Транспортні аварії поділяються на аварії (катастрофи): на залізнич-ному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метропо-літену);  на автомобільному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними);  на транспорті з викидом (загрозою викиду) АХНР, РР і БНР; на міському транспорті; транспорті в які потрапили керівники держави та народні депутати.
Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об’єктів; на об’єк-тах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легко-займистих, горючих і вибухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах.
Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.
Аварії з викидом (загрозою викиду) АХНР (аварійно хімічно небезпек-них речовин) і БНР: аварії з викидом (загрозою викиду) АХНР, утворення та розповсюдження АХНР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.
Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення; на під-приємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій); з дже-релами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоактивними відходами, які не виробляються атомними станціями.
Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транспортних кому-нікацій, виробничого призначення, громадського призначення.
Аварії на електроенергетичних системах: атомних електростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автономних електроенергетичних станціях; інших електроенергетичних станціях; електроенергетичних мере-жах; транспортних електричних контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єднаної енергосистеми України.
Аварії на системах життєзабезпечення: на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; на теплових мережах; на системах забезпечення населення питною водою; на магістральних і комунальних газо-проводах; на нафтопроводах і продуктопроводах; на системах зв’язку та телекомунікацій.
Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруд-нюючих речовин; промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.
Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель(дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спрацюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспоруди.
      Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслідків поділяю-ться з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків на:
    загальнодержавного рівня – надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видат-ків відповідного бюджету;
реґіонального рівня – надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
місцевого рівня – надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;
об’єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій  класи-фікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – виникнення і наступний розвиток факторів ураження.  
    Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первинні; побічної дії або вторинні.
    Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.
    Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навко-лишнього природного середовища первинними факторами ураження.
    Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій за механіз-мом дії розділяють на фактори: фізичної дії; хімічної дії.
    До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну ударну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідро-технічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.
До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.