ЗМІСТ
    ВСТУП    3
    1.Поняття умови праці та необхідність їх покращення    4
    2. Класифікація чинників що становлять рівень і стан умов праці    5
    3. Оцінювання стану умов праці    6
    4.Основні напрямки покращення умов праці    13
    ВИСНОВКИ    15
    Список використаних джерел    16

ВСТУП
    Оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах базується на аналізі даних атестації робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також на динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань.
    Оцінка стану охорони праці та пільги і компенсація кожного робочого місця, а також аналізу записів в журналі трьох-ступеневого контролю охорони праці. Порушеннями правил вважаються: робота без інструктажу або його термін прострочений; робота без засобів захисту, передбачених інструкцією з техніки безпеки; робота на обладнанні, що не пройшло технічного огляду, або його термін прострочений; невідповідність прийомів праці вимогам інструкції з техніки безпеки та ін.
    Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, в першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводить до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні    умови    праці     тощо.
   
   
   
   
       
1.Поняття умови праці та необхідність їх покращення
    Умови праці - це сукупність чинників производствен¬ний середовища, що чинять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються применяе¬мым устаткуванням, технологією, предметами і продуктами тру¬так, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану производствен¬ных приміщень, створюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця.
    Існує і інше визначення поняття "Умови праці".
Умови праці - це складне об'єктивне громадське явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, технико-организационного і природно-природного характеру і що впливає на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і міру задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і усебічний розвиток людини як головної продуктивної    сили    суспільства.
    Це визначення дає цілісну характеристику умов праці : їх суті як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів віз¬дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни "виробниче середовище" і "умови праці", що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншої - елементи, складають умови праці. До елементів умов праці належать , наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність    і    соціальний    розвиток.
    За даними Мінпраці  і соціального розвитку, знос основних фондів підприємств наблизився до 60%, доля використання застарілих технологій і устаткування в окремих галузях промисловості складає більше 80%. Незадовільні умови праці частенько є головною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної професійної обумовленої захворюваності.
   
    2. Класифікація чинників що становлять рівень і стан умов праці
    Чинники, що формують умови праці, можна розділити на наступні групи:
-санітарно-гігієнічні;
-психофізіологічні;
-естетичні;
-соціально-психологічні;
-організаційно-економічні.
    Перелічені групи чинників умов праці складають основу виробничої обстановки. Отже, зупинимося детальніше на кожному з них.
    Санітарно-гігієнічні умови формуються під впливом на людину довкілля (шкідливі хімічні речовини, запилена повітря, вібрація, освітлення, рівень шуму, інфразвук, ультразвук, електромагнітне поле, лазерне, ультрафіолетове випромінювання, мікроклімат, мікроорганізми, біологічні чинники). Приведення цих чинників у відповідність з сучасними нормами, нормативами і стандартами є передумовою нормальної  працездатності людини.
    Сприятливі санітарно-гігієнічні умови праці сприяють збереженню здоров'я людини і підтримці стійкого рівня його працездатності. Робота по поліпшенню умов праці припускає в першу чергу вдосконалення техніки, технології і фізико-хімічних властивостей сировини, а також подальше вдосконалення виробничих процесів з урахуванням комплексу санітарних норм,стандартів    і    вимог.
    У поняття метеорологічні умови (мікроклімат) виробничого середовища входять температура, вологість, рух повітря і його барометричний тиск. Підвищені або знижені проти норми температура і вологість повітря викликають додаткові виробничі витрати енергії людини, знижують продуктивність праці. Систематичні охолодження і прогрівання організму можуть привести до різних захворювань.
    Психофізіологічні умови - величина фізичної, динамічної і статичної навантажень, робоча поза, темп роботи, напруженість уваги, напруженість функцій аналізаторів, монотонність, нервово-емоційна напруга, естетичний (прибирання туалетів, робота з гноєм, екскрементами і так далі) і фізичний дискомфорт (використання індивідуальних засобів защи¬ти, змінність). Обмеження і регламентація фізичних зусиль, оптимальне поєднання фізичної і розумової роботи чинять значний вплив на зниження стомлюваності робітників.
    Естетичні умови (колірне оформлення інтер'єрів приміщеньі робочих місць, озеленення виробничих і побутових приміщень, прилеглих територій, забезпечення спецодягом та ін.). Усі ці чинники чинять дію на працюючого через створення емоційного виробничого фону. Приємно, легше і продуктивно працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, в конструкції якого враховані ергономічні вимоги, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд устаткування, механізмів, інструменту, приміщень, робочого одягу.
    Соціально-психологічні чинники, характеризують взаємини в трудовому колективі і створюють у працівників відповідний психологічний настрій.
   
3. Оцінювання стану умов праці
    Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:
   *             контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;
   *             атестації робочих місць за умовами праці;
   *             санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;
   *             складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
   *             розслідування випадків професійних захворювань;
   *             розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо.
    Результати зусиль щодо поліпшення умов праці значно залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці.
    Інший підхід припускає класифікацію умов праці за ступенем тяжкості і напруженості на основі фізіологічних і психофізіологічних показників, динаміки працездатності і стомлення, що відбивають в тій чи іншій мірі реакцію організму на робоче навантаження і умови праці.
    Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відбиває навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.
    Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.
    Ступінь важкості праці можна визначити залежно від реакцій та змін в організмі людини. Урешті-решт вони служать показником якості самих умов праці.
    Згідно з методикою інтегрального бального оцінювання важкості праці розроблена таблиця з критеріями бального оцінювання санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється від одного до шести балів, залежно від його кількісного значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Так, один бал одержують ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі за санітарні норми і гранично допустимі рівні (концентрації), два бали — ті, що відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям).
    Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою:
   
    де Хопр — величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше балів;
     — арифметична сума величини рівнів усіх елементів за винятком Хопр;
    п — загальна кількість факторів.
    За інтегрального оцінювання важкості праці враховуються лише ті елементи, які формують певну категорію важкості на даному робочому місці.
    Якщо питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за восьмигодинну зміну, оцінювання елемента умов праці визначається за формулою:
    ,
    де Хмакс — максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів;
    t — час дії елемента в частках робочої зміни.
    Нині спостерігається об’єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці.
    До першої категорії важкості відносяться роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності та продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.
    Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.
    До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характерні для граничного стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах).
    До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо наприкінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання і т. ін. (сталевари).
    П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей і зникають у більшості робітників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перетворитися на виробничо зумовлені та професійні захворювання (шахтарі на підземних роботах).
    До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються надто швидко, можуть мати незворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів (водолази, які працюють на великих глибинах).
    Умови  праці диференціюються по мірі відхилення від гігієнічних нормативів, вплив на функціональний стан і здоров'я працюючих і розділяються на оптимальні (I клас), допустимі (II клас), шкідливі і небезпечні (III клас).
    До оптимальних (I клас) відносяться умови і характер праці, що виключають несприятливу дію на здоров'ї працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників (внаслідок їх відсутності або відповідності гігієнічним нормативам для населених пунктів) і забезпечують збереження високого рівня.
     До допустимих умов і характером праці (II клас) є такі, при яких рівні шкідливих і небезпечних чинників, по-перше, не перевищують нормативи для робочих місць, а функціональні зміни, обумовлені трудовим процесом, відновлюються впродовж регламентованого відпочинку під час робочого дня або удома до початку наступної зміни, і, по-друге, не чинять несприятливої дії в найближчому і віддаленому періоді на здоров'ї працюючих і на їх потомство.
     До шкідливих і небезпечних (III клас) відносяться такі умови і характер праці, при яких працюючі піддаються дії тих, що перевищують гігієнічні нормативи небезпечних і шкідливих виробничих чинників, а також психофізичних чинників трудової діяльності, що викликають функціональну зміну організму, які можуть привести до стійкого зниження працездатності і (чи) порушення здоров'я працюючих.
     Шкідливі і небезпечні умови і характер праці (III клас) розділяються на ступіні:
    1 ступінь- зухвалі функціональні порушення, що мають оборотний характер при ранньому виявленні і припиненні дії;
    2 ступінь - зухвалі стійкі функціональні порушення, сприяючі росту захворюваності з тимчасовою втратою працездатності і в окремих випадках появі ознак або легких форм професійних захворювань;
    3 ступінь - що характеризуються підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань, захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.
    Вище в роботі була представлена класифікація робіт за ступенем тяжкості. Для оцінки стану психофізіологічних функцій працюючих використовуються методики, спрямовані на вимір м'язової сили і витривалості, швидкості прийому і переробки інформації, часу реагування на зоровий стимул.
    Оцінюючи санітарно-гігієнічні чинники, серед методів наближеної оцінки сумарного впливу метеорологічних чинників виділяють метод обліку ефективних і еквівалентно-ефективних температур. Показник ефективної температури включає вплив температури і вологості повітря на людину на робочому місці, при яких у обстежуваного з'являється відчуття комфорту.
Для оцінки дії на організм людини не лише температури і вологості повітря, але і швидкості його руху використовують номограму визначення еквівалентно-ефективної температури, яка дозволяє визначити ефективну і еквівалентно-ефективну температуру при показаннях сухого термометра психрометра від 0 до 38З і швидкості руху повітря від 0 до 3,5 м/сек (для працівників, що виконують легку роботу).
Визначення температури здійснюється так: за допомогою лінійки сполучають точки на шкалі номограми, що відповідають показанням сухого і мокрого термометрів психрометра. У місці перетину отриманої лінії з лінією швидкості руху повітря буде точка ефективної температури нерухомого повітря і еквівалентно-ефективної температури рухливого повітря. Наприклад, мокрий термометр психрометра показує 15З і сухий - 25З, що відповідає 21З ефективної температури нерухомого повітря при швидкості руху повітря 1,5 м/сек. В цьому випадку еквівалентно-ефективна температура складає19С.
    Проте при використанні цього методу не враховується вплив на людину таких важливих чинників, як дію тяжкості і нервової напруженості праці, променистої енергії і так далі. Тому його можна використовувати лише для приблизної оцінки впливу на людину усіх метеорологічних чинників зовнішнього середовища.
    Оцінюючи такий санітарно-гігієнічний чинник як освітлення робочого місця, до уваги беруться наступні особливості. При створенні оптимальних умов для діяльності зорового аналізатора необхідно враховувати, що ефективність залежить не лише від освітленості, але і від таких важливих функцій ока, як контрольна чутливість, гострота зору, швидкість розрізнення деталей і стійкість ясного бачення. Відомо, що максимальній контрастній чутливості (здатність ока розрізняти яскравість забарвленої поверхні) забезпечується яскравістю фону в межах 100 - 3200 Кд/м2. За межами цих величин вона знижується. На контрастну чутливість впливають розміри тих, що оглядаються
    Комплексна оцінка умов праці на основі спеціальних досліджень чинників виробничого середовища проводиться при атестації робочих місць. Результати цієї роботи використовуються підприємствами і організаціями для проведення заходів для поліпшення умов праці, встановлення доплат, пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, у тому числі за рахунок власних засобів підприємств і організацій, а також для визначення диференційованих тарифів (внесків) на державне соціальне страхування залежно    від    умов праці.
    Атестація робочих місць за умовами праці проводиться один раз в 5 років спеціальною комісією, до складу якої включаються головні фахівці підприємства, працівники відділів кадрів, праці і заробітної плати, охорона праці, медичні працівники, представники профспілкового комітету. Дослідження санітарно-гігієнічних чинників виробничого середовища, тяжкості і напруженості трудового процесу проводяться на конкретних робочих місцях шляхом лабораторних досліджень, інструментальних вимірів і розрахунків. Результати інструментальних вимірів параметрів шкідливих і небезпечних виробничих чинників оформляються протоколами і заносяться в Карту умов праці на робочому місці.
   
4.Основні напрямки покращення умов праці
    При визначенні основних напрямів поліпшення умов праці знову спиратимемося    на класифікацію умов    праці.
    Основними заходами по зниженню фізичної і нервово-психічної напруженості    є    наступні:
- підвищення рівня механізації і автоматизації трудомістких виробничих процесів, використання сучасної високопродуктивної техніки;
-вдосконалення організації    робочих    місць;
-організація    прийомів і    методів    праці;
-оптимізація темпу    роботи;
-оптимізація режиму праці і    відпочинку;
- поліпшення транспортного обслуговування робочих місць, пов'язаних з важкими предметами праці;
- науково обгрунтоване встановлення норм обслуговування устаткування і норм часу його обслуговування з урахуванням об'єму інформації, який працівник може правильно сприйняти, переробити і прийняти своєчасне і правильнее    рішення;
- чергування робіт, що вимагають участі різних аналізаторів (слуху, зору, дотику);
- чергування робіт, що вимагають переважно розумових навантажень з роботами    фізичними;
-чергування робіт різної складності і інтенсивності;
-оптимізація режимів праці і відпочинку;
- попередження і зниження монотонності праці шляхом підвищення змістовності    праці;
- ритмизация праці (робота по графіку зі зниженою на 10-15% навантаженням в перший і останній годинник робочої зміни);
- комп'ютеризація обчислювальних і аналітичних робіт, широке використання персональних комп'ютерів в практику управління виробництвом, організація комп'ютерних банків даних по різних аспектах виробничої діяльності і інші.
    Серед заходів, спрямованих на поліпшення соціально-гігієнічних умов праці, виділяють заходи по поліпшенню метеорологічних умов.
Заходи по поліпшенню естетичних умов праці включають раціональне забарвлення виробничих приміщень і устаткування.
Разом з іншими пасивними засобами підвищення працездатності колірне забарвлення виробничих приміщень і устаткування теж чинить істотний вплив на людину. Колір може впливати на психіку людини і його естетичне сприйняття. Він не лише змінює стан зорового аналізатора, але і впливає на самопочуття і настрій, отже, і на працездатність людини.    
    У нашій країні прийняті наступні сигнально-застережливі кольори: червоний - "стоп" і "вогонь", жовтий - "увага", зелений - "безпека", синій, - "інформація". Помаранчевий колір попереджає про серйозну небезпеку (про взрыво- і вогненебезпечності, про струм високої напруги, про рух транспорту і так далі). Орган управління слід забарвлювати в яскраві кольори. Червоний колір необхідно застосовувати тільки для аварійних кнопок і важелів. Для включаючих кнопок рекомендують білий або жовтий колір, для інших - кольори, що контрастують із забарвленням верстата.
До пасивних засобів підвищення працездатності відноситься функціональна музика. Її трансляція перед початком роботи (зустрічаюча музика) повинна сприяти перемиканню уваги працюючих на трудовий процес.
   
   

ВИСНОВКИ
    Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.
    Створення нормальних умов праці полягає в забезпеченні сприятливої обстановки на робочому місці - усунення важких фізичних робіт, праці в шкідливих і аварійних умовах, зниженні його монотонності, нервової напруженості і так далі
    Умови праці необхідно розуміти як результат дії безлічі взаємозв'язаних чинників виробничого і соціально-психологічного характеру. Тому, проводячи заходи по поліпшенню умов праці на підприємстві, вищому керівництву і інженерним службам потрібно враховувати усі чинники умов праці. Від цього залежить ефективність заходів, що проводяться. Звичайно, при цьому потрібно зважати на специфіку конкретного виробництва.
    У вирішенні проблеми поліпшення умов праці велику роль грає планомірність здійснення заходів. Основним документом, що визначає суть і черговість проведення заходів в області поліпшення умов праці, являється план заходів по поліпшенню і оздоровленню умов праці в організації.
            Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина — машина (технічний процес)», «людина — виробниче середовище», «людина — машина (технічний процес) — виробниче середовище», а з іншого, — «людина — колектив — суспільство», «людина — суспільство — природа». Для перших трьох систем умови праці розглядаються стосовно робочого місця, ділянки, цеху, виробництва, а останніх двох — у межах підприємства, галузі, регіону.
       
Список використаних джерел
   1.         Батлук В. А. Кулик М. П., Яцюк Р. А. Охорона праці.Навчальний посібник. Друге видання / Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. 360 с.
   2.     Бедрій Я. І., Геврик Є. О., Кіт І. Я., Мурін О. С., Єнкало В. М. Охорона праці. — Л., 2000.
   3.         Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 215 с.