Пожежна безпека у приміщеннях харчоблоків при проходженні виробничої практики - Пожежна безпека <?if()?>- <?endif?> - Реферати - Рефераты по охране труда, БЖД, ГО

Субота, 03.12.2016, 01:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Реферати з ЦО, БЖД, охорони праці

Реферати

Головна » Статті » Пожежна безпека

Пожежна безпека у приміщеннях харчоблоків при проходженні виробничої практики
План

Вступ
1. Поняття та різновиди пожеж.
2. Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.
3. Загальні вимоги з пожежної безпеки на підприємствах харчування
4. Первинний протипожежний інструктаж
5. Пожежна безпека під час проходження виробничої практики
6. Заходи пожежної безпеки при проходженні виробничої практики у  приміщеннях харчоблоків, кухонь тощо.
6.1.  Вимоги пожежної безпеки
6.2.  На харчоблоці забороняється
6.3. Обов'язки та дії працівників харчоблоку в разі виникнення пожежі
Висновок
Список використаної літератури


 
Вступ

Пожежі з давніх давен були одним із найтяжчих народних лих. Полум'я не тільки перетворювало на попіл окремі будинки та селища, а й знищувало цілі міста: Рим - у 64 р. н.е., Лондон - у 1666-му, Москву - в 1812-му, Гамбург - у 1943-му.
У середні віки великі міста Європи систематично спустошувалися пожежами. Неодноразово горіли Київ і Москва. Страсбург у XIV столітті горів вісім разів. Двічі цілковито вигоряв Берлін. 2 вересня 1666 року в Лондоні сталася велика пожежа, яка тривала п'ять днів і знищила 87 церков та 13 200 будинків. Одним із найдраматичніших епізодів війни з наполеонівськими арміями стала вереснева 1812 року пожежа в Москві. З 9151 будинку, що були на той час у місті, згоріли 6596.
Вогонь загрожує людям від часу його появи на Землі, й протягом тисячоліть люди намагаються знайти захист від нього. У Єгипті вже у II тисячолітті до н.е. пожежі гасили водою, яку доставляли до місця горіння в глиняних посудинах. У давніх греків і римлян в обов'язки денної та нічної сторожі входила подача сигналу тривоги в разі виявлення пожежі.
Одним із найдавніших пожежних механізмів, створених людиною, був насос ручної дії, винайдений грецьким ученим-механіком Ктесибієм, що жив в Александрії у ІІ-І ст. до н.е.
Пожежі у давній Русі також були страшенним лихом, бо через щільну дерев'яну забудову міст і селищ вогонь поширювався дуже швидко.
Перші згадки про заходи боротьби з пожежами на території Київської Русі є в «Руській правді» - законодавчому положенні, котре з'явилося в XI ст. Оскільки причиною пожеж зазвичай було необережне поводження з вогнем, основні заходи щодо запобігання їм полягали в суворому обмеженні чи навіть забороні користуватися вогнем жаркої пори та жорстокому, аж до смертної кари покаранні винних. Головним способом ліквідації пожеж було руйнування дерев'яних будівель, що дозволяло відвернути масштабне поширення вогню. Покрівлі та стіни будинків під час пожежі покривалися лубом та мішковиною, які поливалися водою з відер. Запаси води робили в бочках і чанах, що встановлювалися на гори щах та у дворах. На шляхах поширення вогню ставили так звані "паруси" з цупкої тканини й луб'яні щити, змочені водою.
Із ХVІІ-ХVІІІ ст.ст. починають упроваджуватися протипожежні правила в будівництві. У нових будівлях стали зводити брандмауери - протипожежні стіни. Визначалися протипожежні відстані (розриви) між будівлями. Садиби, двори, будинки, селища комплектувалися пожежним інвентарем: відрами, сокирами, щитами з повсті, драбинами, гаками, «парусами», водоливними трубами тощо. З'являється пожежно-сторожова служба.
Перші автоматичні установки водяного пожежогасіння становили бочкоподібні посудини з водою, оснащені пороховим зарядом. Під час вибуху вода розбризкувалася на все приміщення й заливала вогонь.
Прообраз сучасної автоматичної пожежної сигналізації з'являється на початку XIX ст., коли в ряді країн Європи та США під стелею пожежонебезпечних приміщень стали натягувати шнури з горючих ниток. Під дією вогню шнур перегоряв, важіль, який був підвішений до нього, падав та вдаряв об мідну таріль або приводив у дію пружинне заведення дзвона тривоги.
У другій половині XIX ст. були винайдені й отримали масове розповсюдження спринклерні та дренчерні установки пожежогасіння, з чим пов'язані імена Стюарта Гаррісона (Великобританія), Генрі Пармелі та Фредеріка Гріннеля (США). Останній сконструював відбивач, який дозволив подавати воду в усіх напрямках.
На початку XX ст. була вперше отримана хімічна піна для гасіння пожеж нафтопродуктів, з'явились автоматичні пожежні сповіщувачі, хімічні пінні та порошкові вогнегасники.


1. Поняття та різновиди пожеж.
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.
Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку».
Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.
За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.
Протипожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

2. Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.
Горіння – це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.
Горіння виникає коли є горюча речовина, окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолетова сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо.
Горіння може бути повним і неповним. Повне – при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються нетоксичні речовини.
Неповне – відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини (чадний газ,водень).
При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.
Вибух – швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полум’я із швидкістю звуку 330 м/с.
Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності.
Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.
Спалимість – це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання – це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:
Спалимі - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
Неспалимі – речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.
Важкоспалимі – речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові.
Температура займання – це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.
Температура спалаху – це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.
Спалимі рідини більш пожежонебезпечні, ніж тверді матеріали і речовини, тому що вони легко займаються, інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полум’я нижньою і верхньою межею поширення полум’я.
За температурою спалаху розрізняють рідини:
Легкозаймисті (ЛЗР) – це рідини з температурою спалаху до 61 (С(в закритому тиглі) або до 66 (С (у відкритому тиглі).
Спалимі рідини (СР) – це рідини з температурою спалаху понад 61 (С (в закритому тиглі) або понад 66 (С (у відкритому тиглі).
Ступінь пожежовибухонебезпечності спалимих газів визначається також концентраційними межами поширення полум’я.
Нижня концентраційна межа поширення полум’я – це мінімальний вміст палива в середовищі, при якому можливе поширення полум’я по суміші на будь - яку відстань від джерела запалення.
Верхня концентраційна межа поширення полум’я визначається максимальним вмістом палива в середовищі, вище якого суміш стає нездатною до поширення полум’я.
Всередині цих меж суміш спалима, а поза ними суміш не горить.
Пожежо- і вибухо- небезпечний пил. Залежно від значення нижньої межі поширення полум’я пил поділяють на вибухо- і пожежонебезпечний. Пил, який складається з найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до верхньої концентраційної межі поширення полум’я є вибухонебезпечним. За ступенем вибухо- і пожежонебезпесності пил поділяють на дві групи і чотири класи.
Вибухонебезпечний пил (група А) - пил з нижньою межею поширення полум’я до 65 г/м3.
Найбільш вибухонебезпечний пил (І клас) – пил з нижньою межею поширення полум’я до 15 г/м3 (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу)
Вибухонебезпечний пил ІІ клас) – пил з нижньою концентраційною межею поширення полум’я від 15 г/м3 до 65 г/м3 (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху).
Пожежонебезпечний пил (група Б) - пил з нижньою межею поширення полум’я більше 65 г/м3
Найбільш пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) – пил з температурою самозаймання до 250 (С (пил тютюну)
Пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) – пил з температурою самозаймається більше 250 (С (деревний та вугільний пил).
Самозаймання речовин. Самозаймання – явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які приводять до виникнення горіння речовини при відсутності запалювання. Залежності від причин самозаймання буває хімічним, тепловим, мікробіологічним.
Хімічне самозаймання виникає в результаті дії на речовину кисню повітря, води або взаємодії речовин. Наприклад, самозаймання забрудненого оливою ганчір’я, через окиснення олив повітрям з виділенням тепла, або під дією води на лужні метали займається водень.
Теплове – це самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке виникло під дією зовнішнього нагріву речовини вище температури самонагрівання.
Мікробіологічне самозаймання виникає в органічних речовинах. При певній вологості і температурі в органічних речовинах, торфі, ініціюється життєдіяльність мікроорганізмів і утворюється павутинний гліт (грибок). При цьому підвищується температура і міняються форми мікроорганізмів, а при температурі 75(С гинуть. Але при 60-70( проходить окиснення і обвуглення деяких легкозаймистих органічних сполук з утворенням дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це вугілля нагрівається до температури розпаду і активного окиснення органічних речовин, що і призводить до займання.
 
3. Загальні вимоги з пожежної безпеки на підприємствах харчування
Взагалі вивчення правил пожежної безпеки населенням, персоналом підприємств, установ та організацій повинне вміщувати в себе 5 основних інформаційних блоків:

 

У зв’язку з напрямом діяльності, для кожного виду підприємства розробляються свої правила і вимоги з пожежної безпеки згідно з законом України «Про пожежну безпеку». Для підприємств харчування – кафе, ресторанів, їдалень та ін.. існують такі загальні вимоги:
Місткість обідніх залів повинна відповідати вимогам норм проектування, а в разі їх відсутності визначатися з розрахунку не менше 1,4 кв. м на одне посадочне місце в ресторані, кафе, їдальні.
Розстановка столів в обідніх залах не повинна перешкоджати евакуації людей у разі пожежі. Прохід, який веде до виходу на шляху евакуації людей, а також проходи до посадочних місць повинні бути шириною не менше 1,35 м.
Установлення тимчасових естрад, помостів, освітлювальної та електромузичної апаратури, прокладання кабелів та проводів слід здійснювати таким чином, щоб не погіршувалися умови евакуації.
Технологічне обладнання, нагрівальні прилади за нормальних умов роботи повинні бути безпечні в пожежному плані.
На підприємствах харчування не дозволяється:
- залишати без догляду ввімкнені електричні і газові плити, духові, жарокондитерські шафи і інші нагрівальні прилади;
- застосовувати сірники та відкритий вогонь для визначення витоку газу із газопроводу і приладів;
- зберігати горючі матеріали, відходи, упаковку та контейнери в обідніх залах та на шляхах евакуації;
- зберігати на вантажно-розвантажувальних рампах товари і тару;
- установлювати та зберігати в приміщеннях кухонь пусті і наповнені зрідженими газами балони;
- проводити декорування стін обідніх залів горючими і токсичними при горінні матеріалами.
Обслуговування холодильних установок здійснюється особами, які мають спеціальну підготовку і призначені наказом по закладу (організації).
Вентиляційні системи машинного і апаратного відділень не повинні блокуватися з вентиляцією інших приміщень.
Аварійне освітлення у приміщеннях машинного і апаратного відділень має бути завжди у справному стані.
Під час профілактичних оглядів обладнання машинних і апаратних відділень допускається використання для освітлення переносних ламп у вибухозахисному виконанні.
У приміщеннях машинних і апаратних відділень аміачних холодильних установок необхідно встановлювати не менше двох газоаналізаторів парів холодоагента, які повинні бути зблоковані із припливно-витяжною вентиляцією і пристроєм вимкнення компресорів.
Балони з холодоагентами (аміаком) слід зберігати в спеціальних складах, зберігання їх у машинному відділенні не дозволяється.
Не дозволяється розміщення холодильних агрегатів у тамбурах охолоджувальних камер. Розміщення холодильних установок з розсольним охолоджуванням камер допускається тільки в машинному відділенні, де є вихід назовні або через коридор, відокремлений від інших приміщень дверима.
У протипожежних поясах холодильних камер не дозволяється пробивати отвори, пропускати труби, встановлювати кріплення, наклеювати горючі матеріали.
У процесі експлуатації приміщень машинних і апаратних відділень не допускається замінювати елементи, які легко скидаються у разі пожежі (панелі, вікна, двері тощо).

4. Первинний протипожежний інструктаж
Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівника. Його повинні проходити:
- усі новоприйняті на роботу (постійну чи тимчасову);
- працівники, переведені з інших структурних підрозділів, виробничих дільниць підприємства;
- особи, які прибули на підприємство у відрядження і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі;
- будівельники сторонніх організацій, які виконують на діючому підприємстві будівельно-монтажні, ремонтні або інші роботи;
- учні (студенти) під час виробничої практики (навчання), а також перед проведенням з ними практичних занять.
Програма проведення первинного протипожежного інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу (начальником цеху, відділу тощо), відповідальним за протипожежний стан, або керівником підприємства (його заступником).
Програми для проведення вступного та первинного протипожежних інструктажів погоджуються з органами державного пожежного нагляду.

5. Пожежна безпека під час проходження виробничої практики
Під час проходження виробничої практики на території підприємства, в цехах і на дільницях учні повинні керуватися правилами пожежної безпеки, чинними для цих виробничих підрозділів. Відповідальність за виконання правил пожежної безпеки і збереження життя та здоров'я учнів і студентів по­кладено на осіб, які керують практикою.
Правила пожежної безпеки передбачають:
- спеціальні заходи для окремих процесів виробництва, невиконання яких може призвести до пожежі;
- визначення місця для паління та місць, де використання відкритого вогню заборонено;
- встановлення порядку і норм зберігання вибухонебезпечних речовин та матеріалів;
- визначення обов'язків працівників і порядку дій у разі виникнення пожежі.
У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи, евакуаційні виходи, коридори, тамбури, підходи до обладнання, засобів пожежогасіння, засобів зв'язку повинні бути вільними.
Технологічне обладнання за нормальних умов праці має бути пожежобезпечним.
Забороняється працювати на несправному обладнанні. Не можна допускати контакту речовин і матеріалів, взаємодія яких призводить до горіння, вибуху або утворення горючих чи токсичних газів. Приміщення цеху може обігріватися лише приладами централь­ного або повітряного опалення.
На підприємствах, в установах, згідно з Положенням «Про добровільні пожежні дружини (команди)», для проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюється пожежна служба.

6. Заходи пожежної безпеки при проходженні виробничої практики у приміщеннях харчоблоків, кухонь тощо.
Ці заходи поширюються на всі приміщення їдальні, встановлюють вимоги пожежної безпеки, порядок дій у разі виникнення пожежі і є обов'язковими для вивчення і виконання відповідальним за пожежну безпеку, всім персоналом, що знаходиться у приміщеннях їдальні, а також учнями, що проходять виробничу практику.
6.1.  Вимоги пожежної безпеки
Усі працівники їдальні під час прийняття на роботу і в процесі праці мають проходити протипожежний інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Для забезпечення пожежної безпеки на харчоблоці необхідно:
-  експлуатувати електромережі, електроприлади та іншу електроапаратуру тільки у технічно справному стані, враховуючи рекомендації підприємств-виробників;
- групові освітлювальні та етилові щитки розміщувати поза залами або біля входу до них;
- у разі виявлення пошкоджень електромереж, вимикачів, розеток, інших електроприладів, газової апаратури (за її наявності) негайно знеструмити (вимкнути) їх та вжити необхідних заходів до приведення у пожежобезпечний стан;
-  у приміщеннях для зберігання горючих продуктів, тари або продуктів у горючій упаковці для підключення засобів механізації встановлювати тільки триполюсні розетки із заземлювальним контактом;
-  меблі та  обладнання розміщувати таким чином, щоб забезпечити для виходу з приміщення вільний евакуаційний прохід шириною не менше 1,35 м. Двері повинні відчинятися назовні;
- евакуаційні шляхи та виходи утримувати вільними, не захаращувати. Продукти й тару транспортувати шляхами, що не перетинаються  з виходами з їдальні, або в години, коли там немає учнів;
- складувати продукти на стелажах або в штабелях за умови наявності проходу між ними шириною не менше 1 м, відстань між стінами та стелажами або штабелями має бути не меншою 0,8 м;
- приміщення харчоблоку постійно утримувати в чистоті та порядку, горючі відходи викидати до спеціально відведених сміттєзбірників по мірі накопичення та після закінчення роботи;
- утримувати у технічно справному стані засоби протипожежного захисту та зв'язку (пожежну та охоронно-пожежну сигналізацію, автоматичні установки пожежогасіння, пожежні крани , і первинні засоби пожежогасіння тощо), які є в їдальні;
- усі працівники повинні вміти користуватися вогнегасниками, іншими первинними засобами пожежогасіння, знати, де вони знаходяться.
6.2.  На харчоблоці забороняється:
-   влаштовувати тимчасові електромережі, прокладати електродроти та кабелі безпосередньо по горючій основі;
- застосовувати саморобні некалібровані плавкі вставки в запобіжниках, прокладати електричні дроти та кабелі транзитом через складські приміщення, експлуатувати світильники без скляних ковпаків або з горючими розсіювачами (відбивачами);
- встановлювати штепсельні розетки, підключати струмоприймачі в мережі аварійного (евакуаційного) освітлення;
- користуватись у приміщеннях електроводонагрівачем, чайником, самоваром, праскою (крім спеціально відведених і обладнаних для цього місць), залишати увімкненими без нагляду ці та інші електроприлади;
- застосовувати і зберігати пожежонебезпечні речовини та матеріали в підвальних приміщеннях і цокольних поверхах та в приміщеннях, що не мають вікон або спеціальних засобів димовидалення;
- складувати горючі матеріали на відстані меншій 0,5 м від електросвітильників, 0,6 м — від сповіщувачів автоматичної пожежної сигналізації та 1 м — від електрощитів;
- палити та застосовувати відкритий вогонь (паяльні лампи, смолоскипи тощо), спалювати відходи, пакувальні матеріали;
- проводити газоелектрозварювальні роботи без оформлення відповідного дозволу та за наявності відвідувачів;
- вимикати освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком евакуаційного освітлення та електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).
Кухар (завідувач виробництвом) перед завершенням роботи має особисто оглянути приміщення, переконатись у справності автоматичних систем виявлення та гасіння пожеж, у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі, і тільки після цього останнім залишити приміщення та зачинити двері.
6.3. Обов'язки та дії працівників харчоблоку в разі виникнення пожежі
У разі виявлення ознак пожежі працівник харчоблоку зобов'язаний:
- негайно повідомити про це Державну пожежну охорону (зателефонувати за номером 01), назвавши адресу, кількість поверхів у будівлі, місце виникнення пожежі, наявність у приміщенні, де вона сталася, людей, а також своє прізвище;
- повідомити про пожежу свого керівника та пожежну охорону установи (за їх наявності);
- вжити заходів до евакуації людей, гасіння пожежі з використанням вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.
Посадова особа та пожежна охорона установи (за її наявності), яким повідомлено про виникнення пожежі, повинні:
-  перевірити, чи викликано Державну пожежну охорону, поінформувати про цю подію керівництво;
- вимкнути у разі необхідності струмоприймачі та вентиляцію;
- за умови загрози життю людей негайно організувати евакуацію за межі небезпечної зони всіх працівників, які не беруть участь у ліквідації пожежі;  
- перевірити, чи оповіщено людей про пожежу;
- забезпечити дотримання техніки безпеки  працівниками,  які беруть участь у гасінні пожежі;
-  зустріти підрозділи Державної пожежної охорони, надати їм допомогу в локалізації та  ліквідації пожежі.
Після прибуття пожежних підрозділів необхідно забезпечити їм безперешкодний доступ до місця, де виникла пожежа.
 
Висновок

Безпека праці - такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ставити питання про зведення до мінімуму впливу об'єктивно існуючих виробничих небезпек. Цю задачу вирішує охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Пожежна безпека на виробництві - комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.
При проходженні виробничої практики учні та студенти зобов’язані дотримуватися правил пожежної безпеки і пройти первинний протипожежний інструктаж до початку роботи.
Сьогодні навіть найрозвиненіші країни та економічні системи відчувають серйозні втрати від пожеж. Тому суспільство змушене виділяти для протипожежного захисту щораз більші кошти. Наслідки пожеж визначаються сукупністю втрат від них: матеріальних, соціальних, екологічних.
 
Список використаної літератури

1.    Про пожежну безпеку. Закон України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 5 листопада 1997 року N 618/97-ВР, від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР, від 12 вересня 2002 року N 138-IV.
2.    Типове положення про навчання,інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці. - К.,1999. - 46с.
3.    Джигирей, В. С. Безпека життєдiяльностi: Навч. посiбник для вузiв / В. С. Джигирей, В. Ц. Жидецький . - 3-є вид., доп. - Л : Афiша, 2000. - 256 с.
4.    Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – 2-ге видання –К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 186 с.
5.    Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. - Суми: Університетська книга, 2003. - 300 с.
6.    Правила пожежної безпеки в Україні. - Київ: П68 Пожінформтехніка, 2005. - 208 с.
7.    Пожежна допомога он-лайн. – www.firehelp.org.ua
8.    Рожков А.П. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - Київ: Пожінформтехніка, 1999. - 256 с.
9.    Рожков А.П. Відповідальному за пожежну безпеку (документи для практичної роботи).- К.: Пожінформтехніка, 2004.- 176 с.


Категорія: Пожежна безпека | Додав: ohranatruda (28.06.2010)
Переглядів: 864 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

 


История пожарного дела

БЕЗОПАСНОСТЬ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ И ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ОПАСНЫХ СИТУАЦИЙ

Медико – біологічні та соціальні проблеми здоров’я

Цивільна оборона

Охорона праці на підприємстві

Самодопомога та взаємодопомога при радіоактивному забрудненні, при ураженні отруйними речовинами і бактеріальними засобами.



Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цівільна оборона [128]
Пожежна безпека [69]
Безпека життєдіяльності [180]
Охорона праці [292]
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Теги
шум (3)
ЗІЗ (2)
313 (1)
дтп (1)
МНС (1)
СИЗ (1)
ЦО (1)
Надіслати СМС
 

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz