1. Охорона праці на підприємстві.

 В умовах сучасного виробництва окремі приватні заходи щодо поліпшення
умов праці, для попередження травматизації є неефективними. Тому їх
здійснюють комплексно, створюючи в загальній системі керування
виробництвом, підсистему керування безпекою праці. Таким чином, керування
охороною праці це програмно-цільовий комплекс по підготуванню, прийняттю і
реалізації вирішень (організаційно-технічних, і лікувально-профілактичних
заходів), спрямованих на забезпечення безпеки, зберігання здоров'я і
працездатності людини в процесі праці.
 Об'єкт керування - це безпека праці на робочому місці, ділянці, цеху, у
всій системі людина - виробництво, характеризується взаємодією людей із
предметами і знаряддями праці і виробничого середовища.
 Керуюча частина містить у собі керівників підприємства, керівників
підрозділів, службу охорони праці. При цьому тут закладені принципи
системного підходу, коли виходи об'єкта керування (показники безпеки) через
систему збору й опрацювання інформації пов'язані, тобто інформація про
відхилення в процесі контролю надходить у керуючий орган, де вона
аналізується і приймається адекватне вирішення. Таким чином, СКОП діє за
принципом зворотної зв'язок.
 Планування здійснюється на основі складених планів:
 . перспективний (5 літній) - комплекс планового поліпшення умов по
 охороні праці. Вони є частиною бізнес-плану;
 . поточні (річні) - вони включаються в щорічну угоду по охороні праці
 колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом;
 . оперативно-календарні плани по охороні праці (ОКП), місячні і
 квартальні.
 У комплекс заходів щодо охорони праці входять:
 . боротьба зі шкідливими і небезпечними чинниками (шум,
 випромінювання, вібрація і т.д.);
 . соціальні заходи.

 З метою послаблення негативних факторів необхідно розробляти колективні
та індивідуальні заходи по забезпеченню нормативних умов по охороні праці (
розподіл обов’язків між службами, посадові обов’язки). Необхідні умови
освітлення, опалення, заземлення єлектроплиладів та електроустановок,
огородження та блокування, світлова та звукова сигналізація.
 Необхідно проводити зоходи по зменшенню противібраційні засобів,
протишумові, протипожежні, електробезпечність, пожежна безпека.

 Організація охорони праці на підприємстві.
 Управлінням охороною праці займається начальник підприємства, який
зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці
умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити
додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
 З цією метою забезпечується функціонування системи управління охороною
праці, для чого:
 . створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують
 вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх
 обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них
 функцій;
 . розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для
 досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує
 прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та
 автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони
 праці тощо;
 . забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків,
 професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених
 комісіями за підсумками розслідування цих причин;
 . організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації
 робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в
 порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх
 підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я
 виробничих факторів;
 . розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про
 охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила
 виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у
 виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях
 відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про
 охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про
 охорону праці;
 . здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних
 процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та
 іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та
 індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо
 охорони праці;
 . організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з
 працівниками у галузі охорони праці.
 В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які
необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на
певних роботах, зобов'язаний вжити погоджених з органами державного
нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.
 У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних
випадків зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим,
залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

 2.Аналіз шкідливих і небезпечних чинників
 По природі дії на організм людини небезпечні і шкідливі виробничі
чинники (НВЧ і ШВЧ) підрозділяються на чотирьох групи:
 . Фізичні;
 . Хімічні;
 . Біологічні;
 . Психофізіологічні.
 До фізичних ШВЧ відносяться частини машин; гострі крайки; підвищений
рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена
запиленність і загазованість, випромінювання і т.д.
 Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени),
канцерогенні, мутагенні.
 Біологічні НВЧ: патогенні мікроорганізми і продукти їхньої
життєдіяльності; рослини; тварини; людина.
 Психофізіологічні НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність;
статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну і т.д.

 3.Освітлення.
 90% інформації людина одержує через органи зору. Світло робить
позитивний вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-
психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності
праці, його безпеки. При недостатньому освітленні і поганій його якості
відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується
травматичность. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення,
порушення функції ока.

 Головні вимоги до виробничого освітлення .
 Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової
роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність
різких тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації
світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й
оптимальний спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень
повинні бути довговічні, вибухоло-пожежо-электробезпечні.

 Експлуатація освітлювальних установок і контроль.
 Експлуатація включає: регулярне очищення засклених прорізів і
світильників від бруду; своєчасну заміну перегорілих ламп; контроль напруги
в мережі; регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний
ремонт помешкання. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з
платформами, телескопічні східці, підвісні устрої. Всі маніпуляції
провадяться при відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м -
обслуговуються східцевими драбинами (обов'язково 2 чоловік). Контроль
освітлення здійснюється не рідше 1 разу в рік шляхом виміру освітленості
або сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння з нормативами.

 4.Вібрація.
 Переміщення точки або механічної системи при якому відбувається
почергове зростання й убування в часу значень хоча б однієї координати.
 Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин
неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні
переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу;
розбіжність центрів мас і осей обертання; деформація.

 Біологічний вплив вібрації.
 Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до
фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на
ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі
людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви
в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком
утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація
підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні
поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла.
Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну (при прямуванні
машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування:
кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться
поруч).

 Способи захисту від вібрації.
 У автоматичних виробництвах захистом є дистанційне керування (виключає
контакт). У неавтоматических виробництвах:
 . Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності
 опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу;
 поліпшення балансування.
 . Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);
 вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).
 Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів: загальна
кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно перевищувати зміни;
одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин, для
загальної - 40 хвилин.
 До лікувально - профілактичних мір відносяться: масаж; заходи, що
загально укріплюють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції
(накаплювання в організмі).

 5.Виробничий шум.
 Любий небажаний для людини звук, робить негативний вплив на здоров'я і
працездатність.
 Як фізичне явищ звук - механічні коливання упругого середовища, яке
сприймається людським вухом в інтервалі частот 16 - 20 000 Гц. До 16 Гц -
инфразвукові коливання; понад 20 000 Гц - ультразвук..
 Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки,
застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту,
будівельно-акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться
стосовно джерела шуму: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше
ефективно); понижуючі шум на шляхах його поширення. По способу реалізації:
 . Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за
 принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання,
 віброізоляція, демпфірування, застосування глушителей шуму.
 . Будівельно-акустичні методи застосовують: екрани, звукоізоляцію,
 кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення і
 т.д. Найбільше ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт
 (композиційний матеріал); пластобетони з наповненням з опилок
 деревини, соломи і т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон,
 граніт, цеглина, ДВП, ДСП, войлок, мінераловата, матеріали з
 щілинною перфорацією.
 . Архітектурно-планувальні: раціональне розміщення робочих місць;
 раціональний режим праці і відпочинку. Організаційно-технічні.
 Активна форма захисту - генерація шуму в противофазя до джерела. Засоби
індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.

 6.Випромінювання.
 У результаті опромінення живої тканини в ній виникає іонізація молекул
і розпадання на іони. Іонізація супроводжується порушенням молекул, як
слідство розірвання молекулярних зв'язків і зміною хімічної структури
з'єднань, тому що в основному тіло - це вода. Вода розпадається на вільні
радикали (радіоліз води). Ці радикали дуже активні і призводять до
каталітичних реакцій і окислювання, у результаті чого відбувається руйнація
клітин. Відбувається гальмування функції кровотворних органів, звуження
сосудів, розлад шлунково-кишкового тракту й імунної системи організму.

 Зовнішні і внутрішні опромінення.
 Зовнішнє опромінення - опромінення, коли джерело радіації знаходиться
поза організмом і улучення випромінювання усередину виключається -
видеотерминалы, рентген, із герметичним джерелом випромінювання. При
зовнішньому опроміненні небезпечним є (, (, рентгенівське, нейтронне
випромінювання. Біологічний ефект залежить від дози опромінення, його виду,
часу впливу, розміри поверхні, індивідуальної чутливості організму.
 Ознаки опромінення: сухість шкіри, ламкість кісток, тріщини шкіри,
променеві виразки. ( і рентгенівське опромінення може призводити до
летального виходу без зовнішніх ознак. ( і ( викликають шкірні поразки.
 Внутрішні опромінення - відбувається при влученні радіоактивної
речовини усередину організму при вдиханні забрудненого повітря, через
стравохід, через шкіру. У цьому випадку людина піддається безупинному
опроміненню доти, поки речовина не розсосеться або не буде виведено з
організму шляхом фізіологічного обміну. Внутрішньє опромінення небезпечно,
тому що уражають внутрішні органи, кров. Найбільше небезпечно (.
 До головних мір захисту відносяться: використання джерел із мінімальним
виходом випромінювання (захист кількістю); обмеження часу роботи (захист
часом); видалення робочих місць від джерел (захист відстанню);
екранізування джерел або робочих місць.

 7.Електробезпечність.
 Електрообладнання, яким доводиться користуватися працівникам на
підприємстві, являє собою потенційну небезпеку. Багато нещасних випадків
відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання,
розрахованого на напругу 127-380 В.
 Система організаційно-технічних заходів і засобів, що забезпечують
захист людей від шкідливих впливів ел. струму, эл. дуги, ЭМ поля і
статичної електрики. Порушення вимог ел-безпеки призводить до ел. травм.
 Електрична травма - травма, викликана впливом эл. струму і дуги.
Сукупність таких травм - электротравматизм.
 Електрична установка - сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного
устаткування, призначених для пр-ва, перетворення, трансформації, передачі
і розподілу эл. енергії.

 Причини електротравматизму
 - однофазне (однополюсне) дотик людини до неізольованих струмоведучих
 частин.
 - одночасний доторк людини до 2 струмоведучих неізольованих частин під
 напругою.
 - наближення на небезпечну відстань людини, до неізольованого від
 землі або до неізольованих струмоведучих частин під напругою.
 - дотик людини до металевих корпусів під напругою.

 Біологічна дія струму на організм людини.
 Проходячи через організм людини эл.струм робить 4 види впливу:
 - термічна дія – яка проявляється в опіках окремих частин, нагріванні
 до високих температур кровоносних судин, крові, нервів, серця,
 мозку, що викликає серйозний розлад.
 - електролітична дія - розкладання органічної рідини (лімфи і крові)
 із порушенням її складу.
 - механічна дія - (динамічне) розшарування, розрив тканин організму
 (м'язів серця, судин) у результаті эл.динамічного ефекту; миттєвого
 вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом тканинної
 рідини і крові.
 - біологічне - подразнення живих тканин організму; порушення
 внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають у нормальному
 організмі.
 Дія струму може бути:
 - прямим (по тканинах)
 - рефлекторним (по нервових волокнах)
 Ці дії струму приводять до різноманітних ел. травм - місцевим і
загальним. До місцевого відносяться електроопіки, електрознаки (мітки),
металізація шкіри (електротатуювання), механічні пошкодження;
електроофтальмія (запалення переднього відділу ока).
 Опіки бувають: токові, контактні, дугові (супров. обвуглюванням
тканин).
 Механічні ушкодження відбуваються через судорожне скорочення м’язів.
 До загального відносять: ел удари - поражається або створюється загроза
поразки всього організму через порушення нормальної діяльності
життєважливих органів (серця, мозку, легенів). 4 ступеня ел. удари:
 - судорожне скорочення м'язів без втрати свідомості
 - судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженою
 роботою серця
 - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або подиху (або
 того і іншого)
 - клінічна смерть - (відсутність подиху і кровообігу) перехідний
 процес від життя до смерті, що наступає з моменту припинення роботи
 серця і легенів. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці
 (мозок погано постачається кров'ю), проте життєві процеси йдуть на
 старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи
 повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного
 мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування. Тому
 тривалість коми обмежується з моменту припинення серцебиття 5-7
 хвилинами.
 Біологічна смерть - необоротне явище, що характеризується припиненням
біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур.
Наступає після клінічної смерті.

 Чинники впливаючі на поразку електричним струмом:
 . Ступінь небезпечної дії.
 . Від роду струму (небезпечніше для людини - змінний струм);
 . Розмір струму;
 . Розмір напруги;
 . Шлях струму (через життєво важливі органи);
 Опір тіла людини (складається з опору верхнього прошарку шкіри й опору
внутрішніх органів) від 1000 до 10 000 Ком;
 Що призводить до зменшення опору:
 Металізація; зволоження; захворювання шкіри; хронічні захворювання
людини; нервово- психічний настрій; тривалість дії струму (із збільшенням
дії струму опір зменшується); умови зовнішнього середовища. Опір тіла
людини залежить від стану нервової системи людини, її фізичного розвитку. З
віком різко знижується опір організму людини та ймовірнішим стає ураження
найважливіших органів: легенів, серця, головного мозку
 Людина починає відчувати змінний струм промислової частоти (50 Гц)
приблизно з 1 мА (пороговий відчутний струм). При струмі 10... 15 мА
виникає судорожне скорочення м'язів, яке весь час підсилюється, і людина не
може звільнитися від контакту зі струмопровідною частиною (пороговий
невідпускаючий струм). При 50 мА порушується дихання, а струм 100 мА
призводить до фібриляції серцевих м'язів (табл. 1). Найнебезпечнішою є
частота струму для людини — 50 Гц. Найнебезпечнішим є шлях струму: рука —
ноги, рука — рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце,
легені.
 Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20 — 1000 Гц. Змінний
струм небезпечніший від постійного, але це характерно для напруги до 250 —
300 В. При більших напругах небезпечним стає постійний струм. Деякі
захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервові
хвороби) роблять її сприятливішою до електричного струму. Тому до
обслуговування електричного обладнання допускаються особи, що пройшли
спеціальний медичний огляд. На важкість ураження електрострумом впливає
стан виробничого середовища. Наприклад, підвищена вологість приміщення
збільшує небезпеку ураження.
 Аналіз нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму,
дозволяє виявити їх основні причини, які можна об'єднати у такі групи:
 — випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають під
напругою;
 — несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до
струмопровідних частин;
 — поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах,
карнизах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин
електрообладнання, замикання фази на землю і т. ін.;
 —— поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті
помилкового включення обладнання, замикання струмопровідних частин, розряд
блискавки та ін.;
 — виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги, на якій
стоїть людина, в результаті замикання проводу на землю, несправності
заземлення.
 Характеристика дії електричного струму на організм людини залежно від
його виду та величини

|Сила струму, мА |Змінний струм частотою 50 Гц |
|0,6 - 1,5 |Початок відчуття: слабке свербіння, пощипування |
| |шкіри |
|2 - 4 |Відчуття поширюється на зап'ястях, злегка зводить |
| |м'язи |
|5 -7 |Больові почуття посилюються у всій кисті, судороги, |
| |слабкий біль у руці до передпліччя |
|8 -10 |Сильний біль, судороги у руці, руки важко відривати |
| |від електроводів |
|10 - 15 |Нестерпний біль у всій руці. Руки не можна відірвати|
| |від електроводів |
|20 - 25 |Сильний біль. Руки миттєво паралізуються, відірвати |
| |їх від електроводів неможливо, ускладнюється дихання|
|50 - 60 |Параліч дихання. Порушується робота серця |
|80 - 100 |Параліч дихання. При тривалості дії струму 3 сек. |
|300 |Те саме, за менший строк |

 Технічні засоби електробезпеки.
 Технічні засоби електронебезпеки включають: ізоляцію струмопровідних
частин, захисне заземлення, замулення, захисне вимикання, малу напругу,
вирівнювання потенціалів, електричне розділення, загороджувальні пристрої,
запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, засоби індивідуального
захисту та інші.
 Ізоляція — захист струмоведучих елементів обладнання, що забезпечує її
нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом.
 Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання металічних
неструмоведучих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою
із заземляючим пристроєм. Ізоляція струмоведучих частин з устроями
контролю. Забезпечує нормальну роботу електроустановок і захист від поразки
током. Робоча ізоляція передбачається для захисту на випадок ушкодження
робочої ізоляції. Ізоляція, яка складається з робочої і додаткової -
подвійна. Поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує ту ж ступінь захисту, що
і подвійна, називається посиленою ізоляцією. Контроль ізоляції може бути
періодичний і постійний. Вимірюється опір ізоляції мегометрами. Контроль
здійснюється при приймально- здавальних іспитах електроустановок після
монтажу, ремонту, при виявленні дефекту ізоляції і в установлені нормативні
терміни. Нормування: найменше припустиме значення опору ізоляції нормується
правилами устрою електроустановок: -для котушок, контакти, пускачі, силових
щитів і освітлювальних установлень ПДУ не менше 0,5 МОм; -для повторних
ланцюгів не менше 1МОм. Постійний контроль ізоляції здійснюється
спеціальними приладами, що включаються в цеп разом з електроустановкою,
автоматично контролюють опір установки, сигналізують про зниження опору
ізоляції нижче припустимого значення.
 Огородження і неприступність струмоведучих частин. Застосовується з
метою виключення доторку зі струмоведучими частинами або наближення до них
на небезпечну відстань. Головні вимоги: механічна й електрична тривалість.

 Техніка безпеки при користуванні електроприладами.
 Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити
електрошнур на наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути
надійно заземлені згідно з правилами улаштування приладу. Забороняється
працювати з електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без
нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи всі прилади
вимкнені. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі
негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено
виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.
 Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить
від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім
потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму.
Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно
відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не
доторкаючись при цьому до потерпілого.
 Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від
його стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події,
одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів,
потрібно забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатись до
прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але
прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При
відсутності дихання, розширення зіниць і посиніння шкіри потрібно робити
штучне дихання і непрямий масаж серця.
 Надавати допомогу необхідно до прибуття лікаря, оскільки є багато
випадків, коли штучне дихання і масаж серця повертали потерпілих до життя.

 Правила поведінки на підприємстві при користуванні електроприладами.
 1. Користуватися електроспоживачами, шнури живлення яких мають
 триполюсну вилку з попереджуючим включенням заземляючого
 (зануляючого) проводу.
 2. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, шнури живлення яких
 мають пошкоджену ізоляцію.
 3. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, які мають
 пошкодження або ненадійно з’єднані з електрошнуром живлення,
 вилками, розетками та подовжувачами.
 4. Не вмикати електроспоживачі в розетки, які не мають захисних,
 направляючих.
 5. Не користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та
 з’єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою.
 6. Не застосовувати для опалення приміщень
 нестандартного(саморобного) електронагрівального обладнання або
 ламп розжарювання.
 7. При користуванні електроспоживачами, які мають окремий,
 самостійний провід заземлення, перед включенням його в
 електромережу перевірити наявність та надійність приєднаного
 проводу до відповідних клем.
 8. По можливості, уникати доторкання руками до металевих частин
 електроспоживачів, ввімкнених в електромережу.
 9. Не торкатися руками до обірваних та оголених проводів
 електромережі.
 10. Самостійно не замінювати зіпсовані електрозапобіжники,
 електролампи, не проводити ремонт електроспоживачів та
 електромережі.
 11. При прибиранні пилу з електроспоживачів, обов’язково вимикати
 їх від електромережі.
 12. Не залишати без догляду працюючі електроспоживачі.
 13. По закінченні робочого дня вимкнути вимикач на електроспоживачі
 та відєднати провід живлення від розетки електромережі. При
 цьому слід пам’ятати, що від’єднуючи вилку електроспоживача від
 розетки, її слід тримати за корпус, а не смикати за провід
 живлення, бо можна висмикнути один з проводів і потрапити під
 дію електричного струму.

 Дії працюючих при ураженні електричним струмом.
 При ураженні електричним струмом слід негайно звільнити потерпілого
від його дії шляхом вимкнення електричного струму або відриванням його від
джерела струму тримаючись за одяг потерпілого, якщо він сухий, чи ставши на
гумову ковдру, суху дошку, картон, фанеру, брезент.
 Якщо потерпілий опинився у стані непритомності, слід забезпечити йому
приплив свіжого повітря, розстібнути тісний одяг, дати нюхати нашатирний
спирт, обризкати водою, розтирати і розігрівати тіло.
 Негайно викликати швидку медичну допомогу по телефону 03.
 При рідкому та судорожному диханні потерпілого, слід робити йому
штучне дихання.
 Штучне дихання – це лікарський засіб, метою якого є відновлення
природнього дихання потерпілого. Засіб штучного дихання являє собою
механічний, ритмічний вплив на грудну клітину та дихальні м’язи
потерпілого. При цьому створюється газообмін у легенях і поступово може
відновитися природне дихання.
 Допомогу потерпілому повинні надавати дві особи:
 - одна з них накладає долоню на нижню третину грудей і створює поштовхи
 на груди з частотою приблизно 50-ти поштовхів на хвилину.
 Стискання серця між грудьми та хребтом призводить до виштовхування

 крові із серця в судини і сприяє відновленню кровотоку.
 - друга, щільно притуливши свої губи до роту потерпілого, вдуває в його
 легені повітря. При цьому грудна клітка розширюється і утворюється
 пасивний вдих. Коли надаючий допомогу відсторонюється, грудна клітка
 потерпілого спадає і в нього утворюється пасивний вдих. Надання
 допомоги потерпілому продовжувати до прибуття кваліфікованої медичної
 допомоги.
 - При отриманні потерпілим опіків, потрібно, не торкаючись руками
 обпечених мість, обережно накласти на пошкоджені місця стерильну
 пов’язку і відвести потерпілого до медичного закладу.


 8.Пожежна безпека.



 Організація пожежної охорони

 Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке
призводить до матеріальної шкоди.
 Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю
виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її
небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
 Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм
пожежної безпеки, невиконання Закону "Про пожежну безпеку”.
 Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми,
отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри,
підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню,
обвалення будинків і споруд.
 За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники,
начальники цехів, майстри та інші керівники.
 На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і
воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об’єктах з підвищеною
небезпекою. Крім того на підприємствах для посилення пожежної охорони
організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні
товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців.При
Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і
його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який
здійснює:
. Контроль за станом пожежної бепеки
. Розробляє і погоджує протипожежні норми і праила та контролює їх
 виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства
. Проводить розслідування і облік пожеж
. Організовує протипожежну профілактику.
 Протипожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних
заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж,
локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння
пожежі.
 Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на
підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому
виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.


 Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

 Горіння – це процес окислення, який супроводжується інтенсивним
виділенням тепла і променевої енергії.
 Горіння виникає коли є горюча речовина ,окислювач та джерело
запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова
сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .
 Горіння може бути повним і неповним. Повне – при достатній або
надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються
натоксичні речовини.
 Неповне – відбувається при недостатній кількості окислювача. При
неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є
токсичні речовини (чадний газ,водень).
 При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння,
швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової
енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується
вибухом.
 Вибух – швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке
супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля
поширюється перед фронтом полум’я із швидкістю звуку 330 м/с.
 Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом
речовин та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності.
Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура
займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня
концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.
 Спалимість – це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання –
це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і
матеріали поділяються на три групи:
. Спалимі - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від
 джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До
 них відносяться всі органічні речовини.
. Неспалимі – речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від
 джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це
 неорганічні матеріали, метали та ін.
. Важкоспалимі – речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання,
 але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять
 спалимі та неспалимі складові.
 Температура займання – це найнижча температура речовини, при якій вона
виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела
запалювання виникає стійке горіння.
 Температура спалаху – це найнижча (в умовах спеціального дослідження)
температура речовини , при якій над її поверхнею утворюються пари, які
здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість
утворення парів недостатня для подальшого горіння.
 Спалимі рідини більш пожежонебезпечні , ніж тверді матеріали і речовини ,
тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та утворюють з
повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою
спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полум’я нижньою і верхньою
межею поширення полум’я.


 Пожежо- і вибухо- небезпечний пил.

 Залежно від поширення полум’я пил поділяють на вибухо- і
пожежонебезпечний. Пил, який складається з найменших частинок спалимих
речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до
верхньої концентраційної межі поширення полум’я є вибухонебезпечним.

 Пожежна профілактика електрообладнання.
 Електрична енергія певних умовах легко переходить у теплову і це може
викликати пожежі і вибухи. Пожежна небезпека електрообладнання, електронних
приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління,
електроприймачів пов’язана з використанням спалимих матеріалів: гуми,
пластмас, лаків, олій.
 Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання,
струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність
обладнання. Окислювачем звичайно служить кисень. Але потужність і
тривалість дії цих джерел займання порівняно малі, тому горіння, як
правило, не розвивається. Виникнення пожежі в електронних пристроях
можливо, якщо використовуються спалимі і важкоспалимі матеріали і вироби.
 Кабельні лінії електроживлення виконані з спалимого ізоляційного
матеріалу, тому є найбільш пожежонебезпечними елементами в конструкціях
електрообладнання.


 Коротке замикання (КЗ).

 КЗ виникають в результаті порушення ізоляції частин обладнання, що
проводять струм і зовнішніх механічних пошкоджень в електричних дротах,
монтажних дротах, обмотках двигунів і апаратів. Ізоляція елементів, що
проводять струм може пошкоджуватися при дії на неї високої температури або
полум’я, інфрачервоного випромінювання, переходу напруги з первинної
обмотки силового трансформатора на вторинну, при підвищених режимах
навантаження (нагрів до високих температур, і як наслідок при охолодженні
конденсується вода) та інш.
 Сила струму КЗ може бути від одиниць до сотень кілоампер. Струми КЗ
викликають термічну і електродинамічну дію і супроводжуються різким
зниженням напруги в електромережі. Струми КЗ можуть перегріти частини, що
проводять струм і розплавити дроти (температура до 20000(С).
 Час проходження струму КЗ не перевищує декількох секунд або навіть долі
секунди і залежить від дії апаратів захисту (плаких запобіжників,
автоматичних виключателів, та інше). При проходженні струму КЗ, сила якого
перевищує допустимий струм, температура нагріву дроту різко підвищується і
може досягнути небезпечних значень.
 Відомо, що два провідники, по яких проходить електричний струм,
взаємодіють один з одним. Напрям сили взаємодії визначається напрямом
струму в провідниках