Вступ

Психологія безпеки праці є відносно мало вивченою областю наукового дослідження й практичного застосування і являє собою один з розділів психології праці.
Завдання психології праці - сприяти тому, щоб трудова діяльність легшала, безпечніше, доставляла більше радості, щоб людські відносини на підприємстві ставали гармонійніше, а відношення до праці як можна більше свідомим і активним.
Психологія праці вирішує це загальне завдання специфічно, а саме шляхом вивчення так званих психічних факторів. Під психічними факторами розуміють психічні явища, що регулюють поводження й діяльність людини: його увага, відчуття, емоційну життя, мислення, волю й ін. Ці явища добре відомі із практики, і відіграють важливу роль у формуванні відносини до праці, у підвищенні ефективності трудової діяльності. Усередині психології праці самостійно досліджуються проблеми безпеки праці. Психологія безпеки праці - це застосування психологічних знань в області охорони праці. Як для психології праці взагалі, так і для психології безпеки праці особливо характерна необхідність співробітництва з іншими науками, що діють у тій же області. Охорона праці містить у собі таке комплексне коло проблем, де сполучаються проблеми професійної підготовки, техніки, технології виробництва, охорони здоров'я й техніки безпеки. Застосування знань психології може привести до успіху лише тоді, коли вони органічно входять у єдину систему заходів щодо охорони праці.
Актуальність вивчення основних проблем психології безпеки праці обумовлена тим, що проведення психологічних досліджень і впровадження їхніх результатів у практику саме в області охорони праці в наші дні здобувають особливу важливість. Необхідність вивчення цього пояснюється ще й тим, що наука стала грати все більшу роль у житті нашого суспільства, у тому числі й у такій важливій області, як турбота про благо трудящих, де також потрібна розробка шляхів і методів, заснованих на наукових принципах.
У спільній справі створення безпечних умов праці значну роль грають ті науки, які забезпечують технічний прогрес, розробляють і створюють безпечну техніку. Однак ефективність технічних мір запобіганні нещасних випадків багато в чому залежить і від самих трудящих, від їхнього поводження, суб'єктивного відношення до праці й до вимог безпеки.
Психологія безпеки праці покликана сприяти відпрацьовуванню безпечних прийомів праці, розкривати причини й шкідливі наслідки неправильного поводження на робочому місці. У той же час не можна розглядати цей процес який ізолирован від усього процесу розвитку свідомості трудящих, точно так само, як усвідомлення об'єктивних умов безпеки праці невіддільно від загального процесу розвитку продуктивних чинностей.
Психічні процеси, що управляють трудовою діяльністю

У процесі трудової діяльності встановлюється складний взаємозв'язок між відчуттями, які відображають впливу зовнішнього середовища, і відчуттями, що виникають як слідство внутрішніх процесів, зокрема в руховому апарату, і які часто не досягають щабля свідомості. Безпека значної частини трудових процесів залежить саме від точної, швидкої й правильної реакції робітника на певні явища, що виникають у ході трудового процесу. При цьому необхідно, щоб у його свідомості міцно були зафіксовані необхідні для такої ситуації знання й відпрацьовані відповідні навички. Досить важливо також, щоб ці знання відкладалися в його пам'яті в максимально коротких формулюваннях, щоб час на роздумування, зважування, поновлення знань у період між сприйняттям і дією було як можна коротше. Психологічний підхід до безпеки праці повинен проявлятися в створенні відповідних зв'язків між відчуттям і рухом.
Під час роботи людина постійно сприймає цілий ряд навколишніх його факторів, але в той же час предмет його уваги становлять деякі, найбільш важливі моменти трудового процесу. У значній частині трудових процесів трудова діяльність складається з ряду строго послідовних прийомів і рухів. Відчуття, що виникають у результаті скорочення м'язів і рухливості суглобів, інформують про хід руху; руховий аналізатор управляє рухом, визначає його розмах, швидкість, напрямок.
Для безпеки праці важливу роль грає встановлення взаємодії між руховим аналізатором і іншими органами почуттів. Значна частина нещасних випадків пов'язана з неточністю м'язових відчуттів або недостатнім зоровим контролем за рухом. З погляду безпеки праці досить важливо домогтися від працівника, щоб він знав, у який момент і за якими об'єктами йому потрібно стежити з особливою старанністю.
Увага. Поняття уваги ставиться до числа найбільш важливих понять психології безпеки праці. Спрямовані відчуття, настроєні лише на певні джерела роздратувань називаються увагою. У таких випадках потрібне вольове зусилля, що заздалегідь визначає характер і спрямованість діяльності органів почуттів для підтримки своєрідного стану готовності, як необхідної умови точної й швидкої реакції. Це стан готовності до реакції означає концентрацію уваги.
Концентрацію уваги можуть викликати зовнішні причини, наприклад, підвищений шум або світло й ін. Таку концентрацію ми називаємо мимовільною.
Мимоволі нашу увагу залучають несподівані або інтенсивні зовнішні впливи, вони просто змушують звернути на них увага. Більше складне явище - свідома, довільна увага. Тут важливу роль грає друга сигнальна система. При цьому психічні процеси зосереджуються на таких об'єктах, які обумовлені відповідним завданням. Для безпеки праці однаковою мірою важливо як мимовільне, так і довільна увага. Виконання роботи вимагає довільної уваги. Це значить, що психічна діяльність робітника повинна бути спрямована на конкретне трудове завдання, тобто процеси, що відбуваються в нервовій системі, повинні концентруватися на нервових зв'язках, що забезпечують виконання трудової діяльності. Якщо в ході роботи виникнуть несподівані, сильні впливи на робітника (наприклад, звукове або світлові), то мимовільне залучення ними уваги може змінити спрямованість нервових процесів, діяльності психіки. А це, у свою чергу, може викликати тимчасове гальмування, своєрідні перешкоди у відповідних центрах нервової системи. У таких випадках легко може виникнути бездіяльність або неправильна дія, що ведуть до нещасних випадків.
Які ж завдання техніки безпеки в цій області? З одного боку, правильною організацією праці, створенням сприятливого навколишнього оточення варто оберігати трудящих від несподівана, відволікаюча увага впливів. Джерелами такого відволікання уваги можуть бути неорганізованість, метушливість, надмірна тіснота, а також недисциплінованість працюючих. З іншого боку, і це не менш важливо, необхідно виробляти в робітників здатність при виникненні яких-небудь перешкод зберігати належну концентрацію довільної уваги.
Робота буде безпечна лише за умови, якщо психічної діяльності під час праці буде забезпечена такий рівновага, що дозволить працівникові в будь-який момент підключити другу сигнальну систему для ухвалення термінового рішення. Умова це укладається в тім, щоб навіть у випадку автоматичного виконання робітником операції не займати себе повністю сторонніми думками, тримати другу сигнальну систему в стані постійної готовності до керування діяльністю.
Пам'ять. Вплив подразників не зникає безвісти з нашої нервової системи. Вогнища порушення, що виникають у головному мозку в результаті роздратувань, залишають після себе своєрідні сліди, що зберігаються в плині довгого часу. Ці сліди й утворять нервово-фізіологічну основу пам'яті.
При навчанні трудовим рухам і операціям діють складні процеси пам'яті. Рухова пам'ять грає особливо важливу роль у професійно-технічній підготовці. Вироблення навичок - це не що інше, як вироблення стабільних запечалених у пам'яті, запам'ятовування рухів. Всі ці процеси вже в ході навчання утворять винятково
складний взаємозв'язок. Ще складніше обстоит справа із самим трудовим процесом. Зовні тут роль пам'яті невелика, оскільки робітник уже має у своєму розпорядженні міцні нервові зв'язки, необхідними для виконання роботи, у нього вироблені навички. Зрозуміло, це результат не тільки навчання в буквальному значенні слова, але й тренування. Тренування, практика грають досить важливу роль у безпечному й успішному виконанні роботи. Статистика нещасних випадків переконливо покриває, що серед робітників, що не мають достатнього досвіду, відсоток нещасних випадків незрівнянно вище.
Уява. Уява - своєрідна форма відбиття людиною дійсності, це перетворення наявних у пам'яті понять і подань у нові образи, втілювані потім у практичній діяльності людини. Уява - це такий психічний процес, що проявляється на кожній фазі роботи. Виконуючи певні трудові рухи, робітник завжди уявляє собі кінцевий підсумок цих рухів, завершення даної фази роботи й перехід до наступній. Це особливо важливо при такому чергуванні фаз роботи, коли автоматично виконувані прийоми переміняються усвідомленими діями. Для плавного, безперебійного переходу до чергової фази роботи недостатньо тільки мати знання про майбутній етап, необхідно представляти їх собі.
Інша функція уяви, спрямована на усунення труднощів і джерел небезпеки, що зненацька виникають у трудовому процесі. Для того щоб робітник усвідомив виникаючу небезпеку, він, насамперед, повинен знати взаємозв'язок між самою небезпекою й ознаками, що сигналізують про неї. А взаємозв'язок у більшості випадків проявляється образно, тобто у свідомості робітника зненацька виникає можливе слідство небезпеки. Це викликає такі дії, які сприяють усуненню небезпеки.
Мислення. Елементарне мислення нерозривно переплітається з відчуттям і сприйняттям, з пам'яттю й уявою, і його найважливіша роль укладається в синтезі, упорядкуванні й координації цих процесів.
Поняття - результати основних розумові операції. Поняттям є будь-яке слово, що позначає не єдиний конкретний предмет або явище, а певну групу предметів, явищ або відношення між ними. Самі поняття також утворять між собою багатобічні й складні зв'язки. Ці зв'язки виражаються знов-таки в словах або сполученнях слів, які називаються судженнями. По суті наші знання складаються із цілого ряду таких суджень. Судження зв'язуються в умовиводи, які, у свою чергу, утворюють цілу систему в процесі мислення.
Мислення, таким чином, означає рішення завдання. Всеосяжний характер мислення проявляється в його оглядовості, широті, тобто в тім, яке кількість вражень органів почуттів і знань ми можемо використовувати в розумовому процесі для обґрунтування своїх висновків. Гнучкість і критичність мислення укладається в здатності при розгляді можливих способів рішення завдання управляти своїм мисленням, яки сообразують із дійсністю.
Завдання психології праці складається в першу чергу в тім, щоб зробити мислення працюючого придатним до виконання кола завдань даної роботи.
Демонструючи в ході наочного навчання критичні ситуації, стабілізуючи знання, ми можемо підвищувати швидкість мислення робітника в рамках даного кола обов'язків. А за допомогою показу й закріплення різних способів дій ми можемо допомогти підвищенню широти й гнучкості мислення.
Емоції. Емоції відіграють важливу роль у керуванні трудовою діяльністю. Розрізняють загальне й специфічне емоційне відношення до праці.
Загальне емоційне відношення до праці укладається в тім, чи любить дана людина трудитися, чи здатний він сприймати працю як джерело радості. Позитивне емоційне відношення дозволяє йому мобілізувати свої чинності, майстерність, уміння.
У специфічному емоційному відношенні до праці виражається те, наскільки людина любить ті конкретні види трудової діяльності, яким він займається в цей час, чи добре почуває він себе на даній роботі, посаді, з якими почуттями ставиться до обстановки на робочому місці, до товаришів по роботі й т.д.
Свідоме впорядкування емоційних процесів має велике значення, тому що порушення уваги й перебої в діях часто приводять до нещасних випадків. Тому для забезпечення безпеки праці надзвичайно важливе самовладання, що є саме по собі не чим іншим, як здатністю людини впливати на свої почуття.
Воля. У трудовій діяльності важливе значення має цілеспрямованість психічних процесів. Свідоме керування сприйняттям, здатність не послабляти уваги при наявності відволікаючих факторів, подолання негативного впливу спогаді й думок, керування почуттями - все це типові прояви волі.

2. Фактори, що підсилюють індивідуальну схильність небезпеки
нещасних випадків

До першої великої групи цих факторів ставляться постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших органах, що мають хворобливий характер або близьке до нього стан. Серед них розрізняються ряд стійких патологічних змін, які хоча й не викликають повної непрацездатності, але впливають на поводження, підвищуючи схильність небезпеки. До них ставляться, наприклад, серцеві захворювання, цукровий діабет і т.д. Такі хвороби, відображаючись на поводженні людини, можуть підсилювати його схильність небезпеки.
Схильність працівника небезпеки нещасного випадку стійко підвищують різні вади органів почуттів, наприклад часткова втрата зору, глухота й ін.
Стійко підвищують схильність небезпеки нещасного випадку порушення зв'язку між сенсорними й руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень дана особа незручно з належною швидкістю й точністю реагувати на зовнішні впливи, сприймані його органами почуттів.
Схильність небезпеки можуть підсилювати дефекти, що виникають в
погодженості, координації рухів. Такі порушення часто з'являються в координації особливо тонких і складних рухів рук. У повсякденному житті це називають незручністю. Людей з невпевненими рухами по можливості не слід використовувати на тих роботах, де є небезпека нещасного випадку; а іноді необхідно перевести із цієї роботи на іншу.
На схильність небезпеки впливає неврівноваженість
емоційних процесів. Наприклад, підвищена емоційна нестійкість, несподівані зміни радості й злості, гострі емоційні реакції на незначні зовнішні роздратування підсилюють схильність робітника погрозі нещасного випадку й зменшують його захищеність.
Серед інших факторів, що стійко підвищують схильність нещасним випадкам, можна назвати пагубні пристрасті до алкоголю, наркотикам, які негативно впливають на всі сфери психічного життя людини.
Підвищує схильність робітника небезпеки нещасного випадку його
незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї. Людина, що не цікавиться роботою й не одержує задоволення, не здатний психологічно правильно настроїтися й зосередити свою увагу на точному виконанні прийомів і рухів.

3.Сприйняття значення в підвищенні рівня безпеки роботи

Поряд з факторами, що стійко підвищують схильність працівника небезпеки, є також такі фактори, які або з'являються лише в певні періоди трудового процесу або впливають на поводження людини протягом короткого часу, обчислювального декількома годинниками або навіть мінутами. Практичний досвід є чинником, що знижує схильність небезпеки нещасного випадку. Професійний досвід, стаж роботи людини впливають на підвищення його безпеки. Однієї з передумов безпечного виконання роботи є вироблення відомих навичок і вправності. Це впливає на все поводження працівника на робочому місці, що виражається в темпі, ритмі, інтенсивності роботи.
Необережність - це такий фактор, що збільшує схильність небезпеки нещасних випадків протягом якогось часу одного робітника або цілих колективів. Необережність, що виникає через неправильне відношення до небезпеки, може значно підвищити можливість нещасного випадку. Одним з методів зниження цієї схильності є вироблення обережності шляхом подолання безтурботності в поводженні, формування професійної зрілості й свідомої самодисципліни.
Стомлення - стан стомлення є слідством різних порушень в організмі, відхилень від норми у функціях нервової системи; в особливо важких випадках воно може розглядатися як патологічне явище, що підвищує схильність небезпеки нещасних випадків. Перевтоми можна уникнути, для цього треба надати відпочинок, або відправити на лікування, або перевести робітника на іншу роботу. У результаті стомлення наступає стан утоми, що саме по собі винятково нестійкий, текуче й ступінь якого не перебуває в прямої залежності від утримування або інтенсивності трудової діяльності. У чинність цього виходить, що психічне стомлення, та є відчуття утоми, як правило, передує стомленню фізіологічному. У міру поглиблення стану стомлення у всіх областях психічного життя наступають зміни, що негативно впливають на дієздатність працівника й головним чином яки затрудняють точне, погоджене виконання їм роботи.

Висновок
Для підвищення індивідуальної захищеності людини від нещасних випадків необхідно підсилити його мотивацію до безпечної роботи. Якщо така мотивація виявиться досить сильної, вона буде сприяти не тільки більше точному виконанню правил і більше безпечному поводженню робітника, але й зниженню в його діяльності числа ризикованих дій, що, у свою чергу, побічно підвищить безпека його праці. Одні з коштів посилення мотивації робітників до безпечної праці створення нетерпимого відношення колективу до порушення правил. Цього можна досягти, коли робітники побачать більшу зацікавленість у безпеці праці в керівників підприємств. Тому керівники всіх ланок керування виробництвом повинні постійно проявляти турботу про забезпечення безпеки праці робітників. Для посилення мотивації робітників до праці і його безпеці використовуються різні методи стимуляції. Підсилити мотивацію робітників до безпечної праці можна за допомогою як позитивної стимуляції (морального й матеріального заохочення за безпечну працю), так і негативної (соціальних і матеріальних покарань за порушення правил). Негативна стимуляція за порушення корисна тільки в процесі навчання й вироблення навичок, де покарання перешкоджають закріпленню небезпечних і заборонених прийомів праці. У загальному ж випадку безпечній праці більше сприяє позитивна стимуляція. Проблема забезпечення безпеки праці - не тільки технічна або організаційна, але значною мірою й психологічна. Цей факт неодмінно варто враховувати при організації системи охорони праці на виробництві, причому на всіх рівнях керування ім. Є цілком певні психофізіологічні, соціальні й професійні якості, а також індивідуальні стани, які негативно позначаються на захищеності робітників від професійних небезпек. Ці якості й стани повинні вчасно виявлятися й ураховуватися при профілактиці трудового травматизму.

Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми психології праці М.: Профиздат, 1998.
2. Балинт И., Мурани М. Психологія безпеки праці. - М.: Профиздат, 1996.
3. Дмитрієва М.А. Психологія праці й інженерна психологія: Учеб. Допомога. БРЕШУ, 1989
4. Левітів Н.Д. Психологія праці. - М.: Учпедгиз, 1963
5. Леонова А.Б. Психологія праці й організаційна психологія: сучасний стан і перспективи розвитку: Хрестоматія / Леонова А.Б., Чернишова О.Н. - М.: Радикс, 1995
6. Психологія праці / Пер. зі словац. Г. В. Матвєєвій; Общ. ред. К. К.
Платонова. - М.: Профиздат, 1989
7. Смирнов И.В. Людина - джерело зацікавленої праці / Про-В "Знання"Україна. - М., 2003