ЗМІСТ

ВСТУП      3
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ    4
2.АВАРІЇ З ВИКИДОМ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ    9
3. АВАРІЇ З ВИТОКОМ СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН     13
4. АВАРІЇ НА ТРАНСПОРТІ     15
5. ПОЖЕЖІ ТА ВИБУХИ     20
ВИСНОВОК     22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ     23
ДОДАТКИ     24

ВСТУП

За даними ООН, у багатьох країнах світу природні та техногенні катастрофи завдають збитків, що становлять приблизно 2-4 % валового внутрішнього продукту (ВВП) держави. В Україні щорічні витрати лише на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищують 2 % загального обсягу виробленого ВВП.
Щорічно в Україні відбувається близько 140-150 техногенних аварій і катастроф регіонального і державного рівня. Орієнтовна структура надзвичайних ситуацій техногенного характеру має такий вигляд: аварії з викидами СДОР — 4 %, пожежі й вибухи — 19,5 %, транспортні аварії— 17,7 %, аварії на системах життєзабезпечення — 17,3 %, аварії на радіаційних об'єктах — 8,4 %, аварії на комунальних системах та очисних спорудах — 17,3 %, надзвичайні ситуації на об'єктах інших видів — 15,8 %. Експертне встановлено, що щорічні народногосподарські втрати від аварій становлять 140-150 млн грн.
Нині в багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і, особливо, техногенних надзвичайних ситуацій, вагомість наслідків об'єктивно примушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишнього середовища, а також стабільності розвитку економіки країни.
Руйнівну силу техногенних катастроф і стихійних лих у деяких випадках можна порівняти з військовими діями, а кількість постраждалих значною мірою залежить від типу, масштабів, місця і темпу розвитку ситуації, особливостей регіону і населених пунктів, що опинились в районі події, об'єктів господарської діяльності. Несподіваний розвиток подій веде до значного скорочення часу на підготовку рятувальних робіт і їх проведення, що й зумовлює актуальність даної теми, та цікавість до її вивчення.

1.      ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та значних матеріальних втрат.
Надзвичайні ситуації, які здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення у мирний і воєнний час, поділяються за наступними основними ознаками:
    за сферою виникнення;
    за галузевою ознакою;
    за масштабами можливих наслідків.
Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:
    наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;
    заподіяння економічних збитків;
    істотне погіршення стану довкілля.
Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслідків поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків, на НС:
    загальнодержавного рівня - надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним пере несенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
    регіонального рівня - надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
    місцевого рівня - надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджеті/. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;
    об'єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.
Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.
Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно небезпечних виробництвах. До них належать в першу чергу хімічно небезпечні об'єкти, радіаційна небезпечні об'єкти, вибухо- та пожежонебезпечні об'єкти, а також гідродинамічне  небезпечні об'єкти. У останні роки значно зросла також небезпека від аварій і катастроф на транспорті.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати за такими основними ознаками:
    за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівня);
    за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території, об'єкти особливого природоохоронного значення;  у водоймах; матеріальних об'єктах - об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорті, житлово-комунального господарства та населення - персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо).
Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків
Внаслідок техногенних аварій та катастроф складається надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися.
Техногенна надзвичайна ситуація - це стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, завдається шкода майну населення, економіці і довкіллю.
Джерело техногенної надзвичайної ситуації – це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.
Аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа - це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Техногенна небезпека — це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у вигляді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.
Зона техногенної надзвичайної ситуації - це територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.
Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поділяються на:
    транспортні аварії, пожежі (вибухи);
    наявність у довкіллі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації);
    аварії зі загрозою викиду (викидом) ХНР і біологічних небезпечних засобів;
    аварії з загрозою викиду (викидом) радіоактивних речовин,
    раптове руйнування будівель і споруд; -аварії на системах життєзабезпечення;
    аварії на електроенергетичних спорудах;
    аварії на очисних спорудах, гідродинамічні аварії.
Транспортні аварії поділяються па аварії (катастрофи): - на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену); - на автомобільному транспорті; - на суднах (пасажирських, вантажних); - на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); - на транспорті з викидом (загрозою викиду) ХНР, РР і БНР; - на міському транспорті; - на транспорті, в які потратиш керівники держави та народні депутати.
Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): - на спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об'єктів; - на об'єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; - на транспорті; - в шахтах, підземних та гірничих виробітках; - в будівлях та спорудах громадського призначення; - на радіаційних, хімічних та біологічно небезпечних об'єктах.
Аварії з викидом (загрозою викиду) ХНР і БНР поділяються на:
    аварії з викидом (загрозою викиду) ХНР, утворення та розповсюдження ХНР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання);
    аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.
Аварії з викидом (загрозою викиду) РР трапляються:
    на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення;
    на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій);
    з джерелами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл);
    з радіоактивними відходами, які не виробляються атомними станціями.
Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транспортних комунікацій; виробничого призначення; громадського призначення.
Аварії па електроенергетичних системах: атомних електростанціях; гідроелектростанціях; теплоелектростанціях; автономних електроенергетичних станціях; інших електроенергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транспортних електричних контактних мережах; порушення стійкості або поділ об'єднаної енергосистеми України.
Аварії на системах життєзабезпечення:
    на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин;
    на теплових мережах; на системах забезпечення населення питною водою;
    на магістральних і комунальних газопроводах;
    на нафтопроводах і продуктопроводах;
    на системах зв'язку та телекомунікацій.
Аварії на очисних спорудах:
    стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин;
    промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.
Гідродинамічні аварії (катастрофи) трапляються при:
    прориві гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення;
    спрацюванні водосховищ у зв'язку з загрозою прориву гідроспоруди

2.    АВАРІЇ З ВИКИДОМ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в ат-мосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгостро¬кове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.
На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:
    1957рік — аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробниц¬тву-плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500кв.км);
    1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн осіб);
    1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);
    1979 рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (стало¬ся зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що при¬звело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).
Однак найбільшою за масштаба¬ми забруднення навколишнього се-редовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуа¬тації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Радіаційне забруднення ве-личезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час про¬живають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорно¬бильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.
За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпеч¬них ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних ре¬човин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були ски¬нуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, ґрун¬ти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз про¬живає 5 млн осіб.
Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5 Р/год. Проектний термін служби сар¬кофага, який захищає четвертий реактор, — 30 років. Зараз планується бу¬дівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року відбулося закриття Чорнобильської АЕС.
Сьогодні ніхто практично не застрахований від впливу наслідків цієї аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть віддаленість на сотні і тисячі кілометрів від АЕС не може бути гарантією безпеки.
Стан здоров'я населення в умовах довгострокової дії малих доз іонізуючого випромінювання. Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в про¬дуктах харчування та воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбу¬вається поступовий розвиток патологічних процесів.
Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивно¬го випромінювання належить до найбільш актуальних.
Чим далі ми від 26 квітня 1986p., тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Наведемо дані з доповіді Міністра охорони здоров'я України про медичні аспекти наслідків аварії через 12 років після трагедії.
Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній електростанції. Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.
Близько 2 тисяч осіб отримали місцеві променеві ураження, з 800 тисяч, що брали участь у роботах з ліквідації аварії. Це пожежники, військові, працівники атомної енергетики, наукові співробітники, бу-дівельники, медичні працівники та багато інших.
Найбільші дози опромінення зареєстровані серед пожежників та персоналу АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.
Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастро¬фи в Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, з них 2,35 млн мешка¬ють протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч бра¬ли участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.
Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної не¬безпеки. Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні захо¬ди, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.
Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:
    обмеження надходження радіонуклідів з їжею;
    гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;
    підвищення захисних сил організму.
Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речо¬вин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випроміню¬вання (антимутагени та радіопротектори). На допомогу приходять природні «за¬хисники». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чор¬ноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіо¬нукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіо¬захисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.
    Добре харчування.
    Щоденне випорожнення.
    Вживання: ідварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;  соків з червоними пігментами (виноградний, томатний);  чорноплідної горобини, гранатів, родзинок;  вітамінів А, Р, С, В, соку буряка, моркви;  хрону, часнику;  крупи гречаної, вівсяної;  активованого вугілля (1-2 таблетки перед їжею);  сирів, вершків, сметани;  овочів й фруктів (знімати верхній шар до 0,5 см, з капусти видаляти верхні три листки);
    Щедре пиття.




3. АВАРІЇ З ВИТОКОМ СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням на-вколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної;  на-фтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при  транспортуванні силь-нодіючих отруйних речовин.
Джерела хімічних аварій викиди та витоки небезпечних хімічних речовин загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводожується забрудненням навколишнього середовища аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів
Рекомендації американського вченого доктора Р. Гейла, щодо збереження здоров’я в умовах довгострокової дії малих доз випромінювання:
Безпосередніми причинами цих аварій є:
    порушення правил безпе¬ки й транспортування,
    недотримання техніки безпеки,
    вихід з ладу агрегатів,
    механізмів,
    трубопроводів, до ушкодження ємностей тощо.
Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації «Юніон Карбайд» в індійському місті Бхопал 1984р. Викид стався раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібно¬го компонента — метилізоционату. Ця сполука — дуже сильна отрута, яка вик¬ликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної ката¬строфи оцінюються в 3 мільярди доларів США.
Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків от¬руйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені про потен¬ційну небезпеку для місцевих жителів, пов'язану з технологією виробництва от¬рутохімікатів.
Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших про-мислових Катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значні території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруд¬нення навколишнього середовища.
Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерел ом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а і в прилеглих районах. У США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть по¬трапити в навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:
    Виникає дискомфорт у постраждалих.
    З'являється втрата працездатності.
    Виникає загроза життю.
До числа небезпечних для здоров'я людини газоподібних сполук, які забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна віднести: С12, НС1, HF, HCN, SO3, SO2, CS2, CO, СО2, NH3, COC13, оксиди азоту та інші.
Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні спо¬луки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впли¬вають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викли¬кають у них ураження різного ступеня.
Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного про¬цесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

4. АВАРІЇ НА ТРАНСПОРТІ

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних заходів та дорожньо-транс¬портних пригод (ДТП).
Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.
Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30  разів більша кількість отримує травми.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охоро¬ни навколишнього природного середовища.
Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався,, крім того, був добре обізнаний з засобами індивідуального та колективного захисту, що зна¬ходяться на транспортному засобі, та знав способи їх використання.
Повітряний транспорт. З моменту виникнення авіації виник¬ла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту відмови двигунів у польотах практично завжди при¬зводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорі¬чно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких ги¬нуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу, щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса ма¬шин в 10-15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.
Аналіз авіаційних катастрофу світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий, порівняно з неве¬ликими літаками.
Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слаб-кого невротичного шоку до тяжких чисельних травм. Це можуть бути: ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини,  груд¬ної клітки,  поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок,  асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами си¬нильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака. При катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь-якій ситуації.
Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є:  залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього за¬лізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та на¬фтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.
Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюєть¬ся це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.
Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації, а саме:
    при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж на 5 м до крайньої рейки;
    на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі;
    залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішох¬ідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;
    підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та звуковою сигна¬лізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкри¬тому шлагбаумі, а при його відсутності — коли не видно потяга;
    забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить;
    під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю, платформи;
    підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;
    посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не потрапити у зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;
    на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних майданчиках, а також не висовуйтесь з вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;
    забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користува¬тися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски і таке інше); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;
    при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інва¬лідам та іншим;,
    при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.
Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини.
Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.
У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гине. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна «Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в катас¬трофі англійського пасажирського порому «Геральд офф фри ентер-прайз» загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастро¬фи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до за¬гибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді.
Основні причини загибелі кораблів
    посадка на рифи
    зіткнення
    перекидання
    пожежі
    порушення норм експлуатації та правил безпеки
    помилкові функціональні дії команди інше.
У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов'язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрача¬ють шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: > при перекиданні шлюпки, > сильних ударах об борт корабля і таке інше. Втрата шансів на врятування може виникати внаслі¬док неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне.
При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія ста-новить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.
Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50% всіх тепловитрат .організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.


5. ПОЖЕЖІ ТА ВИБУХИ

Вибуху та їх наслідки — пожежі, виникають на об'єктах, які вироб-ляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох мате-ріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше; ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного поход¬ження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соля¬ної й мурашиної-кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.
Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану,,бутану, етилену, пропилену тощо.
В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та облад¬нання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприєм¬ствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електро¬проводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.
Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:
    несправність електрообладнання — 23%;
    куріння в неналежному місці — 18%;
    перегрів внаслідок тертя в не¬справних вузлах машин — 10%;
    перегрів пальних матеріалів — 8%;
    контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%;
    контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки - 7%;
    запалення від пальних часток (іскри) від установок та устатку¬вання для спалювання — 5%;
    самозапалювання пальних матеріалів — 4%;
    запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.
Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюд¬жет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.


ВИСНОВОК

Потенційно уразливим для виникнення надзвичайної ситуації може стати не тільки той об’єкт,на який спрямовано загроза функціонуванню, а й деякий  інший об’єкт, який пов’язаний з об’єктом загрози деякими причинно-послідовними зв’язками забезпечення функціонування та життєдіяльності;
Деякий пересічний об’єкт стає уразливим навіть при відсутності зовнішніх та внутрішніх безпосередніх загроз, якщо підпадає під надзвичайну ситуацію первинної послідовності, вторинної послідовності та та ін. Масштаби та наслідки надзвичайної ситуації не залежать в пряму від її черги у ланцюзі графу розвитку надзвичайних ситуацій; по результатах системного вивчення всього  обсягу сценаріїв розвитку комплексних надзвичайних ситуації, під які об’єкт може підпадати, є можливість уразити об’єкт неявно, не напряму, мінімальними витратами зусиль та з максимальними наслідками.
 Забезпечення сталого функціонування деякого об’єкту можливе тільки при вивченні всіх можливих сценаріїв розвитку комплексної надзвичайної ситуації, під яку він може підпадати, та відпрацювання повного комплексу профілактичних заходів та й інші можливі ситуації подолання надзвичайних наслідків.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Атамашок В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1986.
2.    Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных электростанций. - М., 1989.
3.    Деміденко Г.П., Захист об'є ктів народного господарства від зброї масового ураження. - К., 1996.
4.    Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. - К., 1997.
5.    Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах харчування (ДР-97). МОЗ України. - К., 1997.
6.    Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАНУ, 1995.
7.    Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.
8.    Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.
9.    Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. -К., 1999.
10.    Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. - М., 1990.
11.    Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. - К., 1997.
12.    Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и экологического характера. В 3-х частях. - М., 1990.
13.    Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом генерал-лейтенанта М.С. Бондарчука. Штаб ЦО України. -К., 1990.