Питання програми. 1. Органи державного управління охороною праці, їх функції, компетенція і повноваження. 2. Управління охороною праці на підприємстві та обов’язки роботодавця. 3. Організація служби охорони праці. 4. Функціональні обов’язки та права посадових осіб з питань охорони праці. 5. Комісія з питань охорони праці на підприємстві. 6. Державний нагляд та громадський контроль за дотриманням законодавства і вимог охорони праці. 7. Атестація робочих місць. 8.Нормативно-інформаційне забезпечення охорони праці. Інструкції з охорони праці. 9. Порядок планування і фінансування заходів з охорони праці. 10.Організація і проведення навчання з охорони праці. Інструктажі з охорони праці. 11.Пропаганда охорони праці. Кабінети охорони праці. 12.Порядок розслідування, обліку нещасних випадків на виробництві, аварій та професійних захворювань. 13.Аналіз виробничого травматизму, статистична звітність з питань охорони праці.
1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ здійснюють : - Кабінет Міністрів України; - Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; - Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; - Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці : - забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці ; - подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки,гігієни праці та виробничого сере- - довища; - спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці; - встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади : - проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; - розробляють і реалізовують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок; - здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; - здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці : - здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, - реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністер- ствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами самоврядування ; - здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охо- рони праці або зміни до них; - координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самовря- дування, підприємств в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Органи місцевого самоврядування : - затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони пра- ці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку ре- гіонів; - забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об’єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об’єктах.
2. УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ. Основні завдання управління охороною праці на підприємстві : 1) опрацювання заходів щодо здійснення політики з охороною праці на регіо- нальному та галузевих рівнях; 2) підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на: - забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд; безпечного ведення технологічних процесів; - забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; - організацію проведення навчання працівників з питань охорони праці; пропаганду охорони праці; - облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці; - забезпечення професійного добору працівників окремих професій; - забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві і профзахворювань; 3) широке впровадження позитивного досвіду у галузі охорони праці. Основні функції управління охороною праці : 1) організація та координація робіт у галузі охорони праці; 2) облік, аналіз та оцінка показників стану умов і безпеки праці; 3)планування та фінансування робіт; 4) контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
3 . ОРГАНІЗАЦІЯ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРАЦІ (ст.. 15 Закону України „ Про охорону праці „) На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 73. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання Функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право : - видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; - вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; - зупинити роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; - надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці допускається у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої фізичною особою.
4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ І ПРАВА ПОСАДОВИХ ОСІБ З ОХОРОНИ ПРАЦІ Власник підприємства забов’язаний: - забезпечувати здорові та безпечні умови праці на робочих місцях, слідкувати за дотриманням діючих ДНАОП, правил норм по охороні праці, ствердження системи управління охороною праці; укомплектування служби охорони праці та затвердження планів її роботи; щорічно наказом призначати відповідальних посадових осіб за стан охорони праці по кожній галузі виробництва, бригаді, фермі, дільниці тощо; - організовувати проведення атестації і раціоналізації робочих місць;розробку та виконання національної програми поліпшення умов та охорони праці на перспективу; укладати колективний договір; - не рідше один раз в місяць перевіряти стан охорони праці на дільницях, об’єктах тощо і на виробничих нарадах, зборах розглядати стан умов праці, проводити День охорони праці; - слідкувати за своєчасним забезпеченням працюючих спецодягом, взуттям, засобами індивідуального захисту, а також організовувати їх збереження, прання, сушку цих засобів; - забезпечувати працюючих санітарно-побутовими приміщеннями по діючим нормам, а також миючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням; - організувати своєчасне навчання працюючих та пропаганду безпеки праці, обладнати кабінети та кутки з охорони праці; перерахувати кошти на фінансування витрат по придбанню довідкової літератури, плакатів, пам’яток; затверджувати інструкції з охорони праці; - в установленому порядку перераховувати кошти в державний, галузевий, регіональні фонди охорони праці та фонд соціального захисту від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві; забезпечувати фінансування заходів з охорони праці колективного договору; - забезпечувати розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві у відповідності до існуючого Положення; своєчасно звітуватися про виробничий травматизм та освоєнню коштів, які виділялись на охорону праці. Власник ( керівник) підприємства має право : - забороняти роботи на дільницях, де виникла загроза життю і здоров’ю працюючого; - не допускати до виконання посадових осіб не атестованих по безпеці праці,. А також, працюючих, які не пройшли інструктаж; - здійснювати контроль за своєчасним забезпеченням працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, спец харчуванням, тощо - контролювати формування фондів та використання коштів охорони праці; соціального захисту від нещасних випадків на виробництві; - затверджувати інструкції з охорони праці та проводити навчання з посадовими особами підприємства; - видавати накази про призначення відповідальних посадових осіб за організацію роботи з охорони праці, протипожежній безпеці та безпеці дорожнього руху в галузі, яку очолює посадова особа; застосовувати методи заохочення і стягнення в межах діючого законодавства за роботу по забезпеченню здорових і безпечних умов праці. Керівники дільниць, бригад, підрозділів забов’язані : - забезпечити виконання вимог стандартів, ДНАОП, НАОП, приписів контролюючих органів, служби охорони праці і керівників підприємства, поліпшувати умови і безпеку праці ; - приймати участь в проведенні атестації робочих місць, розробці і виконанні перспективних програм, річних, оперативних планових заходів з охорони праці, а також відповідних розділів колективного договору ; - слідкувати за своєчасним випробуванням обладнання, яке підлягає періодичному випробуванню та опосвідченню ; - проводити первинний інструктаж на робочому місці, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі з охорони праці, вести журнал реєстрації інструктажів з охорони праці; вимагати дотримання інструкцій; - забезпечувати працюючих санітарно-побутовими приміщеннями, засобами індивідуального захисту по діючим нормам, а також миючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням; - слідкувати за технічним станом та правилами експлуатації машин та обладнання, за наявністю та ісправністю технічних засобів безпеки; слідкувати ї влади з нагляду за проходженням водіями передрейсових медичних оглядів; - забезпечувати робочі місця аптечками, проходження медичних оглядів працюючими, вести пропаганду та влаштовувати кутки з охорони праці; - проводити першу ступінь оперативного ( триступеневого ) контролю та приймати участь в проведенні Дня охорони праці; - приймати участь в розробці інструкції з охорони праці та забезпечувати ними робочі місця; - організовувати першу долікарську допомогу потерпілим, повідомляти про нещасні випадки керівнику підприємства,, приймати участь в розслідуванні обставин і причин нещасних випадків, вести документацію з охорони праці на дільниці. Керівник дільниці, підрозділу має право : - зупиняти роботи у випадках загрози життя та здоров’ю працюючих ; - не допускати до виконання робіт осіб не навчених, а також, тих, які не досягли необхідного віку та які не мають відповідної класифікації та посвідчень; - ставити питання перед керівництвом підприємства по заохоченню та притягненню до відповідальності осіб, які не добросовісно відносяться, або порушують законодавство про працю, трудову та виробничу дисципліну
5 . КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до Типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади за охороною праці. Загальні збори ( конференція ) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Рішення комісії мають рекомендаційний характер. Основними завданнями комісії є : - захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці; - підготовка на основі аналізу безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в області охорони праці на підприємстві; - вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів охорони праці підприємства. Комісія має право : - звертатися до власника, або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці; - встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питань про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини, встановленого комісією по розслідуванню нещасних випадків; - здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою підсоленою водою та станом використання санітарно-побутових приміщень тощо.
6.ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ТА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють : - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; - спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; - спеціально уповноважений державний орган з пожежної безпеки; - спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорони праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів І представників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа. Адміністративно-громадський ( триступеневий ) контроль за охороною праці здійснюють : 1-й ступінь. Протягом кожної робочої зміни, або робочого дня контролю- ється хоча б 1 раз кожне робоче місце. Контроль здійснює майстер, бригадир, начальник зміни та громадський інспектор з охорони праці, вибраний зборами трудового колективу цеху, дільниці, тощо. Усі виявлені порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити силами контролюючих, записуються в журнал 1-го ступеня контролюю і доповідаються головному галузевому спеціалісту. 2-й ступінь. Контроль кожного структурного підрозділу здійснюється не рідше 1 разу на тиждень головним спеціалістом підлеглої галузі і громад- ським інспектором трудового колективу, або профспілки підприємства, чи структурного підрозділу. Недоліки, або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1-му ступені контролю та 2-му ступені контролю, ліквідуються, а при неможливості, за- писуються в журнал 2-го ступеню і доповідаються вищому керівництву підприємства. 3-й ступінь. Не рідше 1 разу на місяць в обсязі кожного робочого місця всьо- го підприємства контроль здійснюється керівництвом підприємства ( власни-ком, галузевими спеціалістами ) , відділом охорони праці підприємства та го- ловою профспілки. До контролю залучаються громадські інспектори охоро-ни праці. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах. підприєм- ства, розробляються заходи до їх усунення
7 . АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ. Атестація робочих місць за умовами праці – комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров ’я і працездатність працюю- чих в процесі трудової діяльності . Основна мета атестації полягає у регуляції відносин між власником , або уповноваженим органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров’я і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Атестація робочих місць передбачає: -виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення; -дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці; -комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил; -обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими умовами праці; -підтвердження ( встановлення ) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення , додаткову відпустку , скорочений робочий день, інші пільги і компенсації, залежно від умов праці; -комплексну розробку заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих ; -вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконаленню порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій. Для організації проведення атестації керівник підприємства наказом зазначає основу і завдання атестації, затверджується склад атестаційної комісії. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органу Держстандарту і МОЗ за Списками, що узгоджуються з органами Дер- жавної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій. Під час атестації робочих місць за умовами праці складається Карта умов праці- документ, в якому вміщуються кількісні і якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації по їх поліпшенню, запропоновані пільги і компенсації.
Література. 1. Збірник нормативних документів. Законодавство України про охорону праці. – К., 1995; т. 1-4. 2. Закон України „ Про охорону праці ”, р.3, ст.26; р.4,ст.37-43. 3.Типове положення про службу охорони праці. Т.1; с.48...71. 4.Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. Т.1; с.73...79 5. Положення про порядок розслідування та ведення та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. ДНАОП 0.00-4.03-01. 6. Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці. Т.1; с.226...238. 7. Положення про розробку інструкцій з охорони праці. ДНАОП 0.00-4.15-98 8.Типове положення про навчання з питань охорони праці. ДНАОП 0.00-4.12-99. 9. Гряник Г.Н.Охрана труда и пожарная безопасность, - К.: Вища школа, 1981, с.28...29 10.Лехман С.Д., Гряник Г.М. Охорона праці, - К.: Урожай, 1994,с.52...76; с. 75...76, с.70...71. 11.Шкрабак В.С. Охрана труда, -Л.: Агропромиздат,1990,с.224...285.
13. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ, СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ. Методи аналізу виробничого травматизму : 1. Монографічний полягає в детальному дослідженні робочого місця, механізмів, умов роботи, технологічного процесу. Метод використовується при розслідуванні нещасних випадків. 2. Топографічний полягає у графічному зображенні ( на плані цеху, території, карті) умовними позначеннями можливих місць виникнення нещасних випадків. 3. Економічний полягає у визначенні матеріально-економічних збитків від виробничого травматизму та оцінці ефективності витрат на заходи по зниженню травматизму і поліпшенню умов праці. 4.Статистичний полягає у групуванні статистичної документації (актів форми Н-1, листків непрацездатності) по характеру виконаних робіт за аналізуємий період з однаковими умовами, причинами, машинами і розрахунку загальноприйнятих показників (коефіцієнтів): - коефіцієнт частоти травматизму характеризує кількість травм , що припадає на 1000 працюючих за певний період : Кч = 1000 * Т / П - коефіцієнт важкості травматизму характеризує загальну важкість травм , що виникли протягом звітного періоду.Він показує скільки днів втрати непрацездатності в середньому припадає на одну травму : Кт = Д / Т - коефіцієнт втрат робочого часу характеризується кількістю днів непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітний період : Кн = Кч * Кт = 1000 * Д / П де Т – загальна кількість травм за звітний період П – середня кількість працюючих за звітний період Д – сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітний період. Загальний рівень виробничого травматизму потрібно визначати за всіма показниками. Порівнянням обчислених показників кількох окремих підрозділів, галузей або господарств можна виявити найбільш несприятливі умови і вжити відповідних заходів для запобігання виробничому травматизму і створення здорових й безпечних умов праці Звітність підприємств і організацій з питань охорони праці. У відповідності до ст..23 Закону „ Про охорону праці” Державним Комітетом України по нагляду за охороною праці розроблено та узгоджено з міністерствами статистики , праці і охорони здоров’я і затверджено наказом від 31 березня 1994 року № 27 „Єдину державну систему показників обліку умов і безпеки праці ”. Система показників налічує 6 розділів : 1. Стан умов праці; 2. Стан безпеки праці; 3 .Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці; 4. Суми відрахувань за шкідливі умови праці; 5. Забезпеченість засобами індивідуального захисту; 6. Санітарно-побутове забезпечення. Всі підприємства і організації незалежно від форми власності і підлеглості звітують про стан і умови праці за минулий календарний рік ( на 31 січня наступного року ) по двох формах : 1. Форма № 1-ПВ „ Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах за -------- рік ” 2. Форма № 1-УБ (відомча ) „ Звіт про стан умов та безпеки праці за------ рік ” Форма № 1- УБ містить чотири розділи : а/ Стан умов і безпеки праці; б/ Забезпечення засобами індивідуального захисту; в/ Санітарно-побутове забезпечення , г/ Суми відрахувань за шкідливі умови праці. Єдина державна система не містить показників травматизму , профзахворювань та медичних оглядів, бо вони викладені в іншому документі : 3. Форма № 7 – ТНВ „ Звіт про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки”.
Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом 10 робочих днів з моменту одержання повідомлення. Склад комісії по розслідуванню професійного захворювання : - представник відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії); - представник лікувально-профілактичного закладу; - представник профспілки або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці; - представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Комісія з розслідування складає Акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 у 6 примірниках протягом трьох діб. Акт надсилається хворому , лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації ; відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням заходів. У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду питання подальшої його працездатності. Реєстрація та облік професійних захворювань ведеться в спеціальному журналі . Розслідування та облік аварій. На підприємстві згідно з вимогами законодавчих актів з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та охорони праці повинні бути розроблені і затверджені роботодавцем: - план попередження надзвичайних ситуацій, у якому визначаються і можливі аварії; - план ліквідації аварій ( надзвичайних ситуацій). Аварії поділяються на дві категорії: До 1 категорії належать аварії, внаслідок яких : - загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб ; - стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства, - зруйновано будівлі, споруди, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників чи населення. До 11 категорії належать аварії , внаслідок яких : - загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; - зруйновано будівлі, споруди, що створило загрозу життя і здоров’я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше. Порядок розслідування аварій з нещасними випадками такий, як і при розслідуванні нещасних випадків. Облік аварій 1 і 11 категорій ведуть підприємства і відповідні органи державного управління та нагляду за охороною праці з реєстрацією їх у спеціальному журналі . При цьому враховуються аварії, внаслідок яких сталися нещасні випадки і внаслідок яких нещасні випадки не сталися .
Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5. Акти за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів. Комісія із спеціального розслідування нещасного випадку у разі необхідності може призначити додатково незалежну експертну комісію. Роботодавець компенсує витрати , пов’язані з діяльністю комісії. Та залучених до її роботи спеціалістів. До матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку належать: - копія рішення Кабінету Міністрів України або наказу органів державного нагляду за охороною праці про організацію спеціального розслідування ; - акт спеціального розслідування ; - протокол огляду і ескіз місця події, плани, схеми , фотознімки тощо; - протоколи рішень комісії із спеціального розслідування про розподіл функцій між членами комісії, призначення експертної комісії - копія актів за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого окремо ; - висновок експертизи , якщо вона проводилась; - медичний висновок про характер травми; - протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпілих ,свідків; - копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці; -копії приписів, виданих роботодавцеві державними інспекторами до настання нещасного випадку і під час розслідування; - витяги із законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, вимоги яких були порушені - довідка про матеріальну шкоду , заподіяну нещасним випадком. Порядок розслідування та облік професійних захворювань. На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями професійних захворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за формою П-3. Повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику підприємства.
Акти розслідування нещасного випадку , акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в 10-денний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або Н Спеціальне розслідування нещасних випадків. Спеціальному розслідуванню підлягають : - нещасні випадки із смертельним наслідком; - групові , які сталися з двома і більше працівниками; - випадки смерті на підприємстві; - випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків. Про дані випадки роботодавець забов’язаний негайно передати засобами зв’язку повідомлення за встановленою формою : відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку; відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду; - органу, до сфери управління якого належить це підприємство, - профспілковій організації, членом якої є потерпілий, - вищестоящому профспілковому органу. Розслідування проводиться комісією із спеціального розслідування , її склад : - посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії ) - представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду; - представники органу, до сфери управління якого належить підприємство; - роботодавця; - профспілкової організації, вищестоящого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці , якщо потерпілий не є членом профспілки.
Склад комісії з розслідування: - керівник (спеціаліст) служби охорони праці ( інженер з охорони праці); - керівник структурного підрозділу; - представник профспілкової організації (уповноважений трудового колективу з питань охорони праці). 1. У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії включається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Комісія з розслідування забов’язана протягом 3 діб обстежити місце події, з’ясувати обставини і причини , визначити осіб, які допустили по- рушення нормативно-правових актів про охорону праці; скласти Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 або за формою НТ (невиробничий травматизм) про потерпілого у шести примірниках. Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування . Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються : 1 .Потерпілому; 2 .Керівникові структурного підрозділу, де стався нещасний випадок; 3 .Відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку ; 4 .Відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; 5 .Профспілковій організації, членом якої є потерпілий; 6 .Керівникові (спеціалістові ) служби охорони раці підприємства.
12. ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ , ОБЛІКУ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ, АВАРІЙ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. Розслідування та облік нещасних випадків. Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючими випромінюваннями, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що привели до втрати працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу ( легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві. За висновками роботи комісії з розслідування визначається пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час: - перебування на робочому місці, на території підприємства протягом робочого часу; - приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства; - використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку; - провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства тощо ); - ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробництві; - надання підприємством шефської допомоги; - прямування працівника до об’єкта обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження. Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та ведення обліку Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт у свою чергу забов’язаний : - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у - разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу ; - повідомити про те ,що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову організацію; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників); Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства повинен протягом доби про кожного потерпілого повідомити засобами зв’язку або надіслати екстрене повідомлення за встановленою формою:, - підприємство; - відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі-Фонд); Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, повідомляє відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі-відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі гострого професійного захворювання (отруєння) – відповідні установи державної санітарно-епідеміологічної служби. Роботодавець організує розслідування і утворює комісію з розслідування.
11. ПРОПАГАНДА ОХОРОНИ ПРАЦІ. КАБІНЕТИ ОХОРОНИ ПРАЦІ. Пропаганда охорони праці. Одним з важливих засобів запобігання нещасним випадкам на виробництві є систематична, доцільно-спрямована, пропаганда охорони праці на виробництві. Вона полягає у пробудженні та підтриманні зацікавленості до охорони праці; переконанні працюючих у необхідності того чи іншого заходу з охорони праці; популяризації нових засобів створення безпечних і нешкідливих умов праці. Форми пропаганди – конференції, наради, школи передового досвіду, радіопередачі з охорони праці, екскурсії, виставки тощо. Малі форми пропаганди – листівки, закладки для книжок, значки , одяг, канцелярські прилади з написом з техніки безпеки. Методи пропаганди – розповідь, демонстрація натурних зразків, відтворення за допомогою технічних засобів, виступ фахівців, ознайомлення з безпечними технологіями тощо. Пропагандистські засоби – лекції, бесіда, книги, плакати та різноманітні технічні засоби навчання. Останнім часом застосовують такі ефективні форми і засоби пропаганди як консультативні пункти, вікторини, лотереї, олімпіади, дні і тижні безпеки праці, фільми з охорони праці. Кабінети охорони праці. Для проведення організаційної і методичної роботи щодо навчання працівників з питань охорони праці, пропаганда безпечних та шкідливих умов праці і позитивного досвіду щодо профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємствах діють кабінети охорони праці. Основні завдання, порядок створення і організації роботи кабінетів охорони праці, загальні вимоги, до їх оснащення та змісту роботи визначає і встановлює „ Типове положення про кабінет охорони праці ”, затверджене Наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 18 липня 1997 р. № 191. Відповідно до основних завдань кабінетом охорони праці підприємства здійснюється організація проведення навчання, перевірки знань та інструктажу працівників з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також організація проведення спеціального навчання, атестації та переатестації з питань безпеки праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою; організація проведення тематичних занять, лекцій, семінарів тощо
Види інструктажів : 1. Вступний. 2. Первинний . 3. Повторний. 4. Позаплановий. 5. Цільовий. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці з усіма працівниками, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками, які прибули на підприємство і беруть участь у виробничому процесі; з учнями , студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики, у разі екскурсії на підприємство. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівниками за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт. Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці за обсягом і змістом первинного інструктажу не рідше 1 разу у 6 місяців з усіма працюючим та не рідше 1 разу у 3 місяці з працюючими, які працюють на роботах з підвищеною небезпекою.. Позаплановий інструктаж проводиться на робочому місці або в кабінеті з охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів, інструментів; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт на які оформлюються наряд допуск, розпорядження або інші документи. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводиться інструктаж і повторна перевірка знань. Про проведенні первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. Стажування ( дублювання ) та допуск працівників до роботи . Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2 -15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом по підприємству ( структурному підрозділу ), в якому визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище відповідального працівника. Керівнику надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання ) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше ніж 3 роки. Запис про проведення стажування ( дублювання ) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.
10 . ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ. ІНСТУКТАЖІ З ОХОРОНИ ПРАЦІ. Організація навчання . Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не може бути допущений до робот, якщо він не пройшов підготовки з охорони праці. Навчання з охорони праці проводять на всіх підприємствах і організаціях незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва. Загальне керівництво і організація навчання з охорони праці на підприємстві ( організації ) покладається на керівника підприємства, а в підрозділах – на керівників підрозділів. Загальне керівництво і організація навчання з питань охорони праці ( ДНАОП 0.00 -4..12 – 99 ), затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.02.99 р. № 27 встановлює поря- док і види навчання , а також форми перевірки знань з питань охорони праці працівників та осіб, які проходять навчання в закладах освіти. Своєчасність навчання з безпеки праці контролює служба охорони праці ( інженер з охорони праці ). Навчання з безпеки праці при підготовці робітників, перепідготовці, отриманні іншої професії, підвищенні кваліфікації на виробництві органі- зують працівники з підготовки кадрів ( технічного навчання ) із залучен- ням необхідних спеціалістів. Спеціальне навчання з охорони праці. Працівники , що виконують роботи з підвищеною небезпекою , проходять додаткове спеціальне навчання з безпеки праці. Після завершення навчання перевіряють знання і практичні навички з оформленням відповідного протоколу. Особи, що успішно склали іспити, одержують посвідчення на право самостійної роботи. При отриманні незадовільної оцінки, повторну перевірку знань призначають не пізніше одного місяця. Особи, що мають перерву у роботі з даного виду праці більш як три роки, а при виконанні робіт з підвищеною небезпекою – більше одного року, повинні пройти навчання з безпеки праці до початку самостійної роботи . Навчання з охорони праці при підвищенні кваліфікації. Працівники агропромислового комплексу проходять на курсах підвищення кваліфікації, на курсах з безпеки праці, а також на обласних та районних семінарах і в господарствах. Підвищення рівня знань з охорони праці керівників та спеціалістів господарств (підприємств) відбувається у вищих навчальних закладах, школах підвищення кваліфікації, школах управління сільським господарством. Інструктажі з охорони праці.
