Вплив стресу на безпеку праці

При аналізі психофізіологічних небезпечних та шкідливих чин­ників велике значення приділяється стресу, що виникає внаслідок тривалого впливу на працюючого комбінованої дії психоемоційних перевантажень та небезпечних виробничих чинників.

Стрес (англ. stress - тиснення, натискання, напруження) - це стан психічної напруженості, викликаний небезпеками, що вини­кають у людини при розв'язанні важливої для неї задачі.

Термін "стрес" часто застосовується не тільки в охороні праці, але й у повсякденному житті.

За останні роки психоемоційний стрес став глобальною пробле­мою виживання людства. Це підтверджується тією увагою, яка при­діляється стресу на міжнародному рівні. Так, у 1995 р. у Москві  Європейським бюро ВООЗ була проведена міжнародна конферен­ція "Суспільство, стрес, здоров'я"; у 1995 р. у Вашингтоні пройшов міжнародний конгрес під девізом "Праця, стрес та здоров'я. Ство­рення більш здорових робочих місць"; у 1996 р. у Стокгольмі про­йшов міжнародний конгрес щодо професійного здоров'я; у 1999 р. у Токіо пройшов міжнародний конгрес з питань хронічного робо­чого стресу за збереження здоров'я; у 1999 р. в Німеччині пройшов XI міжнародний конгрес, присвячений питанням професійної пси­хіатрії.

Стрес характеризують як захисне явище, як вісник захворю­вання, як причину порушень низки життєво важливих психо­фізіологічних функцій.

Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він харак­теризується зростанням біоелектричної активності мозку, підвищен­ням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширенням крово­носних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконання складних і не­безпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудо­вої діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.

Між рівнем стресу і активацією нервової системи, яка породжу­ється ним, з одного боку, та результативністю трудової діяльності - з іншого, немає пропорційної залежності. Відомо, що з ростом ак­тивації нервової системи до певного рівня продуктивність праці підвищується, тоді як при подальшому зростанні активації вона починає падати, і рівень небезпеки зростає.

Отже, стрес позитивно впливає на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод, які виникають у процесі праці) лише доти, доки не перевищить певного критичного рівня. При перевищенні цього рівня в організмі людини розвивається так званий процес гіпермобілізації, який викликає порушення механізмів саморегуляції та погіршення результатів діяльності аж до її зриву. Тому стрес, який перевищує критичний рівень, нази­вають дистресом.

Особливо небезпечним, як показали дослідження, є стрес у тру­довій діяльності. Робота економістів, фінансистів, банківських службовців, менеджерів, працівників державних контрольно-ре­візійних та податкових служб пов'язана з впливом на них нега­тивно діючих стресорів, таких, як: інтенсивність праці; зростан­ня потоку інформації, яку необхідно опрацювати і використову­вати у повсякденній практиці; дефіцит часу; відповідальність за прийняття рішень; гіподинамія; різні зовнішні впливи (шум, заб­руднення, випромінювання тощо); монотонність праці; порушен­ня стереотипної системи праці (поломки техніки) тощо.

Як зазначалося раніше, стресові впливи можуть стати причи­ною виникнення фізіологічних і психологічних змін, що призво­дять до небезпечних ситуацій та нещасних випадків.

Фізіологічні порушення можуть супроводжуватися розлада­ми нервової та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту та ін.

До психологічних розладів належать агресивність, фрустрація, нервозність, роздратування, тривога, нерішучість, швидкий роз­виток утоми тощо. Фрустрація (лат. "обман", марне чекання) - мотивація досягти мети за існуючої сильної перешкоди.

Крім того, стрес є причиною багатьох психосоматичних захво­рювань: психозів, неврозів, захворювань судин мозку, серцево-су­динних захворювань та інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, виразково-дистрофічних уражень шлунково-кишкового тракту, нейроциркуляторної дистонії, зниження імунітету, онкологічних захворювань. Стрес впливає на статеві функції, генетичний апа­рат клітин, призводячи до вроджених порушень розвитку дітей, тощо. Вчені висловлюють припущення про існування зв'язку між стресовими навантаженнями та спонтанним абортом.

Згубна дія стресу також проявляється у зростанні алкоголізму та наркоманії, підвищенні рівня травматизму, збільшенні кількості інвалідів та випадків самогубств.

На сучасному етапі сильним стресом, який впливає на стан пра­цівника та можливість виникнення небезпечних ситуації, є моббінг.

Моббінг - це "війна" на робочому місці, яка призводить до ви­никнення у працівників стресового стану. Значна частина робітників та службовців реагують на моббінг фізіологічними (виразка шлунку, серцево-судинні та онкологічні захворювання тощо) та психічними розладами, а інколи він призводить до травмування й самогубства.

Причин появи моббінгу досить багато, розглянемо основні з них:

- процес постійної модернізації, раціоналізації виробництва, який вимагає концентрації сил і уваги в процесі праці, що зумов­лює високу продуктивність праці і, як наслідок, соціальну незахище­ність працюючого;

- страх втратити робоче місце;

- психологічний терор, зумовлений заздрістю, марнославством і, як наслідок, створення інтриг, пліток, фізичного впливу. Все це створює поганий виробничий клімат і впливає на продуктивність праці та безпечність її умов;

- нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих зу­силь, що створює умови для породження пліток, шантажу, силової погрози, сексуальних домагань, домислів, суперечок між колега­ми, в які потрапляє весь колектив.

Моббінг і його наслідки настільки широко розповсюдились, що стали світовою проблемою 90-х років. Вчені пропонують вважати моббінг психосоціальним нещасним випадком на робочому місці.

З точки зору медицини, для профілактики, попередження та ре­абілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується засто­совувати вправи, що включають психотерапію, фізичні, водно-по­вітряні процедури, фізіотерапевтичні процедури, масаж, адекватне харчування, приймання вітамінів та мінеральних речовин, релаксуючу музику та вправи, медитацію, аутогенне тренування тощо.