Техногенне, екологічне та природне становище України рік від року стає складнішим, зростає його негативний вплив на .населення та навколишнє середовище. Тому, з набуттям Україною незалежності, враховуючи досвід економічно розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення Цивільної оборони, як державної системи органів управління та сил для організації і здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків надзвичайних-ситуацій.
     При розробці Закону України "Про Цивільну оборону України" та "Положення про ЦО України" основна увага зверталася  на досягнення наступних напрямків:
–  Закон, та Положення повинні враховувати світовий досвід побудови і здійснення, заходів Цивільної оборони і повною мірою відповідати Женевській (1949 р.) Конвенції "Про захист жертв війни";
 – відповідність системи захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій до умов, потреб і можливостей держави;
–  відповідність організаційної структури створюваної системи до конституційної побудови державної виконавчої влади і прийнятого законодавства України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного стану;
–  забезпечення високої реальної готовності органів управління, сил Цивільної оборони до дій за призначенням та високої ефективності цих дій.
Певною мірою вдалося досягти того, що Цивільна оборона України відповідає умовам, які витікають з аналізу можливих надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Прийняття Закону "Про Цивільну оборону України" є наслідком клопіткої роботи фахівців штабів Цивільної оборони на чолі зі штабом ЦО України та зацікавлених міністерств і відомств. Протягом року було опрацьовано декілька варіантів документів і 28 жовтня 1992 року Верховна Рада України розглянула і схвалила "Концепцію Цивільної оборони України", та в першому читанні Закон України "Про Цивільну оборону України", який було прийнято остаточно лише З лютого 1993 р.
 3 надрукуванням, його в періодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив  у дію.
Закон складається з преамбули та п'яти розділів, до складу яких входять  17 статей. За обсягом це невеликий документ, однак за змістом — дуже об'ємний, так як він коригує діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.   
У преамбулі проголошено: "Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
 Держава яка гарант цього права створює систему Цивільної оборони, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".   
Тобто, держава не тільки проголошує право населення на. захист свого життя і здоров'я в умовах НС, але і гарантує це право, створюючи загальну систему захисту населення, систему цивільної оборони.
Систему Цивільної оборони складають:
– органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями, у надзвичайних ситуаціях;   
– органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і підпорядкування;      .
– сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО; фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
–  системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;
– Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах-захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;— курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців і насе¬лення з питань ЦО;    – служби Цивільної оборони.
У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом".
 Закон, і особливо, Положення про Цивільну оборону, конкретніше розкривають-сутність завдань ЦО.
Основними завданнями цивільної оборони України є:
– запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;     
– оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій, у мирний і воєнний часи-та постійне інформування його про наявну обстановку;
– захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
 – організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
– організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у ра¬йонах лиха і осередках ураження;
– створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення та зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженнями, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзви¬чайних ситуаціях мирного і воєнного, часів;
– підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індиві¬дуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.     
Для виконання кожного з завдань необхідно здійснювати великий обсяг заходів, які потребують залучення значної кількості сил, засобів, матеріальних і фізичних витрат, вміння та високої відповідальності на всіх рівнях.
Так запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження передбачає запровадження і здійснення таких заходів:
–завчасна розробка і проведення інженерно-технічних заходів для зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу їхніх наслідків;
–  готується науково обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;
– здійснюється безпосереднє спостереження за станом потенційно-небезпечних об'єктів і навколишнього природного середовища;
– утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення та "інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;
– створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;
— проводиться забезпечення працівників об'єктів індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони;
Завжди вагоме значення мало своєчасне оповіщення, яке сприяло уникненню значних людських жертв. До оповіщення залучаються відповідні фахівці установ державних і територіальних органів влади, мережі радіо та телебачення тощо.
Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж і застосування засобів ураження здійснюється проведенням комплексу заходів, які повинні забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захисти, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.
Укриття населення в захисних спорудах досягається:
–  завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання;     .
– комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для, розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення;
           – обстеженням і обліком підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту населення;    .
– дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.,   
Потреба у захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання. Укриттям у сховищах повинна бути забезпечена найбільша працююча зміна підприємства, .установи, організації, що продовжують свою виробничу діяльність у воєнний час, а також нетранспортабельні хворі у лікарнях, що розташовані в містах, віднесених до груп з Цивільної оборони. Норми площі захисної споруди на одну особу та інші критерії визначаються відповідно до будівельних норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.
Практичні заходи евакуації населення як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини) планується на випадок:   
– загальної аварії на АЕС;
–  загрози катастрофічного затоплення місцевості;
– всіх видів аварій з викидом сильнодіючих, отруйних речовин (СДОР), внаслідок яких виникає. безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;
– масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;
– землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.
Підставою для практичного здійснення евакозаходів є фактичні показники стану наявності обстановки в разі надзвичайної ситуації та відповідне рішення.
До комплексу заходів медичного захисту населення, що полягає в запобіган¬ні ураженню людей або зменшенні його масштабів, своєчасному поданні допомоги .потерпілим і їх лікуванні, забезпеченні епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій, включається така робота:
– планування використання наявних сил і засобів охорони здоров'я неза¬лежно від-їхньої приналежності та форм власності;
– розгортання у надзвичайних ситуаціях (умовах) необхідної кількості лікувальних закладів;   
– забезпечення своєчасного застосування профілактичних препаратів;
–  контроль" продуктів .харчування і води;
– завчасне створення та підготовка сил екстреної медичної допомоги та медичного захисту;
–  накопичення медичних засобів захисту, спеціального майна та техніки;
– підготовка медперсоналу та загальне медико-санітарне навчання
населення;   
– своєчасне виявлення загрози або факту біологічного зараження, його масштабів;
–  комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних, і спе¬ціальних заходів.   
 У ході виконання заходів захисту від біологічних засобів зараження використовуються колективні та індивідуальні засоби захисту, запроваджується режим карантину або обсервації, проводиться знешкодження осередку ураження та екстрена профілактика.   
Радіаційний та хімічний захист — це забезпечення людей засобами індивідуального захисту, організація і проведення спеціальної обробки, встановлення та дотримання типових режимів радіаційного захисту.
Радіаційний та хімічний захист досягається:
– завчасним накопиченням та утриманням у готовності засобів індивідуаль¬ного захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та контролю;
– своєчасним впровадженням у практику застосування засобів, способів і методів виявлення, оцінки масштабів надзвичайних ситуацій, зумовлених аваріями на радіаційне та хімічно-небезпечних об'єктах, застосуванням зброї масового ураження;
– розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функ¬ціонування об'єктів господарської діяльності в умовах зараження місцевості;
– завчасним застосуванням об'єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для/проведення санітарної обробки людей, а-також спе¬ціальної обробки одягу, майна і транспорту.
Вперше перед Цивільною обороною поставлене нове завдання організації життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій, яке спрямоване насамперед на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти). Від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізація соціальних гарантій на період проведення рятувальних та  інших невідкладних робіт.
Виконання цього завдання передбачає:
– тимчасове розселення громадян, що потерпіли, в безпечних районах;
– організацію харчування в районах лиха і тимчасового розселення;
 забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
– організацію надання фінансової допомоги потерпілим;
– забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення. 
Організація проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха та осередках ураження передовсім потребує залучення, необхідної-кількості: сил, засобів, а також матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
У переліку завдань Цивільної оборони привертає увагу завдання зі створення системи аналізу та прогнозування. Це завдання теж поставлено вперше і воно правомірне, оскільки попереджувальне прогнозування забезпечує своєчасне попередження виникнення надзвичайної ситуації, проведення заходів профілактики та зменшення збитків як кожній людині, що опинилася у надзвичайній ситуації, так і державі в цілому.
На сьогодні завдання підготовки і перепідготовки керівного складу Цивільної оборони,, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях, це дуже-актуальне і проблематичне завдання. Для виконання завдань Цивільної оборони необхідно мати відповідних фахівців, нагромаджувати досвід та знання в орга¬нізації та здійсненні заходів щодо забезпечення безпеки населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Щодо населення, то в основі його підготовки повинно бути, насамперед, інформування. Кожний громадянин повинен чітко знати порядок дій у разі виникнення аварії, катастрофи або стихійного лиха. Дуже важливо, щоб населення своєчасно отримувало необхідну інформацію про надзвичайні ситуації, які можливі або скоїлися, кожен повинен знати яким чином діяти за. сигналами оповіщення. Це можливо лише при широкому залученні для навчання населення, засобів масової інформації, особливо радіо та телебачення. Нагромаджений досвід свідчить, що своєчасно доведена інформація сприяє значному зменшенню збитків та втрат серед населення під час надзвичайних ситуацій.
Система Цивільної оборони і організація її діяльності
Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на: Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади; Раду Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.! підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних ,адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях є їх керівники.
Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій та службами ЦО.
Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Закон та Положення про цивільну оборону визначають повноваження органів державної виконавчої влади та управління, керівництва підприємств установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування та обов'язки посадових осіб з питань Цивільної оборони.
Кабінет Міністрів України:
– забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
– розподіляє міста та території за. групами, а юридичних осіб -  за категоріями, щодо реалізації заходів з цивільної оборони;
– створює резерви засобів .індивідуального захисту і .майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає, їх обсяг і порядок використання;
– вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у спра¬вах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в умовах НС;
– створює єдину систему підготовки органів управління у справах Цивільної оборони, сил Цивільної оборони та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
– визначає порядок створення спеціалізованих, професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;
– задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах Цивільної оборони та установ цивільної оборони.   
Вперше перед Цивільною обороною поставлене нове завдання організації життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій, яке спрямоване насамперед на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізація соціальних гарантій на період проведення-рятувальних, та  інших невідкладних робіт.
Виконання цього завдання передбачає: 
– тимчасове розселення громадян, що потерпіли, в безпечних районах;
– організацію харчування в районах лиха і тимчасового розселення;
забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої
необхідності;.
– організацію надання фінансової допомоги потерпілим;
– забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення.   
Організація проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха та осередках ураження передовсім потребує залучення необхідної-кількості: сил, засобів, а також матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.   
У переліку завдань Цивільної оборони привертає увагу завдання зі створення системи аналізу та прогнозування. Це завдання теж поставлено вперше і воно правомірне, оскільки попереджувальне прогнозування забезпечує своєчасне попередження виникнення надзвичайної ситуації, проведення заходів профілактики та зменшення збитків як кожній людині, що опинилася у надзвичайній ситуації, так і державі в цілому.
На сьогодні завдання підготовки і перепідготовки керівного складу Цивільної оборони,, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях, це дуже актуальне і проблематичне завдання. Для виконання завдань Цивільної оборони необхідно мати відповідних фахівців, нагромаджувати досвід та знання в організації та здійсненні заходів щодо забезпечення безпеки населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій.
 Щодо населення, то в основі його підготовки повинно бути, насамперед, інформування. Кожний громадянин повинен чітко знати порядок дій у разі виникнення аварії, катастрофи або стихійного лиха. Дуже важливо, щоб населення своєчасно отримувало необхідну інформацію про надзвичайні ситуації, які можливі або скоїлися, кожен повинен знати яким чином діяти за. сигналами оповіщення.
 Це можливо лише при широкому залученні для навчання населення засобів масової інформації, особливо радіо та телебачення. Нагромаджений досвід свідчить, що своєчасно доведена інформація сприяє значному зменшенню збитків та втрат серед населення під час надзвичайних ситуацій.