У Законі наведені терміни, що необхідні для практичного використання, які вживаються в такому значенні:
надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті (далі – об’єкти і території), спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небез-печною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;
аварія - небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об’єкті або території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;
катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків;
зона надзвичайної ситуації - територія, де склалася надзвичайна ситуація;
водний об’єкт - сформований природою або створений штучно об’єкт ланд-шафту, де зосереджуються води (озеро, річка, море, водосховище, канал тощо);
аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад якої працює на постійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особового складу;
спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності;
спеціалізована аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, що має підготовлений і споряджений особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів надзвичайних ситуацій (гасіння газових фонтанів, подання медичної допомоги потерпілим, водолазні роботи тощо) та відповідні аварійно-рятувальні засоби;
аварійно-рятувальне формування – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт;
аварійно-рятувальні служби громадських організацій – аварійно-рятувальні служби, створені об’єднаннями та спілками об’єднань громадян;
допоміжний підрозділ аварійно-рятувальної служби – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для забезпечення діяль-ності з виконання покладе-них на неї завдань;
рятувальник – особа, яка має відповідну підготовку, атестована на здат-ність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за її підтримання;
аварійно-рятувальні засоби – технічні засоби спеціального призначення, науково-технічна продукція та інші об’єкти права інтелектуальної власності (засоби зв’язку, техніка, обладнання, спорядження, матеріали, відео-, кіно-, фотоматеріали з технології проведення аварійно-рятувальних робіт, про-грамні продукти і бази даних та інші засоби), які використовуються під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
аварійно-рятувальні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (у тому числі подання їм невідкладної допомоги), а також матеріальних і культурних цінностей та захист довкілля під час виникнення надзвичайних ситуацій, що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення.
У професійній аварійно-рятувальній службі, спеціальній (воєнізованій) аварійно-рятувальній службі, аварійно-рятувальних формуваннях запровад-жується спеціальна фізична та психологічна підготовка особового складу.
Відносини у сфері рятувальної справи регулюються цим Законом, Законами України "Про Цивільну оборону”, "Про охорону праці”, Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 1996 року "Про зат-вердження Положення про резервний фонд Кабінету Міністрів України” та іншими нормативно-правовими актами.
Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є:
проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт;
ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих її наслідків;
виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій;
захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій і катастроф.
Відповідно до покладених на них завдань основними функціями аварійно-рятувальних служб є:
забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;
пошук і рятування людей на уражених об’єктах і територіях, подання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;
ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;
контроль за готовністю об’єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;
участь у розробленні та погодження планів реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо поліпшення захисту об’єктів і територій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;
участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об’єктів, які потре-бують аварійно-рятувального обслуговування;
участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення, визначення обсягів матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;
пропаганда у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Завдання і функції конкретних аварійно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання цивільної оборони та затверджується згідно з законодавством.
Державна політика щодо діяльності аварійно-ряту-вальних служб здійснюється на основі таких принципів:
постійна готовність аварійно-рятувальних служб до проведення аварійно-рятувальних робіт;
постійне підтримання високого рівня професіоналізму рятувальників, відповідності вимог до якості підготовки особового складу аварійно-рятувальних служб міжнародним стандартам у цій справі;
раціональна дислокація аварійно-рятувальних служб та їх формувань з урахуванням потенційної небезпечності об’єктів і територій;
координація діяльності та державної підтримки аварійно-рятувальних служб усіх форм власності;
єдиноначальність та централізованість керівництва державними аварійно-рятувальними службами;
виправданий ризик та відповідальність керівників аварійно-рятувальних служб за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
пріоритетне здійснення заходів щодо запобігання виникненню НС;
використання економічних методів в управлінні діяльністю аварійно-рятувальних служб;
добір особового складу аварійно-рятувальних служб за станом здоров’я, постійне інформування необхідного фізичного та психологічного рівня підготовки рятувальників;
соціальна захищеність особового складу аварійно-рятувальних служб;
використання позитивного світового досвіду організації аварійно-ряту-вальних робіт.
Аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Постійному та обов’язковому обслуговуванню аварійно-рятуваль-ними службами підлягають:
підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідують підземні виробки та споруди різного призначення;
споруди транспортних підприємств, організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітен тощо);
металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухо- і пожежонебезпечні та інші підприємства, організації із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають аварійно хімічно небезпечні речовини;
рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, який не суперечить законодавству в тому числі місця туристичної активності;
райони відповідальності України, у тому числі в зоні відповідальності в Чорному та Азовських морях, на річках Дніпрі та Дунаї.
Перелік об’єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними служ-бами визначається згідно з законодавством.
Об’єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громад-ських організацій, визначаються центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання цивільної оборони, органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.
Державні та комунальні аварійно-рятувальні служби у разі здійснення заходів щодо запобігання виникненню і ліквідації надзви-чайних ситуацій та окремих їх наслідків мають право:
обстежувати з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій об’єкти і території, що ними обслуговуються;
подавати власникам підприємств, установ та організацій, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об’єктів і територій та усунення вияв-лених порушень вимог безпеки;
скасовувати власні погодження планів реагування на надзвичайні ситуації або їх окремі позиції у разі невідповідності фактичному стану безпеки об’єкта чи території;
використовувати на договірних засадах, засоби зв’язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання термінових робіт або доставки в зони надзви-чайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, організацій та установ, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодному доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією надзви-чайних ситуацій;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються.
Аварійно-рятувальні служби, що створюються громадськими орга-нізаціями, мають права:
використовувати на договірних засадах, засоби зв’язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання термінових робіт або доставки в зони надзви-чайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, організацій та установ, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодному доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією НС;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
права, що визначаються їх статутами чи положеннями про них.
Аварійно-рятувальні служби, що створюються підприємствами, уста-новами та організаціями мають право:
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, організацій та установ, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодному доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзви-чайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
права, що визначаються їх статутами чи положеннями про них.
Державні та комунальні аварійно-рятувальні служби можуть нада-вати за договорами на платній основі додаткові послуги, що не суперечать та не заважають їх основній діяльності, такого характеру:
протиаварійного призначення;
що не потребують застосування умінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення;
з розроблення, виготовлення і впровадження обладнання для проведення аварійно-рятувальних робіт.
Перелік додаткових послуг, умови їх надання державними та комуналь-ними аварійно-рятувальними службами, а також порядок використання одер-жаних за надання послуг коштів визначаються законодавством.
Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспе-ціалізованими, створеними на професійній або не професійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими (воєнізованими).
Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, комунальні, аварійно-рятувальні служби громадських організацій та аварійно-рятувальні служби підприємств, установ, організацій (далі – об’єктові аварійно-рятувальні служби).
Особливим видом державних аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф. Основним завданням Служби медицини ката-строф є подання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізіотії, радіа-ційне, бактеріологічне та хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги. Служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним орга-ном виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням з цент-ральними органами виконавчої влади з питань цивільної оборони, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Служби медицини катастроф на випадок виникнення екстремальних ситуацій здійс-нюють центральна та територіальні комісії, що створюються згідно з законодав-ством. Організаційно-методичне керівництво Службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій є юридичними особами.
Державні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні цент-ральним органом виконавчої влади з цивільної оборони, іншими централь-ними органами виконавчої влади.
Комунальні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні для аварійно-рятувального обслуговування територій та об’єктів комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, у тому числі за пропозиціями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
На підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небез-печними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії можуть створюватися спеціалізовані об’єктові аварійно-рятувальні служби з праців-ників цих підприємств, установ та організацій за погодженням з державною чи комунальною аварійно-рятувальною службою, що обслуговує це під-приємство, установу та організацію.
Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої професійні аварійно-рятувальні служби.
Створення, реорганізація, ліквідація, а також перепрофілювання держав-них, комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських органі-зацій діють на основі своїх статутів, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громад-ськими організаціями, що створюють ці служби.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони. Порядок державної реєстрації державних та комунальних аварійно-рятувальних служб визначається згідно з законодавством.
Об’єктові аварійно-рятувальні служби діють на основі положень про них, що затверджуються органами управління відповідних підприємств, установ та організацій за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони.
До складу аварійно-рятувальних служб входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи), що забезпе-чують вирішення покладених на ці служби завдань.
Структура і штатний розпис державних аварійно-рятувальних служб затверджується центральними органами виконавчої влади, до сфери управ-ління яких вони належать.
Структура і штатний розпис комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.
Структура об’єктових аварійно-рятувальних служб затверджуються керів-никами підприємств, установ та організацій, на яких вони створюються.
Усі аварійно-рятувальні служби та рятівники підлягають обов’язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Атестовані аварійно-рятувальні служби вносяться в до спеціального реєстру ава-рійно-рятувальних служб. Неатестовані аварійно-рятувальні служби та рятівники до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.
Порядок атестації аварійно-рятувальних служб та рятівників, а також ведення реєстру аварійно-рятувальних служб, тимчасового зупинення діяль-ності неатестованих аварійно-рятувальних служб і рятівників визначаються центральним органом виконавчої влади з питань цивільної оборони за погод-женям із заінтересованими іншими центральними органами виконавчої влади.
Література
МІГОВИЧ Г. Г., ПШЕНИЧНИЙ В. Н. КУРС ЛЕКЦІЙ З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО, РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ОБ’ЄКТАХ ЕКОНОМІКИ ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ К., НВФ "ПРИВАТІНФОРМ” 2003 321с.
|
