План
Вступ
1 Надзвичайні ситуації природного характеру
2 Цунамі
3 Повінь
4 Селі
5 Затори, зажори
6 Підвищення ґрунтових вод
Висновки
Перелік використаних джерел

Вступ
Стихійні дії сил природи, поки ще не повною мірою підлеглі людині, наносять економіці держави і населенню величезний збиток Надзвичайні ситуації - стихійні лиха - такі явища природи, які викликають екстремальні ситуації, порушують нормальну життєдіяльність людей і роботу об'єктів. Найбільш характерні стихійні лиха для різних географічних районів нашої країни - землетруси, повені, селеві потоки і зсуви, сніжні лавини, бурі й урагани, пожежі.
Стихійні лиха виникають раптово і носять надзвичайний характер. Вони можуть руйнувати будинки і спорудження, знищувати цінності, порушувати процеси виробництва, викликати загибель людей і тварин. По характеру свого впливу на об'єкти окремі явища природи можуть бути аналогічні впливу деяких вражаючих факторів ядерного вибуху й інших засобів нападу супротивника.
У сучасному світі, при сучасній екології дуже часто приходиться очікувати надзвичайних ситуацій саме з боку природи, а не сторони країни нападаючого супротивника. Самим наочним прикладом за останній рік служить надзвичайна природна ситуація - повінь у наслідку землетрусу в океані і цунамі, що відбулося в країнах Південної та Південно – Східної Азії, що забрало сотні тисяч життів.

 

1 Надзвичайні ситуації природного характеру
Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними 00Н, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнав збитків від стихійних лих.
Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Україні найчастіше трапляються:
• геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні); метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь);
• гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);
• природні пожежі лісових та хлібних масивів;
• масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі до посушливого в південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму. Внаслідок взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони мають катастрофічний характер.
Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії. Стихійні явища часто виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив.
Небезпечні природні явища, переважно, визначаються трьома основними групами процесів ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні.
Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент (наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус) та складні, що включають декілька процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

2 Цунамі
Цуна́мі (яп. 津波 — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (падіння астероїду тощо) і охоплюють всю товщу води[1]. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину і зазнає незначних втрат енергії.
Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль полягає у тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерховий шар. В морі, на значній глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Під час виходу на мілину біля берега її висота може сягнути десятків метрів. Крім того, хвиля, що йде під кутом до берега, уповільнюється нерівномірно і має тенденцію розвертатися до берега.
Причини цунамі
• Причиною більшості цунамі є підводний землетрус, під час якого відбувається зсув (підйом чи опускання) ділянки морського дна. Зазвичай виникає від трьох до п'яти хвиль, друга або третя найсильніші. Саме таке цунамі виникло під час землетрусу в Індонезії 2004 і саме воно спричинило більшу частину його жертв і руйнувань.
• Крім того, причиною цунамі може бути зсув (обвал) великої кількості ґрунту, гірських порід безпосередньо в океан. Найвідомішим прикладом такого цунамі є гігантська хвиля у затоці Літуя[2] (Аляска, США), що виникла 9 липня 1958 року. Внаслідок землетрусу льодовик Літуя обвалився у затоку з висоти 900 метрів і викликав на протилежному кінці вузької затоки хвилю заввишки 500 (п'ятсот!) метрів. Не менш небезпечними є підводні зсуви у дельтах річок з високими накопиченнями відкладень.
• Вулканічні виверження створюють близько 5% всіх цунамі. Великі підводні виверження створюють такий же еффект, як і землетруси. А під час потужних вулканічних вибухів довгі хвилі утворюються, коли вода заповнює кальдери (порожнини, що залишилися від вивергнутого матеріалу). Класичний приклад — цунамі, що виникло під час виверження вулкану Кракатау 1883 року. В околицях Яви і Суматри висота хвиль сягала 35-40 метрів, цунамі спостерігалося на Цейлоні, біля Південого берега Африки і на мисі Горн (Південна Америка). Причому поблизу останнього майже одночасно спостерігалося дві хвилі: одна огинала земну кулю зі сходу на захід, а інша - у протилежному напрямку.
• Різкі зміни повітряного тиску або швидкі пересування аномалій атмосферного тиску можуть виклика́ти метеоцунамі[3]. Такі типи хвиль є загальними для всього світу, але відомі здебільшого під своїми локальними (місцевими) назвами: Абікі (Японія), кат. Ріссаrа (Балеарські острови) тощо.
• Цунамі можуть виникнути також від потужних підводних або надводних вибухів, але вони здебільшого мають локальний характер. Щоб викликати справжне океанське цунамі потужності наявної ядерної або термоядерної зброї не достатньо. Хоча одночасний вибух кількох потужних водневих бомб, розташованих уздовж деякої лінії на дні океану теоретично може викликати цунамі. Проте випробування ядерної зброї заборонено міжнародними договорами.
• Падіння досить значного метеориту (астероїду або комети) також може призвести до цунамі. А оскільки кінетична енергія такого тіла (через його швидкість) може перевищувати енергію, що вивільняється під час найпотужніших землетрусів, то падіння на поверхню океану може призвести до велетенського цунамі, що біля берегів матиме висоту понад 100 м.
Фізичне пояснення
Хвилі цунамі мають надзвичайно довгий період (від двох хвилин до години) та, відповідно, велику довжину (десятки або сотні кілометрів) в той час як звичайні хвилі, створені вітром, мають період до 10 секунд та довжину хвилі до 150 м. Оскільки довжина хвилі цунамі набагато більша за глибину водоймища, то до розповсюдження таких хвиль можна застосувати так зване наближення мілини: хвиля на мілині рухається із швидкістю, що дорівнює квадратному кореневі від добутку прискорення вільного падіння на глибину водоймища
, де g — прискорення вільного падіння (9.8 м/с2), а H — глибина
Наприклад, на глибині 4000 м, швидкість становитиме близько 200 м/с (712 км/год), а на глибині 40 м — лише 20 м/с (71 км/год). Найбільша швидкість руху цунамі, яку вдалося виміряти, становила 1000 км/год. На ілюстрації цунамі 2004 року показано, як профіль дна Індійського океану впливає на розповсюдження хвиль.
Енергія хвилі цунамі є постійною величиною, що залежить від її висоти та швидкості.
Небезпека
Хвиля цунамі
• води.
Швидкість цунамі висотою кілька метрів має набагато сильнішу руйнівну дію, ніж штормові хвилі тієї ж висоти. Причин, що викликають такі наслідки, декілька:
• Під час шторму відбувається рух лише приповерхового шару води; під час цунамі рухається вся товща. Отже, під час цунамі на берег вихлюпується набагато більше набагато більша швидкості вітрових хвиль, навіть біля берега. Отже, кінетична енергія набагато більша.
• Під час шторму хвилі збільшуються поступово, що надає можливість відійти у безпечне місце. До того ж штормові попередження надають можливість вжити заходів безпеки, евакуюватися. Цунамі ж приходить раптово: системи попередження цунамі є не всюди, і працюють вони не завжди.
• Цунамі зазвичай приходить кількома хвилями. Перша хвиля не найбільша, але вона змочує поверхню суходолу і зменшує опір для наступних. Крім того, після першої хвилі люди іноді повертаються до берега — допомогти постраждалим, оцінити збитки , не здогадуючись про наступні хвилі, інтервал між якими може становити від кількох хвилин до години.
Шкала інтенсивності цунамі
• 1 бал — дуже слабка. Хвиля реєструється лише приладами, що вимірюють зміну висоти рівня моря.
• 2 — слабка. Може затопити пласке узбережжя. Її помічають тільки досвідчені рибалки та моряки.
• 3 — середньої сили. Відмічається всіма спостерігачами. Пласкі узбережжя затоплено, легкі судна може бути викинуто на берег. У гирлах річок течія може змінитись на зворотню. Портові споруди зазнають невеликих руйнувань.
• 4 — сильне. Узбережжя затоплено, прибережні споруди пошкоджено. Великі вітрильники і невеликі моторні судна викинуто на суходіл, а потім знову змито в море. Береги засмічено уламками і сміттям.
• 5 — дуже сильне. Приморські території затоплено. Пошкоджено Моли. Великі судна викинуто на берег. Значні збитки у внутрішній частині узбережжя. Все навкруги вкрито уламками. У гирлах річок високі штормові нагони. Людські жертви.
• 6 — катастрофічне цунамі. Повне спустошення узбережжя та прилеглої території. Суходіл затоплено на значну відстань. Пошкоджено найбільші кораблі. Значна кількість жертв.
Цунамі можуть призводити до значних руйнувань на узбережжі та островах, навіть на відстанях, де початковий землетрус реєструється лише приладами.
Найбільшу загрозу цунамі становлять для місць на узбережжі океанів неподалік сейсмічних зон — о. Гаїті, Японія, Філіпіни. Понад 80 % усіх цунамі реєструються на периферії Тихого океану.
Системи попередження цунамі будуються здебільшого на обробці сейсмічної інформації: якщо землетрус має магнітуду понад 7 і його епіцентр розташовується під водою, подається попередження про цунамі. Залежно від регіону та заселеності узбережжя сигнали можуть відрізнятися.
Суттєвим моментом системи попередження є розповсюдження інформації серед населення. Дуже важливо, щоб мешканці узбережжя уявляли, яку загрозу становить цунамі. Наприклад, у Японії існують числені освітні програми про природні катастрофи, а в Індонезії здебільшого не знають про цунамі, що й зумовило велику кількість жертв попри те, що у мешканців цієї країни мав би бути відповідний досвід.
Попереджувальні заходи. Стежте за повідомленнями з прогнозу цунамі, пам'ятаючи про їхніх провісників. Запам'ятаєте і роз'ясніть членам своєї родини сигнали сповіщення про небезпеку цунамі, що встановлено для Вашого регіону. Заздалегідь продумайте план дій під час цунамі. Доможіться, щоб усі члени Вашої родини, товариші по службі та знайомі знали, що потрібно робити під час цунамі. Оцініть, чи не знаходиться Ваше житло чи місце роботи в районі можливої дії цунамі. Пам’ятайте, що найбільш небезпечні місця – устя рік, бухти що звужуються, протоки. Дізнайтеся про границі найбільш небезпечних зон і найкоротші шляхи виходу в безпечні місця. Складіть перелік документів, майна і медикаментів, що вивозяться при евакуації. Майно і медикаменти доцільно укласти в спеціальну валізу або рюкзак. Продумайте заздалегідь порядок евакуації. Вирішите, де члени Вашої родини зустрінуться, якщо надійде сигнал про небезпеку цунамі. У ході повсякденної діяльності вдома і на роботі не захаращуйте коридори та виходи громіздкими речами. Стежте, щоб усі проходи були вільні для швидкої евакуації. Вивчить правила поведінки у випадку небезпеки виникнення цунамі. Продумайте послідовність Ваших дій, якщо Ви опинилися під час цунамі в приміщенні, на відкритій місцевості, у воді. Заздалегідь приготуйте місце у Вашій квартирі, в яке на випадок швидкої евакуації покладете необхідні документи, одяг, особисті речі, дводобовий запас продуктів харчування що не псуються. Підтримуйте суспільні програми підготовки до цунамі, активно беріть участь в насадженні лісозахисних смуг на узбережжях. Підтримуйте зусилля місцевої влади по зміцненню бухт хвилеломами і береговими дамбами.
Що робити під час цунамі. Якщо надійшов сигнал про небезпеку цунамі, реагуйте негайно. Для забезпечення особистої безпеки і захисту оточуючих людей використовуйте кожну хвилину. Ви можете мати у своєму розпорядженні час від декількох хвилин до на півгодини, а можливо і більш, тому, якщо будете діяти спокійно і продумано, зможете збільшити Ваші шанси уберегтися від впливу цунамі. Якщо знаходитеся в приміщенні, негайно залишіть його, попередньо вимкніть світло та газ, і перейдіть у безпечне місце. Найкоротшим шляхом переберіться на піднесення висотою 30-40м над рівнем моря, або швидко віддаліться на 2-3 км від берега. Якщо Ви їдете на автомобілі, прямуйте у безпечному напрямку, підбираючи по дорозі людей, що біжать. При неможливості укритися у безпечному місці, коли часу на переміщенні не залишилося, підніміться як можна вище на верхні поверхи будинку, закрийте вікна і двері. Якщо є можливість, переберіться в найбільш надійний будинок. Якщо Ви будете вкриватися в приміщенні, пам’ятайте що найбільш безпечними зонами вважаються місця біля капітальних внутрішніх стін, колон, у кутах що утворені капітальними стінами. Заберіть від себе предмети що є поруч, які можуть впасти, особливо скло. Якщо Ви все-таки опинилися поза приміщенням, постарайтеся забратися на дерево чи укритися в місці, що менш за все підлягає удару. У крайньому випадку, необхідно зачепитися за стовбур дерева чи міцну перешкоду. Опинившись у воді, звільніться від взуття і намоклого одягу, спробуйте зачепитися за предмети, що плавають на воді. Будьте уважні, тому що хвиля може нести із собою великі предмети і їхні уламки. Після приходу першої хвилі підготуйтеся до зустрічі з наступними хвилями, а якщо є можливість, залишайте небезпечний район. При необхідності надайте першу медичну допомогу потерпілим.
Що робити після цунамі. Очікуйте сигнал відбою тривоги. На звичне місце можна повертатися тільки після того, як переконаєтеся, що на морі протягом найближчих двох-трьох годин не було високих хвиль. Входячи в будинок, перевірте його міцність, схоронність вікон і дверей. Переконайтеся, що немає тріщин у стінах та перекриттях, що фундамент не розмито. Уважно перевірте наявність витоків газу в приміщеннях, стан електроосвітлення. Повідомте в комісію з надзвичайних ситуацій про стан Вашого будинку. Активно включайтеся в команду по проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт у ушкоджених будинках, розшуку потерпілих і наданню їм необхідної допомоги.


3 Повінь
Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.
Наслідки повеней
 затоплення шаром води значної площі землі;
 ушкодження та руйнування будівель та споруд;
 ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;
 руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;
 загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;
 вимивання родючого шару грунту;
 псування та нищення сировини, паливо, продуктів харчування, добрив тощо;
 загроза інфекційних захворювань (епідемії);
 погіршення якості питної води;
 загибель людей.
Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря. довгострокові прогнози погоди тощо.
Основний напрям боротьби з повенями в зменшенні максимальних витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка грунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб – влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення затсорів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу.
Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней – ландшафтно-меліоративні заходи.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені
- отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в небезпечне місце – на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);
- якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в небезпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;
- для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);
- коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу.
Значну частку в загальній структурі стихійних лих займають повені і, зокрема, повені на Закарпатті.
Спостереження і аналіз даних багаторічних досліджень свідчать, що виникнення повеней на Закарпатті настає в результаті взаємодії цілого ряду природних та антропогенних чинників. Найважливішими серед них є гідрометеорологічні (інтенсивні і тривалі дощі на всій площі водозборів, характер надходження води до русел річок тощо), які в поєднанні з особливостями поверхні водозборів (крутизна і величина схилів, незначна глибина залягання материнських порід, розчленованість рельєфу) відіграють домінуючу роль у створенні умов для катастрофічних природних явищ, в тому числі й повеней.
Слід відзначити, що у Карпатах найгустіша в Україні гідрографічна мережа. Для гірських річок Карпат паводки різного генезису характерні протягом усього року.
Територія області перерізана густою мережею річок. Середня густина річкової мережі – 1,7 км/кв.км. Усього в області протікає 9426 річок і потічків сумарною довжиною 19793 км. 153 річки мають загальну довжину 3545 км. Із них чотири – Тиса, Боржава, Латориця і Уж мають довжину понад 100 км кожна.
Усі річки Закарпаття належать до басейну р.Тиси – найбільшої притоки Дунаю. В межах області довжина Тиси становить 201 км при загальній довжині 966 км. На території області вона приймає основні праві притоки: річки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Площа водозбірного басейну р.Тиси в межах області - 12760 кв.км (загальна - 156400 кв.км).
Оскільки Українські Карпати і Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних районів Європи, то тут завжди є потенційна небезпека виникнення повеней.
Повені на карпатських річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх формування в багаторічному розрізі підпорядковується певним закономірностям, які проявляються у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме в періоди підвищеної водності паводки набувають загрозливого, нерідко катастрофічного характеру.
Зважаючи на це, слід якомога швидше вживати невідкладних заходів щодо попередження і уникнення повеней, головними серед яких є:
• створення в руслах великих рік запасних водоприймачів;
• зміцнення стійкості прируслових лісів як важливого водорегулюючого чинника;
• поліпшення травостою та підвищення його захисної ролі шляхом впровадження нових видів рослин;
• проведення моніторингу екологічного стану гірських рік;
• зміцнення землі в прируслових ділянках гірських рік шляхом посадки дерев, кущів і трав'янистих рослин з потужною кореневою системою;
• підвищення відповідальності керівників усіх ланок природоохоронних відомств, природоохоронних структур та органів місцевої влади за порушення екологічної стабільності на місцях;
• збільшення бюджетного фінансування.
Втілення в життя вищенаведених заходів дасть змогу володіти екологічною ситуацією в регіоні, яка пов'язана з повенями, попередити і зменшити їх катастрофічну дію.

4 Селі
Сель — раптово сформований, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причинами виникнення селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, промив гребель водойм, а також землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні фактори: вирубка лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар'єрах, неправильна організація обвалів та підвищена загазованість повітря, що згубно діє на грунтово-рослинний покрив.
Імовірність зародження селів залежить від складу та будови гірських порід, їх здатності вивітрюватись, рівня антропогенної дії на район та ступінь його екологічної деградації. Вивітрювання — це процес механічного руйнування і хімічної зміни гірських порід та мінералів. Інтенсивність та швидкість вивітрювання характеризуються природними умовами (атмосферні опади, вітер, коливання температури повітря та інше).
До селевого басейну відноситься гірська територія з прилеглими схилами, на яких знаходяться складові зруйнованих гірських порід, його витоки, всі його русла, водозбір, а також район його дії.
Процес виникнення і розвитку селів проходить три етапи: перший — накопичення в руслах селевих басейнів рихлого матеріалу за рахунок вивітрювання гірських порід та гірської ерозії; другий — переміщення рихлих гірських матеріалів по гірських руслах з підвищених ділянок у нижчі; третій розосередження селевих виносів у гірських долинах.
Рух селів — це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони мають у своєму складі тверді матеріали (10-75% від всього об'єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до 10м /с. Об'єми селевого потоку можуть досягати сотень тисяч — мільйонів кубічних метрів, а розміри уламків — до 3-4 м в поперечнику і масою до 100-200 тонн. Передній фронт селевої хвилі створює "голову", висота якої може досягати 25 метрів.
За складом розрізняють потоки грязьові — суміш води, невеликої кількості землі та дрібного каміння; грязьо-кам'яні — суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння; водокам'яні — суміш води з камінням великого розміру.
За потужністю (об'ємом) вони можуть бути катастрофічні, потужні, середньої та малої потужності. Катастрофічні характеризуються виносом матеріалу понад 1 млн. м3 і спостерігаються на земній кулі один раз на 30-50 років. Потужні виносять матеріал об'ємом в 100 м3 і виникають рідко. При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис. м3 і виникають такі селі щорічно, іноді по декілька разів на рік.
Найбільш широкого поширення селеві процеси набули у гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11-12 років спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. До катастрофічних відносяться селі з об'ємом виносу 10-100 тис. куб. м та періодичністю 1-5 років. Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області — на 40%, в Чернівецькій — 15%, в Івано-Франківській — 33%.
Непрямими ознаками можливого селю є підвищена ерозія грунтів, знищення трав'яного покриву і лесонасажданій на схилах гір.
У більшості випадків населення про небезпеку селевого потоку може бути попереджено всього лише за десятки хвилин і рідше за одну-дві години і більше . Наближення такого потоку можна чути по характерному звуку перекочується і соударяющіхся один з одним валунів і уламків каменів, що нагадують гуркіт наближається з великою швидкістю поїзда.
Найбільш ефективним способом боротьби з селевими потоками є завчасне здійснення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних , лісомеліоративних і гідротехнічних заходів.
Населення селеопасних районів зобов'язана суворо виконувати рекомендації по рубці лісонасаджень, ведення землеробства, за випасу худоби.
При загрозі селю на шляху його руху до населених пунктів зміцнюються греблі, споруджуються насипи і тимчасові підпірні стінки, влаштовуються селеві пастки, відвідні канави і т. д.
Cелеві потоки, найчастіше викликаються сильними дощами та ерозією грунту. Вони викликаються також нодостаточно продуманою діяльністю людей, в результаті якої змінюються умови стійкості грунту (знищення лісових масивів та викарчевиваніе навіть окремих дерев, надмірне використання орасітельних систем, ведення гірських і земляних робіт там, де геологічну будову землі вивчено з недостатачной повнотою та ін.)
Первісним ознакою що почалися зсувних переміщень є поява тріщин на будівлях, розривів на дорогах, берегових укріплених і набережних, випучіваніе землі, зсув підстави різних висотних конструкцій та дерев у нижній частині щодо верхньої.
При загрозі селевого потоку населення з небезпечних районів евакуюється в безпечні зони; евакуація проводиться як пішим порядком, так і з використанням транспорту. Разом з людьми евакуюются матеріальні цінності, у разі оповіщення населення про наближення селевого потоку або з проявом перших ознак їх появи потрібно якомога швидше залишити приміщення, попередити про небезпеку оточуючих і вийти в безпечне місце. Залишаючи приміщення, слід загасити печі, перекрити газові крани, вимкнути світло і електроприлади. Це допоможе запобігти виникненню пожеж.
Селеві потоки і зсуви представляють серйозну небезпеку при їх раптовій появі. У цьому випадку найстрашніше - паніка.
Надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;




5 Затори, зажори
В період льодоходу, зазвичай, спостерігається поява заторів (захаращування русла річки льодом) або зажорів (нагромадження внутріводного льоду, який утворює льодову пробку), які, в свою чергу, викликають додаткове підвищення рівня води та затоплення нової території. Крім того, при прориві водою перешкоди, може з'являтися хвиля, яка створить небезпеку раптового затоплення території, що розташована нижче за течією. Затори найчастіше виникають на річках, що прямують із півдня на північ, оскільки південні ділянки раніше звільняються від льоду і льодохід, який почався, зустрічає на своєму шляху перешкоду у вигляді льодоставу. Зажори виникають в перед-льодоставний період або взимку (при наявності незамерзаючих ділянок річки).

6 Підвищення ґрунтових вод
Одним із негативних явищ є підвищення ґрунтових вод та підтоплення внаслідок цього значних територій. Розвиток цього процесу на міських територіях залежить від низки причин і факторів:
• втрати води із водоносних комунікацій,
• неорганізований поверхневий стік,
• ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей грунтів природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо),
• зменшення випаровування у зв'язку з асфальтуванням, баражний ефект фундаментів, трас колекторів, тунелів.
• гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування
ґрунтових вод.
Основною причиною підтоплення сільсько-господарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд.
Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування грунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільськогосподарських угідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як зсуви, просадки, карст, обвали.
























Висновки
Ми багато знаємо про інші планети, але сили природи Землі нам все ще не підкорені. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство дуже залежить від природних явищ, які часто носять катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені викликають загибель багатьох тисяч людей, величезні матеріальні збитки.
Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40 %), на другому місці – тропічні циклони (20 %), на третьому і четвертому (по 15 %) – землетруси та посухи.
Стихійні лиха – це природні явища, які призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і знищення матеріальних цінностей.
В Україні щорічно виникають тисячі важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині в багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. 


Перелік використаних джерел


1 Губський А. І. Цивільна оборона. - К., 1995.
2 Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. - Львів: Афіша, 2001.
3 Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. - К., 1997.
4 Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. - М., 1990.
5 Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. - К., 1997.