Проблема забруднення повітря житлових приміщень – одна з найважливіших гігієнічних проблем, оскільки вона тісно пов'язана з впливом на здоров'я людей.
Джерела забруднення повітря житлових приміщень надзвичайно різноманітні (рис.).
У великих містах із великою щільністю населення має місце забруднення атмосферного повітря та повітря приміщень людьми. Кожна людина щоденно видихає близько 10 м3 повітря, насиченого парами води, і яке містить до 4% вуглекислого газу, і виділяє 600 — 900 г поту. Так, у місті з 5 млн. населенням люди щодобово виділяють в атмосферу майже 2 млн. м3 водяної пари і до 600 м3 секрету потових залоз.
Повітря, яке видихають люди, містить мало кисню, у сотню разів більше діоксиду вуглецю, нагрітого до температури тіла і деіонізованого. Воно також містить леткі продукти метаболізму – антропотоксини, яких існує майже 30 (чадний газ, аміак, ацетон, сірководень, альдегіди, органічні кислоти та ін.).
При цьому в мешканців погіршується самопочуття, вони скаржаться на духоту, утруднене дихання, головний біль, пітливість, сонливість, зниження розумової й фізичної працездатності
Крім них у повітря приміщень потрапляє майже сотня легких речовин, які утворюються у процесі розкладання органічних речовин на поверхні шкіри, одягу, на кімнатній пилюці, на опалювальних приладах, виділяється з меблів та інших предметів.
Було проведено чимало досліджень для виявлення причини таких реакцій. Нею називали зменшення кисню, надлишок діоксиду вуглецю, антропотоксини, збільшення температури й вологості, деіонізацію повітря тощо. Нині дискомфорт та погіршення стану людини пояснюють синтетичною теорією, тобто комплексом чинників (указаних вище).
Оскільки на практиці важко визначати одразу всі чинники, вирішили давати гігієнічну оцінку забрудненості повітря на основі одного з них. Тому Максом Петенкофером було запропоновано визначати вміст діоксиду вуглецю, концентрація якого зростає із збільшенням забруднення повітря іншими інгредієнтами. М.Петенкофер запропонував вважати гігієнічною нормою 0,07% СО2, а К.Флюге – 0,1%. Ці величини і сьогодні є загальновизнаними.
На базі їхніх праць був обґрунтований повітряний куб, тобто такий об'єм житлового приміщення, який необхідний для однієї людини за умов раціональної вентиляції.
В основу розрахунку повітряного куба покладено-допустимий вміст діоксиду вуглецю (0,1%) і його вміст в атмосферному повітрі (0,604%), згідно з яким повітряний куб дорівнює 37,7 м3.
