Под горением в узком смысле слова понимают химическую реакцию соединения вещества с кислородом, сопровождающуюся значительным выделением тепла и излучением света.
Чтобы началось горение, необходимо наличие кислорода (воздуха) и источника воспламенения, однако и при этих условиях не всегда возможно горение. Необходимо, чтобы кислород и горючее вещество были в определенных количественных соотношениях, а источник воспламенения имел достаточный запас тепловой энергии. Горение большинства веществ становится невозможным, если содержание кислорода в воздухе понижается до 14—18%.
Тепло источника воспламенения затрачивается на превращение горючих веществ в газы и пары и на нагрев их до температуры самовоспламенения.
Твердые горючие вещества (древесина) при разложении выделяют паро- и газообразные продукты, а затем, по мере накопления тепла в результате окисления паров и газов и нарастания скорости реакции происходит самовоспламенение и начинается горение. Чтобы прекратить горение, надо исключить одно из условий, необходимых для его продолжения. Попадающая на горящую древесину вода понижает температуру всей системы и препятствует проникновению воздуха к древесине.
Пена (химическая или воздушно-механическая), покрывая поверхность древесины, прекращает доступ к ней кислорода воздуха.
В процессе горения участвует только кислород; азот и другие газы, находящиеся в воздухе в небольших количествах, в этом процессе участия не принимают. Изменяя концентрацию кислорода в воздухе, можно ускорить или замедлить скорость горения древесины. Это используется для прекращения процесса горения. Инертные газы, пары негорючих жидкостей (четыреххлористого углерода, воды и др.), попадая на поверхность древесины, нарушают состав системы, способной к горению, вытесняя из нее кислород воздуха. Для сгорания древесины требуется значительное количество воздуха. Так для полного сгврания 1 кг древесины требуется 4,6 ж3 воздуха. Следовательно, уменьшая доступ воздуха к горящей древесине, можно прекратить ее горение.
Під
горінням у вузькому сенсі слова розуміють хімічну реакцію сполуки
речовини з киснем , що супроводжується значним виділенням тепла і
випромінюванням світла .
Щоб
почалося горіння , необхідно наявність кисню ( повітря ) і джерела
займання , однак і за цих умов не завжди можливе горіння . Необхідно
, щоб кисень і пальне речовина були в певних кількісних співвідношеннях
, а джерело займання мав достатній запас теплової енергії. Горіння більшості речовин стає неможливим , якщо вміст кисню в повітрі знижується до 14-18 %.
Тепло джерела запалення витрачається на перетворення горючих речовин в гази і пари і на нагрів їх до температури самозаймання .
Тверді
горючі речовини ( деревина ) при розкладанні виділяють паро-та
газоподібні продукти, а потім , у міру накопичення тепла в результаті
окислення парів і газів і наростання швидкості реакції відбувається
самозаймання і починається горіння . Щоб припинити горіння , треба виключити одна з умов , необхідних для його продовження . Потрапляє на палаючу деревину вода знижує температуру всієї системи і перешкоджає проникненню повітря до деревини .
Піна ( хімічна або повітряно -механічна ) , покриваючи поверхню деревини , припиняє доступ до неї кисню повітря.
У
процесі горіння бере участь тільки кисень ; азот та інші гази , що
знаходяться в повітрі в невеликих кількостях , в цьому процесі участі не
приймають. Змінюючи концентрацію кисню в повітрі , можна прискорити або сповільнити швидкість горіння деревини. Це використовується для припинення процесу горіння . Інертні
гази , пари негорючих рідин ( чотирихлористого вуглецю , води тощо) ,
потрапляючи на поверхню деревини , порушують складу системи , здатної до
горіння , витісняючи з неї кисень повітря . Для згоряння деревини потрібна значна кількість повітря . Так для повного сгвранія 1 кг деревини потрібно 4,6 ж3 повітря . Отже , зменшуючи доступ повітря до палаючої деревині , можна припинити її горіння .
| 
