Вода, яку використовує населення з різною метою, має відповідати певним гігієнічним вимогам. Перший у Європі стандарт якості питної води прийнятий 1937 р. у СРСР, він мав назву «Тимчасовий стандарт якості водопровідної води». До 2000 р. якість води визначали за нормативом ДСТ 2874-82 «Вода для пиття. Гігієнічні вимоги й контроль якості».
З 2000 р. уведені в дію Державні санітарні правила й норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» (ДСанПІН) № 383-96. Цей ДСанПіН регламентує гігієнічні вимоги до якості питної води і поширюється на воду, яку подають системами централізованого господарсько-питного водопостачання і використовують для питних та побутових цілей, виробництва харчових продуктів.
Якість води має відповідати таким вимогам:
- бути безпечною в епідемічному відношенні;
- бути нешкідливою за хімічним складом і фізіологічно повноцінною;
- бути радіаційне безпечною;
- мати сприятливі органолептичні властивості.
Санітарними нормами й правилами передбачені кілька груп показників.
Це мікробіологічні, паразитологічні, хімічні, радіаційні, органолептичні, показники фізіологічної повноцінності.
Мікробіологічні показники — показники безпеки питної води, які виключають наявність у ній бактерій, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров'я споживачів.
Мікробіологічні показники безпеки питної води:
1) число бактерій в 1 см3 води — до 100 КУО/см3води (КУО — колонієутво- рювальні одиниці — мікроорганізми);
2) число бактерій групи кишкових паличок в 1 дм3води — до 3 КУО/дм3 води; число термостабільних кишкових паличок (фекальних коліформ) у 100 см3 — не повинно бути КУОу 100 см3 води.
3) число патогенних мікроорганізмів в І дм3 води —не повинно бути КУО в 1 дм3 води;
4) число коліфагів в 1 дм3 води — не повинно бути БУО в 1 дм3 води (БУО  бляшкоутворювальні одиниці).
Наявність термостабільних кишкових паличок свідчить про свіже фекальне забруднення води у водогінній мережі.
Коліфагів відносять до індикаторних показників, що характеризують забруднення води вірусами — збудниками гострих кишкових інфекцій. При виявленні у питній воді коліфагів слід визначати ентеровіруси, отавіруси, аденовіруси й віруси гепатиту А в 10 дм3 води. Така ситуація є епідемічне небезпечною і потребує проведення спеціальних заходів на спорудах водогону.
Непрямі показники ефективності очищення води від вірусів на спорудах водопроводу: каламутність води до 0,5 мг/дм3; концентрація залишкового алюмінію до 0,2 мг/дм3; кольоровість до 20°; рН — 6,8— 7,0.
Зростання числа бактерій у 1см3 води — загальне мікробне число (ЗМЧ), свідчить про епідемічну небезпеку (органічне забруднення тваринного походження, попадання до питної води інших забруднених вод, неефективне знезараження).
Зростання числа колоній за температури 37°С ±0,5°С свідчить про забруднення води антропогенною флорою, за температури 22°С±0,5°С — про погіршення санітарного-гігієнічного стану водогінних споруд.
Паразитологічні показники. У зв'язку із захворюваністю населення паразитарними захворюваннями, пов'язаними з водним чинником, уведено нову групу показників — паразитологічні. Паразитологічні показники безпеки питної води такі:
- число патогенних кишкових найпростіших (клітини, цисти) — цілковита відсутність у 25 дм3 води;
- число кишкових гельмінтів (клітини, яйця, личинки) — цілковита відсутність у 25 дм3 води.
Токсикологічні показники характеризують наявність у воді небезпечних для здоров'я хімічних речовин (компонентів), що зустрічаються у природних водах і з’являються внаслідок забруднення джерела у процесі обробки води. За токсикологічними показниками вода повинна відповідати таким вимогам (табл.).
Таблиця - Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води

Вода не повинна містити такі токсичні компоненти, як ртуть, талій, кадмій, нітрити, ціаніди, хлор, дихлоретилен.
Під час знезаражування води хлором уміст залишкового вільного хлору у воді повинен бути 0,3 — 0,5 мг/дм3, а залишкового зв'язаного хлору — 0,8- 1,2 мг/дм3.
У процесі знезаражування води озоном концентрація залишкового озону має бути 0,1—0,3 мг/дм3.
У воді виявлено до 65 мікроелементів. Біологічне значення для тварин і рослин мають 20 мікроелементів, у фізіології людини відома роль тільки деяких із них. Зміна вмісту деяких мікроелементів у воді (фтор, йод, стронцій, селен, мідь, залізо, кобальт тощо) може призвести до виникнення геохімічних ендемій (наприклад, при концентрації фтору понад 1,5 мг/дм3 - флюороз; до 0,5 мг/дм3 карієс).
Виражені токсичні властивості мають нітрати. Починаючи з 1945 р., у деяких економічно розвинених країнах описані специфічні прояви захворювання дітей раннього грудного віку (диспепсичні явища, різка задишка, тахікардія, ціаноз), які перебували на штучному вигодовуванні з використанням води з підвищеним вмістом нітратів. У кишках нітрати відновлюються до нітритів, а всмоктування нітритів призводить до підвищення метгемоглобіну в крові (водно-нітратна метгемоглобінемія}.

Органолептичні показники

Органолептичні показники якості питної води наведено в табл.2.
Хлориди й сульфати складають головну частину сольового складу води — сухого залишку. Природні води містять різну кількість хімічних речовин: прісна вода до 1000 мг/дм3 (питна), солонувата — 1500 — 2000 мг/дм3, солона — до 5000 мг/дм3 (гіркуватий присмак). Людина отримує з водою від 1,5 до 10 г/добу солей, з їжею — до 90 г (20 г — тваринні, 70 г — рослинні). Споживання великої кількості солей є одним із чинників виникнення артеріальної гіпертензії. Вода з підвищеною мінералізацією впливає на секреторну діяльність шлунка, порушує водно-сольову рівновагу біохімічних і метаболічних процесів.
Твердість обумовлює в основному вміст бікарбонатів, солей калію й магнію та 12 інших елементів. Якщо загальна твердість до 7 мг-екв/дм3 — вода помірно тверда, понад 7 мг-екв/дм3 — вода тверда. Під час використання твердої води утворюється накип у трубах, котлах, навіть кранах.
Вода не повинна містити інші компоненти, які спроможні змінювати її органолептичні властивості — цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли тощо.

Таблиця- Органолептичні показники якості питної води

Примітка. Величини, зазначені в дужках, допускаються з урахуванням конкретної ситуації.
Показники фізіологічної повноцінності питної води визначають адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму. При цьому мінералізація загальна повинна складати 100—1000 мг/дм3, твердість загальна — 1,5 — 7,0 мг-екв/дм3, лужність загальна — 0,5 — 6,5 мг-екв/дм3, магній — 10 — 80 мг/дм3, фтор.— 0,7—1,5 мг/дм3.
Показники радіаційної безпеки питної води:
- загальна об'ємна активність а-випромінювачів — до 0,1 Бк/дм3;
- загальна об'ємна активність β-випромінювачів — до 1 Бк/дм3
Для особливих регіонів нормативи радіаційної безпеки питної води погоджують із головним державним санітарним лікарем України.
У процесі децентралізованого водопостачання з місцевих джерел безпека водокористування регламентується вимогами «Санитарных правил по устройству и содержанию колодцев и каптажей родников, используемых для децентрализованного хозяйственно-питьевого водоснабжения» № 1226-75. Відповідно до цих правил вода місцевих джерел повинна мати: прозорість до 30 см за Снеленом, кольоровість — до 30°, запах і присмак — до 2-3 балів, уміст нітратів — до 45 мг/дм3 (при 20°С), колі-індекс — до 10 (колі-індекс — кількість кишкових паличок у 1дм3).