В атмосферному повітрі постійно є. завислі речовини (пил), токсичні гази, пилок рослин, спори грибів, бактерії, що спричинює серед людей ріст захворюваностей, особливо алергійної природи.
Забруднення атмосфери – це зміни газового складу атмосфери внаслідок умісту в ній домішок.
Природними джерелами забруднення є вулканічні виверження, пилові бурі, космічний пил, гейзери, лісові та степові пожежі, виділення рослин, тварин та мікроорганізмів. Деякі шкідливі домішки (вуглекислий газ, оксид вуглецю, сірководень, хлориди й інші сполуки) потрапляють в атмосферу з океану. Особливість природних забруднень полягає в тому, що вони не такі токсичні, як антропогенні, і діють періодично.
Основні джерела антропогенних забруднень:
1) промислові підприємства і теплові електростанції;
2) автотранспорт;
3) топки котелень та будівель.
У різних країнах, залежно від стану економічного розвитку, відзначають різну структуру основних джерел атмосферних забруднень. У США, у зв’язку з високим ступенем автомобілізації, внесок транспорту в загальні викиди становить майже 60%, промисловості – 17%, енергетики – 14%, опалення та видалення відходів – 9%. У Франції промислові забруднення становлять 37%, опалення – 25%, транспорт – 23%, енергетика – 15%. Така ж картина спостерігається в інших промислове розвинених країнах.
Засоби сучасного транспорту є одним з основних джерел забруднення атмосфери. До них належить автомобільний, залізничний, морський і річковий транспорт, а також авіація. Проте найчастіше спричинює загальні забруднення атмосфери автомобільний транспорт. Окремий автомобіль виділяє невелику кількість забруднювачів, які швидко розсіюються в атмосфері й не породжують несприятливих наслідків. Але при значному скупченні автомашин виникає загальне забруднення атмосфери.
Під час роботи автомобільних двигунів шкідливі домішки виділяються в основному через вихлопні патрубки і деяка кількість із труби картера, через клапан бензобака, а також із карбюратора.

Рис. 2 - Пелена смогу над Лос-Анджелесом (1969)
Згоряння палива призводить до забруднення атмосфери різноманітними речовинами (їхня кількість досягає 200), оксидом вуглецю, ?етеороло азоту, вуглеводнями, сірчано-сірчистим ангідридом. Тисяча автомобілів за один день дає 3,2 т оксиду вуглецю, 200 — 400 кг ?етших газоподібних продуктів неповного згоряння вуглецю і від 50 до 150 кг нітропохідних. У процесі згоряння 1т бензину утворюється 60 кг СО (оксиду вуглецю).

Транскордонні забруднення атмосфери характеризуються перенесенням промислових відходів на великі відстані. Дослідження показали, що домішки, які надходять із різних індустріальних джерел, можуть поширюватися дуже далеко й істотно впливати на великі території [20, 21]. Наприклад, помітні концентрації СО2 у викидах із труб заввишки 380 м нікелевого заводу в Канаді відзначалися на відстані 400 км, а концентрація Аг41 із труб Брукхейвенського реактора у Нью-Йорку – на відстані 150 км. Ще помітнішими є прояви викидів від сукупності джерел потужних промислових центрів (фіксувалися перенесення СО від індустріальних районів США поблизу Великих Озер до Гренландії). Над великими містами світу все частіше нависає фотохімічний смог (рис. 1).
Він утворюється внаслідок фотохімічного впливу компонентів, які входять до його складу, з атомарним киснем. Двоокис азоту, сірчистий ангідрид і альдегіди можуть поглинати ультрафіолетові промені й переходити в активний стан. Атомарний кисень, який при цьому вивільнюється, реагує з молекулярним киснем повітря. В утворенні озону найсуттєвішу роль відіграє двоокис азоту.
Його молекула під дією ультрафіолетових променів перетворюється на окис азоту й атомарний кисень. Цей процес повторюється багаторазово при незмінному збереженні кількості окислів азоту, які знаходяться в повітрі й служать причиною накопичення озону. Озон і окисли азоту реагують з органічними домішками в повітрі, що призводить до утворення низки речовин (переважно ненасичених вуглеводнів), у тому числі пероксиацетилнітрату (ПАН). Він і є специфічним діючим початком смогу, а за участі озону токсичність підсилюється.
Схематично цей процес можна представити так: окисли азоту + вуглеводні пероксиацетилнітрат (ПАН) й озон (О3).
Усі ці продукти синтезу належать до групи фотооксидантів і спричинюють значне подразнення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів, бронхів.
Фотохімічний смог утворюється звичайно в період температурних інверсій, коли забруднене повітря затиснене верхнім тепловим шаром, що запобігає вертикальному перенесенню забруднень.
Загальна кількість забруднювальних речовин, які постійно містяться в земній атмосфері, оцінюються в 9— 10 млн. т.
До забруднювачів атмосфери відносять також радіоактивні речовини.
Джерелами радіоактивного забруднення зовнішнього середовища є експериментальні вибухи під час випробування атомних і водневих бомб, а також різні виробництва й атомні електростанції. Радіоактивні продукти в атмосфері можуть знаходитися від 3 до 9 років, а в нижніх шарах атмосфери – до 3 місяців.
Основна кількість радіоактивних речовин осідає на землю з атмосферними опадами. Потім вони розносяться водними течіями, організмами, особливо рибами та птахами, які здатні поглинати із середовища радіоізотопи й вибірково концентрувати їх у своїх органах, тканинах, клітинах, що призводить до внутрішнього опромінювання.
Поширення атмосферних токсикантів визначається горизонтальним і вертикальним напрямком повітряних течій. Концентрація атмосферних метеоролотів значною мірою залежить від температури повітря, наявності хмар, туманів, опадів та інших чинників, які впливають на швидкість вертикального й горизонтального перемішування шарів повітря. Дальність поширення забруднень залежить від часу утворення того чи іншого забруднювача у повітрі й метеорологгічних умов, швидкості й напрямку потоків в атмосфері та інших чинників.
Таким чином, внаслідок забруднення атмосфери в ній накопичуються газоподібні продукти і промисловий пил.
Газоподібні викиди внаслідок температурної інверсії можуть тривалий час знаходитися в безпосередній близькості від поверхні землі, що стає причиною збільшення їхньої концентрації в зоні існування людини. Такі явища часто спостерігають при антициклоні (рис.2).

Адсорбуючись на частинках туману, ці шкідливі гази опускаються в зону дихання людини. Особливо згубно діє на людину забруднення атмосфери в тому разі, коли метеорологічні умови сприяють застою повітря над населеним пунктом.
Туман і малі завислі частинки твердих речовин утворюють смог (smog перекладається як дим і туман).
Найбільша катастрофа, що була зумовлена, токсичним туманом, сталася в Лондоні 1952 р, Через низьку температуру і цілковиту відсутність вітру Лондон 5 днів був окутаний густим туманом. За цей час загинуло 4000 людей, а майже 10 000 важко захворіли. Токсичні тумани огортають столицю Англії й досі.
Поряд із безпосередньою дією на організм, забруднювачі атмосфери спричинюють непряму дію, яка, насамперед, проявляється у зниженні прозорості атмосфера. При цьому втрачається значна частина ультрафіолетових про-
менів (до 50% і більше), що призводить до розвитку рахіту й авітамінозу. Недарма рахіт, який поширений серед дітей промислових міст Англії, дістав назву «англійської хвороби».
Ступінь шкідливої дії забрудненого атмосферного повітря і води на здоров’я людини залежить від багатьох чинників, які, з одного боку, пов’язані з токсичністю і концентрацією речовин, а з іншого – з індивідуальними особливостями організму (вік, реактивність, фізіологічний стан тощо).