Питання
1. Поняття, мета і завдання техніки безпеки.
2. Технічні засоби забезпечення безпеки і вимоги до них. Типові рішення технічних засобів захисту.
3. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.
4. Електробезпека на об’єктах сільськогосподарського виробництва.
5. Безпека праці при експлуатації енергосилового обладнання.
6. Безпека праці при виконанні транспортних і навантажувально-розвантажуваль-
них робіт.
7. Безпека праці в галузі рослинництва.
8. Безпека праці в галузі тваринництва.
1. ПОНЯТТЯ, МЕТА І ЗАВДАННЯ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ.
Техніка безпеки (ТБ) – це система організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на зберігання на працюючих небезпечних виробничих факторів.
Завдання техніки безпеки – створення таких умов праці, при яких виключається дія на працюючих небезпечних виробничих факторів.
2. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ І ВИМОГИ ДО НИХ. ТИПОВІ РІШЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ.
У створенні безпечних умов праці на різних виробничих процесах сільськогосподарського виробництва широко застосовують технічні засоби безпеки.
1. Захисні огородження (огороджуючи пристрої).
Відповідно до існуючих вимог усі приводи, передачі, рухомі деталі, робочі органи повинні бути обладнані захисними огородженнями, які надійно захищають від виходу (вильоту) з небезпечної зони стружки металів, крапель розплавленого металу, агресивних рідин, гарячої води, іскор тощо.
Виготовляють огородження із суцільного листового металу, металевої решітки, кутників, пластмаси.
Огороджуючи пристрої повинні мати надійне кріплення до основного обладнання, легко відкриватись і надійно закриватись.
Захисні огородження можуть бути постійними або тимчасовими ( при організації робочого місця, огородженні будівельного майданчика, ями, траншеї тощо).
Захисні огородження повинні бути завжди у справному стані, пофарбованими у жовтий колір. На зовнішньому боці огородження наносять або прикріплюють певний попереджувальний знак безпеки.
2. Запобіжні пристрої.
У процесі роботи машин не виключається можливість, коли певний контрольований параметр (зусилля, тиск, температура, переміщення) може з різних причин виходити за встановлені межі, створюючи при цьому аварійну ситуацію.
Для зупинки (відключення) обладнання у таких випадках застосовуються спеціальні запобіжні пристрої.
Залежно від походження небезпечних виробничих факторів запобіжні пристрої поділяються:
• Від механічних перевантажень (муфти, обмежувачі вантажопідйомності, регулятори частоти обертання);
• Від переміщення частин машин за встановлені межі (кінцеві вимикачі, упори, спеціальні пристрої для зупинення рухомої частини обладнання);
• Від переміщення тиску, температури (запобіжні клапани, мембрани);
• Від перевищення сили електричного струму понад допустимі межі.
3. Блокуючи пристрої.
У зв’язку з тим, що в процесі роботи різні машини, обладнані огороджуючи ми пристроями, можуть інколи виходити із ладу, а також враховуючи їх технічну недосконалість та інші причини не можна досягти повної гарантії, абсолютної безпеки обслуговуючого персоналу, доцільно в конструкції таких машин передбачати блокувальні пристрої.
4. Гальмівні пристрої.
Призначені для швидкої зупинки машин, рухомих частин виробничого обладнання, утримання машин на схилах, вантажів у піднятому положенні та інші.
На безпечну експлуатацію зазначених технічних засобів, обладнаних різними гальмами, значно впливає час спрацювання системи гальмування.
5. Сигнальні кольори.
Червоний застосовують для позначення безпосередньої небезпеки, заборони. Ним фарбують заборонні знаки безпеки; відключаючи пристрої машин, механізмів; сигнальні лампи.
Жовтий означає попередження. Ним фарбують попереджуючі знаки безпеки; відкриті рухомі частини; захисні огородження; ємності з пестицидами.
Синій колір означає вказівку, інформацію. Його застосовують для вказівних знаків безпеки; нанесення спеціальних знаків і символів у місцях приєднання заземлювачів; встановлення домкратів тощо.
Зелений колір застосовують для ламп, що сигналізують про нормальну роботу машин, позначення евакуаційних виходів, а також для забов’язуючих знаків.
6. Сигналізація.
За функціональними призначенням сигналізація поділяється:
- попереджувальна;
- аварійна;
- контрольна;
- переговорна
За способом дії сигналізація поділяється:
- звукова;
- жестова;
- світлова;
- кольорова;
- знакова
7. Знаки безпеки.
- Забороняючи („Заборонено гасити водою”, „Вхід заборонено”, „Заборонено палити”);
- Попереджуючі („Обережно! Отруйні речовини”);
- Забов’язуючі („Працювати в захисних окулярах!”);
- Вказівні („Місце паління”; „Вогнегасник”).
8. Дистанційне спостереження і управління.
Застосовують у випадках, коли безпосереднє перебування оператора в робочій зоні з мотивів безпеки і технологічних особливостей неможливе, недоцільне або економічно невигідне.
Дистанційне спостереження здійснюються за допомогою спеціальних датчиків, сигналізаторів, засобів телебачення, контрольно-вимірювальних приладів.
Управління здійснюється за допомогою електричних, пневматичних, механічних, гідравлічних та інших приводів, що в свою чергу, одержують команди на виконання певних функцій від мікропроцесорів, автоматичних систем управління, комп’ютерної техніки.
3.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ПРОЦЕСІВ.
Безпека обладнання забезпечується:
правильним вибором принципів дії, матеріалів, схем, робочих процесів, засобів захисту, механізації і автоматизації.
Обладнання забезпечується технічними засобами безпеки, відключення, гальмування, автоматичної зупинки; повинно бути безпечним і зручним для виконання робіт.
Органи аварійного відключення фарбуються у червоний колір і повинні бути легкодоступні. Експлуатація обладнання в справному стані.
Безпека виробничих процесів забезпечується:
застосуванням передових технологій; правильним приготуванням, зберіганням, транспортуванням і застосуванням пестицидів і добрив; раціональним розміщенням виробничого обладнання; професійним відбором і навчанням працюючих;контролем за виконанням вимог безпеки, застосуванням засобів захисту.
Вимоги безпеки передбачають:
Механізацію, автоматизацію, дистанційне управління, запобігання контакту працюючих з джерелами небезпечних і шкідливих факторів; своєчасну наладку і ремонт обладнання; заміну технологічних операцій з шкідливими і небезпечними факторами на такі, де дані фактори відсутні; своєчасне отримання інформації про виникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів; контроль за технологічним процесом; своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва; відповідність технологічних процесів вирощування, зберігання сільськогосподарських культур і робіт у тваринництві типовим операційним технологіям.
4. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА НА ОБ’ЄКТАХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА.
Особливості дії електричного струму на організм людини і сільськогосподарських тварин:
• механічна дія (механічні пошкодження; розрив тканин);
• термічна дія (утворення опіків);
• біологічна дія (збудження живих тканин організму, які призводять до довільних судорожних скорочень м’язів; порушення біологічних процесів в організмі);
• хімічна дія (розклад крові та інших органічних рідин).
Розрізняють два виду ураження електричним струмом: електротравма і електричний удар.
За характером подразнюючої дії розрізняють струми:
- відчутний (відчутні подразнення), сила електричного струму 0,6...!,5 мА;
- невідпускаючий (неподоланні судорожні скорочення м’язів рук, у яких затиснутий провідник, сила струму 10...15 мА при частоті 50 Гц;
- фібриляцій ний (швидкі хаотичні й різночасні скорочення окремих волокон серцевого м’язу), сила струму 100 мА при частоті 50 Гц.
Людина відчуває проходження змінного електричного струму частотою 50Гц при його силі 0,6...1,5 мА, а постійного при силі струму 5...7 мА.
Безпечним вважається електричний струм силою 50 мкА при частоті 50Гц і постійний струм силою 100 мкА.
Фактори, які впливають на наслідки ураження електричним струмом:
сила струму; напруга; рід і частота струму; тривалість дії; щільність контакту з провідником; шлях проходження струму; індивідуальні особливості організму; виробниче середовище.
Класифікація виробничих приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
1. Приміщення без підвищеної небезпеки ( офіси, конторські приміщення, аудиторії).
2. Приміщення з підвищеною небезпекою (механічні майстерні, доїльні зали, тваринницькі приміщення з установленим мікрокліматом).
3. Особливо небезпечні (кормоцехи, теплиці, свинарники, склади мінеральних добрив).
Система заходів і засобів захисту працюючих від ураження електричним струмом:
при дотиканні до струмопровідних частин:
- Захист надійною електричною ізоляцією струмопровідних частин. Контроль і профілактика ізоляції.
- Недоступність струмопровідних частин обладнання.
- Застосування сигналізації.
- Застосування блокувальних пристроїв.
- Застосування ізолюючих електрозахисних засобів.
При пошкодженні електрообладнання:
- Захисне заземлення.
- Захисне занулення.
- Захисне відмикання.
- Захисне розділення електричних мереж.
- Застосування малих напруг ( до 42 В).
- Подвійна ізоляція (ручний електроінструмент, електропобутові прилади).
- Вирівнювання потенціалів.
- Застосування ізолюючих вставок.
Захист від статичної та атмосферної електрики.
В сільськогосподарському виробництві статичні електричні заряди накопичуються при транспортуванні і перекачуванні по трубопроводам нафтопродуктів; на корпусах обладнання, які дроблять солому, зерно та інші види сухої органічної маси; при роботі пасових передач, транспортних стрічок тощо.
Накопичення зарядів статичної електрики небезпечно, вони викликають вибухи, пожежі.
Міри захисту від статичної електрики: запобігання виникненню зарядів або забезпечення відводу їх в землю за допомогою захисного заземлення.
Блискавкозахист – це комплекс захисних пристроїв для забезпечення безпеки будівель і споруд від дії блискавки, яка спричиняє вибухи, руйнування.
Основні елементи блискавкозахисту: блискавкоприймач, струмовідвід, захисний заземлювач.
Усі будівлі і споруди в залежності від ступеню небезпеки ураження блискавкою поділяються на три категорії: 1, 2, 3.
5. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕНЕРГОСИЛОВОГО ОБЛАДНАННЯ.
Безпека при експлуатації парових і водогрійних котлів.
Особливо небезпечні парові або водогрійні котли, внаслідок вибуху яких руйнується корпус котла.
Причини вибухів котлів:упускання води в котлі; порушення водного режиму котла; перевищення тиску; дефекти проектування, виготовлення та ремонту котла; вибухи палива в топці та інші.
Для забезпечення безаварійної роботи котлів їх обладнують необхідною апаратурою і контрольно-вимірювальними приладами: манометрами, запобіжними клапанами, водопоказуючими, запірними й спускними пристроями, а окремі конструкції – автоматичною апаратурою контролю.
У сільському виробництві застосовуються котельні установки, які підлягають і не підлягають реєстрації в державних органах котлонагляду.
Встановлюють посудини на відкритих майданчиках в місцях, де не буває скупчення людей, а також в окремих будівлях, або у приміщеннях, що прилягають до виробничих будівель і мають капітальну стіну.
Залежно від застосування палива котельню оснащують необхідними пристроями для забезпечення нормальної роботи топки, аптечкою первинними засобами пожежегасіння, обладнують аварійне освітлення.
До обслуговування парових і водогрійних котлів допускають осіб не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд, склали іспити за спеціальною програмою і одержали кваліфікаційне посвідчення.
Для встановлення справності і надійності всіх видів котлів і котельного обладнання і можливості їх подальшої безпечної експлуатації виконують технічне освідчення.
Технічне освідчення включає такі операції як огляд котла (зовнішній і внутрішній) і гідравлічне випробування. Результати технічних освідчень записують у паспорт, де зазначають також термін наступного освідчення.
Безпека при експлуатації компресорів та інших посудин, що працюють під тиском.
Небезпека вибуху компресорної установки може з’явитися при порушенні режиму змащування поршнів та інших деталів компресора, а також при всмоктуванні запиленого повітря.
Причиною вибуху може стати зростання допустимого тиску, несправність приладів безпеки та інші.
Для запобігання вибухам компресори змащують спеціальним компресорним маслом.
Пристрої для забору повітря влаштовують у місцях, найменш запилених, біля компресорної установки. Всмоктуючий трубопровід обладнують спеціальним фільтром, глушником шуму. Для контролю за тиском повітря компресорні установки обладнують манометрами і запобіжними клапанами.
Контроль за температурою здійснюють спеціальними термометрами. Більшість компресорів обладнують системами водяного охолодження і лише компресори малої продуктивності мають повітряне охолодження.
Компресорні установки заземляють для відведення від статичної електрики.
У процесі експлуатації компресорним установкам роблять один раз на рік технічну ревізію і налагодження, а один раз у два роки їх перевіряє спеціальна технічна комісія (технічне випробування).
До обслуговування компресорних установок допускається спеціально підготовлений персонал, що має відповідне посвідчення.
Усі балони, крім ацетиленових, при періодичних освідченнях спочатку випробують гідравлічним способом (пробним тиском), а після занурюють у воду і заповнюють їх стисненим повітрям до робочого тиску (пневматичне випробування), щоб виявити можливе витікання повітря.
Ацетиленові балони випробують лише пневматичним способом на заводі.
Безпека праці при експлуатації вантажопідйомних машин та пристроїв.
До підйомно-транспортних машин належать баштові, гусеничні, козлові, автомобільні крани, крани на пневматичному ходу, мостові, кран-балки та інші.
Вантажопідйомні механізми належать до об’єктів підвищеної небезпеки, тому до них ставляться суворі вимоги в процесі проектування, виготовлення, постачання, монтажу на об’єктах і експлуатації відповідно до „Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів”.
Вантажний гак бракують, якщо на його поверхні помічені надриви, волосовини, тріщини в тілі хвостовика.
Бракують канати за кількістю обірваних дротин на кроці звивки, а також за його спрацюванням і ступенем корозії. Канат бракують при обриві одного пасма, утворенні заломів, сильній деформації, при попаданні канату під напругу електричного струму.
Усі вантажопідйомні крани і окремі пристрої реєструють в органах державного нагляду або на підприємствах – власниках. В органах державного нагляду реєструють баштові, автомобільні, козлові, гусеничні крани, крани на пневмоходу, мостові крани, якими керують із кабіни.
Вантажопідйомні машини обов’язково повинні пройти технічне освідчення повне або часткове.
Повному технічному освідченню підлягають крани заново встановлені, а також вантажозахватні пристрої, зняті з крана.
Часткове освідчення проводиться не менше одного разу на 12 місяців, а повне – не рідше одного разу на три роки.
При технічному освідченні оглядають і перевіряють у роботі всі механізми і електрообладнання, прилади безпеки, гальма і апарати керування, стан металоконструкцій і зварних з’єднань, кабіну, освітлення і сигналізацію.
Повне технічне освідчення складається із статичного і динамічного випробування.
Під час статичного випробування перевіряють міцність крана в цілому та його окремих елементів, а також стійкість.
При динамічних випробуваннях перевіряють дію механізмів і гальм вантажопідйомного механізму за допомогою вантажу, що на 10 % перевищує номінальну вантажопідйомність.
Після закінчення випробувань необхідні дані заносять у паспорт, де також зазначають дату чергового (наступного) випробування.
6. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ ТРАНСПОРТНИХ І НАВАНТАЖУВАЛЬНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ.
Безпека при виконанні транспортних робіт.
До керування тракторно-транспортними агрегатами допускають осіб, які мають посвідчення тракториста-машиніста, склали успішно іспит з Правил дорожнього руху, пройшли відповідні інструктажі з техніки безпеки і мають стаж роботи на гусеничних тракторах не менше двох років.
Трактор і причепи повинні мати державні номерні знаки, справну систему освітлення та сигналізації. Перед випуском в рейс тракторно-транспортного агрегату бригадир тракторної бригади або механік повинні перевірити надійність з’єднання гідросистеми трактора з гідравлічним пристроєм причепа, справність рульового механізму, зчеплення, дію гальм, правильність укладення і кріплення вантажу та його масу, провести інструктаж з водієм, уточнюючи при цьому порядок руху, особливості маршруту. Виїзд в рейс допускається при наявності у тракториста дорожнього листа або наряду.
Рух транспортних засобів на території господарства регулюють знаками дорожнього руху.
Безпека при роботі транспортного агрегату значною мірою залежить від виду і властивостей (характеристик) вантажів. Вантажі малонебезпечні (товари широкого вжитку, запасні частини до тракторів і сільськогосподарських машин, овочі, продукти харчування, будівельні матеріали) можна розміщувати у різній тарі або без неї. Такі вантажі щільно укладають у кузовах без проміжків.
Зерно можна перевозити бортовими автомобілями або автомобілями-самоскидами, якщо в них старанно закриті щілини.
Горючі речовини (бензин, паливо) завантажують і розвантажують механізованим способом. Посудини з цим вантажем повинні бути герметичними і розміщуватися в кузові пробками вверх, а при змиванні рідини, посудини заземлюють.
Пилоподібні і гарячі вантажі (цемент, вапно, мінеральні добрива, асфальт) розміщують у кузовах рівномірно на рівні бортів. Відкриті кузова з пилоподібними вантажами накривають брезентом.
Бутилі з кислотами, лугами перевозять два робітники. До місця складування такі вантажі можна транспортувати на візках, тачках, носилках.
Балони із зрідженим і стисненим газом в контейнерах можна встановлювати вертикально або горизонтально. Одночасно перевозити балони з киснем і ацетиленом чи навіть порожні з під них не допускається.
Лісоматеріали, залізобетонні балки, метали перевозять лише у кузовах автомобілів при знятих бортах, але при наявності спеціальних пристроїв (стояків).
Вантажі особливо небезпечні (пестициди, вибухові речовини) перевозять у спеціальних транспортних засобах працівники, що пройшли спеціальне навчання й інструктажі та забезпечені необхідними засобами індивідуального захисту.
Для виконання транспортних робіт у зимовий період трактори відповідно підготовляють (перевіряють утеплення, систему обігрівання, справність пускового двигуна), а механізаторів забезпечують зимовим спецодягом і взуттям.
При переїзді тракторів через брід рівень води для колісного трактора не повинен бути вище осі передніх коліс, а для гусеничних – не вище верхнього полотна гусениці.
Безпека праці при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт.
До робіт на вантажопідйомних машинах і механізмах допускають осіб не молодше 18 років, які мають необхідну підготовку (засвідчується певним посвідченням), пройшли необхідні інструктажі та навчання.
При застосуванні ручної праці стежать, щоб маса вантажів не перевищувала допустимих норм для кожної категорії працівників.
При організації навантажувально-розвантажувальних робіт значну увагу приділяють розмірам робочих майданчиків, ширини під’їздних шляхів при дво- і однобічному русі, їх покриттю і технічному стану.
При застосуванні навантажувачів та інших машин і механізмів не допускається перевищення маси вантажу понад номінальні значення, передбачені технічними характеристиками машин.
Старшим на місці проведення робіт призначають тракториста навантажувача. Лише за його сигналом здійснюється під’їзд транспорту під завантаження.
Під час роботи навантажувачів не допускається перебувати стороннім особам у небезпечній зоні.
Після закінчення роботи навантажувальний пристрій повинен бути опущений у крайнє положення або на землю. Навантажувачі не можна використовувати не за призначенням
7. БЕЗПЕКА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА.
Безпека при комплектуванні та експлуатації машинно-тракторних агрегатів.
Комплектує машинно-тракторний агрегат тракторист-машиніст під контролем бригадира, механіка або агронома.
До експлуатації допускаються абсолютно справні, відрегульовані і перевірені машини, що пройшли відповідну обкатку, у тому числі і нові машини.
До роботи на агрегатах допускаються фізично здорові, навчені за спеціальною програмою (наявність посвідчення про кваліфікацію) і проінструктовані механізатори. Залежно від виду роботи, механізатори мають бути забезпечені відповідними засобами захисту і спецодягом.
Перед виконанням польових робіт поле спочатку оглядає агроном (власник). Після цього (при потребі) його підготовляють і видаляють велике каміння, засипають рови, яри, ями , інші перешкоди, а ті, що не можливо усунути, позначають віхами, табличками з попереджувальними написами. Після цього поле розмічають відповідно до операційної карти.
Якщо працюватиме група агрегатів, то обов’язково вибирають, обладнують і позначають місце для відпочинку.
Механізовані роботи і рух агрегатів мають відповідати розробленим і затвердженим головним агрономом або керівником господарства технологіям та маршрутам руху агрегатів.
Агрегати, скомплектовані для сівби і садіння, обладнують двосторонньою сигналізацією.
Під час руху агрегату забороняється виконувати будь-які регулювання, усувати несправності, очищати робочі органи, а також переходити на іншу сівалку.
Розрівнювати насіння й мінеральні добрива у ящиках можна спеціальними дерев’яними лопатками, очищати сошники – чистиками, а висівні апарати – спеціальними дротяними гачками.
Під час роботи на зернозбиральних комбайнах усунення несправностей, заміну ножів, пасів, ланцюгів, операції технічного обслуговування виконують тільки при зупиненому двигуні. Видаляти масу при забиванні робочих органів можна лише за допомогою спеціальних пристроїв. Запасні ножі жаток не можна возити на комбайні. Їх зберігають у дерев’яних чохлах в установленому місці.
При вивантажуванні із бункера і випадковому заляганні зерна заборонено проштовхувати його в бункері ногами. Для цього на комбайні має бути дерев’на лопата або спеціальні технічні пристрої.
Безпека праці при виконанні робіт на механізованих зерно токах.
Відповідальний за безпеку праці на механізованих токах завідуючий током, а за технічний стан усього технологічного обладнання та його безпеку – головний інженер-механік.
Працюючі на токах повинні мати засоби індивідуального захисту залежно від виконуваної роботи.
Забороняється вручну розрівнювати зерно в бункерах, виконувати роботи в засипних ямах без попередження завідуючим током, переміщувати машини з електричним приводом без зняття напруги, палити цигарки на току поза встановленим місцем, підніматися на електричні опори.
Усі засипні ями і бункери обладнують захисними решітками, а сходи – перилами. Не допускається зберігати зерно у засипних ямах і бункерах більш як 7 годин.
Механізми сушарок, трубопроводи, вентилятори та інші металеві конструкції заземляють.
Сушарки обладнують приладами для дистанційного контролю за температурою зерна і повітря, а також наявністю факела у топці.
8. БЕЗПЕКА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА.
Персонал, що доглядає тварин, повинен бути проінструктований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо.
Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди один раз на квартал, а доярки – один раз на місяць.
Тваринницькі приміщення, ветеринарні об’єкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням підгрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкірсировинних підприємств.
Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують. Огородженню підлягають також пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких вибрали силос.
Територія ферми має бути огороджена і озеленена. На кожній тваринницькій фермі обладнують установки для видалення гною, є каналізація із сечозбірниками, а також система вентиляції.
Всі струмоведучі частини електродвигунів тваринницького обладнання і машини повинні мати електрозахист, не струмоведучі – надійно заземлені.
Робочі органи, які в процесі роботи можуть забиватися технологічним матеріалом або сторонніми предметами, мають бути легкодоступними для очищення, обладнаними засобами зупинки, автоматичного вмикання, сигналізації.
Доїльні установки, годівниці для рідких кормів, обладнання для приготування вологих мішанок і первинної переробки продукції тваринництва обладнують пристроями механізованого або автоматизованого миття водою або мийними розчинами.
Резервуари, бункери, місткості змішувачів, запарників для рідких сипких кормів обладнують пристроями, що контролюють рівень заповнення місткостей, а також приладами для обслуговування цих пристроїв, крім випадків, коли можливо безпосередній доступ і безпечний візуальний контроль.
Причіпні і напівпричепі знаряддя з робочими місцями операторів обладнують системою звукової чи світлової сигналізації для прямого та зворотного зв’язку з оператором агрегатованої машини.
Змивання у каналізацію рідких відходів і стічних вод з обладнання слід здійснювати закритим способом.
При застосуванні норій, стрічкових транспортерів необхідно стежити за тим, щоб люки, натяжні пристрої були закриті захисними гратами, кожухами приводні станції транспортерів і норій огороджені, металеві частини – заземлені.
При експлуатації гноєзбирального обладнання і транспортерів біля пускових кнопок гноєзбирального обладнання вішають таблички з попереджувальними написами.
Холодильні установки, які застосовують у промисловому тваринництві, небезпечні, оскільки працюють під великим тиском. Аміачні холодильні установки розміщують тільки в спеціальних приміщеннях. У приміщенні, де встановлені фреонові холодильні установки, не можна користуватися відкритим вогнем або палити, оскільки фреон при відкритому вогні розкладається на отруйні речовини.
ЛІТЕРАТУРА.
1.Лехман С.Д. та інші. Охорона праці. – К.: Урожай, 1994, с.146...165; с.169...187;
с.187...199; с.199...208.
2.Лехман С.Д. та інші. Запобігання аварійності і травматизму у сільському господарстві. –К.: Урожай, 1993, с.231...243; с.243...266.
3.Гряник Г.Н. Охрана труда и пожарная безопасность. –К.: Вища школа, 1981,
с104...115, с.116...128, с.149...173; с.174...187.
4. Шкрабак В.С. Охрана труда. –Л.: Агропромиздат, 1990, с.117...135; с.161...169;
с.177...186.
|
