, функціонування СУОП. Таким чином служба охорони праці:
розробляє ефективну цілісну систему управління охороною пра¬ці;
проводить оперативно-методичне керівництво охороною праці;
разом зі структурними підрозділами розробляє комплексні за¬ходи щодо забезпечення встановлених нормативів умов праці;
проводить вступний інструктаж з особами, що приймаються на роботу;
забезпечує всіх працюючих правилами, нормами, інструкціями тощо;
організовує проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;
веде облік та аналіз нещасних випадків, профзахворювань, хвороб, а також збитків від них;
готує статистичні звіти з охорони праці;
веде пропаганду охорони праці;
бере участь у розслідуванні нещасних випадків та хвороб. Служба охорони праці виконує контрольні функції і стежить за:
дотриманням на підприємстві чинного законодавства;
виконанням приписів органів державного нагляду;
своєчасним проведенням навчання та інструктажів;
забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту та спецхарчуванням;
своєчасним проведенням медоглядів;
виконанням заходів, наказів і розпоряджень з охорони праці.
Працівники служби охорони праці мають право:
відвідати та перевірити будь-яке робоче місце;
одержати від посадових осіб пояснення щодо питань охорони І праці;
перевіряти стан безпеки праці;
вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи праців¬ників, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж тощо;
робити подання керівнику підприємства щодо притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки.
Як вже згадувалося, на підприємствах з кількістю 50 і більше пра¬цівників, рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника підприємства або упов¬новаженого ним органу. Головне завдання комісії - залучення представників роботодавця та трудового колективу до співробітництва в галузі управління охо¬роною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань у справі створення безпечних умов праці, зокрема:
захист законних прав та інтересів працівників з питань охорони праці;
підготовка власнику підприємства рекомендацій щодо профілак¬тики виробничого травматизму та професійних захворювань;
опрацювання рекомендацій щодо включення до колективного договору питань з охорони праці та використання коштів на охорону праці.
На підприємствах з кількістю понад 250 працюючих і більше має бути кабінет з охорони праці.
Служба охорони праці створюється також у вищих органах уп¬равління підприємствами — концернах, корпораціях, міністерствах.
Органи охорони праці координують свою діяльність з органами пожежної охорони Міністерства з надзвичайних ситуацій України, які згідно з Законом України "Про пожежну безпеку, вико¬нують організаційні, контрольні та адміністративні функції. Орга¬нізаційні функції полягають у правильній організації та розташуванні пожежних частин і команд, розробці протипожежних норм і правил, проведенні роз'яснювальної роботи серед населення. Контрольні фунж- іії полягають у нагляді за дотриманням протипожежних норм і правил під час проектування, будівництва та експлуатації підприємств.
Органи держнагляду за охороною праці тісно співпрацюють з орга¬нами санітарно-епідеміологічного нагляду, які перебувають у структурі Міністерства охорони здоров'я України, і свою роботу здійснюють через районні, міські та обласні санітарно-епідеміологічні станції, до штату яких входять санітарні інспектори. Органи санепідемнагляду беруть участь в узгодженні проектів будів-1 ництва та реконструкцій підприємств щодо питань гігієни та виробничої санітарії, у роботі комісій по введенню в дію нових виробничих об'єктів. Вони наділені правами:
забороняти експлуатацію, яка не відповідає нормам виробничої санітарії;
забороняти використання шкідливих речовин;
вимагати негайної госпіталізації інфекційних хворих;
регулярно проводити обстеження на підконтрольних підпри¬ємствах.
Посадові особи санепідемстанцій мають право накладати адмініст¬ративні стягнення або надсилати подання прокурору про порушення кримінальної справи на осіб за грубе порушення санітарних правил.
В свою чергу прокуратура здійснює вищий нагляд за дотриманням всіх чинних у державі законів, у тому числі й з охорони праці. Вищий нагляд полягає у тому, що прокуратура має право контролювати інші державні контролюючі органи щодо їхньої дії згідно з чинним зако¬нодавством.
|
