Положення про авторський нагляд проектних організацій за будівництвом підприємств, будинків і споруд (БНіС 01.06.05-85)
Це Положення визначає порядок здійснення авторського нагляду за новим будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням об'єктів цивільного і виробничого призначення, а також за організацією но-вих виробництв та окремих виробничих процесів на існуючих виробництвах (далі - будівництво) у відповідності зі статтею 11 Закону "Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 р. № 687-ХІ V .
Вимоги цього Положення є обов'язковими для застосування органами держа-вного управління і нагляду, замовниками (інвесторами), проектувальниками, підрядниками, іншими юридичними та фізичними особами - суб'єктами гос-подарської діяльності в галузі будівництва незалежно від форм власності.
На об'єктах І категорії складності (ДБН Д.1.1-7), за узгодженням з генераль-ним проектувальником і замовником, авторський нагляд може не здійснюватися.
Додаткові вимоги до порядку здійснення авторського нагляду за об'єктами спеціальних видів будівництва згідно з ДБН А.2.2-3 встановлюються окре-мими нормативними документами з урахуванням цього Положення.
Системи автоматичної пожежної сигналізації та вогнегасіння
До основних установок автоматичного пожежегасіння, які ви¬користовують піну 1 воду, належать:
1) спринклерні, які складаються з 7 зрошувачів. 8 розподі¬лених трубопрово-дів, 3 другорядних підживлюючих трубопрово¬дів; 4 магістральних піджив-люючих трубопроводів: 5 контрольно-сигнальних клапанів з 6 сигнальними пристроями і не менше 2 водопідживлювачів: центрального насоса та 2 водо-напірних баків. Під дією тепла під час пожежі розкриваються спринклерні зрошува¬чі, і джерело вогню гаситься водою. В цей час контрольно-сигнальні клапани подають сигнал тривоги. Спринклерні зрошувачі споря¬джені скля-ними та металічними легкоплавкими замками, які скла¬даються з 3 пластин, з'єднаних між собою легкоплавким сплавом (свинець, вісмут, олово, кадмій) (див. рис. 7.6, 7.7);
2) у дренчерній системі трубопроводи не заповнені вогнегас-ною речовиною. Зрошувальні головки завжди відкриті. Ці установ¬ки вмикаються автоматично за допомогою автоматичного сенсо¬ра. Вода подається до місця пожежі через всі клапани, об'єднані в одну секцію. Тому використання води в цій системі значно більше, ніжу спринклерній (див. рис. 7.8 та 7.9).
Спринклерні та дренчерні установки пінного пожежегасіння відрізняються від водяного пінними зрошувачами, встановлени¬ми замість спринклерних і дренчерних зрошувачів. 1 приладами для змішування піни з водою.
Перша допомога при кровотечах
Насильницьке ушкодження тканин якого-небудь органу або ор¬ганізму зага-лом називають травмою. Якщо при травмі порушуєть¬ся цілісність шкірних покривів або слизистих оболонок, таке ушко¬дження називається раною. За-лежно від того, чим нанесена рана, розрізняють види ран: колоті, різані, заби-ті, рвані, вогнепальні, уку¬шені. Рани можуть бути поверхневими, коли ушко-джуються верхні шари шкіри, 1 більш глибшими, коли ушкоджуються всі шари шкі¬ри та глибші тканини. Особливо небезпечні рани, що проникають в яку-небудь порожнину (черевну, грудну, порожнину черепа).
Головною ознакою рани є кровотеча. Вона може бути незна¬чною або дуже великою, небезпечною для життя людини. Інша не¬безпека, яку приховує в собі кожна рана. це ускладнення, пов'язані із зараженням рани мікробами, які можуть спричиняти нагноєн¬ня, а інколи, проникаючи через рану в кров. - за-гальне зараження крові.
Кровотеча може бути зовнішньою, при якій кров виливається назовні, та вну-трішньою, коли кров унаслідок травми судин ви¬ливається у внутрішні поро-жнини організму. Залежно від виду ушкоджених судин розрізняють артеріа-льну, венозну та капіляр¬ну кровотечі.
Артеріальна кровотеча виникає при глибоких рубаних або колотих ранах. При цьому яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем (у такт зі скороченнями серцевого м'яза), а іноді б'є фонтаном. При пораненні вели-ких артерій (сонної, під¬ключичної, плечової, стегнової, підколінної) виникає дуже сильна кровотеча; кров під великим тиском виливається із судин, 1 як-що кровотечу вчасно не зупинити, потерпілий може загинути протя¬гом кіль-кох хвилин.
Венозна кровотеча виникає при пораненні вен. Кров витікає повільно, рівним струменем, має темно-вишневий колір.
Капілярна кровотеча буває при великих саднах 1 поверхневих ранах у ре-зультаті різних ушкоджень дрібних кровоносних судин (капілярів). Кров со-читься по всій поверхні рани, тече повільно, по краплях. Капілярну кровоте-чу легко зупинити за допомогою сте¬рильної пов'язки, попередньо змастити шкіру навколо рани йодом або за допомогою примочки (пов'язки) з 3-процентного розчину перекису водню. Зовнішню кровотечу зупиняють різ-ними спосо¬бами. При несильній (венозній або артеріальній кровотечі) на ра-ну варто накласти тугу пов'язку і частину тіла, що кровоточить, під¬няти. Тугу пов'язку накладають у такий спосіб: шкіру навколо рани змащують йодом, на рану кладуть перев'язний матеріал (кілька ша¬рів стерильної марлі, бинта) 1 вату, а потім щільно прибинтовують. Якщо після вжитих заходів кровотеча не зупиняється, то, не зніма¬ючи накладеного перев'язного матеріалу, поверх нього накладають ще кілька шарів марлі, грудку вати 1 знову туго бинтують. При бин¬туванні кінцівок витки бинта повинні йти знизу нагору - від паль¬ців до тулуба. Поранену кінцівку піднімають угору.
Для швидкої зупинки сильної кровотечі можна обхопити паль¬цями судину, що кровоточить, до підлягаючої кістки вище рани (по струму крові). На рис. 8.8 зазначені найбільш ефективні міс¬ця притиснення артерій. Кровотеча зу-пиняється при пораненні:
чола або скроні - притисненням скроневої артерії (крапка 7); по¬тилиці - при-тисненням потиличної артерії (крапка 2); голови або шиї - притисненням сонних артерій до шийних хребців (крапки З, 4); плечі (поблизу плечового суглоба) 1 пахової западини - притис¬ненням підключичної артерії до кістки в підключичній ямці (крап¬ка 5); передпліччя - притисненням пахвової (крапка в або плечової артерії (крапка 7): посередині плеча з внутрішньої сторони: кисті та пальців руки - притисненням променевої та ліктьової артерій у ниж-ній третині передпліччя в кисті (крапки 8 і 9); стегна- притис¬ненням стегно-вої артерії в паху (крапка 10); гомілки - притиснен¬ням стегнової артерії в се-редині стегна (крапка 11) або підколінної артерії (крапка 12): стопи і пальців ноги - притисненням тильної артерії стопи (крапка 13) або задньої великосте-гнової (крапка 14). Кровотеча з кінцівки може бути зупинена згинанням її в суглобі вище місця поранення, якщо немає перелому цієї кінцівки (рис. 8.9). Потерпілому варто швидко засукати рукав або засукати шта¬ни і вкласти в ямку. що утвориться при згинанні суглоба, грудку вати. марлі або будь-якої матерії і сильно, до відказу, зігнути су¬глоб. При цьому здавлюється в згині артерія, що подає кров до рани. У такому положенні згин ноги або руки треба зафіксувати косинкою, шарфом або ременем.
При сильних кровотечах необхідно накласти джгут, в якос¬ті якого можна ви-користовувати яку-небудь пружну тканину, що розтягується, гумову, трубку, підтяжки тощо, їх накладають вище рани (ближче до тулуба) попередньо стиснувши судини, що кро¬воточать, пальцями до підлягаючої кісті, поверх одягу або якої-небудь м'якої прокладки (бинта, марлі або хустки, складених у кілька шарів і обгорнених навколо кінцівки) для зменшення болю і виклю-чення можливого защемлення шкіри.
За відсутності під рукою медичного джгута або матеріалу, що розтягується, кінцівки можна перетягнути крутнем, зробленим з матеріалу, що не розтягу-ється: краватки, пояса, скрученої хустки або рушника.
У теплу пору року джгут або скрутень накладають не біль¬ше ніж на 2 години, а в холодну - не більше ніж на 1 годину, тому
що при більш тривалому терміні накладення джгута є небезпека омертвлення тканин знекровленої кінцівки. Тому для контролю часу необхідно під джгут або скрутень підкласти записку з указів¬кою точного часу їх накладення або прикріпити П поруч до одягу. Через годину, якщо є необхідність залишити джгут (скрутень) до¬вше, варто стиснути судини пальцем вище місця крово-течі, зняти джгут на 10-15 хвилин, щоб кінцівка одержала деякий приплив крові, а потім знову накласти його трохи вище або нижче колиш¬нього місця. Потерпілого з накладеним джгутом слід якнайшвид¬ше доставити в лікуваль-ну установу.
При внутрішній кровотечі, дуже небезпечній для життя, кров виливається у внутрішні порожнини, і зупинити кровотечу прак¬тично неможливо.
Розпізнається вона по зовнішньому вигляду потерпілого: об¬личчя бліде, на шкірі виступає липкий піт, подих частий, поверхо¬вий, пульс прискорений слабкого наповнення. Потерпілого треба укласти або надати йому напівсидя-че положення, забезпечити по¬вний спокій, прикласти до місця кровотечі хо-лод (міхур із льодом. холодною водою) і терміново викликати лікаря. Якщо є підозра на ушкодження органів черевної порожнини, потерпілому не можна давати пити.
При кровотечі з носа потерпілого варто посадити, голову злег¬ка нахилити вперед, щоб кров не стікала в носоглотку, розстібнути йому воріт, покласти на перенісся холодну примочку, ввести в ніс шматок вати або марлі, змоченої 3-процентним розчином переки¬су водню, стиснути пальцями крила носа на 4-5 хв. При кровотечі з рота (кривавій блювоті) потерпілого варто вкласти, повернувши голову набік.
При наданні першої допомоги потерпілому слід вжити всі за¬ходи для того, щоб запобігти потраплянню мікробів у рану. Основа першої допомоги при пораненнях - первинна обробка рани. У пер¬ший момент найбільшу небезпеку являє кровотеча. Тому потрібно будь-яким можливим способом зупинити кровотечу: джгут, стис¬кання судини, тиснуча перев'язка.
Джгут можна тримати не більше 1,5-2 годин. Типові міста пе-редавлення ар-терій: стегнової, пахвової, підключичної, сонної, плечової.
За наявності дезинфікуючих засобів (йод, перекис водню, роз¬чин фурацилі-ну) рану протирають 2-3 рази і накладають асептичну пов'язку-бинт, індиві-дуальний пакет, косинку. Не слід торкати¬ся руками тих шарів, які стикати-муться з раною. Рану не можна промивати водою. Якщо є дрібні чужорідні тіла, що потрапили в тіло, доцільно їх видалити. Рану не можна засипати по-рошками, накладати мазь, не можна безпосередньо на рану накладати вату. Якщо є органи, що випали, їх не можна вставляти всередину. При пошко-дженні дрібних кровоносних судин накладення пов'язки майже завжди вияв-ляється достатнім і для зупинки кровотечі. Артеріальна кровотеча, як прави-ло, буває сильною. Вона небез¬печна для життя, оскільки потерпілий за коро-ткий проміжок часу може втратити велику кількість крові. Тому перш ніж накладати пов'язку, слід вжити негайні заходи до зупинки кровотечі.
Кровотеча з носа інколи може бути дуже значною і тому вима¬гає невідклад-ної допомоги. При носовій кровотечі кров потрапляє не лише назовні, а й у глотку, і в порожнину рота. Потрібно поса¬дити хворого, надати положення, при якому менше можливості потрапляння крові в носоглотку, покласти на область носа в пере¬нісся лід. загорнену грудку снігу, змочену в холодній воді хустку. Якщо кровотеча не зупинилася, можна ввести ватні кульки, змо¬чені розчином перекису водню.
|
