План
1. Законодавство України про охорону праці
2. Економічні важелі стимулювання охорони праці
3. Реалізація права громадян на охорону праці
4. Фонди охорони праці
Список літератури
1. Законодавство України про охорону праці
Законодавство про працю в Україні відіграє важливу роль при вирішенні питань з державного будівництва, особливо на сучасному етапі розвитку суспільства, покликане здійснювати вплив на виробничі відносини, сприяти їх подальшому удосконаленню, послідовному впровадженню прогресивних технологій.
Особливого змісту набувають і питання щодо охорони праці. Охорона праці як соціально-економічне і юридичне поняття – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності особи в процесі праці. Цей принцип безпосередньо закріплено в ст. 43 Конституції України, яка визнає право людини і громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці.
Праву працівника на належні, безпечні і здорові умови праці відповідає обов’язок власника або уповноваженого ним органу забезпечити безпечні, нешкідливі умови праці (ч. 2 ст. 153 Кодексу законів про працю (КЗпП) України).
Водночас необхідно визнати, що повне, реальне втілення в життя правил ст. 43 Конституції України і ч. 1 ст. 153 КЗпП неможливе з причин, пов’язаних з наявністю об’єктивно існуючих шкідливих, важких та небезпечних умов праці на відповідних виробництвах, а також зумовлене слабким розвитком технологій виробництва. При цьому слід зазначити, що у багатьох виробничих галузях шкідливі умови праці існують також і в передових у технологічному відношенні країнах. Ось чому захист прав працівників, охорона праці у виробничому процесі набувають особливого соціального змісту, і порушення, які стосуються цих прав, неприпустимі.
Як правовий інститут охорона праці – це великий комплекс правових норм. Це насамперед Конституція України, правові норми КЗпП, викладені в главах "Трудовий договір", "Колективний договір", "Гарантії і компенсації", "Охорона праці", "Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю", Закон України "Про охорону праці", Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094.
Зазначені правові норми і весь комплекс законів та нормативних актів щодо охорони праці спрямовані насамперед на забезпечення нейтралізації впливу на здоров’я людини шкідливих умов праці, на додержання встановленої межі допустимої концентрації шкідливих речовин, інших межових параметрів умов праці, а також на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної шкідливим впливом на організм людини виробничого середовища.
2. Економічні важелі стимулювання охорони праці
В теперішній час Україна перейшла на ринкові механізми функціонування економіки. Відомо, що в ринковій економіці результатом господарської діяльності підприємства є доходи від реалізації виробленого товару, від виконаних робіт і зроблених послуг. Ці доходи у формі виторгу від реалізації товару служать джерелом відшкодування витрат на виробництво, у тому числі витрат (фактичних витрат) на робочу силу.
Результатом і кінцевою метою господарської діяльності виступає чистий прибуток. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ефективність економічного стимулювання діяльності по поліпшенню умов й охорони праці буде залежати від того, наскільки методи, що вводяться, будуть впливати на кінцевий результат господарської діяльності підприємства.
Інша методологічна передумова створення методів економічного стимулювання зараз в Україні пов'язана з тим, що держава є зацікавленим спостерігачем діяльності в сфері охорони праці, а також гарантом реалізації конституційного права на працю в умовах, які відповідають вимогам безпеки й гігієни. Це означає, що держава в особі органів законодавчої й виконавчої влади повинна створити механізм для здійснення гарантованого права, використати різні форми регулювання: правові, адміністративні, фінансово-економічні, однак які не завжди реалізується на практиці в теперішній час.
Економічні важелі, які задіяні зараз чинним законодавством, містять у собі:
• планування й фінансування заходів щодо охорони праці;
• забезпечення економічної зацікавленості роботодавця у впровадженні більш досконалих засобів охорони праці;
• забезпечення економічної відповідальності роботодавця за:
а) небезпечні й (або) шкідливі умови праці на підприємстві;
б) випуск і збут засобів виробництва, що не відповідають вимогам з охорони праці;
в) шкоду, заподіяну працівникам ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків;
г) надання працівникам компенсацій за важкі роботи й роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці, не переборними при сучасному технічному рівні.
В останні роки у зв'язку зі збитковістю виробництва, банкрутствами й ліквідацією великої кількості підприємств й організацій, різко зросли порушення законодавства про відшкодування шкоди здоров'ю. До них ставляться затримки, скорочення або припинення виплат сум відшкодування шкоди, неправильне вирахування розміру відшкодувань й ін. Ще одним лихом нашої держави в цей час є "тіньова" неофіційна виплата заробітної плати робітникам. Крім того ще офіційно занижується сума заробітної плати й вона в нас у країні дуже низька в порівнянні з розвиненими країнами, це приводить ще й до того, що знижуються виплати у Фонд соціального страхування й Пенсійний фонд, з наслідками, що випливають звідси.
Логічне продовження ланцюжка дій – стимулювання як засіб мотивації керівників, інших посадових осіб виробничих підрозділів підприємства. Термін "стимул" може бути визначений як спонукальна причина активізації наших дій, особливо у тих випадках, коли є прагнення одержати винагороду. Застосування стимулів для мотивації як робітників, так і керівників – загальноприйнята практика в усьому світі. Користь свою ця практика давно довела, і нею не варто нехтувати. У роботі щодо реалізації політики боротьби з травматизмом треба мати на увазі важливу обставину: стимулювання керівника виробничого підрозділу не повинно полягати тільки в заохоченні. За низьку оцінку стану охорони праці, а значить, за посадові недоліки в роботі на керівника накладається відповідне стягнення як матеріального, так і морального плану. Однак перевага повинна надаватися заохоченням з метою конкретного поліпшення стану роботи з охорони праці.
3. Реалізація права громадян на охорону праці
Дотримання правил техніки безпеки й виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником своїх обов'язків, але й від того, наскільки кожен працівник знає й виконує їх під час роботи. Тому всі працівники при прийомі на роботу й у процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правилам поведінки при виникненні аварій відповідно до Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де необхідний професійний відбір, проходять попереднє спеціальне навчання й перевірку знань із питань охорони праці в строки, установлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу в рік. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці.
Охорона праці являє собою цілеспрямовану діяльність із збереження фізичного й розумового потенціалу працівників в процесі здійснення ними трудових обов’язків. Сукупність правових норм, що встановлюють зміст цієї діяльності, механізм її здійснення, заходи впливу у випадку невідповідного її здійснення, правові засоби стимулювання цієї діяльності регулюють особливий вид відносин, тісно пов’язаних з трудовими, і являють собою самостійний інститут трудового права.
Реалізація права громадян на охорону праці здійснюється за допомогою фактичних правовідносин, що входять до системи трудового права як самостійний різновид правовідносин, який регулює діяльність сторін трудового договору та інших зобов’язаних осіб в сфері охорони праці.
Статистика свідчить, що майже 80% нещасних випадків на виробництві зумовлені в основному людським фактором, який залежить від об`єктивних причин і може прискорити або сповільнити розвиток негативних процесів. Засобами пропаганди треба розвіяти упередженість щодо неминучості чи випадковості нещасних випадків. У противному випадку це породжуватиме невір`я у можливість запобігання травматизму.
Причина та обставина нещасного випадку, а також винні у тому, що сталося, повинні визначитися об`єктивно, а інформація про них – бути доступною не лише на підприємстві, де стався нещасний випадок.
Турбота про людину праці особливо необхідна зараз, коли у країні загострилися соціальні проблеми, коли неритмічна робота підприємств призводить до спаду трудової та виробничої дисципліни. Разом з тим у працівників підприємств необхідно формувати інтерес щодо додержання правил безпеки, широко використовувати при цьому накопичений у світі досвід економічного стимулювання з охорони праці.
Стимулювати необхідно не тільки зростання виробничих показників, але й додержання правил безпеки.
В статті 25 "Економічне стимулювання охорони праці" Закону України "Про охорону праці" зазначено, що до працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.
При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці".
Аналіз травматизму показує, що більшість нещасних випадків трапляється через незнання працівниками правил безпеки під час виконання робіт, несвоєчасне і неякісне навчання з питань охорони праці, відсутність у багатьох працівників елементарного уявлення про те, як уникнути небезпеки.
Тому й набуває великого значення навчання працюючих безпечним методам роботи. Навчання спеціалістів з охорони праці та основних виробничо-технічних служб підприємств повинно проводитися у навчальних закладах, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці на його проведення і погоджені з Фондом тематичні плани та програми навчання, якщо фінансування навчання проводиться за його рахунок.
4. Фонди охорони праці
За умов ринкових відносин державне управління охороною праці не може бути достатньо ефективним без використання економічних стимулів. В силу цього актуальним є нормативне закріплення порядку визначення фактичного стану охорони праці на діючих підприємствах, а також правове забезпечення співвідношення розмірів платежів в Фонд соціального страхуванням від нещасних випадків і професійних захворювань з реальним станом охорони праці на підприємствам з тим, щоб названий Фонд виконував роль економічного стимулу з забезпечення безпеки працівників і процесі їх трудової діяльності.
Підприємства можуть використовувати засоби фонду охорони праці тільки на заходи, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або на підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
Засоби галузевих і державних фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, які виконуються у межах цих програм, на сприяння становленню й розвитку спеціалізованих підприємств і виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів й окремих осіб, які плідно працюють над рішенням проблем охорони праці.
У державний, регіональні й галузеві фонди охорони направляються поряд із коштами державного й місцевого бюджетів, відрахуваннями підприємств й інших надходжень, кошти, отримані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників, а також кошти від стягнення цими органами штрафу із працівників, винних у порушенні вимог по охороні праці.
Література
1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 року № 229-IV // Урядовий кур’єр, № 236, 18.12.2002.
2. Гандзюк М., Желібо Є., Халімовський М. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.
3. Жидецький В. Основи охорони праці. – Харків: Афіша, 2002. – 302 с.
4. Сивко В. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні. – Харків: Кондор, 2003. – 140 с.
5. Ткачук К.Н. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2004. - 472 с.
|
