Штучне освітлення. Системи штучного освітлення та вимоги санітарних нормативів щодо їх використання. Штучне освітлення: робоче, аварійне, чергове, евакуаційне, охоронне

План

1. Штучне освітлення. Джерела штучного освітлення
2. Системи штучного освітлення та вимоги санітарних нормативів щодо їх використання
3. Види штучного освітлення
3.1. Робоче штучне освітлення
3.2. Аварійне штучне освітлення
3.3. Чергове штучне освітлення
3.4. Евакуаційне штучне освітлення
3.5. Охоронне штучне освітлення

1. Штучне освітлення. Джерела штучного освітлення

Освітлення відіграє дуже важливу роль у житті людини. Біля 90% інформації сприймається через зоровий канал, тому правильно виконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт. Світло є не тільки важливою умовою роботи зорового аналізатора, але й біологічним ритмом – бадьорості та сну. Отже, недостатня освітленість (або її надмірна кількість) знижує рівень збудженості центральної нервової системи, і, природно, активність усіх життєвих процесів.
Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла, та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно або двобічне), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також і для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальне освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загальне рівномірного або загального локалізованого освітлення (з урахуванням розташування обладнання та робочих місць). Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпо середнього на робочих місцях. Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Одне місцеве освітлення у виробничих приміщеннях заборонене.
Штучне освітлення передбачається у всіх приміщеннях будівель, а також на відкритих робочих ділянках, місцях проходу людей та руху транспорту.
При штучному освітленні нормативною виличиною є абсолютне значення освітленості, яке залежить від характеристики зорової праці та системи освітлення (загальне, комбіноване). Всього визначено вісім розрядів (в залежності від розміру об’єкта розпізнавання), в свою чергу розряди (I–V) містять чотири підрозряди (а, б, в, г) – в залежності від контрасту між об’єктом і фоном та характеристики фона (коефіцієнта відбиття).
Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд І а), а найменша – 30 лк (розряд VIII в). Витяг з «Будівельних норм та правил» (СНиП ІІ-4-79) нормативних значень освітлення приводиться у таблиці 1. [7]
Т

Найбільш розповсюдженими джерелами штучного освітлення є лампи розжарювання (нормальні, дзеркальні та прожекторні) хоч вони мають відповідні недоліки. До недоліків можна віднести велику яскравість і блисткість, що спричиняє сліпучу дію і може призвести до травм і аварій. Окрім цього в спектрі ламп домінують жовто-червоні промені з недостатньою кількістю синіх та фіолетових, що змінює кольорову передачу та не дозволяє ефективно використовувати їх при роботах, пов’язаних з необхідністю точного розпізнавання кольорів. Суттєвим недоліком також є висока температура нагрівання (140 С), що робить їх пожежонебезпечними.
Відкриття люмінесцентних ламп розширило можливості використання світла у житті людини. Залежно від люмінофору, лампи мають різний спектральний склад і служать джерелом денного, білого, м’якого й кольорового освітлення.
Люмінесцентні лампи мають невисоку температуру нагрівання (40-50 С), незначний ступінь яскравості, не чинять сліпучої дії, дають м’яке розсіяне світло з відсутністю тіней і блисків. Основним недоліком є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту (явища спотворення здорового сприйняття об’єктів, що рухаються чи обертаються).
При штучному освітлені можна створити умови здорової роботи навіть кращі, ніж при природному, але світловий режим за світлотехнічними, біологічними та психологічними показниками не буде еквівалентним природному світлу.
Освітлювальні установки для освітлення близько розміщених предметів називають світильниками, а віддалених предметів-прожекторами.
Основне призначення світильників зводиться до того, щоб:
• створити з найменшими витратами відповідний рівень освітлення;
• захистити очі людини від сліпучої яскравої дії джерела світла;
• перерозподілити світловий потік у потрібному напрямку;
• захистити джерело світла від механічних пошкоджень.
Залежно від умов середовища тип світильника повинен мати необхідний ступінь захисту, (пилозахищений, вологозахищений, вибухозахищений і ін.). особливо жорсткими бувають вимоги до світильників у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях.
Невідповідність світлотехнічних характеристик світильника до призначення приміщення знижує рівень безпеки і може спричинити пожежу або вибух. [1]

2. Системи штучного освітлення та вимоги санітарних нормативів щодо їх використання

Штучне освітлення проектується для двох систем: загальне (рівномірне або локалізоване) та комбіноване (до загального додається місцеве).
Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.
Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою.
Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць.
Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.
Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).
Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а, головне, безпечними при експлуатації. Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального. [3]
Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.
Систему комбінованого освітлення слід, як правило, застосовувати для освітлення точних і особливо точних робіт:
• в приміщеннях, де виробляються зорові роботи, пов'язані з розрядами I, IIа і II6;
• в приміщеннях, де виробляються зорові роботи, пов'язані з розрядами IIв, IIг, III і IV і пов'язані:
а) з розрізненням об'ємних об'єктів спостереження для створення на них сприятливого мікророзподілення яскравості, наприклад, при складанні приладів і апаратів високої та середньої точності, в складальних і інших цехах друкарень і т.п. роботах;
б) з роботами на блискучих поверхнях металів, скла та інших матеріалів, коли пристрій місцевого освітлення дозволяє знизити або виключити відображений блиск.
Система комбінованого освітлення є, як правило, більш ефективною для точних зорових робіт з енергетичних і матеріальних витрат, однак зі збільшенням щільності розташування робочих місць знижується економічна доцільність використання системи комбінованого освітлення.
При технічній неможливості або недоцільності влаштування місцевого освітлення допускається використання системи загального освітлення. Наприклад, при протяжних робочих місцях (прядильні та крутильні цехи в текстильній промисловості, прокатні цехи в металургії), а також у вибухонебезпечних приміщеннях.
Загальне освітлення в системі комбінованого повинно забезпечувати підвищення рівномірності розподілу яскравості по приміщенню в цілому, а також висвітлення робочих зон, які включають, наприклад, управління верстатом, машиною і т.п. При цьому регламентовані для нього рівні освітленості можуть бути підвищені, тобто становити понад 10% рівня нормованої освітленості для системи комбінованого освітлення, що має передбачатися галузевими вказівками, затвердженими в установленому порядку (наприклад, для механічних цехів 300 лк замість 200).
Загальне освітлення в системі комбінованого виконується, як правило, рівномірним розміщенням світильників. У ряді випадків застосовується також їх локалізоване розміщення, наприклад:
o за наявності додаткових робочих поверхонь (зона керування верстатом, машиною тощо), не освітлюваних світильниками місцевого освітлення або затінених конструктивними елементами технологічного обладнання (преси, прецизійні верстати, типографські друкарські машини тощо);
o за наявності робіт з блискучими поверхнями, коли для зниження відображеного блиску рекомендується розміщувати ряди світильників у проходах між обладнанням, розташованих уздовж лінії зору працюючих (збірка електронних приладів в скафандрах, складальні цехи машинного і ручного набору в друкарнях і т.п.);
o при завантаженості верхніх перекриттів або стелі комунікаціями технічних пристроїв (вентиляція, опалення, стиснене повітря, верхній транспорт, підвісні склади і т.д.), якщо рівномірне розміщення світильників технічно нездійсненне.
Система загального освітлення повинна використовуватися, як правило, для освітлення приміщень, в яких виконується зорова робота, що відноситься до V-VIII розрядів.
Система загального освітлення може виконуватися рівномірно або локалізовано розміщеними світильниками загального освітлення. [5]
Локалізоване розміщення світильників використовується, як правило:
o для освітлення вертикально розташованих робочих поверхонь, наприклад, каландрів і т.п. машин;
o за наявності устаткування, організованого в лінії з рядами однотипно розташованих робочих місць, з протяжними робочими поверхнями - конвеєрів, конвеєрних або потокових збірок вузлів і механізмів, пошиття швейних і взуттєвих виробів тощо;
o при необхідності створення певного напряму світлового потоку для підвищення видимості об'єктів розрізнення, наприклад, в прядильних, ткацьких та інших цехах текстильної промисловості, де лінії люмінесцентних світильників розміщуються вздовж лінії зору працюючих, в намотувальних цехах кабельного виробництва тощо.
У допоміжних приміщеннях застосовують звичайно систему загального освітлення з рівномірним розміщенням світильників.
Організація правильного освітлення робочих місць, виробничих, адміністративних та іншого функціонального призначення приміщень має велике санітарно-гігієнічне значення, сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню травматизму, поліпшенню якості продукції.
Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:
— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерело освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);
— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;
— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);
— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.
Відносно вікон робоче місце повинно бути розміщено так, щоб природне світло було збоку, переважно з лівого та забезпечувати коефіцієнт природної освітленості не нижче 1,5 %. Робоче місце, обладнане ПК повинно бути розташоване так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела штучного світла рекомендується розташувати з обох сторін від екрану паралельно напрямку зору. Щоб уникнути світових блисків від екрану, клавіатури, освітлювальних пристроїв, сонця в напрямку очей необхідно застосовувати антиблискові сітки, спеціальні фільтри для екрану, захисні козирки, жалюзі на вікнах. Вікна приміщень повинні мати регулювальні пристрої для відкривання.
Штучне освітлення приміщення має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення). Загальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників.
Застосування світильників без розсіювачів та екранних сіток забороняється.
Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ. Допускається у світильниках місцевого освітлення застосовувати лампи розжарювання. Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 град. до 90 град. відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна складати не більше 200 кд/кв. м , а захисний кут світильників повинен бути не більшим за 40 град. Коефіцієнт запасу для освітлювальної установки загального освітлення слід приймати рівним 1,4. Коефіцієнт пульсації повинен не перевищувати 5 %. Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300 - 500 лк.
У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж до 300 лк. Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40 градусів. Необхідно передбачити обмеження прямої близькості від джерела природного та штучного освітлення, при цьому яскравість поверхонь, що світяться (вікна, джерела штучного світла) і перебувають у полі зору, повинна бути не більшою за 200 кд/кв. м. Необхідно обмежувати відбиту близькість шляхом правильного вибору типів світильників та розміщенням робочих місць відносно джерел природного та штучного освітлення. При цьому яскравість відблисків на моніторі не повинна перевищувати 40 кд/кв. м, яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/кв. м. Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору осіб, що працюють з монітором, при цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, обладнання) - 5:1.
Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення. Для забезпечення нормованих значень освітлення необхідно очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік, та своєчасно проводити заміну ламп, що перегоріли. [8]
3. Види штучного освітлення

3.1. Робоче штучне освітлення
Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини. Воно призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов’язковим для всіх виробничих приміщень.
Розрізняють такі системи робочого освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.
Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення. Вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт різноманітних за характером на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюю чого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.
Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним(для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).
Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а головне, безпечними при експлуатації.
Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи.
Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його передбачають для робіт І-VІІІ розрядів точності за зоровими параметрами та, коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.
Приміщення, в основному, обладнуються загальним освітленням. На поточних лініях воно локалізоване.

3.2. Аварійне штучне освітлення
Аварійне освітлення призначається для продовження робіт там, де у випадку відсутності робочого освітлення може порушитися технологія, виникнути небезпека вибуху, пожежі, отруєння людей (наприклад, компресорні, котельні, пічні відділення тощо).
Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і повинні забезпечувати освітленість не менше 5% величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях виробничих приміщень і не менше 1 лк на території підприємства.
Аварійні світильники фарбують наполовину червоним кольором або наносять на них червону лінію.
Для аварійного освітлення необхідно застосовувати:
а) лампи розжарювання;
б) люмінесцентні лампи - в приміщеннях з мінімальною температурою не менше ніж 5 °С та за умови живлення ламп при всіх режимах напруги не нижче ніж 90 % від номінального;
в) розрядні лампи високого тиску за умови їх миттєвого або швидкого повторного запалювання як в гарячому стані після короткочасного відключення, так і в холодному стані.

3.3. Чергове штучне освітлення
Чергове освітлення – зніжений рівень освітлення, що передбачається у неробочий час, при цьому використовують частину світильників інших видів освітлення.
Для чергового освітлення вестибюлів, коридорів, конференц-залів, актових залів, торгових залів необхідно використовувати світильники евакуаційного освітлення або частину світильників робочого освітлення з живленням їх від самостійної групової лінії.
Для чергового (нічного) освітлення палат лікувально-профілактичних закладів необхідно застосовувати спеціальні світильники, що установлюються в нішах біля входів на висоті 0,3 м від підлоги і приєднуються до мережі евакуаційного освітлення.
У палатах психіатричних і дитячих відділень, спальних приміщеннях та палатах-ізоляторах дитячих дошкільних установ і шкіл-інтернатів указані світильники повинні установлюватись на висоті не менше ніж 2,2 м від підлоги (над прорізом дверей). У приміщеннях для дітей допускається встановлення світильників чергового освітлення на висоті 0,3 м від підлоги. При цьому напруга мережі чергового освітлення повинна бути не більше ніж 50 В. [6]

3.4. Евакуаційне штучне освітлення
Евакуаційне освітлення передбачають для безпечної евакуації людей із приміщень у місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території. Це освітлення повинно забезпечувати освітленість 0,5 лк на підлозі або східцях і 0,2 лк на землі. Для цього застосовуються світильники аварійного освітлення.
Евакуаційне освітлення в громадських будинках та спорудах, а також в адміністра тивних і побутових будинках промпідприємств повинно улаштовуватись:
а) у прохідних приміщеннях, коридорах, холах, фойє і вестибюлях, на сходах, чередбачс них для евакуації людей з будинків, де працює або перебуває одночасно понад 50 осіб, а також із медпунктів, лікувально-профілактичних закладів, книго- і архівосховищ, дитячих дошкільних закладів незалежно від кількості осіб, що в них перебувають;
б) у залах плавальних басейнів, спортивних і актових залах;
в) у приймальнях, роздягальнях, кухнях і прально-сортувальних приміщеннях дитячих дошкільних установ і шкіл-інтернатів;
г) в очікувальних, роздягальнях, мийних, душових, ванних і парних приміщеннях лазень;
д) у приміщеннях електросвітлолікування, роздягальнях, душових і ванних, залів відділень грязелікування і відновлювального лікування в лікувально-профілактичних установах;
е) у приміщеннях, де одночасно можуть знаходитись понад 100 осіб (аудиторії, обідні зали, актові зали, конференц-зали);
ж) у торговельних залах загальною площею понад 90 м2 і на шляхах виходу з них, транспортних тунелях торговельних підприємств;
з) у приміщеннях, в яких люди працюють постійно, якщо внаслідок відключення робочого освітлення і продовження при цьому роботи виробничого обладнання може з'явитись небезпека травматизму (ремонтні майстерні, виробничі приміщення підприємств громадського харчування, пральні).
Евакуаційне освітлення повинно улаштовуватись у житлових будинках заввишки 6 і більше поверхів та в гуртожитках, де мешкає понад 50 осіб.
Світильники евакуаційного освітлення повинні установлюватись по лініях головних проходів: у вестибюлях, ліфтових холах і на площадках перед ліфтами, а також у коридорах завдовжки понад 10 м, у сходових клітках. [2]
Лінії освітлення незадимлюваних сходових кліток необхідно приєднати до мережі евакуаційного освітлення. При цьому рівень освітленості забезпечується згідно з нормами робочого освітлення, мережа якого в цьому випадку не передбачається.
Світлові покажчики "Вихід" необхідно встановлювати:
а) біля виходів з приміщень обідніх і актових залів, аудиторій, конференц-залів та інших приміщень, в яких можуть знаходитись одночасно понад 100 осіб;
б) біля виходів з коридорів, до яких примикають приміщення з загальною чисельністю постійного перебування в них понад 50 осіб;
в) біля виходів з естрад, конференц-залів і актових залів;
г) уздовж коридорів довжиною понад 25 м у гуртожитках коридорного типу місткістю понад 50 осіб на поверсі. При цьому світлові покажчики повинні установлюватися на відстані не більше 25 м один від одного, а також у місцях поворотів коридорів;
д) біля виходів для покупців із торговельних залів загальною площею 180 м2 і більше у всіх магазинах та із торговельних залів загальною площею понад 110 м2 у магазинах самообслуговування. [4]

3.5. Охоронне штучне освітлення
Охоронне освітлення передбачають вздовж території в нічний час, або чергове в приміщенні. Для цього виділяють частину світильників робочого або аварійного освітлення, які забезпечують освітленість на рівні землі або підлоги не менше 0,5 лк. Охоронне освітлення застосовується для освітлення периметра ділянки, а також тих місць, які повинні знаходитися під відеоспостереженням. Працюючи від сутінковіх фотодатчиків або реле часу, охоронне освітлення створює ефект присутності на дільниці людей.
Для охоронного освітлення звичайно виділяється частина світильників робочого чи аварійного освітлення.

Список використаної літератури

1. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищих навчальних закладів / За ред. М. П. Гандзюка. – Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2003. – С.35-37; 165-167.
2. ГОСТ 12.1.046-85 - ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок.
3. Жидецький В. Ц., Джигерей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, доп. – Львів: Афіша, 2000. – С. 136-139; 297.
4. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 101-102; 184-185.
5. Купчик М. П., Гандзюк М. П., Степанець І. Ф. та ін. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2000. – С. 171.
6. Основи охорони праці: Підручник. 21ге видання, доповнене та перероблене. / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, О. І. Полукаров, В. С. Коз’яков, Л. О. Мітюк. За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. — К.:Основа, 2006 — 448 с.
7. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2005. – С.37-43.
8. СНиП 11-4-79 Естественное и искуственное освещение.