Вступ.

Оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах базується на аналізі даних атестації робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також на динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань.
 Оцінка стану охорони праці та пільги і компенсація кожного робочого місця, а також аналізу записів в журналі трьох-ступеневого контролю охорони праці. Порушеннями правил вважаються: робота без інструктажу або його термін прострочений; робота без засобів захисту, передбачених інструкцією з техніки безпеки; робота на обладнанні, що не пройшло технічного огляду, або його термін прострочений; невідповідність прийомів праці вимогам інструкції з техніки безпеки та ін.
     Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, в першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводить до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо.

1. Поняття умов праці та необхідність їх покращення

     Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що чинять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються задіяним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючих певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця.
 Існує і інше визначення поняття "Умови праці".
 Умови праці – це складне об'єктивне громадське явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного і природно-природного характеру і що впливає на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і міру задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і усебічний розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства.
     Це визначення дає цілісну характеристику умов праці: їх суті як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни "виробниче середовище" і "умови праці", що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншої - елементи, складають умови праці. До елементів умов праці належать , наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.
     За даними Мінпраці і соціального розвитку, зніс основних фондів підприємств наблизився до 60%, доля використання застарілих технологій і устаткування в окремих галузях промисловості складає більше 80%. Незадовільні умови праці частенько є головною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної професійної обумовленої захворюваності.

2.Принципи класифікації умов праці

Умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високо-го рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі факто-ри виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями факто-рів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановле-них гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх по-томство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються такими рівнями шкідли-вих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості мо-жливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь  – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викли-кають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
2 ступінь  – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стій-кі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виро-бничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм профе-сійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виника-ють після тривалої експозиції (10 років та більше);
3 ступінь  – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зро-стання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захво-рювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою профе-сійної працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворю-вань (з втратою загальної працездатності);

4 клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, висо-кий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

3.Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними дже-релами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться згідно з Порядком проведення атестації та методич-ними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на ке-рівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі доко-рінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ. До проведення атестації можуть залучатися проек-тні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгідротехнагляду.
Атестація робочих місць передбачає:
-    установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
-    санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
-    комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
-    установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
-    обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
-    визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне за-безпечення за роботу у несприятливих умовах;
-    складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
-    аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оп-тимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і тру-дового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організа-цій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабора-торіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підпри-ємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Ре-зультати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільго-вих умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунту-ванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпе-чення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлен-ня працюючих. Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і допо-внень до списків № 1 і 2 після їх попереднього розгляду органами Державної екс-пертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабі-нету Міністрів України. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладаєть-ся на органи Державної експертизи умов праці.

4.Методи оцінки умов праці

4.1. Оцінки дії хімічного фактора

Ступінь шкідливості умов праці встановлюється за максимальними концен-траціями шкідливих речовин, а також за середньозмінними (відповідній тривалос-ті робочої зміни). При одночасній наявності у повітрі робочої зони декількох шкі-дливих речовин односпрямованої дії виходять з розрахунку суми відношень фак-тичних концентрацій кожної з них до їх граничнодопустимої концентрації. Якщо сума не перевищує одиницю, то умови праці відповідають допустимим.
Оцінку умов праці при наявності в повітрі робочої зони двох та більшого числа шкідливих речовин різноспрямованої дії здійснюють наступним чином. При одночасній дії кожна речовина оцінюється як окремий фактор, при цьому:
•      присутність у повітрі будь-якого числа речовин, рівні впливу яких дорі-внюють ступеню 3.1, не підвищують загальної шкідливості умов праці;
•       три речовини та більше з рівнями впливу, що відповідають ступеню 3.2., переводять умови праці до ступеня 3.3;
•        дві речовини та більше з рівнями впливу, що відповідають ступеню 3.3, підвищують ступінь шкідливості до ступеня 3.4.
Переліки шкідливих речовин однонаправленої дії у повітрі робочої зони за-тверджуються головним державним санітарним лікарем України у встановленому порядку. При одночасній дії двох та більшого числа речовин у рівнях, що відпові-дають ступеню 3.4, умови праці до 4 класу не переводяться. Віднесення умов пра-ці до цього класу може бути здійснене виключно при наявності у повітрі робочої зони шкідливих речовин 1-2 класів небезпечності та речовин, здатних викликати гостре отруєння або таких, які мають подразнювальні властивості, у концентраці-ях, що відповідають класу 4.

4.2. Оцінка дії факторів біологічного походження

Оцінку умов праці при наявності в повітрі робочої зони одночасно двох або більше шкідливих чинників біологічного походження (мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати) або при наявності ризику професійного контакту з патогенними мік-роорганізмами здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості. Біоло-гічний фактор у загальній оцінці умов праці за ступенем шкідливості або небезпе-чності незалежно від кількості шкідливих чинників біологічного походження ра-хується як один самостійний фактор.

4.3. Оцінка впливу віброакустичних факторів

Ступінь шкідливості та небезпечності умов праці при дії віброакустичних факторів встановлюється з урахуванням їх часових характеристик (постійний, не-постійний шум, загальна та локальна вібрація, інфразвук, повітряний та контакт-ний ультразвук). Контроль за рівнями шуму та його оцінка здійснюються згідно з Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку N 3.3.6.037-99 та ГОСТ 12.1.050-86, ГОСТ 12.1.003-83, ДСТУ 2867-94. Оцінка умов праці при впливі на працюючих постійного шуму здійснюється за результа-тами вимірів рівня звуку за шкалою "А" вимірювача шуму на часовій характерис-тиці "повільно". При дії протягом зміни на працюючого шумів з різними часови-ми (постійного, непостійного: шум, рівень якого коливається, переривчастий, ім-пульсний) і спектральними (тональний) характеристиками та різноманітних ком-бінацій таких шумів вимірюють або розраховують еквівалентні рівні звуку. Оцін-ка постійної вібрації (загальної, локальної), що діє на працюючих. здійснюється згідно з Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної ві-брації № 3.3.6.039-99 – методом інтегральної оцінки за частотою параметра, що нормується.  При комбінованій дії вібрації різних видів (локальна, загальна, імпу-льсна) загальна оцінка проводиться за найвищим класом та ступенем шкідливості фактора.

4.4. Визначення класу умов праці при дії інфразвуку

Контроль за рівнями інфразвуку та його оцінка здійснюються згідно з Дер-жавними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку № 3.3.6.037-99.
Оцінка умов праці при дії постійного інфразвуку здійснюється за результа-тами вимірів загального рівня звукового тиску за шкалою "лінійна" в дБ Лін (за умови, що різниця між рівнями, виміряними за шкалою "Лінійна" та "А" на харак-теристиці шумоміра "повільно", становить не менш ніж 10 дБ).
Оцінка умов праці при дії на працюючого непостійного інфразвуку здійс-нюється за результатами виміру чи розрахунку еквівалентного (по енергії) загаль-ного рівня звукового тиску в дБ Лін (екв) відповідно до додатків 2 та 3 ДСН N 3.3.6.037-99
Контроль за рівнями ультразвуку та його оцінка здійснюються згідно з Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку N 3.3.6.037-99 ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах" і ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие тре-бования безопасности".
Оцінка умов праці при дії повітряного ультразвуку (з частотами коливань в діапазоні від 12,5 до 100 кГц ) здійснюється за результатами вимірів рівня звуко-вого тиску (в дБ) в нормованих смугах із середньогеометричними частотами, що охоплюють робочу частоту джерела ультразвукових коливань.
Оцінка умов праці при дії контактного ультразвуку здійснюється за резуль-татами вимірів пікового значення логарифмічного рівня віброшвидкості (дБ) на робочій частоті джерела ультразвукових коливань.

4.5 Оцінка умов праці за показниками мікроклімату

Віднесення умов праці до того або іншого класу шкідливості та небезпечно-сті за показниками мікроклімату здійснюється за показником, який отримав най-вищий ступінь шкідливості з врахуванням категорії важкості праці за рівнем ене-ргозатрат згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та результатами досліджень важкості праці. Для оцінки мікроклімату використовуються або результати вимірювань його складових згідно ДСН 3.3.6.042-99, або інтегральний показник теплового наван-таження середовища (ТНС-індекс, при наявності теплового опромінення не вище 1000 Вт/кв. м для виробничих приміщень незалежно від пори року та відкритих територій у теплу пору року).

5. Основні напрямки покращення умов праці

 При визначенні основних напрямів поліпшення умов праці знову спиратимемося на класифікацію умов праці.
 Основними заходами по зниженню фізичної і нервово-психічної напруженості є наступні:
 - підвищення рівня механізації і автоматизації трудомістких виробничих процесів, використання сучасної високопродуктивної техніки;
 - вдосконалення організації робочих місць;
 - організація прийомів і методів праці;
 - оптимізація темпу роботи;
 - оптимізація режиму праці і відпочинку;
 - поліпшення транспортного обслуговування робочих місць, пов'язаних з важкими предметами праці;
 - науково обгрунтоване встановлення норм обслуговування устаткування і норм часу його обслуговування з урахуванням об'єму інформації, який працівник може правильно сприйняти, переробити і прийняти своєчасне і правильнее рішення;
 - чергування робіт, що вимагають участі різних аналізаторів (слуху, зору, дотику);
 - чергування робіт, що вимагають переважно розумових навантажень з роботами фізичними;
 - чергування робіт різної складності і інтенсивності;
 - оптимізація режимів праці і відпочинку;
 - попередження і зниження монотонності праці шляхом підвищення змістовності праці;
 - ритмизация праці (робота по графіку зі зниженою на 10-15% навантаженням в перший і останній годинник робочої зміни);
 - комп'ютеризація обчислювальних і аналітичних робіт, широке використання персональних комп'ютерів в практику управління виробництвом, організація комп'ютерних банків даних по різних аспектах виробничої діяльності і інші.
 Серед заходів, спрямованих на поліпшення соціально-гігієнічних умов праці, виділяють заходи по поліпшенню метеорологічних умов.
 Заходи по поліпшенню естетичних умов праці включають раціональне забарвлення виробничих приміщень і устаткування.
 Разом з іншими пасивними засобами підвищення працездатності колірне забарвлення виробничих приміщень і устаткування теж чинить істотний вплив на людину. Колір може впливати на психіку людини і його естетичне сприйняття. Він не лише змінює стан зорового аналізатора, але і впливає на самопочуття і настрій, отже, і на працездатність людини.
 У нашій країні прийняті наступні сигнально-застережливі кольори: червоний - "стоп" і "вогонь", жовтий - "увага", зелений - "безпека", синій, - "інформація". Помаранчевий колір попереджає про серйозну небезпеку (про взрыво- і вогненебезпечності, про струм високої напруги, про рух транспорту і так далі). Орган управління слід забарвлювати в яскраві кольори. Червоний колір необхідно застосовувати тільки для аварійних кнопок і важелів. Для включаючих кнопок рекомендують білий або жовтий колір, для інших - кольори, що контрастують із забарвленням верстата.
 До пасивних засобів підвищення працездатності відноситься функціональна музика. Її трансляція перед початком роботи (зустрічаюча музика) повинна сприяти перемиканню уваги працюючих на трудовий процес.

Висновки

 Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.
 Створення нормальних умов праці полягає в забезпеченні сприятливої обстановки на робочому місці - усунення важких фізичних робіт, праці в шкідливих і аварійних умовах, зниженні його монотонності, нервової напруженості і так далі
 Умови праці необхідно розуміти як результат дії безлічі взаємозв'язаних чинників виробничого і соціально-психологічного характеру. Тому, проводячи заходи по поліпшенню умов праці на підприємстві, вищому керівництву і інженерним службам потрібно враховувати усі чинники умов праці. Від цього залежить ефективність заходів, що проводяться. Звичайно, при цьому потрібно зважати на специфіку конкретного виробництва.
 У вирішенні проблеми поліпшення умов праці велику роль грає планомірність здійснення заходів. Основним документом, що визначає суть і черговість проведення заходів в області поліпшення умов праці, являється план заходів по поліпшенню і оздоровленню умов праці в організації.
 Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина — машина (технічний процес)», «людина — виробниче середовище», «людина — машина (технічний процес) — виробниче середовище», а з іншого, — «людина — колектив — суспільство», «людина — суспільство — природа». Для перших трьох систем умови праці розглядаються стосовно робочого місця, ділянки, цеху, виробництва, а останніх двох — у межах підприємства, галузі, регіону.