ВСТУП

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Під час надзвичайної ситуації (НС) значна частина населення часто залишається без житла, продуктів харчування, води, предметів першої необхідності, потребує медичної допомоги. Враховуючи зазначене, життєзабезпечення населення, особливо на початковому етапі ліквідації НС, є одним з першочергових завдань органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, органів управління системи цивільного захисту. Метою життєзабезпечення населення є задоволення фізіологічних, матеріальних і духовних потреб населення в умовах НС і відповідно до встановлених норм [4].

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є

комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здоров'я і працездатності людей. Він включає:

управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, а також стихійного лиха;
забезпечення населення питною водою, продуктами і предметами першої необхідності;
захист продуктів, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
житлове забезпечення і працевлаштування;
комунально-побутове обслуговування;
медичне обслуговування;

навчання населення способів захисту і дій в умовах НС;

розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
санітарну обробку;
знезараження (обеззараження) території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;
підготовка сил та засобів і ведення РІНР у районах лиха і осередках безпосереднього ураження;
забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки;
морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;
заходи, спрямовані на попередження, запобігання або ослаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи [6].

Виконання всіх цих заходів організовується виконавчою владою та органами управління цивільної оборони відповідного рівня. Безпосередніми виконавцями цих заходів є керівники підприємств, установ і організацій.

Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ІДО і виконуються

як в період загрози, так і після виникнення НС.

Одним із головних питань є організація забезпечення населення продуктами, питною водою і предметами першої необхідності, їжа, вода, незаражене повітря, а в холодний час і тепло є основними факторами життєдіяльності населення.

Порядок забезпечення населення продуктами, водою і предметами першої

необхідності в умовах НС визначається відповідними постановами Кабінету

Міністрів України, і в першу чергу, вказівками і інструкціями Міністерства торгівлі, Мінагропрому, Міністерства охорони здоров'я та інших. Обласні і місцеві органи, особливо торгівлі і харчування є організаторами і виконавцями цього завдання.

Вони організовують нормоване постачання населення в умовах НС продовольчих товарів і предметів першої необхідності, дій особового складу формувань, створюють необхідні запаси з довготривалими термінами зберігання.

Враховуючи, що потреба води в районах розселення евакуйованих значно

зросте у заміській зоні, розвивається і вдосконалюється система водопостачання і будуються нові, підтримуються у готовності існуючі вододжерела, впроваджуються системи оборотного і послідовного використання води, скорочуються невиробничі витрати користування водою з метою забезпечити значно зрослу чисельність населення в умовах пошкодження системи водопостачання. Визначається для кожного району (регіону) необхідна кількість питної води для господарських потреб, планується порядок забезпечення нею різних категорій населення. З метою кращої організації постачання населення водою у необхідних випадках створюється

служба водопостачання із завданням координації та контролю за виконанням

заходів.

Завдання з комунально-побутового обслуговування населення виконують

міністерства житлово-комунального господарства, побутового обслуговування

населення, відповідні організації і підприємства на місцях, а також комунально-

технічні служби ЦО.

Організацію інформації населення при виникненні надзвичайної ситуації

вирішує Міністерство зв'язку України, Державний комітет з телебачення і

радіомовлення, їх територіальні організації, місцеві органи влади і органи

управління ЦО. Своєчасна та правдива інформація про наявну обстановку в країні, області, районі, місці і на об'єкті виключає виникнення і розповсюдження неправдивих слухів, а головне, придає впевненості людям. Вона буде сприяти більш організованим діям за сигналами оповіщення ЦО, виконанню виробничих завдань і завдань ЦО. Невідомість обстановки, суперечлива інформація негативно діє на психіку людей, створює умови для виникнення панічного настрою.

Першочергова увага приділяється поліпшенню постачання населення товарами народного вжитку, житлових умов і медичного обслуговування, умов праці, вирішенню інших актуальних соціальних завдань. Зокрема, передбачається розширення мережі заготівельних пунктів сільськогосподарської продукції, максимальне наближення їх до місць виробництва, створення потужностей стосовно перероблення і зберігання плодоовочевої продукції безпосередньо в акціонерних товариствах, кооперативах і фермерських господарствах, а також багато інших

практичних заходів, які сприяють забезпеченню життєдіяльності населення в умовах надзвичайних ситуацій [6].

Серед таких заходів є своєчасне забезпечення населення продуктами, питною водою і предметами першої необхідності, а також його комунально-побутове і медичне обслуговування, а також заходи з удосконалення і підтримування у готовності засобів розвідки, спостереження і лабораторного контролю, надійне забезпечення захисту від усіх видів зараження (забруднення) харчової сировини і продуктів харчування, а також джерел води і систем водопостачання. Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційне або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігання загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання. У місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту.

Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО здійснюється пересувними пунктами харчування і пересувними пунктами продовольчого постачання служби торгівлі і харчування. Безпосередньо організовують харчування особового складу формувань заступники командирів формувань з матеріально-технічного постачання. При відсутності часу (неможливості) на приготування гарячої їжі видається сухий пайок.

Під час роботи в осередках радіаційного зараження видача гарячої їжі та

сухих пайків проводиться за встановленою нормою. Приготування та прийом гарячої їжі організовується на незараженій території або у місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 рентген на годину (1 Р/год.). При радіації від 1 до 5 Р/год приготування їжі і прийом її здійснюється тільки в закритих приміщеннях. При рівні радіації понад 5 Р/год. особовому складу НФ замість гарячої їжі видається сухий пайок у герметичній упаковці. Приготовлена їжа роздається безпосередньо із похідних кухонь або розноситься в термосах до місць розташування формувань (людей).

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються в основному консервовані і концентровані продукти у захисній (герметичній) тарі і упаковці, які не потребують складної кулінарної обробки. Харчування уражених людей в загонах першої медичної допомоги здійснюється через закріплені за загонами пересувні пункти продуктового постачання служби торгівлі і харчування за нормами, постійно, фізіологічне

повноцінне на підставі медичних висновків.

У районах, заражених отруйними речовинами дозволяється готувати і приймати їжу тільки у спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками. В районах, заражених бактеріальними

засобами приготування і прийом їжі дозволяється тільки після ретельної дезінфекції території, кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки потерпілих. Продукти і воду, заражені РР, ОР, і БЗ використовувати в їжі заборонено. Допустимі рівні сумарного вмісту радіонуклідів у продуктах харчування і питній воді встановлені Головним Державним лікарем з урахуванням радіаційної обстановки можуть мінятися.

Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби (організації і підприємства, про що говорилося вище). Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок евакуйованого населення. Медичне обслуговування покладається на існуючу мережу лікувальних закладів у місцях розселення:

лікарні;
поліклініки;
медичні пункти;
аптеки. [6].

При аварії на АЕС додатково розгортаються ліжка для госпіталізації людей з ознаками променевої хвороби. Для надання медичної допомоги населенню на маршрутах евакуації і в районах розселення лікарні підсилюються бригадами, в складі яких обов'язково повинні бути лікарі-радіологи. Особлива увага приділяється попередженню спалахів інфекційних хвороб серед населення. Для проведення цих робіт створюються санепідембригади. Для санобробки населення застосовуються дезінфекційно-душові установки і стаціонарні санітарно-обмивальні пункти. На випадок загибелі людей під час надзвичайних ситуацій ритуальні послуги здійснюються за рахунок держави (Чорнобиль, Вірменія).

Як бачимо, важлива роль у забезпеченні життєдіяльності населення належить службам торгівлі і харчування ЦО та їх формуванням. Вони створюються за рішенням виконкому обласних, міських і районних Рад (держадміністрацій) на базі організацій державної і кооперативної торгівлі (обласні, міські, районні, міст республіканського підпорядкування). Районні, міські (міст обласного підпорядкування) служби — на базі міських (районних) торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів робітничого постачання (ВРП).

Начальником державної служби призначається Міністр торгівлі України, а його заступником — Голова правління Укркоопспоживспілки. Начальниками

обласних служб призначаються начальники управлінь торгівлі, їх заступниками — голови правлінь облспоживспілки. Начальники районних, міських служб і їх

заступники призначаються рішенням районних міських виконкомів

(держадміністрацій) із керівників державної і кооперативної торгівлі.

Начальники служб здійснюють керівництво силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабів, органи управління ЦО і структурні

організації, керівники яких є начальниками служби.

Начальникам служби підпорядковані усі начальники служб, керівники

організацій і підприємств, на базі яких створена служба або від яких виділяються спеціальні підрозділи торгівлі і громадського харчування з питань, які входять до компетенції служби.

Завдання служби торгівлі і харчування:

забезпечення гарячим харчуванням і сухим пайком особового складу НФ в період підготовки і ведення ними РіНР, а також потерпілого (ураженого) населення, яке знаходиться в загонах першої медичної допомоги (ЗМД);
забезпечення санітарно-обмивальних пунктів (СОП), пунктів спеціальної
обробки (ПуСО) та ЗМД обмінним фондом обігу, взуття та білизни;
планування, організація і координація дій пересувних підрозділів (ППХ,
ПППП, ППРП) торгівлі і харчування щодо забезпечення особового складу НФ ЦО продуктами харчування і предметами першої необхідності;
здійснення заходів щодо захисту наявних, на підприємствах, запасів
продуктів харчування і інших матеріальних засобів захисту від РР, ОР і БЗ;
здійснення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для роботи в польових умовах [5].

Решта завдань забезпечення ЦО вирішуються структурними підрозділами і організаціями державної і кооперативної торгівлі. Для виконання завдань на базі підприємств торгівлі і громадського

харчування створюються:

пересувні пункти харчування (ППХ);
пересувні пункти постачання продуктів харчування (ПППП);
пересувні пункти речового постачання (ППРП).

Пересувні пункти харчування створюються на базі ресторанів, кафе, їдалень для забезпечення гарячою їжею особового складу НФ ЦО і технічного забезпечення (ТЗ ЦО) в період підготовки і ведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт, а також ураженого (потерпілого) населення, яке перебуває у загонах першої медичної допомоги, при відсутності можливості забезпечення гарячим харчуванням.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюються, як правило, на базі одного підприємства на чолі з його керівником (заступником). При неможливості створити на базі одного підприємства, вони створюються на декількох підприємствах. Начальником такого зведеного пересувного пункту харчування або продовольчого постачання призначається керівник найбільш потужного (головного) підприємства.

Кількість пересувних пунктів харчування і постачання продуктів харчування в державі, області, районі, місці встановлюється відповідно Міністерством торгівлі України, управліннями обласної, міської виконавчої влади (виконкомів) і очолюваними службами районних організацій торгівлі спільно з відповідними споживспілками, виходячи із кількості особового складу НФ ЦО, санітарно-обливальних пунктів спеціальної обробки, загонів першої медичної допомоги, які необхідно забезпечувати.

Кількість пересувних пунктів харчування і постачання продуктів харчування визначається з розрахунку забезпечення особового складу НФ ЦО, які не мають штатних груп (ланок) матеріально-технічного забезпечення:

60% сухим пайком;
40% гарячою їжею;
один пункт харчування і постачання продуктів харчування на два загони

першої медичної допомоги.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання здійснюється організаціями, на базі яких вони створюються [6].

Забезпечення їх похідними кухнями здійснюється через штаби ЦО за заявками організацій торгівлі і громадського харчування системи Міністерства торгівлі України, Укрспоживспілки, відділів (управлінь) постачання. Забезпечення термосами, посудом та іншим обладнанням і інвентарем здійснюється на підставі загальних планів матеріального постачання організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування. За командою пересувні пункти харчування і продовольчого постачання доукомплектовуються особовим складом, технологічним обладнанням, майном,

інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас продуктів на особовий склад НФ ЦО, які вони забезпечують і готуються до виходу в призначений район (об'єкт, ділянку робіт). Пересувні пункти харчування і постачання продуктів харчування, які забезпечують формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання завдань через 6—10 годин після отримання розпорядження, решта пунктів продовжують свою виробничу діяльність і протягом доби приводяться у готовність до виконання запланованих завдань. Порядок розрахунків за продукти харчування встановлюється особливим розпорядженням Кабінету Міністрів України.

ВИСНОВКИ

Важливе місце при подоланні медико-санітарних наслідків НС  посідає постачання медичним майном і медикаментами. Зокрема, воно передбачає: визначення потреби в медикаментах, запасах донорської крові та інших засобах; нагромадження і використання ліків, обладнання та іншого медичного майна в необхідних обсягах і номенклатурі; визначення шляхів ліквідації дефіциту медикаментів і медичного майна за рахунок перерозподілу внутрішніх ресурсів, а також поставок з інших регіонів, підготовку і подання відповідних заявок.

Забезпечення постраждалого населення комунально-побутовими послугами передбачає: уточнення обсягів паливних ресурсів, які збереглися, стаціонарних  тепло-, енергоджерел, необхідної кількості палива та енергії; використання, за можливістю, як джерел енергії локомотивів, річкових та морських суден; визначення необхідної кількості нестандартних, простих засобів обігріву і електропостачання (печі, пересувні малогабаритні котельні, дизель-електростанції, акумулятори тощо) та постачання їх населенню; визначення необхідних обсягів першочергового відновлення водопровідних, каналізаційних, теплових, газових, електро- і тепломереж; забезпечення населення в зоні НС і місцях евакуації лазнями, душовими, пральними, туалетами, організації лазне-прального обслуговування, використання для цього пересувних засобів; проведення, у разі необхідності, знезаражування комунальних і побутових стічних вод, організація лазне-прального обслуговування за межами зон радіоактивного (хімічного) забруднення; виділення необхідних сил та засобів для поховання загиблих і необхідної кількості місць поховання; організація та видалення побутових відходів на житловій території зони НС.

Транспортне забезпечення населення полягає в транспортному обслуговуванні заходів життєзабезпечення населення (доставка ресурсів), а також в транспортному обслуговуванні лікувально-евакуаційних заходів і евакуації населення.

Інформаційне забезпечення передбачає комплекс заходів щодо своєчасного інформування населення з усіх питань, пов’язаних з НС. В інформації, яка доводиться до населення, помітне місце відведено питанням першочергового життєзабезпечення. Обов’язково повідомляється про розміщення пунктів роздачі води та їжі, медичної допомоги, організацію комунально-побутового обслуговування тощо.

Вся повнота відповідальності за реалізацію таких заходів покладається на

відповідні міністерства, відомства і місцеві органи влади.

Список використаних джерел:

Постанова Кабінету міністрів України, від 3 серпня 1998 р. N 1198 «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру».
Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України «Про затвердження Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів оперативно-рятувальної служби цивільного захисту».
Положення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи «Про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання  і  реагування  на  надзвичайні  ситуації техногенного та природного характеру» 
Життєзабезпечення постраждалого населення в надзвичайних ситуаціях мирного характеруп. Б. Волянський. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=306
Цивыльний захист. Д.В. Зеркалов, Ю.В. Мыхеэв, Н.А. Праховник, О.В. Земляннська. Киъв «Основа». 2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zerkalov.org/files/cz-192-2014.pdf
Безпека життэдыяльносты. О.В. Березюк, М.С. Лемешв. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/bjd/61.htm