Служба охорони праці на підприємстві, її права та обов’язки; пил і шкідливі гази та їх вплив на організм людини; призначення і будова В/В - Охорона праці <?if()?>- <?endif?> - Реферати - Рефераты по охране труда, БЖД, ГО

Середа, 07.12.2016, 15:24
Вітаю Вас Гість | RSS

Реферати з ЦО, БЖД, охорони праці

Реферати

Головна » Статті » Охорона праці

Служба охорони праці на підприємстві, її права та обов’язки; пил і шкідливі гази та їх вплив на організм людини; призначення і будова В/В
Контрольна робота
Служба охорони праці на підприємстві, її права та обов’язки; пил і шкідливі гази та їх вплив на організм людини; призначення і будова вуглекислотного вогнегасника.

ЗМІСТ
І. Служба охорони праці на підприємстві, її права та обов’язки........... 3
ІІ. Пил і шкідливі гази та їх вплив на організм людини.........................12
ІІІ. Призначення і будова вуглекислотного вогнегасника......................14
      Список використаної літератури.........................................................16

І. Служба охорони праці на підприємстві, її права та обов’язки.
Згідно з Законом України „Про охорону праці” служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Служба охорони праці вирішує завдання:
•    забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
•    забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
•    професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
•    вибору оптимальних  режимів праці і відпочинку працівників;
•    професійного добору виконавців для визначених видів робіт.
Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації, як одна з основних виробничо-технічних служб.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.
Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.
Служба охорони праці комплектуються спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосується: щодо виробничого стажу – осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці; за рівнем освіти – осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.
Перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов’язків та періодично, один раз на три роки.
На підставі цього Типового положення з урахуванням специфіки виробництва опрацьовуються та затверджуються власниками Положення про службу охорони праці підприємств, установ та організацій.
Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету концерну, корпорації та іншого об’єднання підприємств, створених за галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом по нагляду за охороною праці.
Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.
Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.
Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.
Працівники служби охорони праці не можуть бути притягнуті до виконання функцій, не передбачених Законом „Про охорону праці” та Типовим положенням.
Служба охорони праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об’єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше чоловік.
В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці.
В установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних закладах власниками також створюються служби охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства.
За своїм посадовим становищем та умови оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.
Такий принцип зберігається при визначенні посадового становища та окладів і інших працівників служби охорони праці.
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
•    опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
•    проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
•    складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуті), а також розділ „Охорона праці” у колективному договорі, проводить для працівників увідний інструктаж з питань охорони праці, організовує:
•    забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
•    паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;
•    облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;
•    підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;
•    розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;
•    роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;
•    допомогу комісії з питань охорони праці підприємства спрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;
•    підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.
Служба охорони праці бере участь у:
•    розслідуванні нещасних випадків та аварій;
•    формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів;
•    роботі комісії з питань охорони праці підприємства;
•    роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;
•    розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в межах підприємства;
•    роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.
Служба охорони праці:
•    сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища;
•    розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці;
•    надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;
•    готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;
•    розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи.
Служба охорони праці контролює:
•    дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;
•    виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;
•    відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів проти аварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях;
•    своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;
•    забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці;
•    використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;
•    проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;
•    виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені у актах розслідування;
•    здійснює зв’язок з медичними закладами, з науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їх рекомендацій.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
•    представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;
•    безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;
•    одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці;
•    перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об’єкту, цеху, виробництва обов’язків для виконання припис;
•    вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушають нормативні акти про охорону праці;
•    надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;
•    порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні та поліпшенні умов праці.
Працівники служби охорони праці підприємств, об’єднань, міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади несуть персональну відповідальність за:
•    невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці;
•    невиконання своїх функціональних обов’язків, передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями;
•    недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;
•    низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.
Структура служби охорони праці. На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:
•    інженерами відповідної спеціальності;
•    фахівцями з питань гігієни праці;
•    юристами, котрі спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.
При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.
На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50 чоловік (невиробничої сфери – до 100 чоловік) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної кваліфікації, то використовуються послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.
Підприємство, яке не має можливості утримувати в службі охорони праці спеціалістів з гігієни праці та не має своєї лабораторії, використовує послуги місцевих санітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.
При відсутності на підприємстві юридичної служби використовуються спеціалісти юридичної служби іншого підприємства чи послуги юридичних консультацій (за договором).
Чисельність служби охорони праці. На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих  від 51 до 500 чоловік включно (невиробнича сфера – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.
На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі  отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціаліста.
При наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства (заступника генерального директора, директора тощо – в залежності від структури підприємства).
Розрахунок чисельності працівників служби охорони праці в залежності від небезпечності і шкідливості виробництва на підприємствах з числом працюючих більше 500 чоловік здійснюється за формулою:
            М1 = 2 + Рср х Кв ÷ Ф
де М1 – чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;
Рср – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві;
Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що дорівнює 1200 годин, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;
Кв – коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва.
        Кв = 1 + Рв + Ра ÷ Рср
де Рв – чисельність працюючих з шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;
Ра – чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки, що підлягають щорічній атестації з охорони праці.
Кв максимально може дорівнювати трьом в разі, коли всі робітники працюють з шкідливими речовинами і всі вони підлягають щорічній атестації з питань охорони праці, тобто Рв + Ра = 2Рср.


       ІІ. Пил і шкідливі гази та їх вплив на організм людини.
До виробничих приміщень можуть потрапляти гази, пари, пил та інші шкідливі та отруйні речовини.
Шкідливою називається речовина, яка у контакті з організмом людини, при порушені вимог безпеки, спричиняє виробничу травму, професійне захворювання або відхилення в стані здоров’я, які можуть бути виявлені як в процесі роботи, так і у віддалені строки життя теперішніх та наступних поколінь.
За ступенем небезпеки шкідливі та отруйні речовини за дією на організм людини поділяються на чотири класи:
І – надзвичайно небезпечні;
ІІ – високо небезпечні;
ІІІ – помірно небезпечні;
ІV – малонебезпечні.
Крім газоподібних та пароподібних шкідливих речовин, на здоров’я працівників може впливати підвищена запиленість повітря. При цьому пил може бути токсичним, що викликає фібрози (кремній, азбест та ін.), та нетоксичним.
Значний вплив на важкість ураження організму людини шкідливими та отруйними хімічними речовинами і пилом має їх концентрація у повітрі робочої зони, а також тривалість дії. Ступінь небезпечності пилу залежить також від його дисперсності (відсоткове співвідношення розмірів часток), форми, твердості, волокнистості, електрозарядженості його часток. Найнебезпечнішим є частки пилу розміром до 5 мкм.
Для того, щоб виключити професійні отруєння та захворювання, санітарними нормами встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, тобто такі концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом восьми годин чи при іншій тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення в стані здоров’я.
Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.
Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.
Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі робочої зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м’язове напруження, в більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.
Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.




      ІІІ. Призначення і будова вуглекислотного вогнегасника.
Вуглекислотні вогнегасники, як пожежогасна речовина використовується безколірний вуглекислий газ без запаху і смаку з температурою - 71ºC. Основний вплив на горіння – розбавлення суміші горючої пари та газів з повітрям (киснем), додатковий – охолодження (твердий діоксид вуглецю).
Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання. Промисловість випускає вуглекислотні вогнегасники в ручному (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) та транспортному варіантах. Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до - 70ºC. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об’єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випарюванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4м, час дії – 30…60 сек.
Вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла для запобігання саморозрядження. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі і тверді речовини. Неможна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.
Вогнегасник має маркування, яке нанесено на корпус. Маркування містить інформацію, що складається з кількох частин:
•    вказівки щодо виконання;
•    послідовність операцій;
•    вказівки щодо користування;
•    для якого типу пожеж можна використовувати цей вогнегасник та різні попередження. Наприклад: „Не вживати для гасіння електроустановок під напругою”;
•    строк перезарядження та ін.
Ефективність дії вогнегасника залежить від правильних тактичних прийомів користування.
Під час гасіння електроустаткування, що є під напругою, необхідно, щоб відстань від електрообладнання до вогнегасника була не менша ніж один метр. Струмінь вогнегасного порошку (вуглекислоти) слід спрямовувати безпосередньо в полум’я. До початку гасіння знеструмити електроустаткування.
Згідно з ГОСТом 12.4.009 – 83 „ СС БТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды” розміщення й обслуговування вогнегасників повинно відповідати таким вимогам:
•    уведені в експлуатацію вогнегасники повинні мати облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою  на об’єкті системою нумерації;
•    пристрої ручного запуску мають бути опломбовані;
•    вогнегасники мають розміщуватися з урахуванням зручності користування;
•    підходи до місця розміщення мають бути завжди вільні;
•    ділянки поверхні, на яких розміщують вогнегасники, необхідно фарбувати в білий колір з червоною окантовкою шириною 20-50 мм;
•    вогнегасники мають бути в легкодоступних та помітних місцях, де виключено потрапляння на них сонячних променів та безпосередній вплив опалювальних і нагрівальних приладів;
•    навішувати на вертикальні конструкції не вище ніж 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника, на відстані від дверей, достатньо для повного їх відкриття.


          Список використаної літератури.
1. Савчук О.М. Основи охорони праці. – Запоріжжя: Просвіта, 2000.
2. В.М. Лапін Основи охорони праці – Львів: ЛБІ НБУ, 2004.
3. М.В. Грищук Основи охорони праці – К.: Кондор, 2005.
4. Є.О.Геврик Охорона праці – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003.
5. Я.І.Бедрій, В.С.Джигирей та ін. Охорона праці – Львів, ПТВФ „Афіша”, 1997.

Категорія: Охорона праці | Додав: ohranatruda (11.11.2010)
Переглядів: 586 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

 


Охрана труда отрасли Тема №10 ВОЗДУХООБМЕН НА РАБОЧЕМ МЕСТЕ, АТТЕСТАЦИЯ РАБОЧИХ МЕСТ ПО УСЛОВИЯМ ТРУДА НА ПРЕДПРИЯТИИ

Дії населення в надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час

Психогенные и техногенные факторы при катастрофах. Пожар в Перми

Перша медична допомога при нещасних випадках

Отравляющие вещества. Их поражающее действие на людей, животных, растения, продукты питания, корма и водоисточники.

Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності. Заходи щодо їх попередження



Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цівільна оборона [128]
Пожежна безпека [69]
Безпека життєдіяльності [180]
Охорона праці [292]
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Теги
шум (3)
ЗІЗ (2)
313 (1)
дтп (1)
МНС (1)
СИЗ (1)
ЦО (1)
Надіслати СМС
 

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz