ЗМІСТ

1. Види природних надзвичайних ситуацій………………………………………………...2
2. Коротка характеристика природних надзвичайних ситуацій…………………………...2
   1. Стихійні лиха…………………………………………………………………..2
   2. Небезпечні природні явища…………………………………………………..11

Використана література……………………………………………………………………..…13

1. Види природних надзвичайних ситуацій

Природні надзвичайні ситуації залежно від виду, масштабу та наслідків умовно поділяють на стихійні лиха (великі за масштабом і з важкими наслідками) та небезпечні природні явища.

Стихійні лиха - це небезпечні природні явища, процеси літосферного, атмосферного, гідрологічного, біосферного або іншого походження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, об’єктів народного господарства.

Види стихійних лих:

1. Метеорологічні: засуха, значне підвищення чи зниження температури, буря, ураган, смерч.
2. Тектонічні: землетрус, цунамі, виверження вулкану, зсув.
3. Топологічні: селевий потік, повінь, лавина, каменепад, снігові замети, пожежа.
4. Космічні: підвищене радіоактивне випромінювання, падіння великого космічного тіла.
5. Біологічні: аномальне підвищення кількості мікробіологічних об’єктів, епідемія.

Небезпечні природні явища — це процеси, які можуть призвести до негативних наслідків на незначній території та стати причинами виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного походження.

Види небезпечних природних явищ:

• удар блискавки,
• злива,
• ожеледиця,
• град,
• сильний вітер.

Глобальні природні надзвичайні ситуації, екологічні наслідки яких поширюються на всю, або більшу частину планети, називають катаклізмами.

2. Коротка характеристика природних надзвичайних ситуацій
   1. Стихійні лиха

Метеорологічні стихійні лиха – це явища пов’язанні з процесами, які відбуваються в атмосфері та які за інтенсивністю, періодами виникнення, тривалістю та площею поширення можуть завдавати або завдавали збитків господарству та населенню. В Україні ці явища спостерігаються майже щороку у будь-якому регіоні. 

Посуха, засуха — це нестача чи відсутність опадів протягом тривалого періоду часу при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті. В Україні розповсюдженні в Степовій та східній Лісостеповій зонах.

Значне підвищення температури (сильна спека) – це гаряче, дуже нагріте сонячними променями повітря; в метеорології підвищення температури повітря до +35 °С і вище. В Степовій зоні України щорічно буває сильна спека з температурою понад +30 °С, в деякі роки вона перевищує +40 °С. Нижчою спека буває в зонах Полісся та Лісостепу.

Значне зниження температури (сильний мороз) – це зниження температури ґрунту і приземного шару повітря нижче -22 °С. На Україні таке явище спостерігається на півночі Полісся та східній Лісостеповій зонах.

Урагани, бурі, смерчі — це рух повітряних мас з величезною швидкістю (до 50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною тривалістю (таблиця 1).

Таблиця 1. Шкала Бофорта для визначення сили вітру

Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції повітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

Буря - це тривалий за часом рух вітру зі швидкістю 20 м/сек та більше, зазвичай, щодо одного напрямку. З власного виду вони діляться на: снігові, піщані. По інтенсивності вітру, по ширині смуги на: урагани, тайфуни. Швидкість та інтенсивність вітру вимірюється за шкалою Бофорта в балах. Бурі поділяють на вихрові, пилові і потокові (на морі шторм) - сила вітру 9-11 балів, швидкість вітру 20-32 м/сек. Бурі викликають пошкодження будівель, виривають дерева з корінням, перевертають машини, крани, руйнують повітряні лінії зв'язку та лінії електропередач. Ураження людей відбувається внаслідок пошкодження будов, перевертання машин та механізмів, падіння дерев. В Україні бурі бувають щорічно на більшій частині території.

Ураган - це вітер силою до 12 балів за шкалою Бофорта, зі швидкістю більше 25, а інколи 60 м/с. Урагани прийнято підрозділяти на тропічні і позатропічні. Крім того, тропічні урагани часто поділяють на урагани, що зароджуються над Атлантичним океаном і над Тихим. Останні прийнято називати тайфунами. Ураган руйнує та спустошує все на своєму шляху. За своїм пагубним впливом урагани не поступаються землетрусам. Вони бувають на більшості території України майже щорічно, частіше на Донбасі, в Криму і Карпатах.

Смерч — це сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у своїй центральній частині. Це явище супроводжується грозою, дощем, градом і, досягаючи поверхні землі, втягує в себе все, що трапляється на його шляху — людей, техніку, воду, піднімаючи високо над землею. Смерчі поділяються за співвідношенням довжини та ширини — на змієподібні (чи лійкоподібні) та хоботоподібні (чи колонкоподібні); за місцем виникнення — на такі, що формуються над сушею і над водою; за швидкістю руйнувань — на швидкі (секунди), середні (хвилини) та повільні (десятки хвилин). Виникають смерчі майже щорічно то в одній, то в іншій області (1—2 рази на рік), переважно в серпні, мають невелику тривалість (до десяти хвилин). Частіше вони виникають у Центральному Поліссі і Степовій зоні, особливо в Запорізькій, Херсонській областях і в Криму.

Тектонічні стихійні лиха – це явища пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі.

Землетруси - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, викликані в основному геофізичними причинами. Основні параметри, що характеризують землетрус - їх інтенсивність і глибина вогнища. Інтенсивність прояву землетрусу на поверхні Землі оцінюється в балах (таблиця 2). Землетруси класифікуються також і з причини їх виникнення. Вони можуть виникати внаслідок тектонічних і вулканічних проявів, обвалів (гірські удари, зсуви) і в результаті діяльності людини (заповнення водосховищ, закачування води в свердловини).

Таблиця 2. Класифікація землетрусів за інтенсивністю коливань ґрунту на поверхні землі.

Цунамі - це довгі хвилі, що виникають в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних вивержень або зсувів на морському дні. Їх джерело знаходиться на дні океану. У 90% випадків цунамі виникають через підводні землетруси.

Часто перед початком цунамі вода відступає далеко від берега, оголюючи морське дно. Потім стає видно, насувається. При цьому чутні громоподібні звуки, створювані повітряною хвилею, яку водна маса несе перед собою.

Можливі масштаби наслідків класифікуються бальністю:

1 бал - цунамі дуже слабке (хвиля фіксується лише приладами);

2 бали - слабка (може затопити плоске узбережжя. Його помічають лише фахівці);

3 бали - середнє (відзначається усіма. Плоске узбережжя затоплюється. Легкі судна можуть виявитися викинутими на берег. Портові споруди можуть отримати слабкі пошкодження);

4 бали - сильний (узбережжя затоплюється. Прибережні споруди пошкоджуються. Великі вітрильні і невеликі моторні судна можуть бути викинуті на берег, а потім знову змиті в море. Можливі людські жертви);

5 балів - дуже сильне (прибережні території затоплені. Хвилерізи і моли сильно пошкоджені, Великі судна викинуті на берег. Є людські жертви. Великий матеріальний збиток).

Виверження вулкана – це активна діяльність вулкана, що супроводжується викиданням  на земну поверхню розжарених уламків, попелу, лави. Це явище небезпечне для будь-яких форм життя. Виверження вулкана може тривати від декількох годин до багатьох років. За ступенем активності вулкани класифікують на діючі, що дрімають і згаслі. До діючих відносять ті, що викидалися в історичний час. Згаслі, навпаки, не викидалися. Дрімаючі характеризуються тим, що вони періодично виявляють себе, але до виверження справа не доходить.

Найбільш небезпечні явища, що супроводжують виверження вулканів, - це лавові потоки, випадання тефри, вулканічні грязьові потоки, вулканічні повені, пекельна вулканічна хмара і вулканічні гази.

Зсуви - це ковзне зміщення мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння. Утворюються вони в різних породах у результаті порушення їхньої рівноваги або послаблення міцності. Викликаються як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх підстав морськими і річковими водами, сейсмічні поштовхи. Штучними є руйнування схилів дорожніми виїмками, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісу, нерозумним веденням сільського господарства на схилах. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини.

За масштабами зсуви класифікуються на великі, середні і дрібномасштабні. Масштаб часто характеризується причетною до процесу площею. 

За активністю зсуви поділяються на активні і неактивні. Головними чинниками тут є породи схилів і наявність вологи. У залежності від кількості вологи вони діляться на сухі, слабо вологі, вологі і дуже вологі.

По механізму процесу поділяються: на зсуви зсуву, видавлювання, вязкопластичні, гідродинамічного виносу, раптового розрідження. Часто мають ознаки комбінованого механізму.

За місцем освіти вони поділяються на гірські, підводні, суміжні та штучних земляних споруд (котлованів, каналів, відвалів порід).

Топологічні стихійні лиха – це явища пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі.

Селевий потік – це бурхливий грязевий або грязе-кам'яний потік, що складається із суміші води та уламків гірських порід, раптово виникає в басейнах невеликих гірських річок. Характеризується різким підйомом рівня води, хвильовим рухом, короткочасністю дії (в середньому від одного до трьох годин), значним ерозійно-акумулятивним руйнівним ефектом.

Безпосередніми причинами зародження селевих потоків служать зливи, інтенсивне танення снігу, прорив водоймищ, рідше землетруси, виверження вулканів.

При русі сель являє собою суцільний потік бруду, камінців та води. На основі головних чинників виникнення селі класифікуються в такий спосіб:

- Зонального прояву. Головним чинником формування є кліматичні умови (опади). Носять вони зональний характер. Схід відбувається систематично. Шляхи руху відносно постійні;

- Регіонального прояву. Головний чинник формування - геологічні процеси. Схід відбувається епізодично, а шляхи руху непостійні;

- Антропогенні. Це результат господарської діяльності людини. Відбуваються там, де найбільше навантаження на гірський ландшафт. Утворюються нові селеві басейни. Схід - епізодичний.

Повені - це затоплення водою прилеглої до річки, озера або водосховища місцевості, яка заподіює матеріальний збиток, завдає шкоди здоров'ю населення або призводить до загибелі людей. Якщо затоплення не супроводжується збитком, це є розлив річки, озера, водосховища. Особливо небезпечні повені спостерігаються на річках дощового і льодовикового живлення або при поєднанні цих двох факторів.

Найважливішими основними характеристиками є максимальний рівень і максимальна витрата води за час повені. З максимальним рівнем пов'язані площа, шар і тривалість затоплення місцевості. До однієї з основних характеристик відноситься і швидкість підйому рівня води.

Снігові лавини – потік із снігу зі схилів гір під дією сили тяжіння на снігові маси. Сніг, що накопичується на схилах гір, під впливом тяжіння і ослаблення структурних зв'язків усередині снігової товщі, зісковзує або обсипається зі схилу. Почавши свій рух, він стрімко набирає швидкість, захоплюючи по шляху все нові снігові маси, каміння та інші предмети. Рух триває до більш пологих ділянок або дна долини, де гальмується і зупиняється.

Формування лавин відбувається в межах лавинного вогнища. Лавинне вогнище - це ділянка схилу і його підніжжя, в межах якого рухається лавина. Кожен осередок складається з 3 зон: зародження (лавинозборами), транзиту (лоток), зупинки лавини (конус виносу).

До лавино утворюючих факторів належать: висота старого снігу, стан підстилаючої поверхні, приріст нового снігу, щільність снігу, інтенсивність снігопаду, осідання сніжного покриву, перерозподіл снігового покриву, температура повітря і сніжного покриву.

Каменепад – це падіння уламків гірських порід, кам’яних брил і великих кам’яних мас з крутих гірських схилів та стін. Каменепад представляє одну з найсерйозніших та найчастіших  небезпек, що зустрічаються в горах. До найбільш частих причин каменепадів відносяться:

1. Замерзання води в тріщинах увечері та руйнування гірської породи льодом, що розширюється.
2. Відтавання примерзлих каменів при нагріванні схилу сонцем.

Причиною каменепаду може стати необережний рух людини на зруйнованому скельному рельєфі, камені можна скинути і необережним рухом мотузки. Трапляються каменепади і з вини тварин, наприклад, кіз. Каменепадами завжди супроводжуються землетруси, навіть слабкі з невідчутними поштовхами.

Снігові замети - це наметена вітром кучугура снігу. Вони утворюються під час інтенсивного випадання снігу, під час буранів, заметілей. Снігом заносяться залізничні й автомобільні шляхи, що порушує нормальне життя населених пунктів. Снігова буря може тривати кілька днів. В Україні це явище найчастіше спостерігається в Карпатах, а також в Лісостеповій та Степовій зонах.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціально призначеного для цього місця, що приводить до соціального і (або) матеріального збитку. Причинами виникнення пожеж є необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, таке явище природи, як блискавка, самозаймання сухої рослинності і торфу. Відомо, що 90% пожеж виникають з вини людини і тільки 7-8% від блискавок. Природні пожежі діляться на лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів, торф'яні та підземні пожежі горючих копалин. Найбільш поширене явище, що приносить колосальні збитки і деколи приводить до людських жертв це лісові пожежі, що являють собою неконтрольоване горіння рослинності, яке стихійно розповсюджується по лісовій території.

Космічні стихійні лиха – це явища пов’язані з процесами, які відбуваються у космосі.

Підвищене радіоактивне випромінювання  - це процес як правило короткочасного підвищення на планеті радіоактивного фону. Космічним фактором цього явища є зростання інтенсивності потоку заряджених часток високої енергії, що досягають поверхні Землі. Ці частки - це космічні частинки - головним чином електрони, позитрони, протони і антипротони. Джерела космічних частинок розташовані поза Сонячною системою, а може, й поза нашої галактики. Космічні частинки рухаються зі швидкостями близькими до швидкості світла і володіють високими енергіями. Їх джерелами є вибухи наднових зірок і інші подібні процеси. При взаємодії з атомами газів в земній атмосфері ці частинки викликають цілі зливи вторинних елементарних частинок.

Інше джерело часток високої енергії – це Сонце. Крім сонячної радіації (електромагнітних хвиль мікрохвильового, інфрачервоного, видимого та ультрафіолетового діапазону) воно випускає порівняно вузькі, але інтенсивні пучки корпускулярних часток високої енергії, а також так званий «Сонячний вітер» - безперервно стікаючий по всіх напрямах потік сонячної плазми. Потоки корпускулярних часток випромінюються через так звані «Коронарні діри» - проміжки між променями сонячної корони. Сонячний вітер сягає нашої планети постійно. Інтенсивність сонячного вітру протягом часу змінюється, вона залежить від стану сонячної атмосфери і розташування Землі відносно Сонця. Частинки входять до складу сонячного вітру і корпускулярних потоків, що випромінюються Сонцем, це в основному ядра водню, гелію і інших елементів, а також вільні електрони. Частинки, що входять до складу корпускулярних потоків мають більш високі швидкості, які досягають 400 км в секунду.

Падіння великого космічного тіла – це явище глобального чи регіонального масштабу, при якому планета Земля стикається з великим космічним тілом: метеоритом, астероїдом, кометою або іншим небесним тілом.

Протягом історії зафіксовано сотні незначних подій (в тому числі і вибухи болідів), деякі випадки заподіяння смерті, травми, ушкодження майна або інші важливі локалізовані наслідки. Падіння космічного тіла в океан або море може створити цунамі (гігантські хвилі), що призведе до знищення всього живого як на морі, так на суші вздовж узбережжя.

Біологічні стихійні лиха – це явища пов’язані з процесами розвитку мікробіологічних об’єктів.

Аномальне підвищення кількості мікробіологічних об’єктів – це незвично велике розповсюдження захворювань як по рівню, так і за масштабом розповсюдження, може охоплювати цілі країни.

Епідемія – це широке розповсюдження інфекційних захворювань серед людей, що значно перевищує звичний зареєстрований на даній території рівень захворювань. Епідемія за масштабом охоплює мінімум велике місто. Епідемічний процес полягає в безперервній передачі захворювання (у разі інфекційного захворювання - збудника інфекції) в колективі. Для виникнення епідемічного процесу необхідні три фактори (умови):

1. джерело збудника інфекційного процесу або причини неінфекційного захворювання;
2. механізми передачі;
3. сприйнятливі до захворювання люди, тварини, комахи або рослини (живі організми).

На виникнення і перебіг епідемій впливають як процеси, що протікають в природних умовах, так і соціальні чинники (комунальний благоустрій, побутові умови, стан охорони здоров'я та ін.).

1. Небезпечні природні явища

Удар блискавки – це гігантський електричний іскровий розряд в атмосфері, який зазвичай проявляється яскравим спалахом світла та громом, який її супроводжує. Найчастіше блискавка виникає в купно-дощових хмарах, тоді вони називаються грозовими; іноді блискавки утворюються в шарувато-дощових хмарах, а також при вулканічних виверженнях, торнадо і пилових буревіях. Середня довжина блискавки становить близько 2,5 км, хоча деякі розряди простираються в атмосфері на відстань до 20 км. По кількості смертельних випадків удар блискавки поступається лише повеням і щорічно вбиває близько сотні людей у Європі та стільки ж у США.

Зливи - це короткочасні інтенсивні дощі, під час яких інколи випадає місячна норма опадів для даної місцевості. Потужні зливові струмені й потоки завдають значної шкоди господарству, підмиваючи дороги та фундаменти будівель, розмиваючи схили ярів. Улітку зливи бувають на всій території України, але найчастіше -у Карпатах, південних і південно-східних районах. У горах вони триваліші, іноді спричиняють катастрофічні паводки на річках.

Ожеледиця – це слизький стан поверхні доріг (конкретне обмерзання поверхні якої-небудь ділянки землі). Це шар льоду (крижана кірка) на поверхні землі та інших предметах, що утворюється зазвичай взимку або восени, коли після періоду  відлиги або дощу настає період похолодання, а також внаслідок замерзання мокрого снігу, крапель дощу або мряки. На відміну від ожеледі (яка пов’язана з атмосферними опадами) ожеледиця може мати різне походження - не тільки з атмосферних опадів, але також з води, що покриває землю або надходить на поверхню землі з інших джерел. Збереження утвореної ожеледиці може тривати багато днів поспіль, поки вона не буде покрита зверху щойно випавшим сніговим покривом або не зруйнується повністю в результаті інтенсивного підвищення температури повітря і ґрунту. При коливаннях температури близько нуля градусів ожеледиця буває досить часто.

Град - це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Це явище швидкоплинне, у більшості випадків його тривалість не перевищує 5 хв. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат. У 40% випадків випадання граду спостерігається дрібний інтенсивний град. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, в Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менший - в Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях.

Сильні вітри – це явище, що дме зі швидкістю понад 10 м/с, спостерігаються як під час гроз, так і з надходженням на територію України атмосферних фронтів і циклонів. Особливо небезпечні штормові (понад 20 м/с) та ураганні (понад 30 м/с) вітри, які пошкоджують будівлі, ламають дерева, валять опори ліній зв'язку. В Українських Карпатах сильні вітри спричиняють вітровали — вивертання дерев з коріннями.

Використана література

1. Березуцький В. В., Васьковець Л. А., Вершиніна Н. П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. В. В. Березуцького. - Х.: Факт, 2005. - 348 с.
2. Бєгун В. В., Науменко І. М. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки: Навчальний посібник/ В. В. Бєгун, І. М. Науменко - К.: , 2004. - 328 с.
3. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України І-ІУ рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В. М. Пічі. - Львів: Піча Ю. В., К.: "Каравела", Львів: "Новий Світ-2000". - 2002. - 328 с.
4. Літвак С. М., Михайлюк В. О. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. - Миколаїв: ТОВ "Компанія ВІД", 2001. - 230 с.
5. Яким Р. С. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с.
6. Мигович Г. Т. Довідник з цивільної оборони. — К.: ЗАТ "Українська технологічна група", 1998. — 526 с.
7. Стеблюк М. Л. Цивільна оборона: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004. — 490 с.
8. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій: Постанова КМУ № 1099. — К., 1998.