Суб’єкти управління у сфері забезпечення пожежної безпеки - Пожежна безпека <?if()?>- <?endif?> - Реферати - Рефераты по охране труда, БЖД, ГО

Неділя, 04.12.2016, 11:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Реферати з ЦО, БЖД, охорони праці

Реферати

Головна » Статті » Пожежна безпека

Суб’єкти управління у сфері забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки як напрямок забезпечення національної безпеки України є однією з важливих функцій держави щодо охорони та захисту життя людей, національного багатства та довкілля. Зважаючи на те, що щорічно людство втрачає від 1–1,5% сукупного валового продукту в результаті виникнення пожеж, при середньосвітовому зростанні сукупного валового продукту до 3% [292, с.78-79], питання удосконалення державного управління у сфері забезпечення пожежної безпеки, яке здійснюється системою загальних та спеціальних суб’єктів, є надзвичайно актуальними.

Управління пожежною безпекою як різновид державного управління має свої особливості, які обумовлені специфічним об’єктом та суб’єктом у цій сфері. Основу суб’єктного складу становлять сили й засоби пожежної охорони, які виконують завдання з профілактики і гасіння пожеж, рятування людей, майна тощо. Специфічним об’єктом управління є, з одного боку, життя і здоров’я людей, їх права і свободи, матеріальні і духовні цінності, нормальна діяльність державних інституцій, з іншого – фізичні та юридичні особи, які зобов’язані дотримуватись правил (вимог) пожежної безпеки, а також підлеглі (підпорядковані) підрозділи стосовно керівних органів у субординаційних відносинах [180, с.55-56].

Дотепер у науці ще не вироблено усталеного визначення поняття державного управління пожежною безпекою. Так, В. А. Доманський під ним розуміє «регулювальну, організаційну, узгоджувальну і практичну діяльність органів виконавчої влади, які здійснюють вплив на суспільну життєдіяльність людей з метою забезпечення безпеки громадян, суспільства і держави, створення умов для їх добробуту та реалізації громадянами своїх прав і свобод, надання фізичним та юридичним особам різноманітних послуг з питань запобігання пожежам і ліквідації надзвичайних ситуацій пожежного характеру та з питань рятівної справи [292, с.104].

На думку дисертанта, запропоноване автором визначення поняття державного управління пожежною безпекою є неповним, оскільки характеризує діяльність лише органів виконавчої влади, частина з яких може бути органами загальної компетенції у цій сфері (наприклад, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, МНС тощо), а частина – органами спеціальної компетенції (органи державної пожежної охорони). Разом з тим суб’єктами загальної компетенції у цій сфері є й інші, крім виконавчої влади, державні і самоврядні органи, наприклад: Верховна Рада України; Президент України; органи місцевого самоврядування; суди; органи прокуратури; підприємства, установи та організації; громадяни та їх об’єднання (крім спеціалізованих).

Державне управління пожежною безпекою необхідно розглядати не просто як діяльність на виконання вимог Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, а як цілеспрямований організаційний вплив уповноважених органів держави на розвиток і забезпечення пожежної безпеки у різних сферах суспільного життя. У зв’язку з цим управління у сфері забезпечення пожежної безпеки доцільно визначити як самостійний вид державного управління, цілеспрямовану, організуючу та регулюючу діяльність, яка здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції і спрямована на захищеність життя та здоров’я людей, їх майна, національного багатства і навколишнього природного середовища від пожеж та їх наслідків.

Підвищення ефективності державного управління у сфері пожежної безпеки залежить від чіткого нормативного визначення повноважень суб’єктів, які його здійснюють [322, с.23]. Як було зазначено вище, суб’єктів, які здійснюють управління у сфері забезпечення пожежної безпеки, необхідно об’єднати у дві групи: 1) загальні, а саме – органи загальної компетенції, які визначають засади внутрішньої політики держави, наділені правом прийняття нормативно-правових актів в цій сфері, здійснюють координаційні повноваження, реалізують державну політику щодо забезпечення внутрішньої безпеки у підвідомчих їм сферах тощо; 2) спеціальні, які безпосередньо виконують завдання із забезпечення пожежної безпеки, і до яких можна віднести органи державної, відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, завдання, функції та повноваження яких буде проаналізовано у наступному підрозділі. У цьому ж підрозділі розглянемо повноваження саме суб’єктів загальної компетенції у сфері забезпечення пожежної безпеки держави, а саме:Верховної Ради України; Президента України; Кабінету Міністрів України; міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування; судів; органів прокуратури; підприємств, установ та організацій; громадян України та їх об’єднань.

Верховна Рада Україниу цій сфері формує основи державної політики щодо забезпечення пожежної безпеки шляхом закріплення конституційних та правових засад щодо безпеки життя та здоров’я людей, забезпечення безпечного функціонування юридичних осіб, визначення головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування. Так, аналіз ст. 85 Конституції України, в якій закріплено повноваження Верховної Ради України, дозволяє до її повноважень у сфері управління пожежною безпекою віднести: 1) прийняття законів, постанов та інших законодавчих актів з питань пожежної безпеки, в яких: а) визначаються загальні правові, економічні, соціальні, екологічні, технічні та інші засади забезпечення пожежної безпеки на території України; б) визначається перелік суб’єктів забезпечення пожежної безпеки, їх завдання, функції та повноваження; в) врегульовуються відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності [30; 42; 43; 45; 47; 57 та ін.]; 2) затвердження Державного бюджету України, в якому передбачаються видатки на забезпечення пожежної безпеки, внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; 3) визначення засад внутрішньої політики з питань пожежної безпеки; 4) затвердження загальнодержавних програм щодо забезпечення пожежної безпеки; 5) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України, у тому числі з питань забезпечення пожежної безпеки, здійснення інших видів парламентського контролю у цій сфері; 6) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації у зв’язку із загрозами від пожеж та їх наслідків.

З наведеного можна зробити висновок, що основними формами державного управління забезпеченням пожежної безпеки, яке здійснюється Верховною Радою України, є нормотворча, установча та контрольно-наглядова діяльність. Так, під час нормотворчої діяльності Верховна Рада України приймає законодавчі акти з питань пожежної безпеки, серед яких закони України «Про пожежну безпеку», «Про Цивільну оборону України», «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про об’єкти підвищеної небезпеки», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Так, Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій сфері незалежно від виду їх діяльності та форм власності; Закон «Про Цивільну оборону України» закріплює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру, у тому числі від великих пожеж; Закон «Про правові засади цивільного захисту» визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Особливістю установчої діяльності Верховної Ради України у цій сфері є те, що вона, так би мовити, є похідною від нормотворчої, під час реалізації установчих повноважень визначається правовий статус органів Державної пожежної охорони, інших загальних та спеціальних суб’єктів у цій сфері. Об’єктом контрольно-наглядової діяльності Верховної Ради України може бути будь-яка сфера (напрямок) діяльності загальних та спеціальних суб’єктів щодо забезпечення пожежної безпеки, а також фізичних та юридичних осіб, які зобов’язані виконувати вимоги пожежної безпеки.

Президент Україниу сфері управління пожежною безпекою здійснює такі повноваження: 1) забезпечує національну безпеку, одним із видів загроз якій є пожежі та їх наслідки, що було обґрунтовано у попередніх підрозділах; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє становище України, щорічно інформує населення про хід реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я, у тому числі й безпеки життя людей; 3) здійснює керівництво у сфері національної безпеки; 4) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 5) видає укази і розпорядження з питань пожежної безпеки, які є обов’язковими до виконання на території України [82; 88].

Особливість статусу Президента України як суб’єкта управління пожежною безпекою полягає у здійсненні ним загального керівництва у цій сфері. Так, з метою вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, об’єднання сил і засобів для ліквідації пожеж, аварій та катастроф Указом Президента України від 27 січня 2003 року № 47 було вказано передати Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Державний департамент пожежної безпеки як урядовий орган державного управління, вивівши його зі складу Міністерства внутрішніх справ України [82; 292, с.8-12]. Останнім часом все частіше висловлюються думки про необхідність перегляду цього рішення; в проекті Закону «Про органи внутрішніх справ» до структури органів внутрішніх справ України пропонується включити Державну службу пожежної безпеки. Фігурує ця служба і у всіх документах МВС України, які стосуються перспектив реформування системи органів внутрішніх справ. Це й логічно, адже поєднання функцій пожежної безпеки та боротьби зі злочинністю і забезпечення громадської безпеки в одному відомстві сприятиме більш тісній взаємодії при проведенні комплексу заходів з розслідування причин пожеж та розкриття злочинів, пов’язаних з підпалами, охорони правопорядку під час проведення масових заходів, ліквідації масових заворушень, надання невідкладної допомоги. Крім цього, запропонована реорганізація повною мірою відповідатиме вимогам щодо розширення повноважень МВС України у сфері внутрішньодержавних відносин [153].

До повноважень Кабінету Міністрів України як суб’єкта управління забезпеченням пожежної безпеки необхідно віднести такі: 1) забезпечує здійснення внутрішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України з питань пожежної безпеки; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на захист свого життя і здоров’я від пожеж та їх наслідків та гарантій забезпечення реалізації цього права міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, керівництвом підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування; 3) забезпечує проведення пожежної політики; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми пожежної безпеки; 5) розробляє проект закону про Державний бюджет України, у якому передбачаються видатки на пожежну безпеку, забезпечує його виконання; 6) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади з питань забезпечення пожежної безпеки; видає постанови і розпорядження з питань пожежної безпеки; 7) визначає загальні засади діяльності органів державної пожежної охорони, здійснює контроль за їх діяльністю; 8) визначає процедуру проведення експертизи проектів щодо пожежної безпеки та видачі дозволу на початок роботи підприємств органами державного пожежного нагляду [452, с.96-99]; 9) визначає перелік об’єктів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, на яких створюються підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони, затверджує положення про їх діяльність; 10) затверджує положення про діяльність підрозділів місцевої пожежної охорони та добровільних пожежних дружин (команд).

Необхідно зазначити, що на відміну від повноважень Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України як загальних суб’єктів управління пожежною безпекою, повноваження центральних органів виконавчої влади у цій сфері отримали законодавче закріплення. Зокрема, ст. 3 Закону України «Про пожежну безпеку» до таких віднесено: проведення єдиної політики у цій сфері; визначення основних напрямів розвитку науки і техніки, координацію державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництво відповідними науково-дослідними установами; розробку та затвердження державних стандартів, норм і правил пожежної безпеки; встановлення єдиної системи обліку пожеж; організацію навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керівництво пожежно-технічними навчальними закладами; оперативне управління силами і технічними засобами, які залучаються до ліквідації великих пожеж; координацію роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання; співробітництво з органами пожежної безпеки інших держав; запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об’єктів.

На думку дисертанта, такі із наведених повноважень як «координація державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень у галузі пожежної безпеки», «керівництво пожежно-технічними навчальними закладами», «координація роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту» є повноваженнями не усіх центральних органів виконавчої влади, як це передбачено у ст. 3 цього Закону, а лише Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і його структурного органу – Державного департаменту пожежної безпеки, а тому мають бути виключені із тексту цієї статті.

Найбільшим обсягом повноважень щодо забезпечення пожежної безпеки серед центральних органів виконавчої влади наділене МНС України, яке: забезпечує здійснення державного пожежного нагляду в населених пунктах і на об’єктах усіх форм власності, координує здійснювані центральними і місцевими органами виконавчої влади заходи, пов’язані з удосконаленням пожежної безпеки, а також діяльність підрозділів відомчої та місцевої пожежної охорони, надає їм необхідну організаційно-методичну допомогу; залучає до розроблення актуальних проблем пожежної безпеки, проведення консультацій та експертиз вищі навчальні заклади та інші установи, а також окремих учених, висококваліфікованих фахівців; забезпечує постійну готовність сил і засобів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту до ліквідації пожеж; організовує в установленому порядку розслідування пожеж, забезпечує ведення їх обліку, розробляє пропозиції щодо запобігання їм; визначає порядок організації гасіння пожеж та залучення підрозділів пожежної охорони, в тому числі відомчих і місцевих, екстрених та аварійно-рятувальних служб до проведення аварійно-рятувальних робіт, дає оцінку їх діям; забезпечує координацію науково-дослідних та конструкторських робіт з проблем пожежної безпеки; реєструє в установленому порядку пожежно-рятувальні служби та їх підрозділи, проводить їх атестацію та веде відповідний реєстр [88].

Рішення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з питань пожежної безпеки, що належать до його компетенції, є обов’язковими для органів виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій та громадян.

Інші, крім МНС, центральні органи виконавчої влади: проводять єдину науково-технічну політику з питань пожежної безпеки; розробляють і реалізують комплексні заходи, спрямовані на поліпшення пожежної безпеки об’єктів; здійснюють методичне керівництво та контроль за діяльністю підвідомчих об’єктів у галузі пожежної безпеки. Для координації і вдосконалення роботи, пов’язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, в апаратах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади створюються служби пожежної безпеки [556, с.2-7]. Крім того, служби пожежної безпеки створюються в апаратах асоціацій, корпорацій, концернів та інших виробничих об’єднань незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Відповідно до п. 2 Типового положення про службу пожежної безпеки основними її завданнями є: удосконалення та координація пожежно-профілактичної роботи, організація розробки комплексних заходів щодо поліпшення пожежної безпеки на об’єктах, об’єднання, контроль за їх виконанням; координація проведення науково-технічної політики з питань пожежної безпеки; здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підвідомчих об’єктів у галузі пожежної безпеки та підрозділів відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони; облік пожеж та їх наслідків на підвідомчих об’єктах [131].

На думку дисертанта, зазначене Положення необхідно доповнити наступними завданнями: охорона та захист життя та здоров’я людей, майна усіх форм власності та навколишнього природного середовища; проведення консультацій посадових осіб та інших працівників з питань пожежної безпеки; здійснення контролю за справністю та цільовим використанням засобів протипожежного захисту.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядуванняяк суб’єкти управління пожежною безпекою здійснюють такі повноваження: організують розроблення та впровадження у відповідних регіонах і галузях організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об’єктів; за місцем проживання організовують навчання населення правилам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях; здійснюють додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри для працівників державної пожежної охорони, встановлюють й інші не передбачені законодавством гарантії соціального захисту працівників державної пожежної охорони; беруть участь у фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні державної пожежної охорони; здійснюють контроль за діяльністю органів пожежної охорони; у селищах і селах створюють підрозділи місцевої пожежної охорони, здійснюють фінансування та матеріально-технічне забезпечення місцевих пожежних команд за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, які відраховуються підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території району, в розмірі 0,1 відсотка від основних та оборотних коштів і трьох відсотків коштів, що виділяються на нове будівництво, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів, а також за рахунок пожертвувань юридичних і фізичних осіб [36; 40; 291, с.154-164].

Суди у сфері забезпечення пожежної безпеки реалізують свої повноваження під час: розгляду та вирішення справ про порушення вимог пожежної безпеки, за які передбачено адміністративну, кримінальну чи майнову відповідальність; розгляду та вирішення звернень громадян з питань пожежної безпеки; розгляду та вирішення інших спорів. Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про пожежну безпеку» «спори з питань пожежної безпеки вирішуються органами виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування та органами державної пожежної охорони згідно з їх компетенцією чи судом». Проте у будь-якому випадку зацікавлена особа може безпосередньо звернутися за захистом своїх прав до суду, що передбачено Конституцією України.

Серед повноважень органів суду необхідно назвати і такі: 1) надання роз’яснень з питань судової практики у сфері пожежної безпеки. Так, у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 березня 2000 року № 3 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» [147]визначено, що саме слід розуміти під «вимогами пожежної безпеки», під «великими або особливо великими матеріальними збитками від знищення чи пошкодження пожежею майна державних або колективних підприємств, установ, організацій» тощо; 2) розгляд адміністративних справ, пов’язаних з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції), а саме: а) спорів фізичних чи юридичних осіб з органами державного пожежного нагляду як суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; б) спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу до органів державного пожежного нагляду, її проходження, звільнення зі служби; в) спорів між органами державного пожежного нагляду як суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; г) спорів за зверненням органів державного пожежного нагляду як суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом[8].

Згідно зі ст. 121 Конституції України, статтями 1, 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури України покладається: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Відповідно об’єктами прокурорського нагляду у сфері пожежної безпеки є: кримінальні справи, які порушені чи розглядаються у суді з питань пожежної безпеки [259, с.73; 340, с.78; 356, с.330; 410, с.74; 446, с.3; 562, с.108-11]; діяльність органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство щодо розшуку чи розслідування злочинів у сфері пожежної безпеки; заходи примусового характеру, які застосовуються до осіб, що вчинили злочини у сфері пожежної безпеки, і які пов’язані з обмеженням їх особистої свободи; права і свободи людини і громадянина у сфері забезпечення пожежної безпеки; законодавчі акти з питань дотримання вимог пожежної безпеки; повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у сфері пожежної безпеки. У зв’язку з цим пропонуємо ст. 39 Закону України «Про пожежну безпеку», в якій зазначено, що «нагляд за додержанням законності в діяльності пожежної охорони здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори», викласти у такій редакції: «Нагляд за додержанням законності у сфері забезпечення пожежної безпеки здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори». Така редакція дозволить розширити перелік об’єктів прокурорського нагляду у сфері забезпечення пожежної безпеки, а не обмежуватись лише діяльністю органів пожежної охорони.

Крім того, Генеральною прокуратурою України приймаються також нормативні акти з питань організації прокурорського нагляду [111; 126; 142; 143; 144], обліку злочинів [120; 123], процедури руху кримінальних справ [123], додержання законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю [142-144], та з інших питань, які прямо чи опосередковано пов’язані із забезпеченням пожежної безпеки.

Підприємства, установи та організаціїяк суб’єкти забезпечення пожежної безпеки: розробляють комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляють і затверджують положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснюють постійний контроль за їх додержанням; забезпечують додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовують навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; утримують у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускають їх використання не за призначенням; створюють у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подають на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється; здійснюють заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформують пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; проводять службове розслідування випадків пожеж.

На підприємстві, в установі та організації з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці. Повноваження в галузі пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших виробничих об’єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанню функцій в його апараті створюється служба пожежної безпеки.

Необхідно зазначити, що Законом України «Про пожежну безпеку» передбачено конкретні заходи заохочення для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у сфері забезпечення пожежної безпеки [556, с.2-7]. Зокрема, ті з них, які: 1) виробляють продукцію протипожежного призначення та надають послуги, пов’язані із запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт; 2) мають або утримують пожежні команди з виїзною пожежною технікою, звільняються від сплати податків на прибуток (50 відсотків коштів, що витрачаються на утримання цих команд).

До загальних суб’єктів забезпечення пожежної безпеки можна віднести також громадян України та їх об’єднання, які реалізують свої повноваження: 1) через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, яких вони обирають; 2) під час здійснення громадського контролю за додержанням вимог нормативних актів з питань пожежної безпеки; 3) під час привертання уваги суспільних і державних інститутів до проблем пожежної безпеки; 4) під час захисту власних прав та інтересів, а також власної безпеки від пожеж та їх наслідків; 5) під час виконання правил пожежної безпеки; 6) під час повідомлення пожежної охорони про виникнення пожежі, вжиття заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Завершуючи аналіз повноважень загальних суб’єктів управління пожежною безпекою та зважаючи на те, що у Законі України «Про пожежну безпеку» дістали законодавче закріплення лише повноваження центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (лише обов’язки), громадян (лише обов’язки) та частково Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цей Закон доцільно доповнити окремим розділом «Управління у сфері пожежної безпеки», в якому закріпити повноваження і таких загальних суб’єктів як Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації; громадяни України та їх об’єднання.

Література

Пономаренко Г.О. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави 2008 р.

Категорія: Пожежна безпека | Додав: ohranatruda (31.07.2010)
Переглядів: 973 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

 


Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів

Профессиональные заболевания от воздействия шума, инфра- и ультразвука

Перша медична допомога при ураженнях отруйними та радіоактивними речовинами, біологічними заобами.

Поняття про норми охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії

Автоматические стационарные установки пожаротушения

ТРАВМЫ, ВОЗНИКАЮЩИЕ ПРИ ПАДЕНИИ С ВЫСОТЫ



Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цівільна оборона [128]
Пожежна безпека [69]
Безпека життєдіяльності [180]
Охорона праці [292]
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Теги
шум (3)
ЗІЗ (2)
313 (1)
дтп (1)
МНС (1)
СИЗ (1)
ЦО (1)
Надіслати СМС
 

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz