1. Поняття Цивільної оборони
«Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для ор¬ганізації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, при¬родного та воєнного характеру» (закон «Про цивільну оборону України», ст. 1).
Громадяни України мають право на захист свого жит¬тя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних по¬жеж, стихійного лиха. Уряд України, інші органи вико¬навчої влади, адміністрації підприємств, установ і органі¬зацій, незалежно від форм власності і господарювання, повинні забезпечувати реалізацію цього права. Держава, як гарант цього права, створює систему цивільної оборо¬ни. Мета її — захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф, від стихійного лиха, сильнодіючих от¬руйних речовин, зброї. Заходи цивільної оборони поши¬рюються на всю територію України, на всі верстви насе¬лення. Розподіл цих заходів за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробни¬чим принципом.
2. Завдання Цивільної оборони
Завданнями Цивільної оборони України є:
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій тех¬ногенного походження і здійснення заходів, спрямованих на зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, ви¬бухів, великих пожеж та стихійного лиха;
оповіщення населення про загрозу і виникнення над¬звичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;
захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та від небезпеки у воєнний час;
організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках ураження;
створення систем аналізу і Прогнозування, управлін¬ня, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за ра¬діоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності до функціонування у надзви¬чайних ситуаціях мирного та воєнного часу;
підготовка і перепідготовка керівного складу, органів управління та сил ЦО;
навчання населення правил застосовування засобів ін¬дивідуального захисту і поводження в надзвичайних ситу¬аціях.
3. Організація Цивільної оборони. Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях
Цивільна оборона в навчальних закладах організо¬вується за тим самим принципом, що й на об'єктах народ¬ного господарства, але з навчальною метою. Начальником ЦО навчального закладу (школи, технікуму, ПТУ) є його директор. Розроблено організаційну структуру ЦО навчаль¬ного закладу (див. схему). Склад поста радіаційного і хіміч¬ного спостереження і його оснащення розглядалися рані¬ше. До складу рятувальної групи входять такі ланки: лан¬ка розвідки, ланка пожежогасіння, ланка рятувальників, ланка надання першої медичної допомоги. Група Охорони громадського порядку організовує охорону школи після евакуації учнів з її приміщення. Ланка обслуговування сховища підтримує порядок у підвальних приміщеннях, що використовуються як протирадіаційні укриття.
Штаб ЦО розробляє документи й організовує прове¬дення заходів із цивільної оборони.
Рятувальні роботи у мирний час проводяться в райо¬нах стихійних лих, повені, землетрусу, масових пожеж, селевих потоків, на місцях аварій на виробництві і транс¬порті. Мета робіт — пошук потерпілих, рятування їх з-під завалів, зруйнованих будинків, захисних споруд, на¬дання першої медичної допомоги, евакуація з осередків ураження до медичних установ.
 Розвідуючи маршрути руху і ділянки (об'єкти) робіт, розвідгрупа (ланка) висувається до осередку ураження за наміченим маршрутом. Розвідники за приладами визнача¬ють зараженість маршруту радіоактивними й отруйними речовинами, встановлюють знаки огородження з правого боку дороги за ходом руху. Якщо рівні радіації і заражен¬ня ОР високі, то шукають обхід (прохід) і позначають йо¬го напрям.
Дані про стан маршруту, його прохідність, кордони за¬раження, напрями обходів командир розвідгрупи допові¬дає по радіо начальнику штабу ЦО об'єкта і наносить на карту (схему) маршрут.
Виходячи на територію об'єкта, розвідники визнача¬ють рівні радіації, наявність отруйних речовин, розшуку¬ють сховища, укриття й оглядають їх, встановлюють зв'язок з людьми, які там перебувають. На території об'єкта визначають характер руйнувань будинків і споруд, напрям поширення пожеж, виявляють ушкодження та аварії на комунально-енергетичних мережах. Визначають місця, небезпечні для роботи формувань. Шукають марш¬рути для введення сил ЦО й евакуації потерпілих. Розчи¬щають проходи (проїзди) у завалах, якщо немає об'їзду. Там, де висота завалу не вище 1 м, шлях прокладають бульдозером по проїжджій частині вулиці, а в зонах суцільних завалів, що перевищують 1 м, — по завалу. Ши¬рина шляху при односторонньому русі повинна бути не менше 3,2 — 3,5 м. Для роз"їзду зустрічних машин через кожні 150—200 м влаштовують спеціальні майданчики. Ширина шляху при двосторонньому русі 7—8 м. Шсля закінчення робіт встановлюють дорожні знаки й організо¬вують регулювання руху.
Локалізацію і тушіння пожеж здійснюють протипо¬жежні сили з допомогою рятувальних та інших форму¬вань. Щоб не допустити злиття окремих вогнищ у су¬цільні, одночасно з тушінням прокладають просічні смуги, щоб відсікти вогонь. На шляху поширення пожежі розби¬рають або руйнують конструкції будинків, що горять, ви¬даляють легкозаймисті матеріали.
Розшук і рятування потерпілих організовують і прово¬дять на всій території об'єкта або житлового кварталу, де є повністю або частково зруйновані будинки. Одночасно з цим вживають заходи щодо попередження повторних об¬валів, відключають газову й електричну мережі, припиня¬ють подачу води.
Щоб врятувати людей, які опинились у глибині зава¬лу, роблять проходи до них, використовуючи порожнечі, утворені після руйнування великих елементів конст¬рукцій. Якщо східці зруйновано, то з приміщень верхніх поверхів потерпілих виносять по тимчасових дерев'яних трапах, через вікна або по приставних драбинах, обов'яз¬ково підстраховуючи канатом. Тих, хто перебуває у тяж¬кому стані, спускають на лямках. Перш ніж відкривати сховище, укриття, завал, треба встановити зв'язок з людь¬ми, з'ясувати, в якому вони стані. Зв'язок встановлюється через повітрозабірні отвори, люки, стояки водопостачання або опалення, що ведуть до сховища. Коли порушено сис¬теми фільтровентиляції, то для подачі повітря розчищають повітрозабірні канали, а якщо це неможливо, бурять отво¬ри в стіні або перекритті і подають повітря компресором. Розкривати сховища й укриття починають з відкопування заваленого основного або аварійного входу (виходу).
Першу медичну допомогу потерпілим надає санітарна дружина. Для цього її особовому складу визначають ділян¬ку робіт, пункти (місця) вантаження потерпілих на транс¬порт, шляхи і пункти винесення (евакуації) їх, місця відпочинку і приймання їжі, порядок поповнення медич¬ними засобами і взаємодії з іншими формуваннями, а та¬кож повідомляють, які ланки додаються для перенесення потерпілих.
В осередку хімічного ураження при наданні першої медичної допомоги на потерпілого у першу чергу швидко надягають протигаз, вводять йому відповідний для даної отруйної речовини антидот, проводять часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри рідиною з ІПП-8.
Усіх потерпілих евакуюють на незаражену територію, де їм надаватиметься перша лікарська допомога. Для пере¬несення до пунктів вантаження з рятувальних формувань виділяється необхідна кількість людей. Перед вантажен¬ням на транспорт перевіряють правильність надання пер¬шої медичної допомоги, вводять знеболювальні засоби.
До виконання рятувальних та інших невідкладних робіт залучаються військові частини, невоєнізовані форму¬вання ЦО загального призначення.
Використана література:
1. Закон України "Про цивільну оборону”.
2. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів, 2000.
3. Коваленко М.І. Військова підготовка. Посібник. – К., 2000.
|
