Зміст
1. Особливості впливу електричного струму на організм людини
2. Надання першої медичної допомоги при уражені електричним струмом
3. Висновок
4. Список використаної літератури
1. Особливості впливу електричного струму на організм людини
Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює
перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інші види і
спричиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію. Найбільш
складною є біологічна дія, яка притаманна тільки живим організмам.
Термічний і електролітичний вплив властиві будь-яким
провідникам.Термічний вплив електричного струму характеризується
нагріванням тканин аж до опіків. Статистика свідчить, що більше половини
всіх електротравм становлять опіки. Вони важко піддаються лікуванню,
тому що глибоко проникають у тканини організму. В електроустановках
напругою до 1 кВ найчастіше спостерігаються опіки контактного виду при
дотиканні тіла до струмопровідних частин. Опіки можливі при проходженні
через тіло людини струму більше 1А. Тільки при великому струмі тканини,
які уражаються, нагріваються до температури 60-700С і вище, при якій
згортається білок і з'являються опіки. Майже у всіх випадках включення
людини в електричний ланцюг на її тілі і в місцях дотикання
спостерігаються "електричні знаки” сіро-жовтого кольору круглої або
овальної форми.
При опіках від впливу електричної дуги можлива
металізація шкіри частками металу дугової плазми. Уражена ділянка шкіри
стає твердою, набуває кольору солей металу, які потрапили в шкіру.
Електролітична дія струму виявляється у розкладанні органічної рідини, в
тому числі крові, яка є електролітом, та в порушенні її
фізико-хімічного складу. Біологічна дія струму виявляється через подразнення і збудження живих тканин організму, а також порушення внутрішніх біологічних процесів. Механічна дія
струму призводить до розриву тканин організму внаслідок
електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення
пари з тканинної рідини і крові.
Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги
виникає електротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і
місцеві. До місцевих травм належать опіки, електричні знаки,
електрометалізація шкіри, механічні пошкодження, а також електрофтальмія
(запалення очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів електричної
дуги). Загальні електротравми називають також електричними ударами. Вони
є найбільш небезпечним видом електротравм. При електричних ударах
виникає збудження живих тканин, судомне скорочення м'язів, параліч
м'язів опорно-рухового апарату, м'язів грудної клітки (дихальних),
м'язів шлуночків серця.
Розрізняють три ступені впливу струму при проходженні через організм людини (змінний струм):
o відчутний струм - початок болісних відчуттів (до 0-1,5 мА);
o невідпускний струм - судоми і біль, важке дихання (10-15 мА);
o фібриляційний струм - фібриляція серця при тривалості
діє струму 2-3с, параліч дихання (90-100 мА). Струм більш 5 А (50 Гц) як
змінний так і постійний викликає миттєву зупинку серця.
Змінний струм небезпечніший за постійний. При струмі
20-25 мА пальці судомно стискають узятий в руку предмет, який опинився
під напругою, в м'язи передпліччя паралізуються і людина не може
звільнитися від дії струму. У багатьох паралізуються голосові зв'язки:
вони не можуть покликати на допомогу.
Має значення шлях струму через тіло і особливо місця
входу і виходу струму. Із можливих шляхів проходення струму через тіло
людини найбільш небезпечним є той, при якому вражається головний мозок
(голова-руки, голова-ноги), серце і легені (руки-ноги). Але відомі
випадки смертельних уражень електричним струмом, коли струм зовсім не
проходив через серце, легені, а йшов, наприклад, через палець або через
дві точки на гомілці. Це пояснюється існуванням на тілі людини особливо
уразливих точок, які використовують при лікуванні голкотерапією.
Опір тiла людини визначається опором внутрішніх органів,
та опором зовнішніх шкіряних тканин, причому опір шкіри складає основну
долю загального опору. Найбільший опір має верхній шар шкіри
(епідерміс) і може складати десятки кОм. Опір внутрішніх тканин тіла
людини незначний і складає 300-500 Ом. Так як при зволожені, забруднені
та пошкоджені шкіри (потовиділення, порізи, царапини і т. п.),
збільшенні сили струму та часу його дії, збільшені площі контакту з
струмоведучими елементами опір тіла людини зменшується до мінімального
значення - опору внутрішніх органів а також при частоті струму 50 Гц
ємнісні опори малі, то для розрахунків опір тіла людини приймають чисто
активним та рівним 1 кОм. Напруга дотику пливає на наслідки враження.
Чим вище напруга дотику тим небезпека поразки більше, так як при напрузі
більше 100 В відбувається пробій зовнішнього шкіряного покрову,
загальний опір людини зменшується і струм, що протікає по тілу,
збільшується.
Тривалість дії електричного струму в багатьох випадках є
визначаючим фактором, від якого залежить наслідки враження струмом: з
збільшенням тривалості впливу електричного струму загальний опір людини
зменшується, тому небезпека поразки збільшується. Рід та частота струму
також впливає на наслідки враження. При напрузі до 500 В змінний струм у
4-5 разів небезпечніше постійного. При більш високій напрузі -
постійний струм більш небезпечний через можливості загоряння електричної
дуги. Найбільш небезпечний електричний струм частотою до 200 Гц. При
більш високих частотах струм сприймається як постійний і небезпечність
враження помітно знижується.
Шлях струму у органiзмi людини суттєво впливає на
наслідки враження. Небезпечність враження особливо велика якщо струм
проходить через життєво важливі органи - серце, легені, головний мозг та
безпосередньо діє на ці органи. Виділяють два основних дотику людини до
струмоведучих частин: однополюсний та двополюсний. При однополюсному
дотику людина доторкається до одної з фаз електроустановки яка
знаходиться під напругою, при двополюсному - до двох фаз
електроустановки одночасно.
Умови оточуючого середовища визначають ступень небезпеки
враження людини. Згідно ПУЕ приміщення по характеру навколишнього
середовища поділяють на: нормальні, сухі, вологі, сирі, особливо сирі,
жарові, пилові, та з хімічно активною середовищем.
До сухих відносяться приміщення, відносна вологість яких
не привищує 60%. Вологими вважаються приміщення, в яких волога
виділяється не постійно а в невеликих кількостях, а відносна вологість
складаю більш 60-70%. Сирими є приміщення , відносна вологість яких
довгий час привищує 76%. Особливо сирими називаються приміщення,
відносна вологість яких близька до 100% (стеля, стіни, підлога покриті
вологою). До жарких відносяться приміщення, температура яких під дією
різних теплових випромінювань перевищує постійно чи періодично (більш
доби) +300С.
Пиловими вважаються приміщення, у яких по умовам
виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості , що може
осідати на проводах , проникати в середину машин апаратів і т. п. Пилові
приміщення поділяють на приміщення з струмопроводячим та
неструмопроводячим пилом.
В приміщеннях з хімічною активним чи органічним
середовищем постійно чи на протязі тривалого часу мають місце агресивні
пари, гази, рідини які діють на ізоляцію та струмоведучі частини
електрообладнання. Індивiдуальнi особливості та стан організму людини
впливає на наслідки враження електричним струмом. Струм, викликаючий
незначні відчуття у одної людини , може бути невідпускаючим для іншої.
Характер дії струму однієї величини залежить від маси людини , його
фізичного розвитку та темпераменту. Для жінок порогові значення струму
приблизно у півтора рази нижче, ніж для чоловіків. Ступень дії струму
залежить від стану організму. Так, у стані стомлення і сп'яніння люди
значно більш чуттєві до дії струму. Установлено, що фізично здорові люди
переносять електричні удари, ніж хворі. Підвищене сприйняття до
електричного струму мають люди, які страждають захворюваннями серця,
шкіри, легких та нервами.
При ураженні електричним струмом насамперед необхідно надати потерпілому першу долікарську допомогу.
2. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
Перша медична допомога -- це комплекс заходів,
спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих,
здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим
потерпшим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги
-- її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на
сприятливий наслідок.
Послідовність надання першої допомоги:
-- усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпших, оцінити стан потерпшого;
-- визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;
-- виконати необхідні заходи з рятування потерпших в
послідовності терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів,
здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);
-- підтримати основні життєві функції потерпшого до прибуття медичного працівника;
-- викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
Рятування потерпілих від впливу електричного струму
залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості
та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити
загибель потерпілого. При ураженні електричним струмом смерть часто
буває клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги
потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання,
серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність
заходів з оживлення та винести заключения про його смерть має право
лише лікар.
Весь персонал, що обслуговує електроустановки,
електричні станції, підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1
разу на рік проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію
електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також практичне
навчання з прийомів звільнення від електричного струму, виконання
штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити
компетентні особи з медичного персоналу або інженери з техніки безпеки,
котрі пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати персонал
підприємства наданню першої допомоги. Відповідальним за організацію
навчання є керівник підприємства.
В місцях постійного чергування персоналу повинні бути:
-- аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання першої медичної допомоги;
-- плакати, присвячені правилам надання першої допомоги,
виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на
видних місцях.
Дотик до струмоведучих частині що знаходяться під
напругою, викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне
збудження, котре може призвести до порушення і навіть повного припинення
діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід
руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід стає
неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу допомогу,
повинне бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої
доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів,
рубильника або іншого вимикаючого апарата.
Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити
заходів щодо звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих
він торкається. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен
доторкатися до потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це
небезпечно для життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не
опинитися в контакті з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.
Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або
провода напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою
або; будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.
Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо
він сухий та відстає від тіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих
предметів та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу,
повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом,
натягнути , на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого
гумовий килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал.
Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або
непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від
струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.
Якщо електричний струм проходить в землю через
потерпілого і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати
струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху
дошку, або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за
одяг), дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати
дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом з
ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід
пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується стояти на
сухих дошках, на дерев'яній драбині.
Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під
напругою понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і
діяти штангою або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну
напругу Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо
струмоведуча частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого
необхідно винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні
розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної
На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко
вимкнути, слід з цією метою здійснити замикання проводів накоротко,
накинувши на них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного
поперечного перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього
струму короткого замикання. Перед накиданням провода один кінець слід
заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального
спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець
провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб він
не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного провода, то
достатньо заземлити лише цей провід. Заходи долікарської допомоги
залежать від стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення від
електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного
струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним
струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану
потерпілого. Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є
пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на
підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий затруднює дихання,
забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та
забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути
обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без
свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15--20 краплин
настоянки валеріани і гарячого чаю. Ні в якому разі не можна дозволяти
потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки
відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості
подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан
здоров'я потерпілого. Якщо потерпший дихає рідко і судорожно, але у
нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне
дихання. За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок
різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає
синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна
бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення
штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця. Потерпілого
слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що
надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання
допомоги на місці не можливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід
роздягати потерпілого. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного
дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо
потерпілий знаходиться на висоті, необхідно перед спуском на землю
зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.
Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати проведення
штучного дихання та масажу серця і робити це до появи самостійного
дихання і відновлення діяльності серця або передачі потерпшого медичному
персоналу.
3. Висновок
Одже, широке використання електроенергії у всіх галузях
народного господарства та у побуту приводить до значного розширення кола
осіб пов'язаних з експлуатацією електроприладів.
Порушення вимог електробезпеки при роботі на електроустановках, як правило, приводить до електротравм.
Електротравма - травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.
Електричний струм може викликати:
- термічну (опік);
- хiмiчну (зміни складу крові);
- механічну (розрив тканин);
- бiологiчну (подразнення та порушення живих тканин організму, фібриляція серця) та інші дії.
При ураженні електричним струмом насамперед необхідно
надати потерпілому першу долікарську допомогу. Рятування потерпілих від
впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його від
струму, а також від правильності надання йому допомоги. Зволікання може
зумовити загибель потерпілого. Правила надання долікарської допомоги
потерпілому від ураження електричним струмом повинен знати кожен, адже
можливо саме від цього буде залежити життя твоїх родичів або друзів.
4. Список використаної літератури
1. Основи охорони праці: Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. -- Вид. 2-е -- Львів: Афіша, 2000. -- 348 с.
2. Основи охорони праці: Гандзюк М.П., Желібо Є.П.,
Халімовський М.О. Підручник. 2-е вид. / За ред. М.П. Гандзюка. -К.:
Каравела, 2004. - 408 с.
| 
