Курсова робота
За темою "Правове забезпечення охорони праці”
спеціальність правознавство
Зміст
Вступ 3
1. Поняття і зміст охорони праці по трудовому праву, її правове регулювання 5
2. Принципи правової охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці 9
3.Організація охорони праці на підприємстві. Організаційно-правові форми забезпечення охорони праці. 13
4. Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних і шкідливих роботах 23
5. Охорона праці жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю27
6. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом 29
7. Органи нагляду і контролю за охороною праці.
Відповідальність законодавства про охорону праці 32
Висновки 48
Список літератури 53
Вступ
В Основних напрямах соціальної політики на 1997—2000 роки йдеться про необхідність реформування системи охо¬рони праці, основною метою якої є істотне зниження рівня виробничого травматизму і професійних захворювань, змен¬шення чинників шкідливого впливу на організм працюючих і вивільнення працівників з шкідливих і важких умов праці. Хоча у Основних напрямах і вживається традиційний термін "охорона праці", але по суті мова йде про охорону здоров'я та працездатності працівників.
Для цього передбачається: завершити формування сис¬теми управління охороною праці на регіональному і вироб¬ничому рівнях для підприємств, установ, організацій усіх форм власності, видів діяльності; здійснити перегляд законодав¬чих і нормативних актів з питань охорони праці з урахуван¬ням вимог нормативних актів Європейського Союзу; прийняти законодавчі акти про об'єкти підвищеної небезпеки і про безпеку промислової продукції; перейти до територі¬ально-галузевого принципу здійснення державного нагляду за охороною здоров'я в процесі праці; забезпечити стабіль¬не фінансування заходів щодо питань охорони здоров'я тощо. На жаль, деякі з цих заходів так і залишаються на папері.
Найважливіші норми щодо охорони здоров'я працівників на виробництві закріплені в Законі України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. (Відомості Верховної Ради Украї¬ни. — 1992. — №49. - Ст. 668), у трьох главах КЗпП (глава XI "Охорона праці", глава XII "Праця жінок", глава ХІІІ "Праця молоді"), а також у підзаконних актах — положеннях, пра¬вилах. інструкціях, актах соціального партнерства, локаль¬них нормативно-правових актах.
Трудове право України є однією з провідних галузей у системі права, яка нарівні з іншими галузями перебуває в стадії реформування під впливом соціально-економічних відносин, що формуються.
У цей час трудове право в промислове розвинених краї¬нах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де ство¬рюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона пере¬плетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних. Від методів правового регулювання праці багато в чому зале¬жить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства. А тому вона за¬слуговує на особливо пильну увагу держави.
Не випадково в Основних напрямах соціальної політи¬ки на 1997—2000 роки, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р. №1166/97 (Урядовий кур'єр. — 1997. — 30 жовтня) багато уваги приділено питанням охорони.
..........
...........
Висновки
При вивченні теми необхідно з'ясувати зміст інституту охорони праці. Потрібно розрізняти охорону праці в широ¬кому значенні — як сукупність соціально-економічних, ор¬ганізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та інших заходів в поєднанні з правовими нормами і охорону праці у вузькому значенні, — як інсти¬тут трудового права. Цей інститут містить в собі як норми, закріплені в Консти¬туції України, КЗпП України, Законі України від 14 жовт¬ня 1992 р. "Про охорону праці", так і в підзаконних актах — положеннях, правилах, інструкціях, локальних нормативних актах і угодах про охорону праці.
Метою цих актів є створення правового механізму для реалізації конституційного права на працю в здорових і не¬безпечних умовах, а також на отримання інформації про стан умов праці, про можливий ризик ушкодження здо¬ров'я та ін.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві покладається на власника або уповноважений ним орган. Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи що¬до охорони праці.
Власник зобов'язаний створити в кожному структурно¬му підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охо¬рону праці. Працівник має право відмовитися від доруче¬ної роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небез¬печна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.
Забороняється допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань з питань охоро¬ни праці. На власника або уповноважений ним орган по¬кладається систематичне проведення інструктажу (навчан¬ня) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.
Власник зобов'язаний за свої кошти організувати про¬ведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періо¬дичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є по¬треба у професійному доборі, а також щорічного обов'яз¬кового медичного огляду осіб віком до 21 року. Обов'язкові медичні огляди провадяться згідно з Положенням про ме¬дичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 бе¬резня 1994 р. № 45.
В роботі розкрито права та обов'язки власни¬ка підприємства, установи, організації (уповноваженого ним органу) щодо організації охорони праці; навчання працівників, проведення попереднього інструктажу з тех¬ніки безпеки і виробничої санітарії; дотримання правових розпоряджень в галузі охорони праці. Крім того, необхідно з'ясувати права та обов'язки працівників щодо дотримання правил (нормативів) охорони праці.
У законодавстві передбачене конкретне коло обов'язків працівника стосовно виконання вимог нормативних актів про охорону праці, оскільки без цього неможливо повною мірою забезпечити необхідний рівень безпеки праці на ви¬робництві.
У зв'язку з особливою правовою охороною праці осіб, які працюють на важких, шкідливих і небезпечних роботах, потрібно вивчити ст. 163—169 КЗпП, ст. 9, 10 Закону Ук¬раїни "Про охорону праці".
Трудовим законодавством передбачені особливі прави¬ла з охорони праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю, а у зв'язку з цим необхідно засвоїти зміст глав XII та XIII КЗпП України.
Охорона праці жінок здійснюється шляхом встанов¬лення Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і не¬безпечними умовами праці, на яких забороняється засто¬сування праці жінок. Цей Перелік затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256. Забороняється залучення жінок до робіт, пов'язаних з постійним, протягом робочої зміни, підійман¬ням і переміщенням вантажів масою понад 7 кг (див.: Гра¬ничні норми підіймання і переміщення важких речей жін¬ками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241). Забороняється залу¬чення жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Законодавством про працю передбачені підвищені гарантії в галузі охорони праці вагітних жінок і жінок, які мають дітей.
Неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до пов¬нолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, вста¬новленими законодавством (ст. 187 КЗпП). Забороняється залучати осіб молодше вісімнадцяти років на важких робо¬тах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встанов¬лені для них граничні норми. Ці норми диференційовані залежно від статі та віку неповнолітніх працівників. З ме¬тою охорони здоров'я осіб до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються для них, виходячи з норм виробіт¬ку для дорослих робітників, пропорційно скороченому ро¬бочому часу для осіб, які не досягли 18 років. Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скоро¬ченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій за умови повної тривалості щоденної роботи.
Законодавством про працю встановлені й інші гарантії в галузі охорони праці жінок і осіб молодше вісімнадцяти років.
Охорона праці на підприємствах, в тому числі праці жі¬нок та неповнолітніх, забезпечується не тільки створенням безпечних і нешкідливих умов праці, а й настанням юридичної відповідальності підприємств і посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці. Закон Украї¬ни "Про охорону праці" встановлює, що власник зобов'я¬заний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
З розширенням локального та договірного засобів регу¬лювання праці повинні розширятися нагляд і контроль не тільки за застосуванням трудового законодавства і правил з охорони праці, а й за встановленням умов праці локально, а також за договорами і угодами.
Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і охорону праці є діяльністю спеціально уповнова¬жених органів, яка направлена на захист трудових прав працівників і припинення порушень цього законодавства.
Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на це органи і інспекції, які не залежать в своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
Державний нагляд за дотриманням законодавчих та ін¬ших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Ко¬мітет по нагляду за охороною праці України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядер¬ної безпеки України; органи державного пожежного нагля¬ду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Місце¬ві державні адміністрації і місцеві ради в межах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики в га¬лузі охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів про охорону праці.
Потрібно відрізняти попереджувальний, попередній, поточний і подальший нагляд і контроль. Попереджуваль¬ний нагляд і контроль здійснюється при встановленні ло¬кальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий нагляд і конт¬роль також здійснюється для попередження порушень та правил охорони праці при будівництві, експлуатації вироб¬ничих споруд, введенні в експлуатацію нових об'єктів.
Попередній нагляд і контроль сприяє запобіганню по¬рушенням законодавства про працю, має місце переважно при застосуванні умов праці, які здійснюються власником спільно, за погодженням або з урахуванням думки проф¬спілкових органів чи інших уповноважених на представ¬ництво трудовими колективами органів.
Поточний нагляд і контроль спрямований на запобі¬гання порушенням законодавства про працю, виявлення допущених порушень і вживання необхідних заходів.
Подальший нагляд і контроль здійснюється при вирі¬шенні трудових спорів і виявленні вже допущених пору¬шень з метою поновлення порушених прав працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюють органи прокура¬тури, суд.
Необхідно знати, що за порушення законодавства про охорону праці можливо застосування таких видів відпові¬дальності, як дисциплінарна, матеріальна, адміністративна і кримінальна.
Список літератури:
1. Законодавство України про охорону праці (у трьох томах), т. 1. – Київ., 1995, 558 с.
2. Кодекс законів України про працю//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - №11-12.
3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
4. Голота М.К., Симорот З.К. та ін. Науково-практичний коментар до Закону України "Про охорону праці”, К.: РВО "Поліграф книга”, 1997. – 528 с.
5. Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 192 с.
6. Кобевник В.Ф. Охрана труда. – К.: Выща шк.., 1990. – 286 с.
7. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої. – К.: Т-во "Знання”, КОО, 2000. – 564 с.
8. Хрестоматія з правознавства. (Збірник актів законодавства до занять з правознавства. Запитання та завдання для вивчення "Хрестоматії з правознавства”) – Юрінком. – Київ, 1996. – 560 с.
|
