Вступ
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
– пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства і повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
– комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
– соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
– встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
– використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
– здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
– забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
– міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організацій роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
У цій роботі були використані такі джерела, як Кодекс законів про працю, закон «про охорону праці», а також підручники по трудовому праву, під редакцією Н.Б. Болотіной, П.Д. Пилипенко.
Об'єктом даної курсової роботи являються суспільні відносини працівника та роботодавця, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі.
Метою курсової роботи є дослідити, які нормативно-правові документи регулюють питання у сфері трудових відносин, зокрема, що виникають в процесі укладання трудових угод, які пов'язані з охороною та оплатою праці.



Висновки
Таким чином, законодавство про працю переслідує дві мети: соціальну – захист інтересів і прав працівника і економічну – стимулювання розвитку виробництва. На перший погляд інтереси працівника і виробництва не співпадають, але насправді обумовлюють один одного. І саме зараз настав час осмислити цей факт, взяти його за відправний пункт розвитку трудового законодавства. Саме такими міркуваннями керувалися під час розробки документу його автори – науковці та практики.
Правова база, яку створить новий Трудовий кодекс України, має сприяти максимальній реалізації трудового потенціалу населення, підвищенню рівня доходів громадян, вирішенню проблем зайнятості і, врешті, побудові соціальної спрямованої ринкової економіки у нашій державі.
Поряд із аналізом чинного трудового законодавства увага приділяється сучасним проблемам трудового права в аспекті його удосконалення. Законодавством на працівника також покладається зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцем в організації і нешкідливих умов праці. Порушенням працівником зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності.
Охорону праці розглядають як своєрідну систему законодавства. Найважливіші норми, що регулюють питання охорони праці, передбачені в Конституції України, КзпП України та Законі України «Про охорону праці».

1. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. – Харків: Консум, 2003. – 832 с.
2. Камлик М.І. Законодавство України про працю. Збірник законодавчих актів та нормативних актів. К.-2003 р., 944 с.
3. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 1996 року №196/96-ВР
4. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
5. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 21 грудня 2000 року №2180-III, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 грудня 2007 року №107-VI.
6. Бюлетень законодавства і юридичній практики України-Переодичне видання. Охорона праці. Під редакцією В.С. Ковальський. К.; Юринком, 1999 р. – 400 с.
7. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник.-К.; Вікар, 2004.-725 с.
8. Пилипенко П.Д. Трудове право України: Підручник.-К.; Ін Юре, 2004.-536 с.
9. Грищук М.В. Основи охорони праці: Підручник для ВНЗ.-К.; Кондор, 2005.-240 с.
10. Ткачук К.Н. Охорона праці: Підручник для ВНЗ.-К., 1998.-320 с.