ОХОРОНА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ

ПОЛІЩУК Н.С.

Однією з найважливіших проблем сучасного суспільства, які мають глибокі соціальні корені, є використання праці неповнолітніх. Законодавче закріплення особливого ставлення суспільства до підростаючому поколінню - це тенденція, характеризує багато країн світу. Серед інших прав неповнолітніх право на працю і її безпечні умови знаходить юридичне закріплення у правових актах міжнародного та національного законодавства. Незважаючи на цілком природне прагнення законодавців багатьох держав обмежити використання праці неповнолітніх, це не завжди узгоджується з реальними умовами життя суспільства. Перш за все, використання праці неповнолітніх залучає роботодавців, тому що праця цієї категорії працівників, як правило, малооплачуваних, малолітні працівники не в змозі відстояти свої трудові права. Однак є й зворотний бік цієї проблеми. Праця є формою індивідуалізації особистості, і багато підлітків прагнуть самоствердитися за допомогою роботи. Крім того, це дозволяє заробити кишенькові гроші і витрачати їх без дозволу батьків, що підвищує мотивацію дитячої праці. За даними Міжнародного Бюро праці, більшість з працюючих дітей трудиться в сільському господарстві - 75 - 80%, близько 10% працюють в обробній промисловості, решта - в ресторанах, магазинах, кафе та інших точках побутового обслуговування населення.

Виконання підлітками робіт, які не впливають на їхнє здоров'я та розвиток, а також не перешкоджають отриманню освіти, звичайно вітається. Це сприяє розвитку дитини, впливає на добробут сім'ї, допомагає дитині отримати навички та досвід, які будуть потрібні в майбутньому для того, щоб стати повноцінним членом суспільства. Разом з тим організм неповнолітніх відрізняється істотними психофізіологічними особливостями, що вимагає встановлення спеціальних гарантій їхнього розвитку.

Трудове законодавство України встановлює певні особливості правового регулювання праці неповнолітніх. Це обумовлено тим, що вони користуються додатковими пільгами у зв'язку з фізіологічними, психологічними та віковими особливостями.

Такими винятками є:

1) встановлення мінімального віку прийняття на роботу;

2) встановлення скороченої тривалості робочого дня;

3) встановлення особливого порядку звільнення;

4) заборона залучення до робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці;

5) заборона піднімати і переміщувати речі, маса яких перевищує встановлені граничні норми;

6) заборона до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;

7) проведення обов'язкових медичних оглядів;

8) надання щорічної основної відпустки подовженої тривалості,

9) зменшення норм виробітку.

Кодекс законів про працю регламентує вік із якого допускається прийняття на роботу. Згідно статті 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Але існують певні винятки з цього загального правила. Зокрема, у ч. 2 ст. 188 КЗпП вказано, що за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Закон не встановлює форми такої згоди. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Але для того щоб таке прийняття на роботу відповідало законодавству про працю, необхідно дотримуватися ряду умов:

1) допускається виконання тільки легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю;

2) виконання такої роботи не повинно порушувати процесу навчання. Тобто, мається на увазі, що ця робота не повинна відволікати від навчання чи погіршувати навчання учнів спеціальних навчальних закладів. Вона має виконуватися у вільний від навчання час, а не за його рахунок;

3) досягнення неповнолітнім чотирнадцяти років, і жодних винятків з цього правила немає;

4) згода одного з батьків чи особи, що його замінює.

Для додаткового захисту трудових прав неповнолітніх законодавством передбачаються обмеження звільнення таких працівників. Держава намагається не допускати застосування праці неповнолітніх на важких роботах і роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці. Це чітко визначено у статті 190 Кодексу законів про працю. Крім цього, у КЗпП зазначено, що забороняється залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Неповнолітніх працівників забороняється залучати до нічних, понаднормових робіт і до робіт у вихідні дні, а також до чергувань встановлених у деяких організаціях за розпорядженням роботодавця до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові дні для підтримки порядку й оперативного рішення виникаючих невідкладних питань, що не відносяться до виробничої діяльності даної організації

Норми виробітку для неповнолітніх встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих працюючих пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.

Також КЗпП містить норму, яка встановлює право батьків чи осіб, що їх замінюють на розірвання трудового договору з неповнолітнім на їх вимогу. Тобто, якщо продовження чинності такого договору шкодить здоров'ю неповнолітнього чи порушує його законні інтереси, то батьки, усиновителі, піклувальники чи відповідні органи, що здійснюють нагляд за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання договору.

http://udau.edu.ua