Питання
1. Поняття, мета, завдання і соціально-економічне значення охорони праці.
2. Основні етапи розвитку охорони праці; стан охорони праці в Україні, на підприємствах агропромислового комплексу.
3. Предмет, структура, зміст, мета і значення у підготовці фахівців дисципліни „Основи охорони праці”.
4. Елементи системи праці. Джерела шкідливих та небезпечних виробничих факторів.
5. Закономірності виникнення травмонебезпечних ситуацій та інших несприятливих умов праці.
6. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів, їх нормування.
7. Класифікація робіт за напруженістю та умовами праці.
8. Джерела та причини захворювань і виробничого травматизму.
9. Трудовий колектив і шляхи створення здорових і безпечних умов праці
1. ПОНЯТТЯ, МЕТА, ЗАВДАННЯ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ.
ОХОРОНА ПРАЦІ – ЦЕ СИСТЕМА ПРАВОВИХ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ,ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИХ, САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я І ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ ПРАЦІ.
Най велика соціальна цінність суспільства – це життя людини.
Коли людина гине на війні, або від не вилікуваних хвороб, з цим злом хоча і тяжко примиритися, проте його неминучість в даній ситуації ще можна зрозуміти.
Коли ж в мирний час в звичайній повсякденній праці, люди отримують травми, від яких становляться каліками, або помирають, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, але воно просто не укладається у свідомості.
При переході до ринкових відносин, кожний нещасний випадок на виробництві означає для підприємства серйозну моральну і економічну втрату.
Забезпечення здорових і безпечних умов для високопродуктивної праці є важливим фактором існування підприємств в умовах ринкової конкуренції.
Керівник підприємства повинен створювати умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг.
Задача охорони праці – це створення безпечних, здорових умов праці, запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань.
2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ПРАЦІ, СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ, НА ПІДПРИЄМСТВАХ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ.
Інтенсивний розвиток охорони праці збігається з початком розвитку машинного виробництва, яке одночасно з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності, зросла кількість захворювань і випадків травматизму.
Проблеми охорони праці першим висвітлив російський вчений М.В.Ломоносов (1711-1765р.р.), який у своїй роботі „Первые основания металлургии и рудных дел” (1742 р.) проаналізував умови праці гірників, обґрунтував режими і принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплення гірничих виробок, видалення води із шахт.
З початку 19 століття, коли на виробництві різко зросли аварійність, захворюваність і рівень травматизму, з’являються публікації вчених з різних питань охорони праці.
О.Н.Нікітін (1793-1858р.р.) видав книгу „Болезни рабочих с указанием предохранительных мер”, у якій вперше описав професійні захворювання близько 120 професій робітників.
Ф.Ф.Ерисман (1842-1915р.р.)- професор Московського університету вивчав умови праці і побуту робітників. У 1877 р. видана книга „Професиональная гигиена или гигиена физического и умственного труда”.
І.М.Сеченов (1829-1950р.р.), вчений-фізіолог, в „Очерках рабочих движений человека”, виданих у 1901 році, теоретично обґрунтував 8-годинну тривалість робочого дня, показав, що працездатність можна підтримувати на високому рівні за рахунок правильного встановлення режиму фізичних навантажень і відпочинку.
І.В.Хлопін (1863-1929р.р), вчений-гігієніст, дослідив витрати енергії у процесі роботи і дію на організм людини промислових отрут.
В.Я.Данилевський (1852 – 1939р.р.), фізіолог, вивчав вперше затрати енергії на скорочення м’язів.
Д.П.Нікольський (1855-1918р.р.),лікар, зробив значний внесок у розвиток охорони праці, вивчивши причини виробничого травматизму і розробивши заходи з профілактики захворювань.
М.Д.Зелінський (1861-1953р.р.), академік, винайшов сорбенти на основі активованого вугілля, а в 1915 році розробив конструкцію протигаза, основні принципи роботи якого використовуються й досі.
С.І.Вавілов (1891 -1951р.р.) відкрив люмінесцентне освітлення, яке забезпечує нормативне освітлення робочих місць при значній економії електроенергії
О.О. Скочинський (1874-1960р.р) науково обґрунтував принципи і створив ряд приладів для контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі.
Л.І. Медведь, вчений-гігієніст, під його керівництвом досліджені зниження шкідливої дії пестицидів та інших хімічних речовин на людей і навколишнє середовище.
Вчені Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона АН України (м. Київ) розробили і впровадили у виробництво різні способи електрозварювання із застосуванням промислових роботів та автоматичних пристроїв, що виключило дію шкідливих речовин, які виділяються при цьому.
Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП), м. Київ у своїй науково-практичній діяльності значну увагу приділяє науковим розробкам, пов’язаним з виробничою безпекою у всіх галузях господарства.
Зниження рівня виробничого травматизму і захворюваності професійного характеру в усьому світі – одне з найсерйозніших завдань сьогодення.
Щорічно в світі близько 2 млн. чоловіків і жінок гинуть внаслідок нещасних випадків і захворювань професійного характеру. Крім того щорічно реєструється 270 млн. нещасних випадків професійного характеру і 160 млн. професійних захворювань.
В суспільному виробництві України щорічно травмується біля 30 тисяч осіб, 1,5 тисяч працівників гинуть. Найбільше трагічних випадків в агропромисловому комплексі та вугільній промисловості.
Згідно з останніми оцінками Міжнародної організації праці щорічно внаслідок дії виробничих факторів помирає біля 2 млн. осіб. Проаналізувавши багато даних, експерти Міжнародної організації праці дійшли висновку, що чотирма головними „вбивцями” вважаються:
• ракові захворювання, виникнення яких пов’язано з умовами трудової діяльності (32%);
• серцево-судинні захворювання, виникнення яких пов’язано з умовами трудової діяльності (23%);
• нещасні випадки на виробництві (19%);
• інфекційні захворювання, виникнення яких пов’язано з умовами трудової діяльності (17%).
У країнах з ринковою економікою основною проблемою є ракові захворювання, пов’язані з умовами праці.
Серцево-судинні захворювання внаслідок впливу виробничих факторів особливо поширені у колишніх соціалістичних країнах Європи, а також у країнах близькосхідного регіону.
Індія та країни Африки, розташовані на південь від Сахари, потерпають в основному від інфекційних захворювань, пов’язаних з трудовою діяльності.
У країнах Латинської Америки та Карибського басейну поширені всі основні причини, а провідне місце серед них займають ракові та серцево-судинні захворювання.
Жодна галузь виробництва не може вважатися повністю безпечною, але є особливо небезпечні галузі виробництва.
Сільське господарства належить до числа трьох найбезпечніших для життя і здоров’я працівника галузей як у промислово розвинених країнах, так і у країнах, які розвиваються. У сільському господарстві нині зайнято приблизно 1,3 млрд. осіб, або майже половина чисельності робочої сили на планеті. У світі щорічно гине до 170 тисяч сільськогосподарських робітників.
Спеціалісти Міжнародної організації праці підрахували, що 4 % валового внутрішнього продукти (ВВП) втрачаються з причин нещасних випадків і захворювань, пов’язаних з трудовою діяльністю (ВВП – найпоширеніший показник добробуту держав).
Кабінет Міністрів України постановою від 10 жовтня 2001р. №1320 затвердив Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки”, яка передбачає комплексне розв’язання проблем охорони праці, забезпечення пріоритету здоров’я працівників, їх соціального захисту, створення належних, безпечних і здорових умов праці на виробництві.
3. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА, ЗМІСТ, МЕТА І ЗНАЧЕННЯ КУРСУ „ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”
Мета дисципліни „Основи охорони праці” – формування у майбутніх фахівців необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь по методам виявлення та аналізу умов праці і безпеки праці, прогнозування та попередження травматизму, професійних захворювань на виробництві; формування потреби в розробці та виконанні правових, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів з охорони праці, спрямованих на збереження здоров’я, працездатності людини в процесі праці.
Зміст дисципліни „Основи охорони праці”:
1. Правові та організаційні питання охорони праці.
2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
3. Основи техніки безпеки.
4. Основи пожежної безпеки.
Основні терміни і визначення в галузі охорони праці.
Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.
Шкідливий виробничий фактор – це такий, дія якого на працюючого у певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.
Гігієна праці – галузь, що вивчає трудову діяльність людини і виробниче середовище, у якому вона відбувається, їх вплив на організм та розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих і здоров’я умов праці й підвищення її продуктивності.
Техніка безпеки – система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають дію на працюючих небезпечних виробничих факторів.
Небезпечний виробничий фактор – це такий, дія якого на працюючого у певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров’я.
Травма – це пошкодження анатомічної цілості організму будь-яким небезпечним фактором.
Нещасний випадок на виробництві – випадок дії на працюючого небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов’язків або завдання керівника робіт.
Професійне захворювання – захворювання, викликане дією на працюючого шкідливих виробничих факторів.
4. ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ ПРАЦІ. ДЖЕРЕЛА ШКІДЛИВИХ І НЕБЕЗПЕЧНИХ ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ.
Праця, є перш за все, процес, який здійснюється між людиною і природою, процес в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речей між собою та природою.
В процесі праці приймає участь людина (суб’єкт), яка звичайно при допомозі відповідних знарядь (інструментів, машин, пристосувань і т.п.) діє на предмет праці в існуючих умовах навколишнього середовища.
Компоненти процесу праці та їх взаємозв’язок
Залежно від характеру праці на людину можуть впливати різні фактори виробничого середовища та елементів трудового процесу:
1. Технічна озброєність праці (рівень механізації і особливості застосування технології, техніки та предметів праці, їх відповідність вимогам безпеки праці).
2. Санітарно-гігієнічні умови навколишнього середовища (мікроклімат робочого місця, склад повітря, шум , вібрація, ультразвук, іонізація та інфрачервоне випромінювання, освітленість, санітарно-побутове обслуговування, контакт з водою, мастилами, отруйними речовинами).
3. Естетичний стан процесу праці (відповідність виробничих екстер’єрів та інтер’єрів вимогам виробничої естетики; ступінь застосування принципів виробничої естетики при контрольовані для використання машин, механізмів, обладнання, інструменту; використання спеціальних засобів естетичної дії на працюючого).
4. Соціально-психологічні умови прояву та розвитку особистості (психологічний „клімат” в колективах; умови прояву відношення до праці: здібність, комунікабельність, вимоги до індивідуальної трудової дисципліни).
Джерела шкідливих та небезпечних виробничих факторів:
Засоби електромеханізації; транспортні засоби; технологічне обладнання об’єктів рослинництва, тваринництва, кормо виробництва, авто гаражів, ремонтних майстерень, пунктів технічного обслуговування; майданчиків зберігання і налагодження сільськогосподарської техніки; добрива і пестициди; різні предмети праці; вантажопідйомні машини і механізми; рослини, тварини, птахи, бджоли; технологічні процеси та їх окремі операції; електричний струм.
5. ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИНИКНЕННЯ ТРАВМОНЕБЕЗПЕЧНИХ СИТУАЦІЙ ТА ІНШИХ НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ.
Кожний небезпечний виробничий фактор незалежно від його виду, рівня та інших властивостей має певну зону своєї дії.
Небезпечна зона – це простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничого фактора.
Небезпечна дія – дія оператора, внаслідок якої людина потрапляє до небезпечної зони.
Небезпечні обставини розкривають дії, стан чи ознаки небезпечного фактора і обстановку, при якій він діяв на людину.
Небезпечні умови можуть визначатися недоліками конструкцій машин, технологічного обладнання і процесів, низьким рівнем організації виробництва, недостатнього надійністю виробничого обладнання тощо.
Небезпечна ситуація – реальна загроза травмування, яка виникає при збіганні небезпечних умов з обставинами, у які потрапляє працюючий після допущених небезпечних дій.
Небезпечна ситуація може мати конкретніше визначення: „аварійна ситуація”, „травмонебезпечна ситуація”, „критична або катастрофічна ситуація”.
Наслідками цих явищ є :
- аварія;
- травма;
- катастрофа.
Схема процесу формування та виникнення травмонебезпечних, аварійних та катастрофічних ситуацій.
Працюючий, допускаючи небезпечну дію (НД), потрапляє у небезпечні обставини (НО), за яких на нього може діяти небезпечний виробничий фактор (НФ) при небезпечній умові (НУ). Так створюється інша подія – надзвичайна ситуація (НС), наслідками якої може бути травма (Т), аварія (А). В результаті аварії виникає інша подія, що має назву критична ситуація (КС) при додаткових небезпечних умовах (НУд) і додаткової небезпечної дії (НДд). Наслідком якої є катастрофа (К).
6. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ, ЇХ НОРМУВАННЯ.
1. Фізичні: рухомі машини, механізми та окремі деталі; вироби заготовки, матеріали; конструкції, що можуть руйнуватися; грунти, що обвалюються; запиленість і загазованість повітря робочої зони; підвищена або понижена температура матеріалів та поверхонь обладнання, повітря робочої зони; високі рівні шуму, вібрації; підвищена або понижена вологість; підвищений або понижений атмосферний тиск або його різка зміна;рухомість та іонізація повітря; підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість, понижена контрастність; гострі краї, задирки і шорсткі поверхні заготовок, інструменту, тари тощо.
2. Хімічні: пестициди, мінеральні добрива, кислоти, луги та інші хімічні реактиви; хімічні кормові добавки; дезинфекційні засоби; лікувальні препарати та інші хімічні речовини.
3. Біологічні: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;макроорганізми (рослини і тварини), отруйні комахи, змії, дикі і свійські тварини.
4. Психофізіологічні: фізичні перевантаження; нервово-психічні перевантаження (розумові, монотонність праці, емоційні (стреси).
Гранично допустимий рівень виробничого фактора – це дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здоров’я в процесі роботи або віддаленні строки життя сучасного і наступних поколінь.
Державними нормативними актами з охорони праці встановлені:
- допустимі значення (температура, вологість, рухомість повітря);
- гранично допустимі щільності (потік енергії);
- гранично допустимі дози (опромінення);
- гранично допустимі рівні (звук, радіоактивні забруднення, вібрація);
- гранично допустимі концентрації (пил, загазованість).
7. КЛАСИФІКАЦІЯ РОБІТ ЗА НАПРУЖЕНІСТЮ ТА УМОВАМИ ПРАЦІ.
Напруженість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважно навантаження на центральну нервову систему.
По напруженості в сільськогосподарських підприємствах виділяється: робота операторів тваринницьких ферм, комплексів, трактористів-машиністів, тощо де їхня праця пов’язана з прийняттям швидких рішень в умовах дефіциту часу, високо відповідальна і емоційно напружена.
Оцінка важкості фізичної праці проводиться на підставі обліку показників: фізичне динамічне навантаження; маса вантажу, що піднімається та переміщується; стереотипні робочі рухи; робоча поза, нахили корпусу, переміщення у просторі.
Категорії робіт:
Легка (категорія 1) – роботи, які виконуються сидячи, стоячи або зв’язанні з переміщенням, але не потребують систематичного напруження або підняттям та переносом важкості; енерговитрати до 172 ВТ.
Середня тяжкість (категорія 2а) – роботи, пов’язані з постійною ходьбою (переміщення), які виконуються сидячи або стоячи, але не потребують переміщення важкості; енерговитрати 172-232 Вт.
Середня тяжкість (категорія 2б) – роботи, пов’язані з ходьбою та переміщенням невеликих (до 10кг) важкостей; енерговитрати 232-293 Вт
Важкі (категорія 3 ) – роботи, пов’язані з систематичним напруженням, зокрема з постійним переміщенням та перенесенням значних (більше 10 кг) важкостей; енерговитрати більше 293 Вт.
8. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАНЬ І ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ.
1. Організаційні: незадовільна організація робіт; відсутність засобів захисту, контролю за охороною праці; недостатнє навчання кадрів, порушення трудової дисципліни тощо.
2. Санітарно-гігієнічні: підвищений рівень шуму, вібрації, незадовільна освітленість, надмірна загазованість, запиленість, підвищена вологість повітря тощо.
3. Технічні: несправність обладнання, машин, інструментів, пристроїв або невідповідність їх конструкцій вимогам охорони праці; низький рівень механізації, порушення правил експлуатації транспортних засобів, відсутність огороджень тощо.
Джерела травмування і захворювань в сільськогосподарському виробництві:
Мобільні засоби механізації, технологічне обладнання, будівельні конструкції, склад повітря робочої зони, тварини, птахи, транспортні засоби, випромінювання, електричний струм тощо.
9. ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ І ШЛЯХИ СТВОРЕННЯ ЗДОРОВИХ І БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПРАЦІ.
Вибір відповідних технологій, прийомів і режимів роботи; раціонального порядку обслуговування виробничого обладнання, виробничих приміщень і майданчиків, вихідних матеріалів і заготовок; раціональне розміщення виробничого обладнання; організація робочих місць; реалізація вимог безпеки; електромеханізація, автоматизація, герметизація і роботизація технологічних процесів; раціоналізація опалення, вентиляції, освітлення виробничих приміщень і робочих зон; використання засобів захисту; якісне навчання і проведення інструктажів з охорони праці, дотримання норм охорони праці, режиму праці і відпочинку; інженерно-технічне забезпечення безпеки.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Лехман С.Д., Гряник Г.М. Охорона праці. – К.: Урожай, 1994, с.3...5, с.6...11, с.16...31, с. 47...51.
2. Шкрабак В.С. Охрана труда. –Л.: Агропромиздат, 1990, с. 3...6, с. 7...11, с.18....35.
2. Лехман С.Д. та інші. Запобігання аварійності і травматизму у сільському господарстві. –К.: Урожай, 1993, с. 3...6, с. 7...16, с. 20...35.
|
