Основна мета гігієни - збереження й зміцнення здоров'я. З цього приводу англійський учений Е. А. Парке писав, що «гігієна має на меті зробити розвиток старіння людського організму найдосконалішим, в'янення менш швидким, життя енергійнішим, смерть віддаленою».
Завдання гігієни:
1)вивчення природних і антропогенних чинників навколишнього середовища та соціальних умов, що впливають на здоров'я людини;
2)вивчення закономірностей впливу чинників і умов навколишнього середовища на організм людини або популяцію;
3)наукове обґрунтування й розроблення гігієнічних нормативів, правил та заходів для максимального використання чинників навколишнього середовища, які позитивно впливають на організм людини, та знешкодження або обмеження до безпечного рівня шкідливих чинників;
4)впровадження в практику охорони здоров'я і народне господарство розроблених гігієнічних рекомендацій, правил і нормативів, перевірка їхньої ефективності та удосконалення;
5)прогнозування санітарної ситуації на найближчу та віддалену перспективу з урахуванням планів розвитку народного господарства, визначення відповідних гігієнічних проблем на основі даного прогнозу, наукове розроблення цих проблем.
Зміст гігієни визначають переліком її основних галузей: соціальна гігієна, радіаційна гігієна, комунальна гігієна, авіаційна гігієна, гігієна праці, гігієна залізничного транспорту, гігієна дітей та підлітків, спортивна гігієна, гігієна лікувально-профілактичних закладів, космічна гігієна, військова гігієна, гігієна людей похилого віку, гігієна харчування тощо.
Предметом вивчення гігієни є здоров'я людини та навколишнє середовище. У нашій країні впроваджують систему державних заходів з охорони та поліпшення здоров'я населення. Ці заходи проводять різні державні служби та заклади, проте головну роль відіграє служба охорони здоров'я. Під поняттям навколишнього середовища в науці прийнято вважати все те, що нас оточує, що прямо чи опосередковано впливає на наше життя й діяльність.
Навколишнє середовище постійно впливає на здоров'я людини через матеріальні чинники:
1) фізичні (сонячна радіація, температура, шум, вібрація тощо);
2) хімічні (хімічні елементи або сполуки, що входять до складу повітря, води);
3) біологічні (мікроорганізми, гельмінти, гриби, рослини);
4) психогенні (слово або мова, звуки, колір або зображення тощо).

Методи гігієнічних досліджень
У своєму становленні гігієна пройшла шлях від простих емпіричних спостережень до сучасних досконалих методів дослідження чинників навколишнього середовища та їхнього впливу на організм людини. Перед нею стоїть завдання не тільки виявити вплив на людину численних чинників довкілля, але й науково обґрунтувати необхідні профілактичні заходи.
Специфічними для гігієни є п'ять основних методів: епідеміологічний метод вивчення здоров'я населення; метод санітарного обстеження; метод гігієнічного експерименту; метод санітарної експертизи; метод санітарної освіти.
Епідеміологічний метод уміщує в собі санітарно-статистичний спосіб, спосіб медичного обстеження популяцій, спосіб клінічного спостереження за спеціально дібраними людьми (волонтерами) та спосіб натурного експерименту серед широких мас населення.
Метод санітарного обстеження полягає у здійсненні візуального спостереження (оцінка об'єкта за зовнішніми ознаками) або проведенні поглибленого санітарного обстеження (із застосуванням лабораторно-інструментальних досліджень) із наступним описом об'єкта спостереження.
Метод гігієнічного експерименту проводять у реальних умовах (натурний експеримент) або в лабораторіях (лабораторний експеримент).
Метод санітарної експертизи полягає у складанні висновку про об'єкт експертизи спеціалістами, які мають спеціальну підготовку (обізнані) у певній галузі гігієни та санітарії.
Метод санітарної освіти вміщує в собі гігієнічне навчання та виховання населення щодо санітарно-гігієнічних аспектів.
Наведені вище методи поєднують у собі конкретизовані способи вивчення чинників навколишнього середовища та їхній вплив на організм і здоров'я людини (рис. 1), які, у свою чергу охоплюють уже конкретні методи та методики.